Ухвала суду № 98167129, 07.07.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10603/21

Провадження № 1-кс/344/4217/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Кіндратишин Л.Р., з участю секретаря судового засідання Кузнєцової С.В., прокурора Балкового В.В, слідчого Маланчина Л.Е., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Лукиніва М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого - начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Івано-Франківській області підполковника поліції Маланчина Любомира Емільовича про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021090000000371 від 06.07.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, проживаючого у цивільному шлюбі, працюючого управляючим готельно -ресторанним комплексом «Вілла Бланк», проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий Маланчин Л.Е., звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено прокурором Балковим В.В., в якому просить обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання вказано про те, що 06.07.2021 приблизно о 07 год. 00 хв., у світлу пору доби, суху погоду, водій ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння, що знижує реакцію та унеможливлює належним чином оцінити дорожню обстановку, керуючи автомобілем марки Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався ділянкою автодороги Н-09 Мукачево-Львів, що по вул. Свободи у м. Яремче Надвірнянського району Івано-Франківської області, у напрямку м. Мукачево. Проїзна частина дороги у даному місці має по одній смузі для руху у кожному напрямку, по напрямку руху автомобіля є поворот праворуч.

У цей час в зустрічному напрямку, по своїй смузі, рухався мотоцикл марки BAJAJ PULSAR NS200, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Водій ОСОБА_1 , рухаючись ділянкою дороги із поворотом праворуч, при наближенні до мотоцикла BAJAJ PULSAR NS200 проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, унаслідок чого не справився з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, де вчинив зіткнення з мотоциклом марки BAJAJ PULSAR NS200, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

При цьому ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: п. 1.2., п. 1.5., п. 2.3., б) д); п. 2.9.,а) п. 10.1., п. 11.3., п. 12.1. У результаті порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої водій мотоцикла BAJAJ PULSAR NS200 ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, від яких померла на місці події.

ОСОБА_1 затримано о 11 год. 30 хв. 06.07.2021, а також 06.07.2021 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Слідчий вважає, що обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця події вчиненні дорожньо-транспортної пригоди; висновком щодо результатів медичного огляду, відповідно до якого у ОСОБА_1 , встановлено алкогольне та наркотичне сп`яніння; протоколами допиту свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого відповідно до ч. 3 ст. 286-1 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п`яти до десяти років. При цьому, злочин було вчинено у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння. Вказаний факт керування автомобілем в стані сп`яніння свідчить про відчуття ОСОБА_1 безкарності за свої поступки, його суспільну небезпеку, можливість в майбутньому переховуватись від органів слідства та суду, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у вигляді позбавлення волі.

Слідчий зазначає, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, а саме: можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі; незаконно впливати на свідків, так як досудове розслідування триває, встановлюються очевидці події; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, а тому просить застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав викладених в ньому, просив клопотання задоволити.

Слідчий підтримав клопотання.

Захисник у судовому засіданні заперечив проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважаючи такий є надмірно суворим. Просить обрати підозрюваному більш м`який запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт чи варту із заставою. Також, вважає, що важливою обставиною є те, що ОСОБА_1 щиро розкаюється, бажає допомогти потерпілим, відшкодувати все можливе наскільки це можливо у ситуації, що склалась.

Підозрюваний погодився із думкою захисника, просив не обирати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Має намір всім можливим допомогти потерпілим, обіцяє сприяти слідству, щиросердечно розкаюється. Просить врахувати, що він проживає в незареєстрованому шлюбі з жінкою, яка має на утриманні неповнолітню дитину, 2005 року народження.

Заслухавши учасників розгляду, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшла наступного висновку:

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021090000000371 від 06.07.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

06 липня 2021 року, ОСОБА_1 затримано на підставі ст. 208 КПК України за підозрою у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Цього ж дня, ОСОБА_1 в порядку п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Вирішуючи дане клопотання слідчий суддя враховує також вагомість наявних доказів, які містяться: протокол огляду місця події від 06.07.2021, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.07.2021, виданого КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради», протоколами допиту свідків : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 від 06.07.2021, складеному о 13год. 50 хв., за яким ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння, протоколом затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 06.07.2021, за яким протоколом допиту підозрюваного від 06.07.2021, повідомлення про підозру а також інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого відповідно до ч. 3 ст. 286 КК України, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років.

Разом з тим слідчий суддя на цьому етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Не вдаючись в оцінку даних доказів, та інших, зібраних на досудовому слідстві, слідчий суддя в той же час враховує об`єктивний характер встановлених фактів і висновку, що підозра підтверджується доказами, які є достатніми на даному етапі досудового розслідування.

При цьому слідчий суддя, бере до уваги, характеризуючі дані особи підозрюваного ОСОБА_1 : неодружений, однак проживає у цивільному шлюбі з ОСОБА_8 , яка має неповнолітню дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; має вищу освіту, навчався у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна; працює управляючим готельно-ресторанним комплексом « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ( АДРЕСА_2 ), де характеризується позитивно, раніше не судимий.

Однак, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 року (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови, заява №9190/03).

Слідчий суддя також бере до уваги те, що ОСОБА_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, за яке законом визначено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років; те, що на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння; спричинено наслідки у виді смерті потерпілого. У зв`язку із чим наведені в клопотанні обставини свідчать про існування значних ризиків того, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування, усвідомлюючи неминучість покарання за інкриміноване кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі суду; впливати на свідків, потерпілих, так як досудове розслідування триває, встановлюються очевидці події.

Слідчий суддя зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищевказаних ризиків. Однак, враховуючи їх реальне існування, а також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 тяжкого злочину, слідчий суддя вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

Разом з тим слідчий суддя дійшла висновку, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства, так і потерпілого, а тому до ОСОБА_1 в якості запобіжного заходу слід обрати саме тримання під вартою.

З цих же підстав доводи захисту про можливість для обрання більш м`якого запобіжного ніж тримання під вартою, слідчий суддя вважає спростованими.

Крім того, частина 4 ст.183 КПК України передбачає чіткий перелік випадків, коли слідчий суддя має право не визначати розмір застави, а саме: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Відтак, враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, його наслідки у вигляді смерті, вчинення таких дій у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння, вважаю за необхідне не визначати заставу, як альтернативний запобіжний захід.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати до ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, без визначення розміру застави, оскільки саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження та не дозволить ОСОБА_1 перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні і стимулюватиме його подальшу поведінку, з урахуванням строку досудового розслідування та того, що підозрюваного було затримано в порядку 208 КПК України 06.07.2021 (ч. 2 ст. 197 КПК України)

Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання задоволити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 03 вересня 2021 року включно.

Взяти підозрюваного ОСОБА_1 під варту в залі суду, а тримання його під вартою здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Строк тримання під вартою рахувати з 06 липня 2021 року, тобто з дати затримання в порядку 208 КПК України.

Строк дії ухвали до 03 вересня 2021 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури Балкового В.В.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Повний текст ухвали складено 08.07.2021.

Слідчий суддя Кіндратишин Л.Р.