Ухвала суду № 98150056, 07.07.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/4968/21

Провадження № 2/635/3015/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року селище Покотилівка Харківського району

Харківської області

Суддя Харківського районного суду Харківської області О.М. Пілюгіна, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна в натурі, третя особа: Комунальне підприємство «Харківське районне бюро технічної інвентаризації»,

ВСТАНОВИВ:

позивач подала до суду позовну заяву, вимоги за якою уточнила та остаточно просить поділити в натурі між співвласниками житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та виділити у власність позивача Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки за вищевказаною адресою.

Також позивач подала суду заяву та просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, а саме: проводити будь-які будівельні роботи, реконструкцію, знесення домоволодіння, встановлювати паркан на його території та зобов`язати відповідача надавати позивачеві вільний доступ на територію домоволодіння. В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що вона є власником 1/3 частини будинку за адресою: АДРЕСА_2 (раніше адреса будинку була: АДРЕСА_3 ; власником іншої частини будинку (2/3) є ОСОБА_2 . Позивач набула право власності на спірний житловий будинок у 1984 році з моменту покупки, проте при реєстрації покупки частини домоволодіння в БТІ була допущена помилка. Насправді територія частини домоволодіння позивача більша за частину, яка зараз належить відповідачу. У 2017 році Харківське бюро технічної інвентаризації вказало в документах сарай, як житлове приміщення, який наразі завалився і його не існує, хоча в технічному паспорті домоволодіння він існує як житлове приміщення. Позивач домовилася з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про покупку їх частин домоволодіння, як першочерговий покупець, але вони стали уникати зустрічей з нею і пізніше подарували ОСОБА_2 частину домоволодіння, яка належала їм. ОСОБА_2 став власником частини домоволодіння з липня 2018 року на підставі договору дарування частини житлового будинку. З цього часу, між сторонами виникають спори про порядок користування і володіння будинком, який належить нам на праві спільної часткової власності. Позивач намагалася дійти згоди з відповідачем про поділ будинку в добровільному порядку. Однак відповідач ухиляється від укладення договору про поділ будинку, угоди про спосіб виділення ОСОБА_1 частки із загального майна не досягнуто, фактично відповідач одноосібно користується всією прибудинковою територією, на власний розсуд розпоряджається земельною ділянкою, ставить паркан і забороняє останній заходити в загальний двір, спеціально створює умови, щоб будинок швидше звалився, оскільки висловлював наміри побудувати на земельній ділянці новий будинок, внаслідок чого позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. За вказаних обставин, вжиття заходів забезпечення позову необхідно для збереження спірного житлового будинку в первинному виді, а їх невжиття може істотно ускладнити поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема заборона вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу кожного відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову для нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності має здійснюватись судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками вказаного судового процесу.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Враховуючи, що позивач звернулася до суду з позовом про поділ в натурі житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , Ѕ, відповідач ОСОБА_2 є власником 2/3 частини вказаного житлового будинку та може на власний розсуд розпорядитися належним йому майном, внаслідок чого виконання рішення суду може бути істотно ускладнено або неможливим, тому суд вважає за можливе вжити заходи забезпечення позову та заборонити відповідачу проводити будь-які будівельні роботи, реконструкцію, знесення домоволодіння, встановлювати паркан на його території, при цьому, виходить з того, що застосування цього заходу забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами та не порушує права осіб, які на законній підставі мають право користуватись вказаним нерухомим майном.

Таким чином, суд частково задовольняє вимоги позивача про забезпечення позову та відмовляє в задоволенні частини вимог про зобов`язання відповідача надавати позивачеві вільний доступ на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки позивачем не доведено, що невжиття вказаного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або забезпечити поновлення її порушеного права, при цьому суд також враховує, що вказаний захід забезпечення позову є засобом захисту оспорюваних прав та інтересів ОСОБА_1 за захистом яких вона звернулась до суду з позовом.

Таким чином, суд частково задовольняє вимоги позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149,150 ЦПК України, суд:

ПОСТАНОВИВ:

заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони ОСОБА_2 проводити будь-які будівельні роботи, реконструкцію, знесення домоволодіння, встановлювати паркан на його території за адресою: АДРЕСА_2 .

В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо така скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їм ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.

Повне судове рішення складено 07 липня 2021 року.

Суддя О.М. Пілюгіна