Ухвала суду № 98159986, 14.06.2021, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/558/19

№ 6/207/277/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

судді: Подобєд О.К.

при секретарі: Онищенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кам`янське подання старшого державного виконавця Південного відділу ДВС м. Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) про дозвіл на примусове проникнення до помешкання боржника,

В С Т А Н О В И В :

Старший державний виконавець Південного відділу ДВС м. Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) звернулась до суду з поданням про дозвіл на примусове проникнення до будинку АДРЕСА_1 , в якій мешкає ОСОБА_1 для проведення державним виконавцем виконавчих дій по виконанню наказу по справі № 207/558/19 від 10.05.2019 року виданого Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь «ОГЗ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» заборгованості за необлікований (донарахований) об`єм та обсяг природного газу у розмірі 25 598,23 грн., 1 921,00 грн. судового збору.

На обґрунтування подання зазначено, що на виконанні у державного виконавця Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавче провадження № 59517103 з примусового виконання виконавчого листа №207/558/19 від 10.05.2019 року виданого Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ОГЗ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» заборгованості за необлікований (донарахований) об`єм та обсяг природного газу у розмірі 25 598,23 грн., 1921,00 гри. судового збору. Згідно отриманих відповідей від МВС України в Дніпропетровській області, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців встановлено, що за боржником відсутнє право власності на рухоме та нерухоме майно та згідно отриманої відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за боржником відсутнє майно, яке належить йому на праві власності.

Державним виконавцем в ході проведення виконавчих дій, в порядку ст. 18 3 Закону України «Про виконавче провадження» постійно надсилаються електронні запити до ДПС України та УПФ України щодо інформації стосовно боржника - фізичної особи щодо суми доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку суму утриманого з них податку в ДРФО та про відкриті розрахункові рахунки. Відповідно до отриманої інформації у боржника відсутні відкриті розрахункові рахунки. У зв`язку з чим державному виконавцю необхідно провести перевірку матеріального стану боржника за місцем його проживання: АДРЕСА_1 .

Державний виконавець Південного відділу ДВС м. Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) в судове засідання не з`явився.

Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився повідомлений належним чином причину неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали подання та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб

Згідно ст.439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

З доданих до подання матеріалів вбачається, що належність будинку АДРЕСА_1 боржнику ОСОБА_1 не підтверджено жодним належним доказом.

Крім того, не підтверджено факт проживання боржника за вказаною у виконавчому листі адресою станом на час розгляду подання про надання дозволу на проникнення до житла, що необхідно для встановлення фактичного місця проживання ОСОБА_1 , оскільки з часу видачі виконавчого листа з 09.04.2019 року адреса місця проживання останнього могла змінитися.

Також заявником не доведено, що примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 є тим примусовим заходом вжитим державним виконавцем, який ефективно, своєчасно і в повному обсязі буде сприяти виконанню виконавчого провадження № 59517103.

Недоторканість житла гарантується статтею 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі №4-рп/2011 від 31.05.2011 р. щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 роз`яснено, що Конституція України проголосила Україну правовою державою (стаття 1). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3 Конституції України). Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64 Основного Закону України).

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага. В Україні як правовій державі визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Конституції України), який передбачає панування права в суспільстві і вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом, завданням якого є, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України.

В ст.22 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчі дії можуть проводитися у присутності понятих. Присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна. Понятими можуть бути будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у вчиненні виконавчих дій і не пов`язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв`язками, а також підлеглі учасників виконавчого провадження. Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути меншою ніж дві особи.

Згідно п.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) (далі Інструкція) акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції. У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються). Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта. До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Так, з долучених державним виконавцем копій актів від 26.03.2021 року та від 23.04.2021 року вбачається, що вони складені з порушенням п.8 Інструкції, вказані акти складено за відсутності понятих, а положення ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає обов`язку участь не менше ніж двох понятих.

Отже, заявником не надано належного доказу на підтвердження проживання боржника за адресою АДРЕСА_1 та на підтвердження його офіційної реєстрації за вказаною адресою.

З огляду на вказане, суд вважає, що державним виконавцем не обґрунтовано необхідності примусового проникнення до будинку АДРЕСА_1 та не доведено, що дане житло належить на праві власності боржнику, та боржник на час розгляду клопотання проживає за адресою, зазначеною у виконавчому листі.

Враховуючи викладене, суд не вбачає достатніх правових підстав для надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника, а тому подання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 439 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні подання старшого державного виконавця Південного відділу ДВС м. Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) про дозвіл на примусове проникнення до помешкання боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя О.К. Подобєд