Рішення № 98166132, 07.07.2021, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

07 липня 2021 рокуСправа №451/1202/20 Провадження № 2/451/303/21

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Радехові в залі суду цивільну справу №451/1202/20 за позовом ОСОБА_1 до Радехівської міської ради Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и в:

3 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Радехівської міської ради Львівської області про визнання права власності на спадкове майно.

В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , баба позивача, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , виданим повторно Радехівським РВ ДРАЦС ГТУЮ у Львівській області 21.11.2019 року. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яка складається зокрема із будинку по АДРЕСА_1 , площею 102,1 кв.м, який розташований на території Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області, який належав колгоспному двору, головою якого була ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право власності, записано в реєстровій книзі за №3, виданого виконкомом Стоянівської сільради 20.01.1989 року, на підставі рішення Радехівського райвиконкому №9 від 19.01.1989 року. Вказане підтверджується також довідкою КП ЛОР "Червоноградське МБТІ” від 15.10.2019 року № 5674. Згідно довідки Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 25.11.2019 року №1877 з ОСОБА_5 були зареєстровані та проживали по АДРЕСА_1 на день смерті останньої: ОСОБА_6 , вже померла; ОСОБА_7 , вже помер; ОСОБА_1 1974 р.н. Згідно із рішенням Виконавчого комітету Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 06.02.2019 року №5 серед іншого вул. "Ів. Франка” перейменована на вул. "Франка Івана”. Копія рішення Виконавчого комітету Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області, завірена секретарем виконкому Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області, додається. Маючи намір оформити свої права на спадкове майно ОСОБА_5 позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак нотаріусом йому було відмовлено. У зв`язку із вказаним, позивач як спадкоємець звернувся до суду, щоб визнати право власності на спадкове майно, так як у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку, а також враховуючи те, що вказані обставини унеможливлюють реалізацію його майнових прав, як спадкоємця. Таким чином, просить суд: встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини, що залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном; визнати за ним, ОСОБА_1 право власності на будинок по АДРЕСА_1 , площею 102,1 кв.м, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.2-6).

Ухвалою підготовчого засідання від 24 червня 2021 року відповідача у справі Стоянівську сільську раду Радехівського району Львівської області замінено на Радехівську міську раду Львівської області (а.с.36-37).

В підготовчому судовому засіданні 07 липня 2021 року клопотання позивача задоволено та залучено до участі у справі відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Враховуючи, що відповідачі подали до суду заяви з визнанням позовних вимог, суд дійшов висновку про можливість продовження розгляду справи та прийняття рішення по суті позовних вимог (а.с.48,49).

У підготовче судове засідання позивач не з`явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити. Судовий збір залишає за собою і просить з відповідачів не стягувати (а.с.51).

Представник відповідача – Радехівської міської ради Львівської області – в підготовче судове засідання не з`явився, проте подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Радехівської міської ради. Не заперечує щодо задоволення позову (а.с.35).

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з`явився, подав до суду заяву із визнанням позовних вимог, від своєї частки в майні колгоспного двору відмовився в користь ОСОБА_1 (а.с.52).

Відповідач ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не з`явилася, проте надіслала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає повністю (а.с.48).

Відповідач ОСОБА_4 в підготовче засідання також не з`явилася, проте скерувала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає повністю (а.с.49).

Із врахуванням наведеного, на підставі ч.2 ст.223 та ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання проведено без участі сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами.

У відповідності до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого – визнання права.

За змістом ч.ч.1-2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти родинних відносин між фізичними особами, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті, а також і інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача – ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 21.11.2019 року (а.с.9).

До складу спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , увійшло будинковолодіння АДРЕСА_1 , яке належало колгоспному двору, головою якого була ОСОБА_5 , на підставі свідоцтва про право особистої власності на будівлю, виданого 20 січня 1989 року і записане в реєстрову книгу за №3 (а.с.10).

Вищевказане підтверджується також копією довідки КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» №5674 від 15.10.2019 року (а.с.15).

З копії Рішення Стоянівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 06 лютого 2019 року №5 встановлено, що внесено зміни до назви вулиці «Ів.Франка», «І.Франка», « ОСОБА_8 », « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що в селі Стоянів Радехівського району Львівської області та записати назву відповідної вулиці , як « ОСОБА_9 » (а.с.16).

