Рішення № 98161729, 08.07.2021, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/3519/21

Провадження № 2/750/1173/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2021 року м. Чернігів

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІГОВА

в складі судді Коверзнева В. О.

учасники судового процесу:

секретар судового засідання – Хамайко С. В.

позивач – ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні (у порядку спрощеного позовного провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про відшкодування шкоди

1.Суть спору

1.1. 02.04.2021 ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (далі – відповідач) про стягнення з відповідача 6485 грн у відшкодування майнової шкоди і 5000 грн у відшкодування моральної шкоди, що завдані протиправним знищенням його майна.

1.2. 17.06.2021 позивач подав через канцелярію суду заяву про збільшення ціни позову в частині відшкодування майнової шкоди до 6520 грн.

2.Процесуальні дії суду і сторін у справі

2.1. Ухвалою судді від 16.04.2021 відкрито провадження в цивільній справі № 750/3519/21, яку призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 29, 30).

Цією ж ухвалою запропоновано учасникам справи подати до суду процесуальні заяви по суті справі (відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення та пояснення).

2.2. На виконання ухвали, 25.05.2021 відповідач надіслав суду відзив на позовну заяву, в якому вказує про невизнання позову з тих підстав, що товар, який позивач повернув постачальнику, не був отриманий останнім і зберігався у відповідача понад 30 календарних днів, в зв`язку цим був утилізований на підставі пунктів 5.4.1, 5.4.2 Публічного договору про надання послуг з організації перевезень відправлень, який позивач погодився виконувати в момент складання експрес-накладної від 30.12.2020.

Відповідач також зазначає, що у нього відсутній обов`язок тривалого зберігання товару, оскільки позивач не замовляв і не оплачував послугу «Зберіганння» (а.с. 42-59).

2.3. 14.06.2021 позивач подав через канцелярію суду відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, в якій зазначив, що не укладав з відповідачем Публічного договору про надання послуг з організації перевезень відправлень і навіть не здогадувався про його існування. Вважає, що Публічний договір про надання послуг з організації перевезень відправлень не передбачає утилізації невитребуваних товарів, що можуть бути реалізовані відповідачем та/або не передбачають спеціальних умов зберігання і не належать до категорії товарів незрозумілого походження.

2.4. Протокольною ухвалою суду від 24.06.2021 заяву позивача від 17.06.2021 про збільшення ціни позову прийнято до розгляду (а.с. 82).

3.Позиція учасників справи у судовому засіданні

3.1. Позивач пред`явлений позов підтримав і наполягав на задоволенні.

Додатково пояснив суду, що до розміру майнової шкоди, крім вартості утилізованого відповідачем товару (6140 грн), включено: вартість пересилки товару (80 грн); вартість копіювання письмових доказів (123 грн); вартість ліків від підвищеного артеріального тиску (142 грн 70 коп.), які він вживає вже понад 8 років за призначенням лікаря; вартість поштових послуг за направлення відповідачу примірнику відповіді на відзив на позовну заяву (35 грн).

3.2. Представник відповідача не з`явився, при цьому надіслав електронну заяву про розгляд справи за його відсутності та відмову в задоволенні позову.

4.Обставини справи, встановлені судом

4.1. 30.12.2020 позивач оформив у відповідача послугу з поштового відправлення мобільного телефону заявленою вартістю 6000 грн (далі – Товар) до м. Черкаси на адресу ОСОБА_2 , в зв`язку з тим, що придбаний ним у цій особи Товар був неналежної якості, за що сплатив 80 грн; на підтвердження цього відповідач оформив і видав позивачу квитанцію № 59000629469981 (а.с. 7).

4.2. 03.01.2021 відповідач повідомив позивача за допомогою SMS-повідомлення про те, що адресат ОСОБА_2 відмовилася від одержання Товару, тому з 07.01.2021 починається його платне зберігання за рахунок позивача (а.с. 20).

4.3. 10 і 15 січня 2021 року відповідач повторно інформував позивача за допомогою SMS-повідомлення про продовження платного зберігання Товару у відділенні «Нова Пошта» (а.с. 21).

4.4. Як випливає з відзиву на позовну заяву (а.с. 42, 43), після закінчення 30-денного строку зберігання Товар було утилізовано на підставі пунктів 5.4.1, 5.4.2 Публічного договору про надання послуг з організації перевезень, дія якого, на думку відповідача, поширюється на позивача з моменту замовлення ним послуги поштового перевезення Товару та отримання квитанції від 30.12.2020.

4.5. До справи приєднано товарні чеки на загальну суму 123 грн, що підтверджують оплату позивачем послуг копіювального центра 04 січня і 25 березня 2021 року (а.с. 22, 23).

