Рішення № 98151206, 19.05.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 758/12754/18

Провадження № 2/761/3361/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 травня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Мехеди А.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київський страхований дім», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Київський страхований дім», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, в якому просив суд:

1. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страхований дім» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування за Полісом №АК/3604543 у розмірі 38 339,51 грн.;

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страхований дім» на користь ОСОБА_1 суму витрат, пов`язаних з визначенням вартості матеріалього збитку у розмірі 1 500,00 грн.;

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страхований дім» на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення виплати страхового відшкодування

Позовні вимоги мотивує тим, що 24 січня 2018 р. о 18 години 00 хвилин по вул. Маршала Рибалка в м. Києві, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Шевроле», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив правила дорожнього руху, в результаті чого відбулось зіткнення з транспортним засобом Mercedes-Benz ML 270 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , чим здійснив правопорушення, що передбачене ст.124 КпАП України. 15 лютого 2018 р. Шевченківським районним судом м. Києва була винесена Постанова, якою ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП у вигляді накладення штрафу. Позивач зазначає, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована Приватним акціонерним товариством «Київський страховий дім» (надалі - Відповідач) - Поліс обов`язкового страхування №АК/3604543. Згідно зі Звітом № 400-ф/18 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу (дата оцінки: 24 січня 2018 року), сума збитку, завданого Позивачу внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди становить 38 339,51 грн. Також позивач наголошує, що для визначення вартості матеріального збитку, Позивачем були понесені витрати у розмірі 1500,00 гривень. 10 квітня 2018 р. Страховику (реєстраційний № 12883-В) були надані усі необхідні документи для визнання випадку страховим та для визначення розміру страхового відшкодування. Проте на момент звернення позивача з вказаним позовом, виплату визначеного розміру страхового відшкодування Відповідач не здійснив. У зв`язку з чим позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11 лютого 2019 року було відкрито провадження у справі.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року було вирішено направити цивільну справу до Шевченківського районного суду м. Києва для розгляду справи.

10 грудня 2020 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Фролової І.В.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позову повному обсязі.

Відповідач Приватне акціонерне товариство «Київський страхований дім»у судове засідання своїх представників не направили, про час та місце слухання повідомлені належним чином, відзив не надавали.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Судом встановлено, що 24 січня 2018 р. о 18 години 00 хвилин по вул. Маршала Рибалка в м. Києві, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Шевроле», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив правила дорожнього руху, в результаті чого відбулось зіткнення з транспортним засобом Mercedes-Benz ML 270 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , чим здійснив правопорушення, що передбачене ст.124 КпАП України.

15 лютого 2018 року Шевченківським районним судом м. Києва була винесена Постанова, якою ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП у вигляді накладення штрафу.

За змістом ч. ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до правового висновку, відображеного в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18 лютого 2020 року в справі № 917/154/15, постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 06 лютого 2020 року в справі № 922/5787/15, постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 21 січня 2020 року в справі № 911/3883/16, постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі 923/1382/16 та багатьох інших: «Преюдицію утворюють ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта».

Згідно з постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 21 січня 2020 року в справі № 911/3883/16: «Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Преюдиціальне значення мають рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини».

10 квітня 2018 р. Позивач звернувся до Страховика (реєстраційний № 12883-В) з документами для визнання випадку страховим та для визначення розміру страхового відшкодування.

Крім того, приписами статті 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування (п. 34.1. ст. 34).

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (п. 34.2. ст. 34).

Згідно зі Звітом № 400-ф/18 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу (дата оцінки: 24 січня 2018 року), сума збитку, завданого Позивачу внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди становить 38 339,51 грн.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Отже, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Статтею 979 ЦК встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням.

Позивач, хоча і не є стороною договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного з ПрАТ «Київський страховий дім», але наділяється правами за цим договором, оскільки на його або третьої особи користь страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування. Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 6-927цс16).

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Враховуючи, що з вини ОСОБА_2 позивачеві завдано матеріальної шкоди на загальну суму 38 339,51 грн., також витрати пов`язані з визначенням вартості матеріального збитку у розмірі 1 500,00 грн. та пені за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 2 468,43 грн. однак цивільно-правова відповідальність останнього була застрахована ПрАТ «Київський страховий дім», зі страхової компанії на користь позивача підлягає стягненню вартість завданого матеріального збитку у розмірі 42 307,94 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 22, 23, 1166, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79,80, 81, 223, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київський страхований дім», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування- задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страхований дім» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування за Полісом №АК/3604543 у розмірі 38 339,51 грн.;

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страхований дім» на користь ОСОБА_1 суму витрат, пов`язаних з визначенням вартості матеріалього збитку у розмірі 1 500,00 грн.;

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страхований дім» на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 2 468,43 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський страхований дім» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 704,80 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3

Приватне акціонерне товариство «Київський страхований дім», адреса місця знаходження - 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, код ЄДРПОУ 25201716,

ОСОБА_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: