Рішення № 98169413, 09.06.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/448/21

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Ступаченко С.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Семфлот» (08720, Київська обл., Обухівський р-н, місто Українка, вул. Промислова, будинок 1/1, код 37361064)

до

Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15, код 40108616)

Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, буд 1, код 37955989)

про відшкодування збитків

за участю представників учасників справи:

від позивача: Романенко О.А.;

від відповідача 1: Роменська Є.П.;

від відповідача 2: не з`явився;

12.02.2021 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Семфлот» (далі по тексту – ТОВ «Семфлот»/позивач) до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі по тексту – ГУ Нацполіції у Київській області/відповідач 1) та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі по тексту – ГУ ДКС України/відповідач 2) про стягнення з держави Україна завданих позивачу збитків у розмірі 2252121,89 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, як зазначає позивач, внаслідок неправомірних дій Обухівського відділу поліції ГУ Нацполіції у Київській області, позивач зазнав збитків, оскільки майно, яке було вилучено в ході кримінального провадження, знищено чим завдано позивачу матеріальної шкоди у розмірі 2252121,89 гривень.

Обґрунтовуючи розмір завданих збитків позивач вказує, що згідно висновку експерта, складеного за результатом проведеної судової автотоварознавчої експертизи, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 2252121,89 гривень.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/448/21; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

На адресу суду 11.03.2021 та 29.03.2021 від відповідачів надійшли відзиви на позов, за змістом яких відповідачі заперечили проти пред`явлених позовних та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на їх недоведеність та необґрунтованість.

05.04.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечує проти доводів відповідача наведених у відзиві.

14.04.2021 на адресу суду від відповідача 1 надійшли додаткові письмові пояснення та клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача – Київську обласну прокуратуру, у задоволенні якого судом відмовлено.

Підготовче засідання у справі неодноразово судом відкладалося та остаточно ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, від 21.04.2021 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 19.05.2021.

В судовому засіданні 19.05.2021 судом оголошено перерву до 09.06.2021, про що суд постановив відповідну ухвалу.

В судове засідання 09.06.2021 з`явилися представники позивача та відповідача 1. Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2016 слідчим слідчого відділу Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, старшим лейтенантом поліції, Марюхною В.О. проведено огляд місця події, за результатом якого складено протокол, згідно якого встановлено, що «об`єктом огляду є транспортний засіб, а саме: навантажувач марки LIUGONG, модель JSSRF 106, серійний номер НОМЕР_1 . Даний транспортний засіб розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова на теподібному перехресті доріг. Оглядом встановлено, що вказаний вище транспортний засіб перебуває в робочому стані та всі його агрегати перебувають в справному стані. З місця події вищезазначений транспортний засіб вилучається до майданчику тимчасового тримання Обухівського ВП ГУНП в Київській області, в якості речового доказу. В процесі огляду місця події фотографування не застосовувалось».

Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 29.12.2016 у справі № 372/2496/16-к (провадження 1-кс-635/16) накладено арешт на навантажувач марки «LinGong» модель JSSRF 106, серійний номер НОМЕР_1 , який є речовим доказом і перебуває на штрафмайданчику Обухівського відділу поліції ГУ НП в Київській області.

Під час розгляду вказаної справи Обухівським районним судом Київської області встановлено, що 28.12.2016 о 12:20 год., під час проведення огляду місця події на земельній ділянці площею 0,55 га з кадастровим номером 3223188000:01:045:0017, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , було відшукано навантажувач марки «LinGong» модель JSSRF 106, серійний номер WL 1204302. Ухвалою слідчого суді Обухівського районного суду Київської області від 28.12.2016 було надано дозвіл на обшук на земельній ділянці площею 0,55 га з кадастровим номером 3223188000:01:045:0017 та яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Трипілля, вул. І.Франка. В подальшому, водій вищевказаного транспортного засобу вчинив спробу вивезти техніку з місця події, у зв`язку з чим, 28.12.2016 року о 19:00 год. транспортний засіб був тимчасово вилучений з вул. Промислова, м. Українка та поміщений на штрафмайданчик Обухівського відділу поліції ГУ НП в Київській області. Згідно постанови слідчого від 29.12.2016 вилучений транспортний засіб, а саме навантажувач марки «LinGong» модель JSSRF106, серійний номер WL1204302, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

29.12.2016 невідомими особами навантажувач було пошкоджено шляхом підпалу під час його перебування майданчику тимчасового тримання Обухівського ВП ГУНП в Київській області.

30.12.2016 інженером Дослідно-випробувальної лабораторії 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС у Київській області (м. Бровари) складено висновок № 117/В/30.12.2016 по дослідженню причини пожежі, що виникла 29.12.2016 у фронтальному навантажувачі LiuGong CLG 856, що знаходився на території майданчика тимчасового утримання Обухівського ВП ГУ НП України в Київській області, за адресою: м. Обухів, вул. Київська, б/н.

Згідно вказаного висновку Інженером ДВЛ 5-ДПРЗ ГУ ДСНС України у Київській області (м. Бровари) капітаном служби цивільного захисту Тарасюком Б.В. 29.12.2016 було досліджено місце пожежі, що виникла того ж дня у фронтальному навантажувачі LIUGONG CLG 856, що знаходився на території майданчика тимчасового утримання Обухівського ВП ГУ НП України в Київській області, за адресою: м. Обухів, вул. Київська, б/н.

Оглядом місця події було встановлено, що об`єктом пожежі є фронтальний навантажувач LIUGONG CLG 856, заводський № НОМЕР_2 , жовтого кольору, 2012 року випуску.

У процесі огляду об`єкту пожежі не виявлено жодних обставин, які б вказували на виникнення пожежі внаслідок аварійних режимів роботи навантажувача чи виникнення горіння внаслідок необережного поводження з відкритим вогнем, у якості основної було розглянуто версію щодо виникнення горіння внаслідок занесення стороннього джерела запалювання.

Згідно вказаного висновку Інженер Дослідно-випробувальної лабораторії 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС у Київській області (м. Бровари) дійшов висновку, що причиною пожежі у фронтальному навантажувачі LIUGONG CLG 856, що знаходився на території майданчика тимчасового утримання Обухівського ВП ГУ НП України в Київській області за адресою: м. Обухів, вул. Київська, б/н, стало виникнення горіння, внаслідок занесення стороннього джерела запалювання з ознаками спеціальної підготовки події.

06.01.2017 слідчим Марюхною В.О. за фактом підпалу навантажувача внесено до ЄРДР запис № 12017110230000027 про вчинення кримінального правопорушення за ознаками встановленими ч. 1 ст. 388 Кримінального кодексу України – пошкодження, знищення майна на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено.

У 2018 році у слідчому відділі Обухівського ВП ГУ НП в Київській області створено інвентаризаційну комісію для проведення позачергової інвентаризації кримінальних проваджень,в ході якої було встановлено факт втрати 164 кримінальних проваджень, серед яких виявлено відсутність кримінального провадження № 12017110230000027 за ознаками встановленими ч. 1 ст. 388 Кримінального кодексу України, що було ініційовано за фактом підпалу навантажувача належного позивачу.

21.03.2020 слідчим СВ Обухівського ВП ГУ НП в Київській області Бугаєнко О.Г. прийнято постанову, згідно в ході проведення додаткового огляду арештованого ТЗ «LINGONG», який є речовим доказом встановлено, що вказаний ТЗ має наступні ідентифікуючі ознаки: фронтальний навантажувач марки «LIUGONG CLG-856», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , заводський номер НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_4 .

З огляду на встановлені в ході розслідування обставини слідчим СВ Обухівського ВП ГУ НП в Київській області постановлено вважати вірними ідентифікуючі ознаки транспортного засобу вилученого в ході огляду за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Трипілля, вул. І. Франка: «LIUGONG CLG 856», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , заводський номер НОМЕР_2 , двигун 87672525.

Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 02.06.2020 у справі № 372/2496/16-к (провадження 1-кс-564/20) скасовано арешт фронтального навантажувача «LiuGong CLG856», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , заводський номер НОМЕР_2 , двигун 87672525, який належить товариству з обмеженою відповідальністю «Семфлот», накладений в межах кримінального провадження № 12016110230000528 від 09.04.2016. Відомості про повернення зазначеного навантажувача, наразі ,в матеріалах справи відсутні.

Отже, факт вилучення навантажувача під час огляду в межах кримінального провадження, його переміщення на територію майданчика тимчасового утримання Обухівського ВП ГУ НП України в Київській області за адресою: м. Обухів, вул. Київська, б/н, належність його позивачу, а також факт пошкодження навантажувача у спосіб його підпалу. підтверджується, зокрема, ухвалами Обухівського районного суду Київської області від 29.12.2016 та від 02.06.2020 у справі № 372/2496/16-к, іншими матеріалами справи, сторонами в перебігу розгляду справи не заперечувалися.

Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та в розрізі наведених вище обставин, з огляду на те, що особою відповідальною за збереження майна, у даному випадку органом Нацполіції у Київській області, не забезпечено схоронності тимчасово вилученого майна, позивач вказує, що зазнав збитків через знищення належного йому навантажувача. Оцінюючи розмір завданих збитків, позивач посилається на складений судовим експертом висновок від 05.05.2020 № 299 за результатами автоварознавчої експертизи, згідно якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «LIUGONG CLG-856», становить 2252121,89 гривень, які позивач просить стягнути з держави.

Заперечуючи проти позову відповідач 1 посилається на те, що не має нести відповідальність за пошкодження транспортного засобу поміщеного на майданчик тимчасового тримання, оскільки вказане майно знищено невідомими особами, а тому до ЄРДР внесені відомості за № 12017110230000027 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 388 Кримінального кодексу України за фактом чого, наразі, триває досудове розслідування, після завершення якого відповідні вимоги можуть бути пред`явлені до винних осіб. Також Відповідач 1 вказує, що позивачем дії слідчого, прокурора або ухвала суду, з моменту вилучення транспортного засобу та до моменту постановлення ухвали про скасування арешту майна не оскаржувалися в рамках кримінального провадження, а позивачем жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували протиправність дій або бездіяльність відповідача 1 не надано.

Крім того, відповідач 1 вказує, що спір у цій справі не відноситься до компетенції господарського суду.

Відповідач 2 свої заперечення мотивував тим, що останнім жодних прав та інтересів позивача не порушено, тож ГУ ДКС України не має нести відповідальність за шкоду завдану позивачу внаслідок неправомірних інших державних органів, а тому вимоги позивача до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області є безпідставними, оскільки відсутній склад цивільного правопорушення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 Цивільного кодексу України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 916/978/19).

Частиною 4 статті 168 Кримінального процесуального кодексу встановлено, що після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження визначає Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104 (далі – «Порядок зберігання речових доказів»).

Згідно з п. 5 Порядку зберігання речових доказів, умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування.

Відповідно до п. 8. Порядку зберігання речових доказів відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, який здійснює таке провадження.

Пунктом 27 Порядку зберігання речових доказів встановлено, що схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України та Державної судової адміністрації від 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/125, під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об`єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальних справах і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (якщо вони не можуть бути передані на зберігання потерпілим, їх родичам або іншим особам, а також організаціям).

Матеріалами справи встановлено, що 29.12.2016 внаслідок підпалу пошкоджено транспортний засіб – фронтальний навантажувач LIUGONG CLG 856, що належить позивачу та знаходився на території майданчика тимчасового утримання Обухівського ВП ГУ НП України в Київській області за адресою: м. Обухів, вул. Київська, б/н.

У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість (частини 2-4 статті 100 Кримінального процесуального кодексу).

Згідно ч. 3 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію», держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

З огляду на встановленні судом обставини, суд доходить висновку, що саме слідчий орган є відповідальною особою за зберігання речей, які тимчасово вилучені, не зважаючи на те, кому саме на відповідальне зберігання передано майно. Проте, слідчим не було забезпечено збереження тимчасово вилученого майна, яке в подальшому було пошкоджено під час його зберігання на території майданчика тимчасового утримання Обухівського ВП ГУ НП України в Київській області.

Отже, через дії слідчого органу, що проявилися у недбалому ставленні до обов`язку забезпечити належне зберігання транспортного засобу, відповідальність за схоронність якого несе слідчий кримінального провадження, у даному випадку слідчий слідчого відділу Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, позивачу завдано збитків внаслідок пошкодження його майна.

Суд вважає, що для цілей всебічного, повного та об`єктивного розгляду усіх обставин справи дослідження судом правомірності процесуальних дій, що вчинялися Обухівського ВП ГУ НП в Київській області в межах відповідного кримінального провадження, в рамках якого навантажувач позивача було вилучено та розміщено на майданчику для тимчасового зберігання вилученого майна, з точки зору дотримання вимог Кримінального процесуального кодексу України, наразі, не вимагається.

Доводи відповідача 1 про те, що процесуальні дії слідчого від моменту вилучення майна та до моменту прийняття рішення про скасування його арешту, позивачем не оскаржувалися, а в матеріалах справи інших доказів неправомірної поведінки відповідача 1 не має, судом відхиляються. З огляду на висновки, що викладено вище, свідченням неправомірної поведінки є власне не процесуальні дії, вчинені щодо вилучення навантажувача, як про це стверджує позивач, а факт незабезпечення належної схоронності майна, яке вилучено та розмішено на відповідному майданчику, внаслідок якого на відповідний слідчий орган покладалися і обов`язки забезпечити схоронність такого майна, незабезпечення якого, зумовлює висновки про очевидне порушення права позивача, що потребує судового захисту.

При цьому, судом враховано, що сторонами в перебігу розгляду справи не заперечувалися обставини щодо вилучення навантажувача, розміщення його на відповідному майданчику Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, незабезпечення ним його схоронності, внаслідок чого його було пошкоджено внаслідок підпалу невстановленими особами, які в межах зареєстрованого за цим фактом кримінального провадження з 2016 року до теперішнього часу не встановлені, до відповідальності не притягнуті, а шкода, яка завдана позивачу, наразі не відшкодована.

Отже встановивши, факт завдання позивачу шкоди, а також неправомірні дії щодо незабезпечення належного збереження тимчасово вилученого майна, що призвели до негативних наслідків, які зазнав позивач, пов`язаних із пошкодженням його майна в діях слідчого органу вбачається прямий наслідковий зв`язок між незаконними діями слідчого та негативними наслідками, яких зазнав позивач, а тому усі умови, що є необхідними для задоволення позову про відшкодування шкоди, завданої органом поліції встановлені в перебігу розгляду справи та позивачем доведені.

З метою встановлення суми матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу LiuGong CLG 856, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , заводський номер НОМЕР_2 , двигун 87672525, в результаті пожежі, що виникла 29.12.2016, визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, визначення ринкової вартості (в пошкодженому стані) транспортного засобу 28.04.2020 адвокат Романенко Олександр Анатолійович звернувся до судового експерта із адвокатським запитом від 28.04.2020 № 6794, на підставі якого у відповідності до ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу» було укладено договір на проведення судової автотоварознавчої експертизи, станом на 28.04.2020.

Під час проведення судової автотоварознавчої експертизи, судовим експертом встановлено, що марка, колір і тип КТЗ, державний номерний знак співпадають з записами в свідоцтві про реєстрацію ТЗ. Заводський номер в свідоцтві про реєстрацію ТЗ вказаний НОМЕР_5 , а фактично НОМЕР_2 . Наданий для дослідження автомобіль фронтальний навантажувач LiuGong CLG 856, держномер НОМЕР_3 має пошкодження, для усунення яких потрібний відновлювальний ремонт.

За результатом проведеного експертного дослідження, судовим експертом Таракановим Юрієм Юрійовичем складено висновок від 05.05.2020 № 299, відповідно до якого: 1) сума матеріальних збитків, заподіяних власнику транспортного засобу LiuGong CLG 856, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , заводський номер НОМЕР_2 , двигун 87672525, в результаті пожежі, що виникла 29 грудня 2016 року, станом на 28.04.2020 складає 1615523,00 гривень (з урахуванням ПДВ); 2) вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, станом на 28.04.2020 складає 2252121,89 гривень (з урахуванням ПДВ); 3) ринкова вартість (в пошкодженому стані) транспортного засобу станом на 28.04.2020 складає 47040,00 гривень (з урахуванням ПДВ).

Як вбачається зі вступної частини висновку експерта від 05.05.2020 № 299, судовий експерт попереджений про кримінальну відповідальність згідно ст. 384 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку.

Частиною 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Визначена позивачем сума шкоди з огляду на висновок експерта від 05.05.2020 № 299 відповідачами в перебігу розгляду справи не заперечувалася, отже суд сприймає зазначений доказ, як належний, допустимий та достатній, який містить відомості про суму завданої позивачу шкоди.

Щодо розміру завданих позивачу збитків, які підлягають відшкодуванню за рахунок держави, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що розмір завданої позивачу матеріальної шкоди, розрахований виходячи з вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, що станом на 28.04.2020, згідно висновку судового експерта від 05.05.2020 № 299, складає 2252121,89 гривень.

Проте, суд не погоджується із розрахованою позивачем сумою, що підлягає відшкодуванню, адже з наданого позивачем висновку експерта вбачається, що проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу економічно недоцільно, оскільки вартість такого відновлювального ремонту, що становить 2252121,89 гривень значно перевищує його ринкову вартість, яка визначена експертом на рівні 1615523 гривень.

Крім того, згідно висновку експерта сума завданих матеріальних збитків внаслідок пошкодження транспортного засобу становить 1615523 гривень, а утилізаційна вартість транспортного засобу – 47040 гривень. Під утилізаційною вартістю, як зазначив експерт, необхідно розуміти вартість пошкодженого майна, яку власник може отримати у разі його утилізації. Наразі, сторони не зазначили, чи повернуто позивачу пошкоджений навантажувач. З огляду на те, що відповідне процесуальне рішення про повернення навантажувача прийнято, та пошкоджений навантажувач має бути повернутий позивачу, суд вважає, що така утилізаційна вартість, яку позивач може отримати має бути врахована під час визначення суми шкоди, що підлягає відшкодуванню на користь позивача.

Отже, суд дійшов висновку, що сума матеріального збитку дорівнює ринковій вартості автомобіля на момент пошкодження і складає 1615523 гривень, яка має бути зменшена на утилізаційну вартість транспортного засобу у розмірі 47040 гривень, а тому підставними суд вважає вимоги позивача саме у розмірі 1568483,00 гривень.

Доводи відповідача 1 стосовно того, що спір у цій справі не відноситься до компетенції господарського суду, оскільки із заявлених позивачем вимог слідує, що у цій справі суд має вдатися до оцінки діям органів дізнання, що своєю чергою регулюється положеннями Кримінального процесуального кодексу України, спростовуються тим, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами Кримінального процесуального кодексу України, а господарський суд, оцінюючи надані сторонами докази, самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, висновок про що викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 920/715/17.

Щодо заперечень відповідача 1 відносно відсутності вини у його діях, що призвели до пошкодження транспортного засобу, оскільки наразі триває досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017110230000027, та відповідні вимоги позивача можуть висуватися саме до осіб, що вчинили відповідний підпал навантажувача, суд зазначає, що існування кримінального провадження, яке триває з 2016 року, не спростовує факту спричиненої неправомірними діями органу досудового розслідування позивачу матеріальної шкоди та право позивача на відшкодування такої шкоди, яка завдана саме внаслідок незабезпечення державою в особі відповідного органу належного збереження ввіреного йому майна, не може перебувати в залежності від встановлення державою в особі того ж слідчого органу винних осіб, що призвели до таких наслідків.

Поряд із цим, у разі встановлення слідчим органом винних осіб, держава не обмежена у можливості відшкодувати свої витрати, що понесені з метою відшкодування шкоди позивачу, за рахунок таких винних осіб.

У відповідності до ст. 25 Бюджетного кодексу України, Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України, Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з приписами ст. 1 Положення про Державну казначейську службу України, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

У відповідності до ст. 4 вказаного положення, Казначейство України, відповідно до покладених завдань здійснює, зокрема безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Суд зазначає, що у спорах про відшкодування шкоди державою за рахунок державного бюджету відповідачем повинна бути держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Такими органами у справі є Головне управління Національної поліції в Київській області, дії якого призвели до заподіяння матеріальної шкоди позивачу та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, яке відповідно до законодавства є органом, який здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Таким чином, у разі задоволення такого позову, стягнення проводиться з Державного бюджету України, що узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17. Тож доводи відповідача 2 наведені у відзиві стосовно безпідставності визначення його як учасника спірних правовідносин судом також відхиляються.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Семфлот» 1568483,00 гривень у рахунок відшкодування шкоди, завданої Головним управлінням Національної поліції в Київській області.

Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Отже, виходячи з положень вказаної норми Закону України «Про судовий збір» справляння судового збору за подання до суду позовної заяви до органів досудового розслідування про відшкодування завданої шкоди не передбачено.

Зважаючи на наведене вище, сплачений позивачем при звернені до суду судовий збір підлягає поверненню з державного бюджету в порядку передбаченому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Разом із тим, суд зазначає, що заявлена позивачем вимога у цій справі не є об`єктом справляння судового збору, і, відповідно, відсутні підстави для стягнення з відповідача 1 судового збору в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Семфлот» задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Семфлот» (08720, Київська обл., Обухівський р-н, місто Українка, вул. Промислова, будинок 1/1, код 37361064) 1568483,00 гривень у рахунок відшкодування шкоди, завданої Головним управлінням Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15, код 40108616).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2021.

Суддя Р.М. Колесник