Родинні відносини позивача із спадкодавцем підтверджуються наступними документами: копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 від 17 травня 1971 року (а.с.45), копією свідоцтва про народження ОСОБА_10 (а.с.46), копією витягу №00018794568 від 04 жовтня 2017 року, з якого вбачається, що ОСОБА_10 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_11 » (а.с.20-20 зворот).

З довідки №643 від 25.06.2021 року, виданої Виконавчим комітетом Радехівської міської ради Львівської області, вбачається, що на день смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею були зареєстровані та проживали: ОСОБА_6 (дочка), ОСОБА_7 (зять), ОСОБА_1 (онук), ОСОБА_12 (дружина онука), ОСОБА_13 (правнука) та ОСОБА_14 (правнук) (а.с.47).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 24 березня 2005 року (а.с.18).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 (а.с.17).

Спадкоємцем, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є позивач – ОСОБА_1 , що встановлено рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 25 січня 2018 року по справі №451/1420/17 (а.с.21-23 зворот).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до зазначених положень ЦПК України, вищевказані обставини, що визначені рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 25 січня 2018 року, не підлягають доказуванню в ході розгляду даної цивільної справи.

Відповідно до ст.120 ЦК УРСР (який був чинним на момент набуття спадкодавцем права власності на спірне майно) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

У відповідності до ст.123 ЦК УРСР частка члена колгоспного двору в майні двору визначається: 1) при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); 2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ); 3) при зверненні стягнення по особистих зобов`язаннях члена двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Згідно з ст.124 ЦК УРСР при виході одного або кількох членів колгоспного двору з його складу виділ частки в натурі провадиться з таким розрахунком, щоб не позбавити двір необхідних для ведення його підсобного господарства будівель, худоби та сільськогосподарського реманенту. При неможливості виділити належну членові двору частку майна в натурі її вартість виплачується йому грішми. Право вимагати виділу майна при виході з складу двору мають члени двору; які досягли шістнадцяти років. Особи віком від п`ятнадцяти до шістнадцяти років можуть вимагати виділу за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальника, а в інтересах осіб, що не досягли п`ятнадцяти років, виділу можуть вимагати їх батьки (усиновителі) або опікун.

У відповідності до ст.125 ЦК УРСР при поділі колгоспного двору його майно ділиться між дворами, що знов утворюються, відповідно до часток їх членів і з врахуванням господарських потреб кожного з дворів. Право вимагати поділу колгоспного двору мають повнолітні члени двору, що є членами колгоспу. Поділ майна, належного колгоспному дворові і збереженого після припинення колгоспного двору, провадиться за правилами статей 123 і 126 цього Кодексу.

В силу вимог ст.126 ЦК У PCP працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору; якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв`язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.

Відповідно до п.6 постанови пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору; яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Як роз`яснив пленум Верховного Суду України в п.п.«г» своєї постанови №20, за правилами ст.563 ЦК України 1963 року, спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

З довідки (витяг з погосподарської книги) №644 від 25.06.2021 року, виданої Виконавчим комітетом Радехівської міської ради Львівської області, вбачається, що станом на 01.01.1991 року в будинку по АДРЕСА_2 були зареєстровані та проживали: ОСОБА_5 (голова двору), ОСОБА_6 (дочка), ОСОБА_7 (зять), ОСОБА_1 (онук), ОСОБА_2 (онук), ОСОБА_12 (дружина онука), ОСОБА_13 (правнука) (а.с.40-44).

Виходячи з даних, так як будинок станом на 01.01.1991 року належав до колгоспного двору, останнім головою колгоспного двору була ОСОБА_5 , а членами колгоспного двору були ОСОБА_6 (померла), ОСОБА_7 (помер), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно 3/5 частки будинковолодіння АДРЕСА_2 належали спадкодавцям (а.с.40-44,21-23 зворот).

З врахуванням частки ОСОБА_2 , який відмовився від належної йому частки в майні колгоспного двору в користь позивача (а.с.52), за ОСОБА_1 слід визнати право власності на будинок АДРЕСА_2 .

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Відповідно до ч. 1. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право спадщину, у зв`язку з тим, що спадкове майно, а саме будинковолодіння, віднесене до колгоспного двору, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на за позивачами у порядку спадкування.

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Приймаючи до уваги вищенаведене, визнання позову відповідачами, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на житловий будинок за позивачем є законними та обґрунтованими, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,200,206,258-259,263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадщини, що залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на будинок, що знаходиться по АДРЕСА_2 , площею 102,1 кв.м, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлене в нарадчій кімнаті 7 липня 2021 року.