Вирок № 98150807, 07.07.2021, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/9444/21

Номер провадження № 1-кп/756/1191/21

УКРАЇНА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Пономаренка А. А.,

за участю секретаря судового засідання Рекеди С. С.,

прокурора Камбулова М. Д.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Медіна В. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 15 Оболонського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене 16.05.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100050001122 у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Керч, АР Крим, громадянина України, неодруженого, офіційно не працюючого, який має середню освіту, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше засудженого:

- вироком Керченського міського суду АР Крим від 26.02.2004 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

- вироком Керченського міського суду АР Крим від 26.05.2004 за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців;

- вироком Керченського міського суду АР Крим від 21.12.2007 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 188 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців;

- вироком Керченського міського суду АР Крим від 14.01.2008 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років;

- вироком Кам`янець-Подільського районного суду Хмельницької області від 10.04.2014 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

- вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 17.04.2018 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

- вироком Оболонського районного суду міста Києва від 08.07.2019 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців;

- вироком Шевченківським районним судом міста Києві від 01.11.2019 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

- вироком Подільського районного суду міста Києва від 07.12.2020 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 10 місяців. 06.01.2021 звільнений з Київського СІЗО № 13 по відбуттю строку покарання;

за обвинуваченням у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,

УСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

15.05.2021 о 19:30 год. ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні магазину «Ева 324А», який розташований у ТРЦ «Метрополіс» за адресою: м. Київ, вул. Малиновського, буд. 12-а, де у нього виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи який, ОСОБА_1 , того ж дня, близько 19:50 год. проходячи у парфумерному відділі магазину «Ева 324А» з торгівельної полиці взяв товар, а саме: жіночу парфумовану воду «D'Arpege» об`ємом 100 мл., артикул 148099, вартістю 1919 грн 20 коп. (без урахування ПДВ), який належить ТОВ «РУШ» (код ЄДРПОУ № 32007740).

Продовжуючи вчиняти свої протиправні дії, ОСОБА_1 впевнившись, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, тримаючи при собі викрадений товар, заховав його до лівої внутрішньої кишені куртки темного кольору, в якій був одягнений та направився в бік виходу з магазину, а саме до виходу через лінію кас, де умисно не розрахувався за вказаний товар. Однак свій умисел до кінця не довів з причин, які не залежали від його волі, так як був зупинений працівниками охорони ТРЦ «Метрополіс».

Унаслідок учинення злочину, у разі доведення його до кінця, ОСОБА_1 міг спричинити ТОВ «РУШ» (код ЄДРПОУ № 32007740), майнову шкоду на суму 1919 грн 20 коп. (без урахування ПДВ).

Отже, ОСОБА_1 учинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, а саме закінчений замах на повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжку), який не було закінчено з причини, що не залежали від його волі.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочині, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 15.05.2021, близько 19:30 год., перебуваючи у ТРЦ «Метрополіс» за адресою: м. Київ, вул. Малиновського, буд. 12-а, у приміщенні магазину «Ева» у нього виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна. А саме помітивши в магазині жіночу парфумовану воду, яку вирішив вкрасти. Указаний товар він поклав до своєї кишені куртки, та пішов повз касу, бо грошей на придбання цього товару він не мав. Після кас його було затримано співробітниками охорони ТРЦ «Метрополіс» та викликано поліцію. У вчиненому щиро кається, засуджує свою поведінку, просить надати шанс виправитися.

Захисник Медін В. Г. не заперечуючи щодо обставин, за яких обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою винуватість, але просив суд призначити обвинуваченому покарання в виді арешту строком на шість місяців, з чим також погодився обвинувачений.

Представник потерпілого в судові засідання не з`являвся, причини не явки не повідомляв. У зв`язку з чим судом було ухвалено рішення проводити розгляд справи, за погодженням з учасниками провадження, у відсутність представника потерпілого. Проти вказаного рішення учасники провадження не заперечували.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що в судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_1 винуватим та призначити покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік. Також прокурор просив урахувати, що на його думку існує обставина, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , а саме щире каяття, та обставина, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів.

2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор та захисник також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_1 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і у суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, а саме закінченому замаху на повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжку), який не було закінчено з причини, що не залежали від його волі.

3. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченим та його щире каяття не пов`язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Бо саме обвинувачений просив суд не дослідувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором у судовому засіданні. У зв`язку з чим, на думку суду, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття. При цьому судом було встановлено наявність обставини, яка обтяжує покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України, а саме рецидив злочинів.

4. Мотиви призначення покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Отже, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, середню освіту, але офіційно не працює, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, вину визнав, у вчиненому покаявся.

З урахуванням викладених обставин у кримінальному провадженні, характеру вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особи обвинуваченого, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, наявності обставини, що пом`якшують та відсутності обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, який свою вину визнав, у вчиненому щиро розкаявся, суд вважає, що відповідно до вимог ст. 50 КК України, виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

Призначення ОСОБА_1 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд звісно узяв до уваги, що сторона захисту просила обрати обвинуваченому більш м`яке покарання, як то арешт на 6 місяців. Однак відомості про обвинуваченого свідчать, що він був неодноразово засудженим за вчинення злочинів, пов`язаних саме з викраденням чужого майна. Тож мінімальний вид покарання як арешт, хоча і на максимальний строк, ураховуючи те, що фактично він буде скорочений на строк попереднього ув`язнення, на думку суду, не буде достатнім та дієвим для досягнення мети покарання - виправлення.

5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Вирішуючи питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу, суд наголошує, що відповідно до протоколу затримання від 16.05.2021 обвинуваченого ОСОБА_1 затримано 15.05.2021 у порядку ст. 208 КПК України.

За таких обставин, оскільки в межах кримінального провадження, що розглядається, до обвинуваченого застосовано запобіжний захід, в якості відбутого покарання ОСОБА_1 слід зарахувати строк попереднього ув`язнення з 15.05.2021 до набуття вироком законної сили, з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, а строк покарання слід рахувати з дня набуття вироком законної сили.

Оскільки підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів судом не встановлено, ураховуючи вимоги ст. 377 КПК України, до набуття вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити обвинуваченому ОСОБА_1 без змін.

Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено. Процесуальні витрати в провадженні відсутні. Речові докази відповідно до ст. 100 КПК України, а саме: жіноча парфумована вода «D'Arpege» об`ємом 100 мл, артикул 148099, яку передано на відповідальне зберігання ТОВ «РУШ», слід залишити у володінні останнього.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 208, 349, 368-370, 373, 374, 376, 377, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 в вигляді тримання під вартою - залишити без змін до набуття вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня набуття вироком законної сили, зарахував у строк відбутого ним покарання строк попереднього ув`язнення, починаючи з 15.05.2021 до дня набуття вироком законної сили, виходячи з того, що відповідно до ч. 1, 5 ст. 72 КК України одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Речові докази: жіночу парфумовану воду «D'Arpege» об`ємом 100 мл, артикул 148099, яку передано на відповідальне зберігання ТОВ «РУШ», залишити у володінні останнього.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя А. А. Пономаренко