Рішення № 98159935, 23.06.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/5693/20

(2/199/602/21)

РІШЕННЯ

Іменем України

23.06.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Маляренко В.О.

позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа державний нотаріус Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєва Наталія Сергіївна, про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Дніпровської міської ради, третя особа державний нотаріус Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєва Наталія Сергіївна, про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтуванні позовних вимог посилалася на те, що 19.10.1993 року рідна тітка позивача ОСОБА_3 та її син ОСОБА_4 отримали свідоцтво на право спільної сумісної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

У 1956 році ОСОБА_4 поїхав на заробітки в Магаданську область Російської Федерації.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер у поселенні Сокіл міста Магадана, Магаданської області Російської Федерації.

Його мати ОСОБА_3 на той момент проживала у їх спільній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де вона була зареєстрована ще з 1973 року та проживала там до самої смерті.

Оскільки ОСОБА_3 на момент смерті свого сина ОСОБА_4 проживала у належній йому на праві власності квартирі, позивач вважає, що вона фактично вступила в управління спадковим майном.

ОСОБА_3 05.02.1999 року склала заповіт, яким усе належне їй майно заповіла ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.

10.11.2004 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

На час отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , позивачу не було відомо про смерть ОСОБА_4 та що ОСОБА_3 фактично вступила у спадщину після смерті ОСОБА_4 .

У зв`язку з цим, позивач звернулась до державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвої Наталії Сергіївни із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на іншу 1/2 частину квартири.

Однак, постановою нотаріуса від 21.01.2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки в Державному реєстрі актів цивільного стану відсутні відомості про те, що ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_4 .

За запитом нотаріуса до відділу обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг позивачу надано довідку, у якій зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 , на день смерті ОСОБА_4 у квартирі була зареєстрована його матір - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Посилаючись на вказані обставини, позивач звернулася до суду та просила:

-встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

-встановити факт прийняття спадщини, а саме 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті її сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , що зареєстрована на час розгляду справи за ОСОБА_4 , та яка набута у порядку спадкування за законом ОСОБА_3 після смерті сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Савко В.В. позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача Дніпровської міської ради у судове засідання не з`явився, представником ОСОБА_5 надано до суду письмові пояснення, у яких просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що факт прийняття спадщини пов`язується з постійним проживанням разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, проте окремо встановити факт прийняття спадщини без встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини не передбачено.

Також у судовому засіданні були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що вона з 1982 року є сусідкою позивача та спілкувалася з родиною ОСОБА_7 . ОСОБА_8 часто приїздив до своєї матері ОСОБА_3 , вони разом приходили до неї в гості та зажди приймала їх родину.

Свідок ОСОБА_9 , який є сином позивача, пояснив суду, що був знайомий із сім`єю родичів ОСОБА_10 . ОСОБА_4 є сином ОСОБА_11 , вони мали гарні стосунки. Матір свідка доглядала за тіткою ОСОБА_12 .

Вислухавши пояснення позивача та її представника, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.10.1993 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали свідоцтво на право власності на житло, а саме на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.45).

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер в селищі Сокіл міста Магадана, Магаданської області Російської Федерації, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданим 31.07.2002 року магаданським відділом ЗАГС, актовий запис №666 (а.с.9,10).

Після смерті ОСОБА_4 спадкоємці до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини не звертались, відповідно до листа з Відділу обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 24.07.2019 року №14/5-7882 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 07.02.1991 року до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Станом на день смерті ОСОБА_4 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , була зареєстрована його мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.52).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 04.02.2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Амур-Нижньодніпровського районного управління юстиції міста Дніпропетровська, актовий запис №274 (а.с.15).

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Пришедько І.В. від 05.02.1999 року, яким заповідала усе своє майно, у тому числі належну їй частину квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1 , позивачу - ОСОБА_1 (а.с.14).

ОСОБА_1 у передбачений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_11 (а.с.99).

10.11.2004 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.106).

Позивач звернулась до державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвої Наталії Сергіївни про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на іншу 1/2 частину квартири (а.с.109 зворот.).

Постановою державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєвої Наталії Сергіївни від 21.01.2020 року ОСОБА_1 відмовлено у вчинені нотаріальних дій.

Вказана постанова вмотивована тим, що у матеріалах спадкової справи відсутні документи, що підтверджують родинний зв`язок між ОСОБА_12 та ОСОБА_4 та у Державному реєстрі актів цивільного стану відсутні відомості про те, що ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_4 (а.с.115).

Згідно з Наказом Міністерства юстиції України від 25 липня 2008 року

за №691/15382 «Про затвердження Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян» встановлюються строки внесення до Державного реєстру Про затвердження Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських. Самий пізній період, який підлягає внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян це 1949-1945. Отже більш пізні роки не містяться в реєстрі взагалі, оскільки ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , а ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 . Таким чином, у Державному реєстрі актів цивільного стану не може бути запису про його народження.

Крім цього, згідно з інформацією Відділу обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 24.07.2019 року №14/5-7882, вказано, що відповідно до наявних даних картотеки з питань реєстрації фізичних осіб склад зареєстрованих осіб в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , на день смерті ОСОБА_4 складається з - його матері ОСОБА_11 (а.с.52).

Таким чином, прослідковується родинний зв`язок, як матері та сина, між сином спадкодавця - ОСОБА_4 та тіткою позивача ОСОБА_12 .

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч.1 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Надаючи оцінку та аналізуючи усі зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що в ході розгляду справи знайшов своє підтвердження той факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,.

Дані обставини підтверджують також у своїх пояснення і свідки, які були допитані у судовому засіданні.

Згідно зі ст.529 ЦК України (в редакції 1963 року), який дів на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст.548 ЦК України (в редакції 1963 року), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ст.549 ЦК України (в редакції 1963 року), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст.58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п. 1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 роз`яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.34-53), у встановлений законом строк жоден зі спадкоємців із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався. Таким чином, в силу ст.549 ЦК України (в редакції 1963 року), особами, які прийняли спадщину, визнається матір спадкодавця ОСОБА_3 , яка була зареєстрована разом із сином на час його смерті, що свідчить про їх спільне основне зареєстроване місце проживання у квартирі АДРЕСА_2 .

Згідно зі ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з вимогами ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Пришедько І.В. від 05.02.1999 року, яким заповідала усе своє майно, у тому числі належну їй частину квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1 позивачу - ОСОБА_1 (а.с.14).

Відповідно до матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявою про прийняття спадщини окрім ОСОБА_1 інші спадкоємці не звертались (а.с.97-113).

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 321 ЦК України також визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року N 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, тому вважає:

-встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

-встановити факт прийняття спадщини, а саме 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті її сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , що зареєстрована на час розгляду справи за ОСОБА_4 , та яка набута у порядку спадкування за законом ОСОБА_12 після смерті сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає судові витрати покласти на сторону, яка їх понесла.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82, 89, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 548, 549 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст. 16, 1216, 1218, 1226, 1233-1235, 1268- 1270 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа державний нотаріус Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Шугаєва Наталія Сергіївна, про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,.

Встановити факт прийняття спадщини, а саме 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті її сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , що зареєстрована на час розгляду справи за ОСОБА_4 , та яка набута у порядку спадкування за законом ОСОБА_12 після смерті сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витрати по справі віднести на рахунок сторони, яка їх понесла.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 02.07.2021 року.

Суддя