Рішення № 98163019, 08.07.2021, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

08 липня 2021 рокуСправа №451/545/21 Провадження № 2/451/571/21

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/545/21 за позовом ОСОБА_1 до Радехівської міської ради Львівської області про визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

14 квітня 2021 року ОСОБА_2 , в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до Радехівської міської ради Львівської області про визнання права власності на земельні ділянки у порядку спадкування.

В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивача ОСОБА_3 . Після смерті спадкодавця, окрім іншого майна, залишилося право приватної власності на землю (середню земельну частку) площею 2,81 га, розташовану на території Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області. Від імені померлої виконкомом Вузлівської сільської ради заповіт не посвідчувався. Спадкоємці за законом майна померлої ОСОБА_3 : її мати ОСОБА_4 (Спадкодавець2) та син - ОСОБА_5 (Спадкодавець3) фактично вступили в управління та володіння спадковим майном так як на момент смерті спадкодавця проживали з нею за однією адресою, розпоряджалися житловим будинком, присадибною ділянкою однак не змогли оформити своїх спадкових прав на землю через втрату оригіналу Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку), серії ЛВ №13-137451. Таким чином позивач є внуком Спадкодавця 2 та двоюрідним братом Спадкодавця 3. Разом з тим, в частині оформлення свідоцтва про право на спадщину на землю яка згідно з Сертифікатом на право приватної власності на землю (середню земельну частку,) серії ЛВ №13-137451 від 03.06,1997р. належала Спадкодавцю, була успадкована в рівних частках Спадкодавцями 2 та З, але не переоформлена через втрату оригіналу правовстановлюючого документу, нотаріусом Позивачу було відмовлено з тієї ж причини, - відсутності оригіналу Сертифікату на право приватної власності на землю. Відсутність правовстановлюючих документів, унеможливлює реалізацію майнових прав Позивача, як спадкоємця, у позасудовому порядку, а тому Позивач вимушений звернутися з позовом до суду. Просить визнати за ОСОБА_1 право власності на землю (середню земельну частку) в порядку спадкування після смерті: баби - ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та двоюрідного брата - ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , які прийняли спадщину, але не встигли оформити своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , і які належали ОСОБА_3 на праві приватної власності відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку), серії ЛВ №13-137451, зареєстрованого в Книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за №869, а саме: земельна ділянка площею 2,81 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості на території Вузлівської сільської ради, з них 2,25 га ріллі та 0,56 га кормових угідь. Судові витрати покласти на сторону позивача (а.с.3-9).

Позивач та представник позивача в підготовче судове засідання не з`явилися. Представник позивача подав в адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити (а.с.38).

Представник відповідача Радехівської міської ради Львівської області скерував суду заяву, в якій позовні вимоги визнав повністю, просив розгляд справи проводити без участі представника (а.с.37).

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористалися сторони.

У відповідності до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивача ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть №00024529582 від 12.11.2019 року виданим Радехівським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Львівській області (а.с.14).

Після смерті спадкодавця, залишилося право приватної власності на землю (середню земельну частку) площею 2,81 га, розташовану на території Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області, що підтверджується Сертифікатом на право приватної власності на землю (середню земельну частку), серії ЛВ №13-137451 від 03.06.1997 р., зареєстрованим в Книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за №869 (а.с.15).

З свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 від 28.02.1961 року видно, що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в с.Нестаничі, батько - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_4 (а.с.17).

Відповідно до свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_2 від 03.05.1963 року ОСОБА_8 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Після одруження дружині присвоєно прізвище ОСОБА_9 (а.с.18).

Згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 від 21.03.1964 року ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в с.Нестаничі. Батько - ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_3 (а.с.19).

Згідно свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_4 від 09.08.1967 року, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.20).

З довідки №2266 від 26.11.2020 року виданої виконкомом Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області, вбачається,3 що ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ) дійсно була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 . На день її смерті за вищевказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_4 , мати (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_5 , син (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Від імені померлої виконкомом Вузлівської сільської ради заповіт не посвідчувався (а.с.21).

З Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_5 від 23.05.2011 року виданого Вузлівською сільською радою Радехівського району Львівської області вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.22).

Відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_6 від 15.10.2019 року ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.23).

Спадкоємцем за заповітом майна померлої ОСОБА_4 є її онук ОСОБА_1 , відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.12.2012 року зареєстроване в реєстрі за №2126; Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.03.2012 року зареєстроване в реєстрі за №585 (а.с.24,25).

ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом майна померлого ОСОБА_5 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02.07.2020 року зареєстроване в реєстрі за №839; Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02.07.2020 року зареєстроване в реєстрі за №840; Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02.07.2020 року зареєстроване в реєстрі за №841; Свідоцтво про право на спадщину за законом від 02.07.2020 року зареєстроване в реєстрі за №842 (а.с.26-29).

Згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_7 від 27.02.1968 року ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 в с.Нестаничі, батько - ОСОБА_10 , мати ОСОБА_11 (а.с.30).

Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_8 від 30.12.1965 року ОСОБА_10 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 в с.Нестаничі, батько - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_4 (а.с.31).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Відповідно до ч. 1. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо визнання права власності в порядку спадкування є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,206, 258-259,263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на землю (середню земельну частку) в порядку спадкування після смерті: баби - ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та двоюрідного брата - ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , які прийняли спадщину, але не встигли оформити своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , і які належали ОСОБА_3 на праві приватної власності відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку), серії ЛВ №13-137451, зареєстрованого в Книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за №869, а саме: земельна ділянка площею 2,81 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості на території Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області, з них 2,25 га ріллі та 0,56 га кормових угідь.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлене в нарадчій кімнаті 8 липня 2021 року.