Ухвала суду № 98167370, 02.07.2021, Благовіщенський районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Ульяновський районний суд Кіровоградської області)

Ульяновський районний суд Кіровоградської області

Справа № 402/400/21

РІШЕННЯ

іменем України

"02" липня 2021 р. м. Благовіщенське

Ульяновський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Бондаренка А.А.,

секретар судового засідання Хименко О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до в.о. заступника начальника митниці - начальника управління протидії митним правопорушенням та контрабанді Дніпровської митниці Держмитслужби Кононова Дениса Васильовича та до Дніпровської митниці Держмитслужби визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про порушення митних правил № №0019/1 1000/21 від 19.05.2021 року

встановив:

Позивач ОСОБА_1 2 червня 2021 року звернувся до суду з позовом до в.о. заступника начальника митниці - начальника управління протидії митним правопорушенням та контрабанді Дніпровської митниці Держмитслужби Кононова Д.В. та до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про порушення митних правил № №0019/1 1000/21 від 19.05.2021 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскарженою постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.485 Митного Кодексу України і накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 300% від різниці митних платежів, що становить 613 321,56 грн.

Позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вказану постанову на підставі п.4 ч.1 ст.531 МК України. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оспорювана постанова винесена неправомочною особою та у зв`язку з безпідставним недопущенням до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також у зв`язку з обмеженням його прав учасника провадження у справі про порушення митних правил, передбачених ст.498 МК України.

Відповідачі відзивів на позов не направили.

З наданих сторонами письмових доказів судом в порядку, передбаченому ст.261 КАС України, встановлені такі фактичні обставини справи та визначений такий зміст спірних правовідносин:

З постанови в.о. заступника начальника митниці - начальника управління протидії митним правопорушенням та контрабанді Дніпровської митниці Держмитслужби Кононова Дениса Васильовича про накладення адміністративного стягнення в справі про порушення митних правил № 0019/1 1000/21 від 19.05.2021 року встановлено таке:

Відповідно до оскарженої постанови ОСОБА_1 вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів у сумі 204 440,52 грн., чим вчинив порушення митних правил, передбачене ст. 485 Митного кодексу України. Оскарженою постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300% від різниці митних платежів, що становить 613 321,56 грн. Відповідно до оскаржуваної постанови ОСОБА_1 12.01.2019 року на підставі паспорту громадянина Республіки Білорусь НОМЕР_1 , виданого 04.03.2016 року, як нерезидент, в зоні діяльності Волинської митниці ДФС через «зелений коридор» ввіз на митну територію України автомобіль «ВМW 530», VIN НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 в митному режимі тимчасове ввезення до 1 року без сплати митних платежів. При цьому, як було встановлено згодом, ОСОБА_1 має посвідку на постійне проживання серія НОМЕР_4 від 07.07.2017 року, крім того ОСОБА_1 перебував в Україні більше 183 днів, тобто, відповідно до п.п. 14.1.213 п, 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України мав статус резидента, крім того ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець постійно проживав та отримував в 2019-2020 роках дохід на території України, тобто мав статус резидента України. Таким чином ОСОБА_1 не мав права користався пільгою оподаткування ввезення вказаного автомобіля, передбаченою ч.2 ст.380 Митного кодексу України. Відповідно до постанови ОСОБА_1 пояснив, що не розумів того, що надавши паспорт Республіки Білорусь, як нерезидент, протиправно скористався пільгою, що призвело до несплати митних платежів.

При вирішенні справи суд керується такими нормами законодавства:

Відповідно до змісту ч.1 ст.522 МК України справи про порушення митних правил, передбачені статтею 485 цього Кодексу, розглядаються митними органами.

Відповідно до змісту ч.1 ст.523 МК України від імені митниць справи про порушення митних правил розглядаються керівниками цих митниць або їх заступниками. Оскаржувана постанова винесена відповідачем ОСОБА_2 , який є в.о. заступника начальника Дніпровської митниці Держмитслужби і відповідно до наведених положень МК України уповноважений від імені Дніпровської митниці розглядати справи про порушення митних правил, передбачені статтею 485 цього Кодексу. Тому позов у частині того, що оскаржувана постанова винесена неправомочною особою є безпідставним.

Позивач також зазначає, що при притягненні його до адміністративної відповідальності йому не було вручено копії протоколу про адміністративне правопорушення, його не було повідомлено про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення і тим самим позбавлено усіх прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 498 МК України.

При оцінці цих аргументів позивача суд керується такими міркуваннями:

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача. Відповідачами не надано доказів, які б спростовували твердження позивача про порушення його прав та підтверджували факт забезпечення ними прав позивача при притягненні його до адміністративної відповідальності, протиправності його дій.

Крім того, вирішуючи позов, суд, керуючись положеннями ч.2 ст.9 КАС України для ефективного захисту прав позивача вбачає необхідним вийти за межі позовних вимог. Дослідивши фактичні обставини справи та спірні правовідносини суд встановив таке:

Статтею 486 Митного кодексу України визначено, що завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Згідно із ст. 489 Митного кодексу України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення серед іншого повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, полягає у вчиненні протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів.

Всупереч вимог ч. 2 ст.283 КУпАП оскаржувана постанова у якості опису протиправних дій ОСОБА_1 зазначає, що той «на підставі паспорту громадянина республіки Білорусь як нерезидент ввіз на митну територію України автомобіль в митному режимі тимчасове ввезення без сплати митних платежів».

Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено ст. 485 Митного кодексу, полягає у вчиненні протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів. Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого ст.485 Митного кодексу України) обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).

Відповідно до положень п. п. 1), 4) ч. 1 ст. 266 МК України декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого Митним кодексом України; у випадках, визначених МК та Податковим кодексом України сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X МК України.

Згідно ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

У оскаржуваній постанові не зазначено, за яких обставин, у якій формі і які неправдиві відомості вказав порушник для ухилення від сплати митних платежів, адже самі по собі наведені у постанові діяння не становлять протиправного діяння.

Крім цього, імперативні приписи ст.485 Митного кодексу України містять обов`язкову кваліфікуючу ознаку складу порушення митних правил - наявність в діях особи особливої протиправної мети, а саме: ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру.

Застосовуючи дану норму закону у своїй практиці, Верховний Суд у своїй постанові від 14.01.2021 року у справі № 640/5078/17 зазначив, що наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що правопорушення, передбачене ст.485 Митного кодексу України, може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі митної декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.

Відповідно до ст.10 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Оскаржена постанова не містить опису суб`єктивної сторони вчиненого правопорушення, зокрема вказівки про те, чи свідомо ОСОБА_1 скористався пільгою в оподаткуванні. Навпаки, у постанові міститься посилання на твердження ОСОБА_1 про те, що надавши паспорт Республіки Білорусь, він не розумів того, що протиправно скористався пільгою по сплаті митних платежів. При цьому у оскарженій постанові не міститься спростування цих доводів порушника та доказів на підтвердження цього спростування.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

В рекомендації N К (91)1 Комітету Міністрів Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Такі ж позиції висловлює і Верховний суд у постанові у справі №759/360/17 від 13 грудня 2018 року.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про порушення відповідачами вимог законодавства про адміністративні правопорушення та митного законодавства при притягненні його до адміністративної відповідальності. Також суд дійшов висновку про відсутність в діяннях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Відповідно до ч. 3 п. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, зокрема, відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку з встановленою відсутністю в діяннях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, ст.ст. 2, 5, ч.2 ст.9, 20, 257-263, 286 КАС України, ч.1 ст.467,485, п.4 ч.1 ст.531 МК України суд, -

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної митної служби України, винесену в.о. заступника начальника митниці - начальника управління протидії митним правопорушенням та контрабанді Дніпровської митниці Держмитслужби Кононовим Денисом Васильовичем від 19.05.2021 року у справі про порушення митних правил № №0019/11000/21, якою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було визнаним винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного Кодексу України і накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 300% від різниці митних платежів, що становить 613 321,56 грн.

Справу про порушення митних правил № №0019/11000/21, якою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було визнаним винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного Кодексу України, закрити на підставі п.7 ч.1.ст.247 КУПАП закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення;.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А. А. Бондаренко