Рішення № 98169290, 05.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.07.2021Справа № 910/3386/21Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М. розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Татойл»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Брітіш Петроліум»

2. Фізичної особи-підприємця Бас Валентина Миколайовича

про стягнення 2 771 591, 20 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розмірі позовних вимог від 02.04.2021)

Представники сторін в судове засідання 05.07.2021 не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Татойл» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брітіш Петроліум» та Фізичної особи-підприємця Бас Валентина Миколайовича про стягнення 2 706 734, 23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів, в наслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження у справі призначено на 05.04.2021.

05.04.2021 від позивача через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, яка належним чином оформлена та прийнята судом до розгляду.

За приписами ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням наведеної норми ГПК України та заяви позивача, остаточними позовними вимогами по даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 2 771 591, 20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 розгляд справи призначено на 26.04.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено судове засідання на 31.05.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 відкладено підготовче засідання на 07.06.2021.

04.06.2021 від відповідача один через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву в якому просив в задоволенні позову відмовити.

07.06.2021 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив в якій просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.07.2021.

Представники сторін у судове засідання 05.07.2021 не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторона не були позбавлені права та можливості ознайомитись із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення учасників судового процесу.

Крім того, суд враховує, що явка представників учасників у судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

09.09.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем один (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 122/ФМ.

За умовами п. 1.1. Договору поставки постачальник передає у власність покупця нафтопродукти, а покупеь приймає і сплачує їх вартість.

Відповідно до п. 1.2. Договору кількість, асортимент та ціна товару визначається шляхом надання заявок від покупця, виставлення рахунків-фактур постачальником.

Згідно п. 3.5. Договору право власності на товар переходить до покупця з дати поставки (передачі у власність) товару у відповідності до п. 3.4. цього Договору.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що постачальник вважається таким, що належно виконав свої зобов`язання щодо постачання товару з моменту передачі товару покупцю (уповноваженому представнику покупця). Факт передачі товару підтверджується відповідними видатковими накладними та/або актами прийому-передачі товару. Датою поставки (передачі у власність) товару вважається дата, вказана у відповідній видатковій накладній та/або Акті прийому - передачі Товару.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що покупець, в межах ліміту, визначеного у п. 4.5. цього Договору, здійснює оплату за кожну поставлену партію товару не пізніше 3 (третього) банківського дня з дати оформлення відповідної видаткової накладної та/або Акту прийому-передачі Товару, на підставі рахунку - фактури та за реквізитами, вказаними у такому рахунку- фактурі.

29.10.2020 постачальником на виконання умов договору було поставлено, а покупцем прийнято дизельне пальне ЄВРО Сорт С клас К5 (ДТ-Л-К5), яке відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 для ДП-Л-Євро5-ВО (2710 19 43 00) в кількості 200 000 кг на загальну суму 3 892 800, 00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 1793 від 29.10.2020, та Актом прийому - передачі № 7 від 29.10.2020 до договору № 122/ФМ від 09.09.2020.

31.10.2020 у відповідності до п. 3, 4 Додатку № 1 від 09.09.2020 до договору № 122/ФМ від 09.09.2020 між постачальником та покупцем було складено акт № ТАБ000329 прийому - передачі товару за остаточною ціною по договору. Відповідно до вказаного Акта вартість товару, поставленого покупцю за видатковою накладною № 1793 від 29.10.2020 було зменшено на 7200, 00 грн.

Отже, з урахуванням коригування вартості товару, вартість поставленого за видатковою накладною № 1793 від 29.10.2020 товару склала 3 885 600, 00 грн з ПДВ.

За твердженням позивача покупцем за поставлений товар було частково перераховано грошові кошти, а саме платіжним доручення від 09.12.2020 № 47319 на суму 200 000, 00 грн, від 18.12.2020 № 47431 на суму 400 000, 00 грн, від 22.12.2020 № 47441 на суму 200 000, 00 грн, від 23.12.2020 № 47470 на суму 335 000, 00 грн, від 28.12.2020 № 47567 на суму 200 000, 00 грн, від 11.01.2021 № 47747 на суму 100 000, 00 грн, всього на загальну суму 1 435 000, 00 грн. Проти вказаного відповідач не заперечує. Решту заборгованості у розмірі 2 450 600 грн (3885 600, 00 - 1 435 000, 00) покупцем постачальнику сплачено не було, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов`язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.

Враховуючи, що строк оплати за поставлений товар настав, ненадання відповідачем контрозрахунку заборгованості, враховуючи відсутність доказів оплати, вимога позивача про стягнення заборгованості у розмірі 2 450 600 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами п. 5.2. Договору у випадку порушення покупцем строків оплати та з урахуванням ч. 2 ст. 551 ЦК України постачальник має право нарахувати, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 144 164, 53 грн. пені.

Господарський суд враховуючи викладене та здійснивши перевірку наданого позивачем математичного розрахунку пені, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення пені, у розмірі 144 164, 53 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 36 776, 67 грн 3% річних та 140 047, 00 грн інфляційних втрат.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 106 876, 60 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 36 779, 67 грн.