Позивачем також додано до справи копію квитанції про сплату 35 грн за направлення відповідачу 14.06.2021 поштою відповіді на відзив на позову заяву (а.с. 78).

5. Застосовані судом релевантні норми права та висновки суду

5.1. Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 Кодексу передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

5.2. Частиною першою статті 908 Кодексу встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За приписом статті 909 Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

5.3. Згідно із частиною першою статті 633 Кодексу публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

5.4. Суд констатує, що матеріали справи не містять підтверджень того, що при оформленні послуги перевезення Товару та видачі квитанції від 30.12.2020 № 59000629469981, яка є підтвердженням фактичного укладення сторонами письмового договору перевезення Товару з метою його доставки ОСОБА_2 , позивача ознайомлено відповідачем з Публічним договором про надання послуг з організації перевезень відправлень (далі – Договір), при цьому останній своїм підписом підтвердив згоду на виконання умов цього Договору.

За таких обставин, відсутні правові підстави поширювати дію Договору на спірні правовідносини.

5.5. Надана відповідачем суду копія Договору (а.с. 44-48) не може вважатися складовою укладеного сторонами договору перевезення Товару, тому як вона не підписана позивачем як відправником, тому як лише цей факт може свідчити про прийняття позивачем запропонованих йому умов Договору та приєднання до нього як другої сторони.

Аналогічна правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17), що, в силу положень частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права.

5.6. За наведених вище обставин, відсутні правові підстави застосовувати до вирішення спірних правовідносин умов Договору, що тягне за собою висновок про незаконність утилізації відповідачем Товару заявленою вартістю 6000 грн.

5.7. Виходячи з положень частини першої статті 1166 Кодексу, проведеною відповідачем незаконною утилізацією Товару позивачеві завдано майнову шкоду в розмірі 6000 грн, що є підставою для її відшкодування за рахунок винної особи.

5.8. Витрати позивача на сплату комісії під час первісного отримання Товару 29.12.2020 в сумі 140 грн, витрати на пересилання Товару з метою повернення ОСОБА_2 в сумі 80 грн, а також вартість послуг копіювального центру в сумі 123 грн - у розумінні положень статті 1166 Кодексу не є майновою шкодою, завданою відповідачем, а тому не підлягають відшкодуванню.

Крім того, позивачем не доведено, що понесені ним витрати з оплати послуг копіювального центру, пов`язані з вирішенням цієї справи, що виключає можливість віднесення цих витрат і до категорії судових витрат.

Не підлягають відшкодуванню й витрати позивача на придбання ліків для зниження артеріального тиску в сумі 142 грн 70 коп., через ненадання ним доказів на підтвердження їх фактичного здійснення, а також на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною відповідачем майновою шкодою і кардіологічним захворенням позивача, яке, за його ж повідомленням триває вже понад 8 років.

5.9. Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої, частин третьої-четвертої статті 23 Кодексу особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Суд вважає доведеним факт завдання відповідачем позивачеві моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях, пов`язаних із незаконним знищенням його майна; враховуючи характер правопорушення та виходячи при цьому із засад розумності та справедливості суд вважає достатньою сатисфакцією стягнення у відшкодування завданої моральної шкоди 1000 грн.

5.10. З урахуванням мотивів, викладених у пунктах 5.1–5.9 рішення, пред`явлений позов підлягає частковому задоволенню.

6. Розподіл судових витрат

6.1. За приписом статей 133, 141 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони – пропорційно розміру задоволених вимог.

6.2. При зверненні до суду з цим позовом, позивач не сплачував судовий збір за дві самостійні вимоги майнового характеру загальною вартістю 11520 грн.

За таких обставин, судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 908 грн, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача на користь держави.

6.3. Оскільки вимоги позивача задоволено судом на 60.8 % [(6000 + 1000) : 11520 х 100], понесені ним судові витрати з оплати поштових послуг за пересилку відповіді на відзив на позовну заяву, підлягають частковому відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 21 грн 28 коп. [35 х 60.8 %].

7. Керуючись статтями 81, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

суд вирішив:

7.1. Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про відшкодування шкоди задовольнити частково.

7.2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» на користь ОСОБА_1 6000 грн у відшкодування майнової шкоди, 1000 грн у відшкодування моральної шкоди і 21 грн 28 коп. у відшкодування судових витрат, а всього 7021 грн 28 коп.

7.3. У задоволенні решти вимог відмовити.

7.4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.

7.5. Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів від дня проголошення, через Деснянський районний суд м. Чернігова.

7.6. Ідентифікаційна інформація про сторони:

* ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

*товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (зареєстроване місцезнаходження: м. Київ, вул. Столичне шосе, 103, корп. 1, поверх 9-й; ЄДРПОУ 31316718).

Суддя В. О. Коверзнев