Вирок № 98149450, 07.07.2021, Дворічанський районний суд Харківської області

Єдиний унікальний номер 618/523/21

Провадження № 1-кп/618/50/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року

Дворічанський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Буніна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Кучеренко О.І.,

прокурора Кадуна О.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Дворічна кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Макіївка Кременського району Луганської області, громадянина України, із неповною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, проживаючого без належної реєстрації по АДРЕСА_1 , на підставі ст. 89 КК України не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України,

встановив:

ОСОБА_1 у період 2017 року, більш точна дата та період часу досудовим слідством не встановлено, усупереч встановленому законом порядку, а саме: в порушення вимог ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, за відсутності будь-яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону, нехтуючи вимогами ч. 1 ст. 82 Земельного кодексу України, згідно з якою юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом; ст. 125 Земельного кодексу України, згідно з якою право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельною ділянкою, та його державної реєстрації, усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав, діючи без виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, не укладаючи будь-які договори на право користування земельними ділянками, достеменно знаючи, що він не має права використовувати земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі запасу, вид угіддя рілля) загальною площею 129,5192 га, яка розташована на території Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області (на час вчинення - Новоєгорівської сільської ради Дворічанського району Харківської області), за межами населених пунктів, із залученням інших фізичних осіб за усною домовленістю із ними, які не діяли як співвиконавці злочину, оскільки були переконані у законності виконання вказаних робіт, умисно з метою отримання прибутку, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, та, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, і, бажаючи настання таких наслідків, вчинив самовільне зайняття вказаної земельної ділянки шляхом її обробки та посіву зернових культур, а саме кукурудзи, чим спричинив інтересам Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області значної шкоди в сумі 186731,70 гривень, що у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, яка полягає у самовільному використанні землі, як національного багатства, з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, який складено Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та які розраховані відповідно до Методики визначення розміру шкоди, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 25.07.2007 № 963, загальна сума матеріальної шкоди складає 186731,70 гривень.

Згідно з висновком судової економічної експертизи №17830 від 16.11.2017 розрахунок розміру матеріальної шкоди в сумі 186731,70 гривень, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, проведений державним інспектором відділу контролю за використанням та охороною земель у Дворічанському, Куп`янському, Шевченківському районах ОСОБА_2 відповідно до п. 4 «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963, арифметично підтверджено.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, визнав повністю, фактичні обставини справи, встановлені досудовим розслідуванням, не оспорював та пояснив, що дійсно, при вказаних обставинах вчинив самовільне зайняття вказаної земельної ділянки шляхом її обробки та посіву зернових культур, а саме кукурудзи, чим спричинив інтересам Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області значної шкоди в сумі 186731,70 гривень. В скоєному щиро каявся, просив його суворо не карати.

Представник потерпілого Бологова В.В. будь-яких претензій матеріального і морального характеру до обвинуваченого не має, в поданій до суду письмовій заяві фактичні обставини справи не оспорювала, з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України ознайомлена, цивільний позов не заявляє, просила розглядати справу в її відсутність.

За таких обставин справи, згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували обвинувачений та інші учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів. Судом роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у самовільному зайнятті земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному власнику, його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 197-1 КК України.

За таких обставин справи, враховуючи, що ОСОБА_1 є осудним, суд вважає, що він підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Суд враховує, що обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне усунення заподіяної матеріальної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 неодружений, не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, задовільно характеризується за місцем проживання, в силу ст. 89 КК України не має судимостей.

За таких обставин справи, з урахуванням положень ст. 65 КК України, згідно з якою особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, враховуючи наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, дані про особу винного, а також те, що згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність, відповідно до дискреційних повноважень суду, дотримуючись принципів законності і верховенства права, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 197-1 КК України, на підставі ст. 69-1 КК України, у виді штрафу в межах санкції статті.

Суд вважає, що таке покарання є дійсно необхідним і буде цілком достатнім для виправлення винного і попередження нових кримінальних правопорушень, а також відповідатиме цілям та меті покарання.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не обирався.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Речові докази по кримінальному провадженні відсутні.

Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України

Керуючись ст.ст. 368, 369-371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України та призначити покарання у виді у виді штрафу у розмірі 250 (двохсот п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250,00 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової економічної експертизи № 17830 від 16.11.2017 в сумі 3714,00 (три тисячі сімсот чотирнадцять) гривень.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дворічанський районний суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Є.О. Бунін