Рішення № 98163083, 02.07.2021, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/1577/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2021 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Червоноградського міського суду, третіх осіб: Червоноградської міської ради, Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області, Червоноградської місцевої прокуратури та Міського управління Держгеокадастру міста Сокаль та Червоноград Львівської області про зобов`язання привести суддівський номер в кримінальному провадженні №12018140150000832 від 19.05.2018 року у відповідність до первинного за номером 459/998/18,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася з вищевказаним позовом та просить суд зобов`язати Червоноградський міський суд привести суддівський номер в кримінальному провадженні №12018140150000832 від 19.05.2018р. у відповідність до 2018 року та первинного номера справи 459/998/18.

Свої вимоги мотивує наступним.

На підставі листа Червоноградської міської ради від 05.05.2015р. вона звернулася до державного реєстратора зареєструвати право оренди земельної ділянки кадастровий номер: 4611800000:02:008:00036, яка розташована в АДРЕСА_1 , однак рішенням №37048903 позивачці було відмовлено у реєстрації вказаної земельної ділянки.

Тому, вона подала заяву в поліцію про злочин, предметом якого була вищевказана земельна ділянка.

Ухвалою Червоноградського міського суду надано єдиний унікальний номер справи 459/998/18 у кримінальному провадженні №12018140150000832 від 19.05.2018р., який не може бути змінений.

Наслідком бездіяльності Червоноградської міської ради та Держгеокадастру є те, що Червоноградським міським судом Львівської області розглядаються цивільні справи №459/2871/20, 459/2189/20 та 459/2418/20, в поліції відкриті кримінальні провадження №12018140150000832 від 19.05.2018р., №12020140150000507 від 01.07.2020р. та №12020140150000795 від 30.12.2010р..

Вона звернулася в Червоноградський міський суд з досудовою вимогою, в якій вимагала привести суддівський номер відповідно до первинного №459/998/18, однак відповіді не отримала.

01.07.2021р. Червоноградський міський суд Львівської області надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Свої заперечення мотивує наступним.

Розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду) пов`язаних з розглядом справи нормами ЦПК чи іншими законами не передбачено.

Тому спір між ОСОБА_1 до Червоноградського міського суду Львівської області не носить цивільно-правового характеру.

Крім цього, відповідно до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019р. №8814 із змінами, кожній судовій справі (кримінальному провадженню) надається єдиний унікальний номер, який формується відповідно до Положення про АСДС. Внесення будь-яких змін не допускається.

02.07.2021р. третя особа Червоноградська окружна прокуратура надала пояснення, в яких зазначають, що даний спір не носить цивільно-правового характеру, що виключає можливість вирішення його в порядку ЦПК України. Вважають позов невмотивованим та таким, що не підлягає до задоволення.

02.07.2021р. позивач надала відповідь на відзив, в якому зазначила, що не згідна з поданим відзивом та просить його не брати до уваги.

Суддя своєю ухвалою від 11.05.2021 прийняв позовну заяву та відкрив провадження у справі, призначивши справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами. Визначено строк та черговість подання заяв по суті справи.

Одночасно з відкриттям провадження у справі суд роз`яснив сторонам права та обов`язки, в тому числі про обов`язок подати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, а також неможливість приховування доказів. Цим же повідомленням сторонам роз`яснено порядок та строки подання доказів.

Таким чином, суд виконав вимоги ст. 221 ЦПК України.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п. 22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27 жовтня 2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції.

З огляду на характер спірних правовідносин, справа є малозначною, а оскільки вирішенню підлягали виключно питання права, суд з посиланням на відповідну практику ЄСПЛ при відкритті провадження визнав недоцільним проведення судового засідання та визначив, що розгляд справи проводитиметься без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами. Одночасно, сторонам було роз`яснено право ініціювати розгляд справи з викликом сторін.

Сторони таким правом не скористались. Суд також знайшов підстав ініціювати розгляд справи з викликом сторін, а тому розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

В силу вимог Закону та враховуючи предмет спору дана справа є малозначною, а тому, відповідно до вимог ч.3 ст.279 ЦПК України суд не проводив підготовчого засідання.

Перед тим, як закінчити з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд надав можливість кожній із сторін висловити свою позицію та надати наявні у неї докази. Суд також розглянув усі клопотання сторін, попередньо надавши можливість протилежній стороні висловити свою позицію.

Відтак, суд у відповідності до вимог ч.5 ст.12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу ч.ч.2, 3, 4 ст. 83 ЦПК України, вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Суд у відповідності до вимог ч.7 ст.81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч.3 ст.367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Дослідивши письмові матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позивачем заявлена вимога про зобов`язання привести суддівський номер в кримінальному провадженні №12018140150000832 від 19.05.2018р. у відповідність до первинного за номером 454/998/18 та стверджує, що нею правильно визначений спосіб захисту порушених прав, який вона не має наміру змінювати і вона підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Порядок визначення способу захисту, який суд може застосувати здійснюючи правосуддя встановлений в ст. 5 ЦПК України.

При визначенні способу захисту у відповідності до вказаної норми слід враховувати положення, ч.1 ст. 13 п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, відповідно до яких спосіб захисту, який може застосувати суд при вирішенні справи, обирає позивач. А отже - суд позбавлений можливості на власний розсуд обирати і захищати права позивача у спосіб, який останній не просить застосувати.

За загальним правилом (ч.1. ст. 5 ЦПК України) суд, здійснюючи правосуддя, захищає права свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачений нормою матеріального права або договором.

Зазначене слід розуміти так, що суд захищає права, свободи і інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачений нормою матеріального права або договором.

При цьому позивач, обираючи спосіб захисту, який він просить суд застосувати для захисту його прав, свобод чи інтересів, може скористатись можливістю вибору між декількома способами захисту ( передбаченими законом або договором), якщо це на заборонено законом.

Якщо ж законом або договором не передбачено ефективного способу захисту, який би ефективно захищав права, свободи чи інтереси позивача, суд може захистити їх у спосіб, що не суперечить закону (ч.2 ст. 5 ЦПК України).

Вказане з урахуванням положень ч. 1 ст. 2 ЦПК, означає, що спосіб захисту, який позивач може обрати, а суд застосувати при здійсненні судочинства в будь-якому випадку має бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, дозволяє забезпечити реальне поновлення порушених прав.

Тому обираючи спосіб захисту позивач повинен ( в першу чергу) перевірити, чи не передбачає закон або договір іншого більш ефективного способу захисту порушених прав.

Якщо такий спосіб захисту законом або договором передбачено, - позивач повинен обрати саме такий спосіб.

Якщо у такому випадку позивач обрав інший спосіб захисту - суд має відмовити в задоволенні позову, крім випадків, коли з урахуванням положень ч. 2 ст. 5 ЦПК, дійде висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту спроможний більш ефективно захистити порушені права, свободи чи інтереси особи, але за умови, що такий спосіб захисту є адекватним обставинам справи.

Якщо ефективний спосіб захисту законом або договором не передбачено і позивач обирає інший ефективний спосіб захисту його прав, свобод чи інтересів, позивач в позовній заяві має навести в відповідне обґрунтування необхідності застосування такого способу захисту, інакше суд має залишити таку позовну заяву без руху на підставі ч.1 ст. 185 ЦПК.

Якщо позивач обрав спосіб захисту, передбачений законом або договором, проте він є неефективним, - суд не має права відмовляти в позові на такій підставі.

Якщо спосіб захисту є ефективними лише у поєднанні з іншим способом захисту,- суд не має права відмовляти в задоволенні позову лише на такій підставі.

Суд не має права визначати ефективний спосіб захисту права замість позивача, тобто виходити за межі позовних вимог у випадку, коли обраний позивачем спосіб захисту є неефективним.

Таким чином правильне застосування зазначеної процесуальної норми призведе до виходу за межі позовних вимог три умови:

а) жоден визначений законом або договором спосіб захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу, з огляду на обставини даної конкретної справи, не забезпечує ефективного захисту або поновлення такого права, свободи чи інтересу позивача;

б) позивач в позові просить застосувати інший конкретний спосіб захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу

в) визначений позивачем інший спосіб захисту не суперечить закону.

Як вбачається із позовної заяви позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права.

Так, порядок присвоєння номеру справи, зокрема кримінального провадження у судах регулюється Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019р. №8814 із змінами (далі Інструкція) та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, із змінами (далі - Положення про АСДС.

Відповідно до І Розділу Інструкції реєстрація документа - сукупність дій, пов`язаних із фіксуванням факту створення або надходження документа, шляхом присвоєння унікального номера із записом у реєстраційних формах необхідних відомостей про документ, які проводяться з метою забезпечення їх обліку, контролю за виконанням і оперативним використанням наявної в документі інформації.

Судова справа - позовні заяви, заяви, скарги, справи, матеріали кримінального провадження, подання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду й можуть бути предметом судового розгляду, судові процесуальні документи, що виготовляються судом;

Розділом ІІ Інструкції регулюється приймання та реєстрація документів.

Зокрема в п. 1, 2 вказано, що після отримання кореспонденції здійснюється попередній розгляд документів для відокремлення таких, що потребують обов`язкового розгляду керівництвом суду або структурними підрозділами апарату суду.

Реєстрації підлягають вхідні, вихідні та внутрішні документи (довідки, доповідні записки, заяви, протоколи засідань зборів суддів, тощо).

Кожен документ реєструється в суді лише один раз: вхідні - у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов у неробочий час, створювані - у день підписання або затвердження.

Відповідно до п.6 Розділу ІІІ Інструкції у разі об`єднання судових справ (матеріалів кримінального провадження) в одну їй присвоюється єдиний унікальний номер тієї з об`єднаних справ (матеріалів), яка надійшла до суду першою.

Відповідно до постанови (ухвали) суду вноситься інформація в АСДС під номером об`єднаної справи (матеріалів кримінального провадження) та відмітки про об`єднання справ (матеріалів кримінального провадження) із зазначенням номера нової судової справи (матеріалів кримінального провадження).

Також, п.2.2.4. Положення про АСДС передбачено, що кожній судовій справі надається єдиний унікальний номер, який формується автоматизованою системою автоматично в суді першої інстанції та залишається незмінним незалежно від проходження судової справи в інстанціях чи надходження судової справи за підсудністю з іншого суду будь-якої юрисдикції, в тому числі в разі повторного надходження судової справи після її належного оформлення, та який повинен обов`язково вказуватися судами всіх інстанцій в судовому рішенні.

П2.3.45. Положення про АСДС визначено, що клопотання та скарги по одному кримінальному провадженню передаються раніше визначеному слідчому судді, якщо інший порядок не визначений зборами суддів.

Тобто у випадку, коли є номер провадження слідчих органів. Тоді скарги та клопотання подані під час досудового розслідування поєднується до справи з єдиним унікальним номером провадження органів досудового розслідування, а у іншому випадку ні. Скаргам (кожній) поданим до внесення до ЄРДР відомостей про вчинене кримінальне правопорушення надається єдиний унікальний номер, який формується автоматизованою системою автоматично.

Виходячи з наведених положень Інструкції та Положення про АСДС і в контексті обставин даної справи, сам факт наявності на розгляді Червоноградського міського суду Львівської області цивільних справ №459/2871/20, 459/2189/20 та 459/2418/20 за позовами ОСОБА_1 та в Червоноградському РВП ГУНП у Львівській області кримінальних проваджень №12018140150000832 від 19.05.2018р., №12020140150000507 від 01.07.2020р. та №12020140150000795 від 30.12.2010р., не може бути прийнятий судом в якості підстав для надання вищевказаним справам єдиного унікального номера у судовому порядку за окремим рішенням суду.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 200 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Червоноградського міського суду, третіх осіб: Червоноградської міської ради,Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області, Червоноградської місцевої прокуратури та Міського управління Держгеокадастру міста Сокаль та Червоноград Львівської області про зобов`язання привести суддівський номер в кримінальному провадженні №12018140150000832 від 19.05.2018 року у відповідність до первинного за номером 459/998/18. – відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.07.2021 року.

Головуючий: Л. Ю. Фарина