Рішення № 98160791, 29.06.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/5439/21

Провадження № 2/643/3878/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2021 Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Мельникова І.Д.,

за участю секретаря Хотян К.В.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Салтівський хлібзавод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії ТДВ “Салтівський хлібзавод” в частині зменшення середнього заробітку ОСОБА_1 та утримання коштів з належного до виплати середнього заробітку ОСОБА_1 . Стягнути з ТДВ "Салтівський хлібзавод" на користь ОСОБА_1 безпідставно утримані з належного до виплати середнього заробітку за весь час проходження військової служби за контрактом. Зобов`язати ТДВ “Салтівський хлібзавод” здійснити перерахунок середнього заробітку ОСОБА_1 відповідно до п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100. Зобов`язати ТДВ “Салтівський хлібзавод” виплачувати до закінченняпроходженнявіськовоїслужбизаконтрактом ОСОБА_1 середнійзаробіток в розмірі,нарахованому на часукладенняконтракту напроходженнявійськовоїслужби з урахуваннямкоригуванняна коефіцієнтпідвищення заробітної плати на ТДВ “Салтівський хлібзавод".

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що позивач з 18.06.2019 р. працював на ТОВ ”Салтівський хлібзавод" на посаді транспортувальника (такелажні роботи) цеху 11 бригади 1 на підставі наказу від 14.06.2019 р. №113-К. 10 серпня 2019 року між позивачем та Міністерством оборони України в особі командира військової частини А0501 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на 3 роки. В зв`язку з укладенням контракту на проходження військової служби наказом від 12.08.2019 р. №152-к позивача увільнено від роботи з 10.08.2019 р. по 09.08.2022 р. із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на період дії контракту. Таким чином, відповідач володів інформацією про перебування позивача на військовій службі за контрактом, що покладає обов`язок на відповідача, як роботодавця, відповідно до ст. 119 КЗпП України зберегти за позивачем місце роботи і посаду та середній заробіток. Однак, в порушення зазначеної норми Кодексу Законів про працю України, відповідачем в односторонньому порядку прийняте неправомірне рішення про зменшення розміру середнього заробітку позивача та утримання з належних до виплати позивачу коштів надмірно нарахованих, на думку відповідача, сум в розмірі 20% нарахованої середньої заробітної плати (наказ відповідача від 23.10.2020р. №200). Утримання з нарахованої середньої заробітної плати здійснюються відповідачем за період з серпня 2019 р. по вересень 2020 р. З метою встановлення причин зменшення розміру середнього заробітку та утримання грошових коштів позивач звертався зі скаргами на Урядову гарячу лінію та до Головного управління Держпраці у Харківській області. Факт порушень вимог чинного законодавства про працю з боку відповідача та порушення законних прав позивача встановлено в ході інспекційного відвідування Головного управління Держпраці у Харківській області, за результатами якого складений акт від 28.01.2021 р. №ХК2813/ХА400/6051АВ та внесений припис щодо усунення виявлених порушень №ХК2813/ХА400/605ЇАВ/П від 28.01 2021 р. Однак станом на 05.04.2021 р. будь-яка інформація щодо усунення порушень та поновлення порушеного права позивача відповідачем не надана, обов`язки щодо виплат середнього заробітку в повному обсязі за час проходження позивачем віськової служби продовжують не виконуватися.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала суду відзив на позовну заяву.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини.

Судом встановлено, що позивач з 18.06.2019 р. працював на ТДВ ”Салтівський хлібзавод" на посаді транспортувальника (такелажні роботи) цеху 11 бригади 1 на підставі наказу від 14.06.2019 р. №113-К.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 12.08.2019, витягу з наказу командира військової частини А0501 (по стройовій частині) від 12.08.2019 №176, копії контракту на проходження громадянами України військової служби у збройних Силах України на посадах осіб складу, підписаного ОСОБА_1 10.08.2019, наказом відповідача від 12.08.2019 №152-к, керуючись Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, позивача, транспортувальника (такелажні роботи) цеху №11, увільнено від роботи на період строку контракту, укладеного зі Збройними силами України: з 10.08.2019 року по 09.08.2022 року на три роки у зв`язку з укладенням контракту про проходження військової служби у Збройних силах України зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку (згідно річної норми робочого часу) на період дії Контракту.

Згідно наказу ТДВ «Салтівський хлібзавод» №200 від 23.10.2020 у зв`язку із зайвим нарахуванням середньої заробітної плати за період серпня 2019 по вересень 2020 транспортувальнику ОСОБА_1 , щомісячно з жовтня 2020 утримувати надмірно нараховану суму в розмірі 20% нарахованої середньої заробітної плати.

Розмір середнього заробітку визначається на підставі порядку, визначеного Постановою КМУ №100 від 8 лютого 1995 року у редакції, що діяла на момент увільнення позивача. Згідно з нормами зазначеної Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995р., для розрахунку середнього заробітку враховано період роботи позивача в період з 18 червня до моменту увільнення, виходячи з виплати за фактично відпрацьований час, також під час розрахунку середньомісячного заробітку відповідачем включено при розрахунку оплату роботи в надурочний час та у святкові та неробочі дні тощо.

Як вбачається з наказу відповідача №200 від 23.10.2020 «Про утримання надмірно виплачених грошових коштів», мало місце саме зайве нарахування середньої заробітної плати через арифметичну помилку, а не зменшення розміру середнього заробітку позивача. Тобто середній заробіток позивача підлягає визначенню згідно з Постановою № 100, середній заробіток визначається шляхом множення визначеної середньогодинної заробітної плати позивача на річну норму робочого часу, як було зазначено в наказі про увільнення позивача від 12.08.2019 №152-к. Наказ №200 від 23.10.2020 підтверджує саме виявлення допущеної арифметичної помилки на користь позивача при здійснення такого розрахунку, що призвела до надмірної виплати грошових коштів позивачу за період з серпня 2019 по вересень 2020 р.

Так, відповідно до положень ч. З ст. 119 КЗпП України, ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу в.о. Президента України від 17.03.2014р. №303/2014 «про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 №1126-VII «Про затвердження Указу Президента України від 17.03.2014 р. №30-3/2014 «Про часткову мобілізацію», за позивачем на строк контракту, укладеного зі збройними Силами України, збережено місце роботи позивача, посада і середній заробіток на підприємстві, у якому він працював на час призову, тобто відповідачем на позивача поширено гарантії і пільги, визначені ст. 119 КЗпП України.

Відповідно до п. 2 Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, тому як відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100 (в редакції, чинній станом на момент увільнення ОСОБА_1 , а саме із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348, від 24 лютого 1997 року N 185, від ЗО липня 1999 року N 1398, від 26 вересня 2001 року N 1266, від ЗО листопада 2005 року N 1132, від 25 січня 2012 року N 35, від 29 липня 2015 року N 542): «У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час».

Таким чином, середня заробітна плата обчислюється позивачу виходячи з виплат за фактично відпрацьований час, тому як ОСОБА_1 пропрацював на підприємстві ТДВ «Салтівський хлібзавод» з 18.06.2019 по 09.08.2019 обидві дати включно, тобто менше двох календарних місяців.

За таких обставин, оскільки позивач працював у відповідача менше двох календарних місяців, останній правомірно розрахував середній заробіток за фактично відпрацьований час, у зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141,263, 265 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 08.07.2021.

Суддя І.Д. Мельникова