Ухвала суду № 98150208, 06.07.2021, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

703/1927/18

1-кп/703/77/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарях Бойко Л.М., Харченко М.О.,

Холодняк Л.П., Чубенко О.А.,

за участі прокурорів Сільченко Н.М., Жежерун Р.В.,

Сокольвяк О.І., Борща А.В.,

особи, що підозрюється у вчиненні

суспільно небезпечного діяння ОСОБА_1

захисника Кочеткова Г.О.

законного представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла матеріали клопотання в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12018250230000767 від 18 квітня 2018 року про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , із загальною середньою освітою, не працюючого, неодруженого, утриманців не має, раніше не судимого,

- відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 125 КК України,-

встановив:

В провадженні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області перебуває клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12018250230000767 від 18 квітня 2018 року відносно ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 125 КК України.

Відповідно до клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_1 , який вчинив суспільно-небезпечне діяння, в діях останнього вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, тобто нанесення умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, яке полягає в тому, що він 18 квітня 2018 року близько 13 год. 00 хв., перебуваючи по вул. Богдана Хмельницького в м. Сміла Черкаської області, під час раптово виниклого конфлікту умисно спричинив ОСОБА_3 тілесне ушкодження у виді ножового поранення передньо-бокової стінки живота зліва з проникненням в заочеревинну клітковину без ушкодження її органів та без проникнення в черевну порожнину, яке згідно висновку експерта № 05-6-01/156 від 15 травня 2018 року відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

В судовому засіданні захисник особи, що підозрюється у вчиненні суспільно небезпечного діяння ОСОБА_1 – адвокат Кочетков Г.О. звернувся до суду із клопотанням про закриття кримінального провадження з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, яке мотивовано тим, що із часу вчинення ОСОБА_1 зазначеного суспільно-небезпечного діяння минуло більше трьох років. Під час судового розгляду справи потерпілий жодного разу до суду не з`явився та в розгляді справи не зацікавлений. Таким чином, оскільки суспільно небезпечне діяння скоєне ОСОБА_1 має ознаки складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, що відноситься до категорії кримінальних проступків, згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України строки давності притягнення до кримінальної відповідальності складають три роки з часу вчинення кримінального правопорушення. Відтак вважає, що кримінальне провадження підлягає до закриття у зв`язку із закінченням строків давності встановлених нормами чинного законодавства.

У судовому засіданні законний представник особи, що підозрюється у вчиненні суспільно небезпечного діяння - ОСОБА_2 підтримала клопотання захисника про закриття кримінального провадження.

Прокурор в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання захисника про закриття кримінального провадження в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Потерпілий в судові засідання жодного разу не з`явився, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ст.325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.

Враховуючи, що потерпілий ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання жодного разу не з`явився, причини неявки не повідомив, тому приймаючи до уваги думку учасників судового розгляду, які вважали за можливе розгляд клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру провести без участі потерпілого, суд прийшов до обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи без його участі.

Заслухавши клопотання захисника, думку прокурора та законного представника особи, що підозрюється у вчиненні суспільно небезпечного діяння, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 92 КПК України визначено, що примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиноюцього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Згідно ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 49 КК України визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 та ст. 106 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг – ч. 2 ст. 49 КК України.

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченої; згода обвинуваченої на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком.

При цьому суд враховує, що із змісту ст. 92 КПК України вбачається, що примусові заходи медичного характеру застосовуються до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

З положень ст.,ст. 511,512 КПК України слідує, що судовий розгляд клопотання прокурора, або клопотання слідчого затвердженого прокурором про застосування примусових заходів медичного характеру, завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.

Під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які (ч. 1ст. 513 КПК України).

Статтею 94 КК України визначено, що залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Відповідно до ч. 2 ст. 513 КПК України суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання.

Отже, суд приймаючи рішення щодо примусового заходу медичного характеру посилається на досліджені докази.

Разом із тим Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17.06.2020 року у справі №598/1781/17 звернуто увагу, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.

Із аналізу норм чинного законодавства вбачається, що строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності будь-якого виду, незалежно від того на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.

Також згідно з п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 року, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті. Підставою такого звільнення може бути або певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення винного з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності).

При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад кримінального правопорушення і особа винна в його вчиненні, а також умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК України порядку відповідне судове рішення.

Судом встановлено, що вищевказане суспільно-небезпечне діяння ОСОБА_1 по даному кримінальному провадженню було вчинено 18 квітня 2018 року, від явки до органів слідства, прокурора та суду ОСОБА_1 не ухилявся та не переховувався, тобто відсутні обставини, що переривають чи зупиняють перебіг строків давності, які встановлені ч.ч. 2-4 ст. 49 КК України.

Отже, вищенаведені обставини свідчать, що строк притягнення до кримінальної відповідальності закінчився.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч.8 ст.284 КПК України).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, за змістом ст. 49 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є обов`язковим.

Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.

Також суд зазначає, що відмова суду у звільненні підозрюваного/обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності буде порушенням прав його, що є недопустимим.

Крім цього, така відмова може призвести до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду справи упродовж розумного строку, що є також неприпустимим.

У відповідності до ч.3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши законність заявленого захисником клопотання, з огляду на те, що вчинене ОСОБА_1 суспільно небезпечне діяння, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 125 КК України є кримінальним проступком, за вчинення якого передбачено покарання у виді штрафу у розмірі від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або виправних робіт на строк до одного року, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років, враховуючи, що перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст. 49 КК України, не зупинявся і не переривався, суд приходить до переконання, що клопотання захисника про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак його слід задовольнити, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч.1 ст. 49 КК України, закривши відносно нього кримінальне провадження за ч. 2 ст. 125 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності зі ст.100 КПК України.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 12, 44, 49, ч. 2 ст. 125 КК України, ст. ст. 284-288, 372 КПК України, -

ухвалив:

Клопотання захисника Кочеткова Геннадія Олександровича про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України - задовольнити.

Кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12018250230000767 від 18 квітня 2018 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 125 КК України закрити зі звільненням його від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Речові докази: - диск із записом камери відеоспостереження, розташованої в магазині ТОВ «АТБ-Маркет» та диск із записом камери відеоспостереження, розташованої в ТОВ «Смарт Лото» УНЛ – залишити в матеріалах кримінального провадження:

- ніж, який передано на зберігання до камери зберігання речових доказів (сейф-пакет №4020810) - знищити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом 7 днів з моменту її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на подання апеляційної скарги, в разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не буде скасовано.

Головуючий: Опалинська О.П.