Розглядаючи позов в частині заявлених вимог до поручителя про солідарне стягнення заборгованості за Договором поставки нафтопродуктів, суд врахував наступне.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

15.09.2020 між ТОВ «ТАТОЙЛ» (кредитор), ФОП Бас Валентином Миколайовичем (поручитель) та ТОВ «Брітіш Петроліум» (боржник) було укладено договір поруки.

За умовами п. 2.1. Договору поруки поручитель поручився перед кредитором (постачальником) за виконання боржником (покупцем) зобов`язань в повному обсязі, що виникли на підставі основного договору з усіма змінами та доповненнями, а саме зобов`язання щодо здійснення боржником оплати за отримані ним нафтопродукти, які поставляються кредитором та/або штрафи, пені, у порядку та строки, що встановлені в основному договорі.

Згідно п. 1.1.1. Договору поруки зобов`язання - зобов`язання боржника перед кредитором, що випливають з основного договору, основна суть яких:

- сплатити кредитору (постачальнику) вартість кожної партії отриманого товару, що визначається відповідно до Договору № 122/ФМ та у будь-якому випадку не може перевищувати встановленого основним договором ліміту вартості кожної партії товару у розмірі 4 000 000, 00 не пізніше 3 (третього) банківського дня з дати оформлення видаткової накладної та/або акту прийому - передачі товару, що підтверджує поставку боржнику (покупцю) відповідної партії товару, на підставі рахунку - фактури наданого ТОВ «ТАТОЙЛ» та за реквізитами, вказаними в такому рахунку-фактурі;

- сплатити кредитору штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених Договором № 122/ФМ, відшкодувати кредитору всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання боржником умов Договору № 122/ФМ у розмірі і у випадках, передбачених у Договорі № 122/ФМ.

Згідно п. 2.3. Договору поруки у разі порушення боржником зобов`язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що і боржник.

Пунктом 3.1. Договору поруки встановлено, що у разі порушення зобов`язання боржником кредитор направляє поручителю письмову вимогу виконати зобов`язання (або певну його частину). Кредитор не зобов`язаний підтверджувати яким-би то не було чином факт невиконання зобов`язання боржником. Вимога кредитора буде достатньою для поручителя підставою виконати зобов`язання на суму, вказану в такій вимозі, без будь-яких застережень, умов чи вимог до кредитора про надання додаткової інформації чи документів.

Відповідно до п. 3.2. Договору поруки поручитель зобов`язаний виконати пред`явлену йому вимогу кредитора в повному обсязі в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання такої вимоги.

Згідно п. 8.3. Договору поруки будь-які повідомлення, що направляються сторонами одна одній у зв`язку з цим договором, повинні бути викладені в письмовій формі та будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони відправлені рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу сторін. Повідомлення вважаються надісланими з дати його відправлення однією стороною іншій за адресою, зазначеною у цьому договорі.

24.02.2021 позивачем на адреси відповідачів, зазначених як у договорі поруки так і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, цінними листами з описом вкладення було направлено вимоги (вих. № 230221 та 230221п) про сплату боргу. Також вказані вимоги було направлено за допомогою кур`єрської служби «Нова пошта», які відповідачами були отриманні.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Отже, зважаючи на приписи чинного законодавства, умови договору поруки та встановлені у справі обставини, у поручителя (відповідача два) виник солідарний обов`язок погасити заборгованість за договором поставки нафтопродуктів у розмірі 2 450 600 грн 00 коп., пені у розмірі 144 164 грн 53 коп., 3 % річних у розмірі 36 779 грн 67 коп. та інфляційних втрат у розмірі 106 876 грн 60 коп.

Судом встановлено, що договір поруки у встановленому законом порядку не припинений та не скасований.

За таких обставин позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів на користь позивача за договором поставки нафтопродуктів від 09.09.2020 № 122/ФМ підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, Господарський суд міста Києва оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРІТІШ ПЕТРОЛІУМ» (02094, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВІСКОЗНА, будинок 15, офіс 9, ідентифікаційний код 40028849) та з ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ БАС ВАЛЕНТИНА МИКОЛАЙОВИЧА ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАТОЙЛ» (03150, місто Київ, вул. Тютюнника Василя, будинок 28-А, приміщення 322, ідентифікаційний код 42804541) заборгованості у розмірі 2 450 600 (два мільйона чотириста п`ятдесят тисяч шістсот) грн 00 коп., пені у розмірі 144 164 (сто сорок чотири тисячі сто шістдесят чотири) грн 53 коп., 3 % річних у розмірі 36 779 (тридцять шість тисяч сімсот сімдесят дев`ять) грн 67 коп., інфляційних втрат у розмірі 106 876 (сто шість тисяч вісімсот сімдесят шість) грн 60 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 41 076 (сорок одна тисяча сімдесят шість) грн 31 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва