Рішення № 98158780, 26.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.05.2021Справа № 910/18914/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/18914/20

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (Україна, 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (Україна, 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20; ідентифікаційний код: 37739041)

про стягнення 29 838 517,78 грн

Представники сторін:

від позивача: Комісар С.П., довіреність № 25/11/20-26 від 25.11.2020; Коцюба В.О., довіреність № 25/11/20-27 від 25.11.2020;

від відповідача: Годованець Л.Ю., довіреність № 03 від 30.01.2021; Боровський І.В., ордер серії КС № 843713 від 26.05.2021; Пирогівський В.В., довіреність № 51 від 22.10.2020.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі - відповідач) про стягнення 29 838 517,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 5 про надання послуг з транспортування теплової енергії від 01.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

16.12.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/18914/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.02.2021.

21.01.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, зазначає, що за умовами укладеного сторонами договору тариф на транспортування теплової енергії встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, натомість тарифи на транспортування теплової енергії для позивача затверджено Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 636 від 23.04.2020, які набули чинності з 01.05.2020, при цьому, за твердженнями відповідача, позивач не повідомляв відповідача про намір змінити істотні умови Договору № 5 про надання послуг з транспортування теплової енергії від 01.06.2017, а саме про зміну тарифу на транспортування теплової енергії, позивачем не було вчинено дій щодо розірвання та/або зміни умов вказаного договору, відтак, на думку відповідача, договір є автоматично продовженим на тих самих умовах. З огляду на вищенаведене, відповідач вказує на ту обставину, що одностороннє внесення змін до структури тарифів на послугу з централізованого постачання гарячої води суперечить приписам законодавства. Відповідач також зазначає, що ним було надано позивачу обґрунтовані заперечення до Актів про надання послуг з транспортування теплової енергії з травня по вересень 2020 року.

29.01.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, зазначає, що до послуг із транспортування теплової енергії, що надаються позивачем відповідачу за Договором № 5 про надання послуг з транспортування теплової енергії від 01.06.2017, застосовуються державні регульовані ціни (тарифи), які встановлюються Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до приписів чинного законодавства України, і застосування цих тарифів, на думку позивача, не залежить від закріплення їх у вказаному договорі. Позивач зазначає, що він повідомляв відповідача про застосування встановленого Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 636 від 23.04.2020 тарифу на транспортування теплової енергії з 01.05.2020 і відповідач у листі від 03.06.2020 № 09/1190 підтвердив отримання листа позивача, втім відмовився від оплати послуг за укладеним сторонами договором відповідно до вказаного тарифу. Позивач також заперечує проти доводів відповідача щодо дотримання відповідачем встановленого Договором № 5 про надання послуг з транспортування теплової енергії від 01.06.2017 порядку надання заперечень до Акту надання послуг за вересень 2020 року.

01.02.2021 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло заперечення щодо відповіді на відзив, відповідно до якого відповідач заперечує проти доводів позивача, викладених у відповіді на відзив, повторно зазначає, що позивач, в порушення норм законодавства, вимагає у відповідача сплачувати вартість послуг із транспортування теплової енергії за тарифом, затвердженим Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 636 від 23.04.2020, зміни до Договору № 5 про надання послуг з транспортування теплової енергії від 01.06.2017 сторонами не вносилися, отже за спірний період (01.05.2020 - 30.09.2020), на думку відповідача, не може бути застосований інший тариф, ніж встановлений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.

Підготовче засідання, призначене на 03.02.2021, не відбулось у зв`язку з направленням судді Нечая О.В. на навчання до Національної школи суддів України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/18914/20 призначено на 03.03.2021.

У підготовче засідання 03.03.2021 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 03.03.2021 представником відповідача було подано заяву щодо поновлення строку подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, яка була задоволена судом.

У підготовчому засіданні 03.03.2021 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 24.03.2021.

16.03.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.

23.03.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення проти клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи та заперечення проти заяви відповідача про поновлення строку подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

У підготовче засідання 24.03.2021 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 24.03.2021 судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.04.2021.

20.04.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучення Висновку науково-правової експертизи № 126/62-е від 19.04.2021 до матеріалів справи.

У судове засідання 21.04.2021 з`явились представники сторін.

У судовому засіданні 21.04.2021 судом було задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання доказів та долучено Висновок науково-правової експертизи №126/62-е від 19.04.2021 як письмовий доказ відповідача у справі, дозволено позивачу надати письмові пояснення щодо вказаного висновку та оголошено перерву до 19.05.2021.

17.05.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло заперечення проти Висновку науково-правової експертизи № 126/62-е від 19.04.2021.

У судове засідання 19.05.2021 з`явились представники сторін.

У судовому засіданні 19.05.2021 представником відповідача подано заяву про те, що докази понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У судовому засіданні 19.05.2021 судом було оголошено перерву до 26.05.2021.

У судове засідання 26.05.2021 з`явились представники сторін.

Представники позивача надали суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представники відповідача надали суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечували.

У судовому засіданні 26.05.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2017 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - підприємство, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі - товариство, відповідач) було укладено Договір № 5 про надання послуг з транспортування теплової енергії (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого підприємство зобов`язується транспортувати теплову енергію, яка виробляється товариством і постачається споживачам зони теплопостачання товариства, тепловими мережами, які перебувають у господарському віданні підприємства, а товариство зобов`язується оплачувати за послуги з транспортування теплової енергії у порядку та на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору тариф на транспортування теплової енергії за 1 Гкал встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

У пунктах 4.2 - 4.4 Договору сторони погодили, що загальна сума вартості транспортування теплової енергії товариства за цим Договором складається із сум вартості щомісячного транспортування теплової енергії товариства мережами підприємства, яка визначається згідно з п. 4.7 Договору. Товариство зобов`язується до 8 числа місяця, наступного за звітним місяцем, надавати нарочно підприємству Форму № 2-НКП-тепло (місячна), що подається до НКРЕКП, підписану уповноваженою особою. Підприємство протягом 4 календарних днів після отримання Форми № 2-НКП-тепло (місячна) передає нарочно товариству Акт про надання послуг з транспортування теплової енергії у двох екземплярах. Товариство протягом 4 календарних днів розглядає проект Акту про надання послуг з транспортування теплової енергії за звітний місяць та підписує його зі своєї сторони і один примірник надсилає підприємству або у цей же строк надає обґрунтовані заперечення, з урахуванням пункту 3.3.3 Договору.

У пункті 4.5 Договору товариство зобов`язалось до 15 числа місяця наступного за місяцем, в якому здійснювалось транспортування теплової енергії, сплачувати підприємству 30 % від вартості місячного транспортування теплової енергії, який визначається на підставі прогнозного обсягу теплової енергії, передбаченого п. 1.2 Договору. Остаточну оплату за надані за відповідний місяць послуги з транспортування теплової енергії товариство здійснює протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами Акту про надання послуг з транспортування теплової енергії за вирахуванням здійсненої попередньої оплати.

За змістом пункту 4.7 Договору місячний обсяг теплової енергії, що транспортується тепловими мережами підприємства є фактичним корисним відпуском теплової енергії, обсяг якої встановлюється згідно з пунктом 1 (код рядка 005) Форми № 2-НКП-тепло (місячна).

Додатковою угодою № 1 від 01.06.2018 до Договору сторони погодили, що Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31 травня 2019 року включно, а в частині розрахунків - до повного виконання. Якщо протягом 30 днів до терміну закінчення цього Договору жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про намір його розірвати, Договір вважається автоматично продовженим на тих же умовах на кожний наступний календарний рік.

Як зазначає позивач, листом від 07.05.2020 № 28АУ/01/1у/1/1657 він повідомив відповідача, що Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 636 від 23.04.2020 (далі - Розпорядження № 636) встановлено два тарифи на транспортування теплової енергії: 1) тариф на транспортування теплової енергії з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів; 2) тариф на транспортування теплової енергії без урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів.

Листом від 27.05.2020 № 28/АУ/40/1848 позивач повторно повідомив відповідача про застосування встановлених Розпорядженням № 636 тарифів з дня набрання ним чинності (з 01.05.2020) та про необхідність з 01.05.2020 надавати позивачу інформацію про обсяги транспортованої теплової енергії тепловими мережами за двома складовими: з урахуванням та без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів.

За твердженнями позивача, 11.06.2020 на його адресу надійшов лист від 03.06.2020 №09/1190, в якому відповідач в односторонньому порядку відмовився здійснювати розрахунки за послуги, що надаються позивачем за Договором, за тарифами, встановленими Розпорядженням № 636.

Позивач зазначає, що у встановленому Договором порядку ним було надіслано на адресу відповідача Акти про надання послуг з транспортування теплової енергії за період: травень-вересень 2020 року, від підписання яких відповідач відмовився, не заперечуючи проти обсягу наданих послуг, висловивши заперечення щодо вартості послуг, оскільки тариф на транспортування теплової енергії має встановлюватись НКРЕКП, відповідно до пункту 4.1 Договору, та в структурі тарифу на теплову енергію відповідача експлуатаційні витрати на транспортування власної теплової енергії відповідача тепловими мережами інших суб`єктів господарювання враховано у розмірі 89,74 грн за 1 Гкал.

За доводами позивача, викладені у листах № 09/1354 від 03.07.2020, № 09/1447 від 17.07.2020, № 09/1617 від 13.08.2020, № 09/1847 від 18.09.2020 та № 09/2054 від 21.10.2020 пояснення не є обґрунтованими запереченнями до Актів про надання послуг з транспортування теплової енергії за спірний період, відтак, на думку позивача, датою погодження (підписання) відповідачем Актів про надання послуг з транспортування теплової енергії за період: травень-вересень 2020 року є наступний календарний день після спливу встановленого пунктом 4.4 Договору 4-денного строку для надання письмових заперечень.

Як зазначає позивач, протягом спірного періоду (01.05.2020 - 30.09.2020) він належним чином виконав зобов`язання за Договором та надав відповідачу послуги з транспортування теплової енергії загальною вартістю 39 180 882,53 грн, проте відповідач, в порушення умов Договору, оплатив надані позивачем послуги частково в сумі 9 342 364,75 грн, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 29 838 517,78 грн.

З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором у розмірі 29 838 517,78 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Спір у цій справі виник внаслідок того, що, на думку позивача, на транспортування теплової енергії застосуванню підлягає тариф, встановлений Розпорядженням № 636 у розмірі 376,36 грн за 1 Гкал, незалежно від умов Договору, тоді як відповідач вважає, що тариф на транспортування теплової енергії для відповідача встановлено НКРЕКП і в структурі тарифу на теплову енергію експлуатаційні витрати на транспортування власної теплової енергії тепловими мережами інших суб`єктів господарювання становлять 89,74 грн за 1 Гкал.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про теплопостачання" одним із основних завдань державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання є регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат. Державне регулювання у сфері теплопостачання здійснюється: Кабінетом Міністрів України; Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до закону.

Частинами 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України унормовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Транспортування теплової енергії, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та ч. 1 ст. 5 Закону України "Про природні монополії", віднесено до діяльності суб`єктів природних монополій.

За приписами частин 2, 3 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Враховуючи вищевказані положення законодавства, позивач вважає, що встановлення тарифів на транспортування теплової енергії для позивача віднесено до повноважень Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.04.2020 № 636, яке зареєстроване в Центральному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Київ) 29 квітня 2020 за № 81/84 та набуло чинності з 01.05.2020, встановлено, зокрема, тариф на транспортування теплової енергії з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" для споживачів у розмірі 376,36 грн за 1 Гкал.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги" затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води (далі - Порядок № 869), який визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

Постановою НКРЕКП від 25.06.2019 № 1174 було затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання (далі - Порядок № 1174), який визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для суб`єктів природних монополій і суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, які є ліцензіатами НКРЕКП (далі - ліцензіати) та застосовується під час встановлення НКРЕКП тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1.1 цієї глави, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

Отже, тарифи, за якими відповідач здійснює діяльність з виробництва та постачання теплової енергії, встановлюються НКРЕКП у відповідності до Порядку № 1174. В свою чергу, тарифи, за якими позивач здійснює діяльність з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами встановлюються Київською міською державною адміністрацією у відповідності до Порядку № 869.

Постановою НКРЕКП від 17.03.2020 № 623 встановлено тариф на теплову енергію, її виробництво та постачання, послугу з постачання теплової енергії для відповідача. В структурі тарифів на теплову енергію відповідача (Додаток 1 до постанови НКРЕКП від 14.01.2020 № 77 в редакції постанови НКРЕКП від 17.03.2020 № 623) експлуатаційні витрати на транспортування власної теплової енергії тепловими мережами інших суб`єктів господарювання становлять 89,74 грн. за 1 Гкал.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 4.1 Договору тариф на транспортування теплової енергії за 1 Гкал встановлюється НКРЕКП.

Зі змісту постанови НКРЕКП від 17.03.2020 № 623 та Розпорядження КМДА від 22 грудня 2018 № 2340 (із змінами відповідно до Розпорядження № 636) вбачається, що у тарифі, встановленому для відповідача, закладено розмір витрат на транспортування власної теплової енергії тепловими мережами інших суб`єктів господарювання менший аніж розмір тарифу на транспортування теплової енергії, який встановлений для позивача.

В рішенні у справі "Рисовський проти України" (Заява № 29979/04) від 20.10.2011 Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, іntеr аlіа, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Порядок організації діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, визначається Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд звертає увагу, що уклавши Договір сторони погодили всі істотні його умови та самі визначили і погодили взаємні зобов`язання.

Статтею 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження внесення змін до Договору щодо зміни тарифу на транспортування теплової енергії.

В свою чергу, Договір не містить положень щодо можливості зміни сторонами в односторонньому порядку його умов, відтак посилання позивача на неодноразові направлення відповідачу листів про необхідність застосування встановленого Розпорядженням № 636 тарифу на транспортування теплової енергії є безпідставними.

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - це суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Предметом Договору є транспортування теплової енергії, яка виробляється відповідачем і постачається споживачам зони теплопостачання відповідача, тепловими мережами, які перебувають у господарському віданні позивача.

Отже, у відносинах між сторонами відповідач є теплогенеруючою організацією (виробляє теплову енергію) та теплопостачальною організацією (постачає теплову енергію споживачам), а позивач є теплотранспортуючою організацією.

У розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відповідач є виконавцем комунальної послуги по відношенню до споживачів, з якими укладено відповідні договори, натомість між сторонами цього спору не існує правовідносин виконавця та споживача комунальних послуг, відтак суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визначення відповідача у якості "споживача послуг" у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Підсумовуючи вищенаведене, відповідач у своїй діяльності у сфері теплопостачання зобов`язаний виконувати імперативні рішення НКРЕКП, відтак правові підстави для застосування до нього тарифів, визначених Розпорядженням № 636, відсутні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, відповідач, на виконання умов Договору, направив позивачу Звіти про виробництво, транспортування, постачання теплової енергії (баланс теплової енергії) за період травень-вересень 2020 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи листи № 04/1212 від 05.06.2020, № 04/1392 від 09.07.2020, № 04/1580 від 07.08.2020, №04/1764 від 07.09.2020, № 04/1975 від 08.10.2020 та не заперечується позивачем.

Матеріалами справи також підтверджується направлення позивачем та отримання відповідачем Актів про надання послуг з транспортування теплової енергії загальною вартістю 39 180 882,53 грн за період: травень-вересень 2020 року, із зазначенням в них тарифу на транспортування теплової енергії в розмірі 376,36 грн/Гкал, а саме:

- № 05-2020 від 31.05.2020 на суму 10 355 470,13 грн (обсяг теплової енергії 22929 Гкал);

- № 06-2020 від 30.06.2020 на суму 8 540 812,75 грн (обсяг теплової енергії 18911 Гкал);

- № 07-2020 від 31.07.2020 на суму 5 188 348,42 грн (обсяг теплової енергії 22488 Гкал);

- № 08-2020 від 31.08.2020 на суму 6 786 674,06 грн (обсяг теплової енергії 15027 Гкал);

- № 09-2020 від 30.09.2020 на суму 8 309 577,17 грн (обсяг теплової енергії 18399 Гкал).

У матеріалах справи містяться листи відповідача, а саме: № 09/1354 від 03.07.2020, №09/1447 від 17.07.2020, № 09/1617 від 13.08.2020, № 09/1847 від 18.09.2020 та № 09/2054 від 21.10.2020, в яких він висловив свої заперечення до Актів про надання послуг з транспортування теплової енергії за спірний період.

У своїх заявах по суті справи сторони не заперечують проти обсягу наданих позивачем та спожитих відповідачем послуг за Договором. Крім того, позивач зазначає, що відповідач здійснив оплату послуг за Договором в сумі 9 342 364,75 грн, в тому числі за травень 2020 року - 2 469 178,15 грн, за червень 2020 року - 2 036 487,77 грн, за липень 2020 року - 1 237 119,74 грн, за серпень 2020 року - 1 618 227,58 грн та за вересень 2020 року - 1 981 351,51 грн.

Враховуючи відсутність правових підстав для застосування до відповідача встановленого Розпорядженням № 636 тарифу на транспортування теплової енергії, суд дійшов висновку, що відповідачем належним чином виконано взяті на себе грошові зобов`язання за Договором, виходячи із встановленого постановою НКРЕКП від 17.03.2020 № 623 тарифу на транспортування теплової енергії.

Позивачем, в обґрунтування своєї правової позиції у цьому спорі, не надано належних доказів, в розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування сторін судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.

За приписами частин 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України пов`язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов`язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 447 577,77 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 447 577,77 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 16.06.2021, у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці в період з 31.05.2021 по 13.06.2021

Суддя О.В. Нечай