Рішення № 98169202, 07.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.07.2021Справа № 910/6604/21

За позовом Приватного підприємства "Клінінг-Про" (м. Львів)

до Державного підприємства "Готельний комплекс "Київ" управління справами Верховної Ради України" (м. Київ)

про стягнення 40.382,49 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Клінінг-Про" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Готельний комплекс "Київ" управління справами Верховної Ради України" про стягнення 40.382,49 грн, з яких: 34.707,89 грн основного боргу, 2.047,56 грн пені, 979,51 грн 3% річних, 2.647,53 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про надання послуг № 280519 від 31.05.19.

Також в позовній заяві позивачем наведено орієнтовний розмір судових витрат: 8.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.21. відкрито провадження у справі № 910/6604/21 та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

25.05.21. відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує повністю та вказує, що заборгованість відповідача становить 29.000,00 грн згідно поданого відповідачем акту взаємних розрахунків.

07.06.21. позивачем подано письмові пояснення в яких Приватне підприємство "Клінінг-Про" вказує на те, що після відкриття провадження в даній справі відповідачем було сплачено: 12.05.21. 3.000,00 грн, 18.05.21. 2.707,90 грн, 25.05.21. 5.000,00 грн, з огляду на що його борг становить 24.000,00 грн.

Також позивач вказав, що обґрунтований розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та підтвердження такого розрахунку буде надано позивачем протягом 5 робочих днів з моменту проголошення судового рішення в даній справі.

Суд звертає увагу позивача на те, що розгляд даної справи по суті розпочався з 30.05.21., однак суд приймає до розгляду письмові пояснення позивача, які надійшли до суду 07.06.21.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи (ч. 6 ст. 233 ГПК України).

При цьому судом було враховано, що вже після відкриття провадження в даній справі відповідачем здійснювались часткові проплати основного боргу в травні 2021 року (12.05.21., 18.05.21., 25.05.21)., про які позивач повідомив суд, направивши пояснення засобами поштового зв`язку 03.06.21. на противагу вимогам пункту 8 ухвали господарського суду міста Києва від 29.04.21. про відкриття провадження у справі № 910/6604/21.

Отже врахувавши, що відповідач міг продовжувати сплачувати наявну заборгованість, судом і визначено дату постановлення рішення в даній справі,

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.05.19. між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) було укладено Договір № 280519 про надання послуг (далі - Договір), відповідно до умов якого (пункти 1.1, 1.2) Виконавець зобов`язується за завданням Замовника надати послуги, вказані в п. 1.2 Договору, а Замовник прийняти і оплатити такі послуги Найменування послуг: «КОД ДК 021:2015-79620000-6 Послуги із забезпечення персоналом, у тому числі тимчасовим» (далі - Послуги).

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 8.1 з моменту укладення і діє до 31.12.19.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Передача результатів послуг здійснюється відповідно до акта прийому-передачі наданих послуг, що є підставою для здійснення розрахунків з Виконавцем. Виконавець надає Замовнику 2 екземпляри підписаного акта прийому-передачі наданих послуг протягом 2 календарних днів після закінчення надання послуг вцілому, або закінчення виконання конкретного етапу згідно із завданням Замовника (пункти 4.3, 4.4 Договору).

Між сторонами було підписано без зауважень чи заперечень та скріплено печатками акти здачі-приймання за червень-грудень 2019 року на загальну суму 64.753,39 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем акти здачі-приймання є належним доказом надання послуг відповідачу.

Факт надання належним чином послуг по Договору на вказану суму не заперечено та підтверджено відповідачем.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що розрахунки за надані послуги здійснюються замовником з відтермінуванням оплати на строк до 120 банківських днів після підписання акту.

Відповідачем послуги за Договором за вказаними актами оплачені були лише частково:

- 30.09.19. на суму 10.853,28 грн

- 23.10.19. на суму 10.129,73 грн

- 03.12.19. на суму 9.062,48 грн

- 12.05.21. на суму 3.000,00 грн

- 18.05.21. на суму 2.707,90 грн

- 25.05.21. на суму 5.000,00 грн,

на загальну суму 40.753,39 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо відповідний правочин в дійсності виконувався сторонами, то кожна з сторін у будь-якому разі не позбавлена права ставити питання про виконання зустрічних зобов`язань, таких як, в даному випадку, оплата наданих послуг.

Як встановлено судом позивач надав послуги на суму 64.753,39 грн.

До звернення з даним позовом до суду відповідачем оплачено 30.045,49 грн.

Отже на момент звернення з даним позовом до суду борг відповідача перед позивачем за Договором становив 34.707,90 грн.

Однак, під час розгляду даної справи відповідач оплатив позивачу 10.707,90 грн.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Таким чином, спір в даній справі частково припинив своє існування в частині суми основного боргу в розмірі 10.707,90 грн під час розгляду справи в зв`язку зі сплатою відповідачем означеної суми, що підтверджено позивачем.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на вищенаведене, в зв`язку з тим, що відповідач сплатив позивачу частину пред`явленої до стягнення заборгованості після звернення позивача з даним позовом до суду, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в зв`язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10.707,90 грн основного боргу.

Суд роз`яснює сторонам, що у відповідності до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 601,92 грн ((10.707,90 х 2270) / 40382,49) в цій частині покладаються на відповідача.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак не оплатив їх повної вартості, грошові кошти в розмірі 24.000,00 грн (34.707,90 - 10.707,90) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 979,51 грн 3% річних, 2.647,53 грн інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який построчив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що заборгованість на суму 34.707,90 грн повинна була бути сплачена до 25.06.20. включно, оскільки договором передбачено для оплати 120 саме банківських днів, а офіційними вихідними в 2020 році були: 1 січня - Новий рік (середа), 7 січня - Різдво Христове за юліанським календарем (вівторок), 8 березня - Міжнародний жіночий день (неділя), 19 квітня - Великдень (неділя), 1 травня - Міжнародний день праці (п`ятниця), 9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (субота), 7 червня - День Святої Трійці (неділя), 28 червня - День Конституції України (неділя), з огляду на що вихідними днями були, зокрема: 4-7 січня, 7-9 березня, 18-20 квітня, 1-3 травня, 9-11 травня, 6-8 червня, 27-29 червня.

Отже, вірним періодом для нарахування є з 26.06.21. по 21.04.21.

Пераховуючи інфляційні втрати судом враховано висновками Верховного Суду, викладені в постановах від 24.04.19. у справі № 910/5625/18, від 13.02.19. у справі № 924/312/18, а також постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.19. у справі № 905/600/18.

При цьому відповідач вказав на те, що вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних задоволенню не підлягають, однак, не мотивував таке твердження та власного контррозрахунку не надав.

Враховуючи встановлені вище обставини неналежного виконання відповідачем зобов`язань по оплаті наданих послуг та перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд здійснивши власний перерахунок дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2.461,46 грн інфляційних втрат та 854,34 грн 3% річних. 3% річних в сумі 125,17 грн та інфляційні втрати в сумі 186,07 грн нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

Також позивачем пред`явлено до стягнення 2.047,56 грн пені на підставі пункту 6.3 Договору.

Пункт 6.3 Договору містить умови про те, що у разі несвоєчасної сплати Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом здійснено перерахунок пені за період з 26.06.20. по 26.12.20. по обліковій ставці НБУ та встановлено, що її розмір до стягнення з відповідача на користь позивача становить 1.046,90 грн. Пеню в сумі 1000,66 грн нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог та становлять до стягнення з відповідача суму 1.594,31 грн.

Отже загальна сума судового збору, що покладається на відповідача становить 2.196,23 грн (601,92+1594,31).

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/6604/21 в частині вимог про стягнення 10.707 (десять тисяч сімсот сім) грн 90 коп. основного боргу.

2. В частині вимог про стягнення 24.000,00 грн основного боргу, 2.047,56 грн пені, 979,51 грн 3% річних, 2.647,53 грн інфляційних втрат позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного підприємства "Готельний комплекс "Київ" управління справами Верховної Ради України" (02021, м. Київ, вул. Грушевського, 26/1; ідентифікаційний код 03539018) на користь Приватного підприємства "Клінінг-Про" (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 37, п`ятий поверх; ідентифікаційний код 35047973) 24.000 (двадцять чотири тисячі) грн 00 коп. основного боргу, 2.461 (дві тисячі чотириста шістдесят одну) грн 46 коп. інфляційних втрат, 854 (вісімсот п`ятдесят чотири) грн 34 коп. 3% річних, 1.046 (одну тисячу сорок шість) 90 коп. пені, 2.196 (дві тисячі сто дев`яносто шість) грн 23 коп. судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко