Вирок № 98149446, 07.07.2021, Дворічанський районний суд Харківської області

Єдиний унікальний номер 614/79/21

Провадження № 1-кп/618/20/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року

Дворічанський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Буніна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Кучеренко О.І.,

прокурора Кукурузи Р.В., Вождаєвої Н.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката Чорнобая О.Є.,

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Дворічна кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і громадянина Республіки Молдова, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

12 вересня 2020 року приблизно о 23:10 год., ОСОБА_1 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, не маючи права керування транспортним засобом, керував технічно справним автомобілем ВАЗ-2103, д.н. НОМЕР_1 , чим грубо порушив вимоги п.п. 2.1-А, 2.9-А Правил дорожнього руху України, а саме:

пункт 2.1-А - «водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії»;

пункт 2.9-А - «водієві забороняється:

керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин»;

та рухався по вул. Миру в с. Піски-Радьківські Борівського району Харківської області, зі сторони вул. Залізничної в напрямку вул. Центральної, зі швидкістю приблизно 50км/год.

Під час руху, в районі буд. № 16 по вищевказаній вулиці, ОСОБА_1 діючи з необережності, обрав таку швидкість руху і такі прийоми, при яких втратив контроль над керуванням автомобілю ВАЗ-2103, д.н. НОМЕР_1 , внаслідок чого допустив виїзд на праве узбіччя по ходу свого руху з подальшим наїздом на перешкоду у вигляді дерева, чим порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого:

п. 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

Внаслідок дорожньо-транспортної події пасажир вищевказаного автомобілю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував на передньому пасажирському сидінні, від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події, згідно висновку судово-медичної експертизи № 302-ІЗт/20 від 06 листопада 2019 року, причиною його смерті стала масивна травма голови несумісна з життям, що супроводжувалася переломом кісток основи черепа, під оболонки та шлуночки головного мозку та його ушкодженням.

Крім цього, пасажир автомобіля ВАЗ-2103, д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебував на задньому пасажирському сидінні, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 366-ІЗ/20 від 16 грудня 2020 року отримав середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження за критерієм тривалості розладу здоров`я у вигляді вторинно-відкритого осколкового гвинтоподібного перелому правої стегнової кістки на рівні її нижньої третини зі зміщенням кісткових уламків.

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_1 , які знаходяться в причинному зв`язку з подією та наслідками, виразилися в тому, що він керуючи транспортним засобом, у стані алкогольного сп`яніння, втратив контроль над керуванням автомобіля та, діючи з необережності, здійснив виїзд на праве узбіччя по ходу свого руху, де допустив наїзд на перешкоду - дерево, що спричинило вказані вище наслідки.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю, і пояснив, що на території домоволодіння, де він мешкає знаходився автомобіль ВАЗ-2103, д.н. НОМЕР_1 , який належить його тестю ОСОБА_5

12 вересня 2020 року ввечері він розпивав спиртні напої з ОСОБА_4 за місцем свого проживання. Приблизно о 23:00 год. ОСОБА_4 попросив довезти його до автозаправки, оскільки недалеко від автозаправки він мешкає. На що ОСОБА_1 згодом погодився і довіз ОСОБА_4 до автозаправки. Там підібрали ОСОБА_3 , який попросив відвезти його додому. ОСОБА_4 просив ОСОБА_1 надати йому можливість покерувати автомобілем, після чого ОСОБА_1 передав керування автомобілем ОСОБА_4 . Під час руху, ОСОБА_4 здійснював небезпечні маневри, і в результаті не впорався з керуванням, врізався в дерево, внаслідок чого автомобіль отримав механічні ушкодження задньої частини кузова. Після цього автомобілем керував ОСОБА_1 . Рухаючись по вул. Миру в с. Піски-Радьківські Борівського району Харківської області, зі сторони вул. Залізничної в напрямку вул. Центральної, зі швидкістю приблизно 50км/год., втратив контроль над керуванням автомобілю, внаслідок чого допустив виїзд на праве узбіччя по ходу свого руху з подальшим наїздом на перешкоду у вигляді дерева. В результаті ДТП ОСОБА_4 , який перебував на передньому пасажирському сидінні, від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події, пасажир ОСОБА_3 , який перебував на задньому пасажирському сидінні, отримав перелом ноги. В скоєному щиро розкаюється, просить його суворо не карати.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину також підтверджується показаннями потерпілих і свідків.

Показаннями потерпілої ОСОБА_2 про те, що 12 вересня 2021 року її син ОСОБА_4 приїхав з Харкова і сказав, що піде у гості до ОСОБА_6 . Близько 23:00 год. їй на телефон з невідомого телефону подзвонила жінка, як потім вона дізналася ОСОБА_7 , і сказала, що ОСОБА_8 потрапив у ДТП. Інших обставин події вона не знає. Відшкодування шкоди не здійснено, оскільки ОСОБА_2 відмовляється приймати будь-які кошти від ОСОБА_1 або його родичів. Цивільний позов не заявляє.

Показаннями потерпілого ОСОБА_3 про те, що 12 вересня 2020 року разом зі своїм товаришем ОСОБА_9 відпочивали на автозаправці у с. Піски-Радьківські, пили пиво. Близько 23:00год. на автозаправку на автомобілі ВАЗ-2103 під`їхали ОСОБА_1 і ОСОБА_4 і сказали, що вони зараз будуть їхати далі. ОСОБА_3 попросив їх, щоб довезли його додому, і він сів в автомобіль на заднє пасажирське сидіння. За кермом був ОСОБА_4 , який не впорався з керуванням і врізався в дерево, після чого за кермо сів ОСОБА_1 . Рухаючись по вул. Миру с. Піски-Радьківські, ОСОБА_1 не впорався з керуванням і врізався в дерево. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 загинув на місці події, а він отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді перелому стегна. ОСОБА_1 ніхто не перешкоджав керувати автомобілем. Матеріальну і моральну шкоду ОСОБА_3 відшкодовано, будь-яких претензій до ОСОБА_1 не має, цивільний позов не заявляє.

Показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що 12 вересня 2020 року до них у гості прийшов ОСОБА_4 , із собою приніс 2 пластикових 2-літрових пляшки пива. ОСОБА_1 і ОСОБА_4 випили це пиво, після чого ОСОБА_4 просив, щоб ОСОБА_1 , його відвіз до автозаправки, оскільки він там недалеко мешкає. ОСОБА_10 була проти того, щоб вони їхали на автомобілі, оскільки перебували у стані сп`яніння. Хто саме сів за кермо, вона не бачила. Після цього вона неодноразово дзвонила ОСОБА_4 , а він не відповідав, ОСОБА_1 залишив свій телефон вдома. ОСОБА_1 не відмовив ОСОБА_4 на прохання відвезти його, тому що вони перебували хороших відносинах. Потерпіла ОСОБА_2 є її колишньою свекрухою. Про обставини ДТП ОСОБА_10 знає тільки зі слів, очевидцем події вона не була, на власні очі нічого не бачила.

Показаннями свідка ОСОБА_7 про те, що у вересні 2020 року вона у кампанії була у кафе в с. Піски-Радьківські. Близько 23:00 год. вийшла на шум з вулиці і побачила автомобіль, який потрапив у ДТП. Біля авто було багато людей, всі кричали. ОСОБА_7 звернула увагу, що у якогось хлопця, як вона потім дізналась - у ОСОБА_1 , було сильно пошкоджено ногу, він сильно кричав від болі. ОСОБА_4 сидів на пасажирському сидінні, що з ним було, їй невідомо, на ОСОБА_3 на місці ДТП вона не звернула увагу. Самої події ДТП на власні очі вона не бачила, хто керував автомобілем не знає.

Показаннями свідка ОСОБА_5 про те, що він придбав автомобіль ВАЗ-2103 д.н. НОМЕР_1 , поставив його у домоволодінні своєї доньки ОСОБА_11 , і сказав доньці і зятю, щоб вони отримували права на керування автомобілем і потім користувалися ним. 12 вересня 2020 року ввечері йому подзвонила його донька ОСОБА_10 і сказала, що її чоловік ОСОБА_12 потрапив у ДТП і зараз перебуває у лікарні, ОСОБА_3 також у лікарні, а ОСОБА_4 загинув на місці події. Про обставини ДТП йому відомо тільки зі слів ОСОБА_13 і ОСОБА_12 , а саме, що ДТП відбулось поблизу бара, вулицю він не знає у с. Піски-Радьківські. Після чого він разом з ОСОБА_14 поїхали у лікарню.

Показаннями свідка ОСОБА_15 про те, що у вересні 2020 року, більш точну дату не пам`ятає, у смт. Борова зустрів своїх раніше йому знайомих односельців ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , які були у компанії ОСОБА_1 , раніше йому незнайомого. Вони запропонували довезти ОСОБА_15 , на що він відмовився, і вони роз`їхалися. Через нетривалий час ОСОБА_15 наздогнав їх біля кафе по вул. Миру, 16 с. Піски-Радьківські. Автомобіль ВАЗ-2103 стояв з механічними пошкодженнями від ДТП. ОСОБА_3 знаходився в автомобілі на задньому сидінні, ОСОБА_4 сидів на передньому пасажирському сидінні без ознак життя, у нього не було пульсу. За обстановкою на місці ДТП було зрозуміло, що автомобілем керував ОСОБА_1 . Самого моменту ДТП ОСОБА_15 не бачив.

Крім повного визнання вини ОСОБА_1 , його винність у вчиненні інкримінованого йому злочину, крім показань потерпілих та свідків, у повному обсязі підтверджується наступними доказами:

-фактичними даними, встановленими з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020220230000164 від 13 вересня 2020 року, з якого вбачається що 12 вересня 2020 року близько 23-20 год. по вул. Миру в с. Піски-Радьківські Борівського району Харківської області, водій автомобіля ВАЗ-2103 ОСОБА_16 не впорався з керуванням автомобіля та здійснив наїзд на перешкоду - дерево, внаслідок чого пасажир автомобіля ОСОБА_4 загинув на місці події, другий пасажир ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження та був доставлений каретою швидкої допомоги до Борівської ЦРЛ (т. 1 а. с.137);

-фактичними даними, встановленими з протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 13 вересня 2020 року, схемою та фототаблицею до нього, в ході якого оглянуто ділянку вулиці біля будинку АДРЕСА_1 , автомобіль з механічними ушкодженнями після наїзду на перешкоду - дерево, тіло ОСОБА_4 , який знаходився на передньому сидінні в положенні сидячи, ноги напівзігнуті, руки знаходилися на колінах, голова нахилена вправо (т. 1 а. с. 138-146);

-фактичними даними, встановленими з висновку експерта № 302-ІЗт/20 від 06 листопада 2020 року, з якого вбачається, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_4 виявлені черепно-мозкова травма у вигляді переломів кісток основи мозку, часткового ушкодження головного мозку у вигляді розміщення його, крововиливу під оболонки та шлуночки головного мозку, забійна рана та садно на обличчі, крововилив у м`які покрови голови лобно-тім`яної областей. Усі вищезгадані ушкодження прижиттєвого характеру, утворилися від дії тупих твердих предметів та удари об них, могли утворитися в умовах ДТП, яка мала місце 12 вересня 2020 року. Смерть ОСОБА_4 настала від масивної травми голови несумісної з життям, що супроводжувалась переломом кісток основи черепа, під оболонки та шлуночки головної мозку та його ушкодженням. Між спричиненими тілесними ушкодження та настанням смерті ОСОБА_4 є прямий причинний зв`язок. Травма голови, що супроводжувалась переломом кісток черепа, по ступеню тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень які небезпечні для життя. Смерть ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_4 . В крові ОСОБА_4 виявлений етиловий спирт 2,34‰, у сечі - 1,67‰, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння (т. 1 а.с. 151-152);

-фактичними даними, встановленими з висновку комплексної експертизи металів і сплавів та виробів з них, транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 17857/20398/20399/20711/20712 від 22 грудня 2020 року та фототаблицею до нього, з якого вбачається, що на момент проведення експертного огляду та на момент виникнення ДТП робоча гальмівна система автомобіля ВАЗ-2103, д.н. НОМЕР_1 , знаходилася в працездатному стані, не мала несправностей, які б знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП та виконувала свої основні функції. На момент проведення експертного огляду рульове керування автомобіля ВАЗ-2103, д.н. НОМЕР_1 , знаходилася в технічно несправному стані внаслідок ДТП. Перед ДТП рульове керування автомобіля ВАЗ-2103, д.н. НОМЕР_1 , знаходилося в працездатному стані, виконувало свої основні функції та не мало несправностей, які б знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. На момент проведення експертного огляду ходова частина автомобіля ВАЗ-2103, д.н. НОМЕР_1 , знаходилася в технічно несправному стані внаслідок транспортування після ДТП. Перед ДТП ходова частина автомобіля ВАЗ-2103, д.н. НОМЕР_1 , знаходилася в працездатному стані, виконувала свої основні функції та не мала несправностей, які б знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП (т. 1 а. с. 174-182, 183-192);

-фактичними даними встановленими з результатів токсикологічного дослідження № 2065 від 16 вересня 2020 року, згідно яких в крові ОСОБА_1 виявлений етанол в концентрації (за методикою ГРХ) 1,22г/л(%) (т. 1 а.с. 193);

-фактичними даними встановленими з висновку експерта від 26 листопада 2020 року № 7/1640/1641/11/1/261 КПСЕ-20, згідно якого за умови, яка вказана в дослідницькій частині висновку, у вказаних дорожніх умовах водій автомобіля ВАЗ-2103, д.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху; мав технічну можливість уникнути ДТП, шляхом виконання ним вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху. В діях водія ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної події (т. 1 а. с. 194-200);

-фактичними даними встановленими з висновку експерта № 321-ІЗ/20 від 05 листопада 2020 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 були встановлені забійно-рвана рана передньої поверхні правого колінного суглобу з пошкодженням капсульно-зв`язкового апарату, закритий перелом медіального мищелку правої стегнової кістки. Вказані тілесні ушкодження утворилися за механізмом удару тупими твердими предметами, з обмеженою діючою поверхнею (або при ударі об них). Даними тупими предметами могли бути й виступаючи частини салону автомобіля в умовах ДТП від 12 вересня 2020 року та знаходження потерпілого всередині салону автомобіля. По ступеню тяжкості закритий перелом медіального мищелку правої стегнової кістки відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесного ушкодження, що потягло за собою тривалий розлад здоров`я. Забійно-рвана рана передньої поверхні правого колінного суглобу з пошкодженням капсульно-зв`язкового апарату викликали короткочасний розлад здоров`я, та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я. Також встановлено клінічний діагноз: алкогольне сп`яніння. (т. 1 а. с. 201-202);

-фактичними даними встановленими з висновку експерта № 366-ІЗ/20 від 16 грудня 2020 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_3 виявлений вторинно-відкритий багатосколковий перелом правої стегнової кістки на рівні її нижньої третини зі зміщенням кісткових уламків. Вказане тілесне ушкодження утворилося за механізмом значного згину правої стегнової кістки по своїй вісі, можливо й при ударі правим стегном об тупі тверді предмети, які не відобразили своїх властивостей в тілесних ушкодженнях. Даними предметами могли бути й виступаючи частини салону автомобілю в умовах ДТП, яка мала місце 12 вересня 2020 року. За ступенем тяжкості вторинно-відкритий сколковий гвинтоподібний перелом правої стегнової кістки на рівні її нижньої третини за зміщенням кісткових уламків відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які потягли за собою тривалий розлад здоров`я (т. 1 а. с. 203-204);

-фактичними даними, встановленими з протоколу проведення слідчого експерименту від 28 січня 2021 року за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які показали та розказали про обставини ДТП, а саме, що 12 вересня 2020 року близько 23-10 год. ОСОБА_1 рухався на технічно справному автомобілі ВАЗ-2103, д.н. НОМЕР_1 по вул. Миру с. Піски-Радьківські Борівського району Харківської області зі сторони вул. Залізничної в напрямку вул. Центральної. На передньому пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_4 , на задньому сидінні - ОСОБА_3 . На вулиці було темно, освітлення не було, дорога суха. На автомобілі було увімкнено ближнє світло фар. Під`їжджаючи до кафе ОСОБА_1 не впорався з керуванням автомобілем, в результаті чого виїхав на праве узбіччя по ходу свого руху, де передньою частиною автомобілю ударився об дерево. При цьому ОСОБА_1 зазначив, що йому ніхто не заважав керувати автомобілем (т. 1 а. с. 210-212);

-фактичними даними встановленими з висновку експерта № СЕ-19/121-21/1799-ІТ від 28 січня 2021 року, з якого вбачається, що у даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ-2103, д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти ДТП (наїзду на дерево) шляхом виконання ним вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля ВАЗ-2103, д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху, які знаходяться в причинному зв`язку з настанням події (т. 1 а. с. 213-216);

-фактичними даними, встановленими з протоколу огляду речей (документів) від 14 вересня 2020 року, в ході якого оглянуто лазерний диск DVD-R з відеозаписом з камер відеоспостереження, розташованих по пров. Шосейному, 1 (АЗС) с. Піски-Радьківські Борівського району Харківської області, на якому виявлено 2 (два) відеофайли: 1) період запису 12.09.2020 22-22 год. - 22-30 год. на відеозаписі зафіксовано, як легковий автомобіль здійснював заправку паливом на АЗС; 2) період запису 12.09.2020 22-22 год. - 22-30 год. на відеозаписі зафіксовані люди, що перебувають на АЗС, в тому числі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 171);

-фактичними даними, встановленими з протоколу огляду предметів від 14 вересня 2020 року, в ході якого оглянуто лазерний диск DVD-R з відеозаписом камер відеоспостереження, розташованих по АДРЕСА_1 (кафе), на якому виявлено 3 (три) відеофайли: 1) період запису 12.09.2020 23-00 год. - 23-10 год. на відеозаписі зафіксовано, як легковий автомобіль зіткнувся з перешкодою - деревом о 23-06 год.; 2) період запису 12.09.2020 23-00 год. - 23-10 год. на відеозаписі зафіксовано, як легковий автомобіль зіткнувся з перешкодою; також зафіксовано людей, які допомагають водію звільнитись з авто; 3) період запису 12.09.2020 23-00 год. 23-10 год. на записі зафіксовано людей, які перебували неподалік місця ДТП (т. 1 а. с. 167-168);

-фактичними даними, встановленими з протоколу огляду і затримання транспорту від 13 вересня 2020 року, з якого вбачається що у зв`язку з ДТП попередньо оглянуто і затримано автомобіль ВАЗ-2103 д.н. НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 149).

-Речовими доказами: автомобілем ВАЗ-2103, д.н. НОМЕР_1 зеленого кольору, що має механічні пошкодження внаслідок ДТП (т. 1 а.с. 150);

-фактичними даними, встановленими з відеозаписів камер спостереження, записані на лазерний диск DVD-R 6207В2 (т. 1 а.с. 147-148, 170, 172, 173).

Суд вважає, що зазначені вище докази є належними і допустимими, отриманими в порядку, встановленому КПК України, на підставі яких встановлено наявність фактів та обставин, що мають значення для цього кримінального провадження. Показання потерпілих та свідків у судовому засіданні були дані під присягою, вказані особи попереджалися про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивих свідчень.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року (справа № 682/956/17, провадження № 13-31кс19) зазначила, що диспозиція ст. 286 КК сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.

При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК, є злочином із так званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в ч.ч. 1, 2, 3 ст. 286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв`язку.

ВП ВС звернула увагу на те, що склад кримінального правопорушення, передбачений ст. 286 КК, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.

Суд приймає до уваги правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року (справа № 754/17019/17, провадження № 51-2568км19) про те, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Суд вважає, що завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті; ігнорування судом аргументів сторін є грубим порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України», «Коробов проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений у ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Мюррей проти Сполученого Королівства» та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та спричинення іншому потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.

За таких обставин справи, враховуючи, що ОСОБА_1 є осудним, суд вважає, що він підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання про вид та міру покарання ОСОБА_1 суд враховує його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування шкоди потерпілим, та визнає ці обставини відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України такими, що пом`якшують його покарання.

Суд приймає до уваги, що стан алкогольного сп`яніння, у якому обвинувачений керував транспортним засобом, характеризував лише його певний психофізичний (фізіологічний) стан, який сприяв порушенню ним інших норм правил безпеки дорожнього руху, проте саме порушення підп. «А» п. 2.9 ПДР не було безпосередньою причиною настання суспільно небезпечних наслідків, а отже причинного зв`язку з наслідками, що настали, воно не мало. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, відображеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року (справа № 682/956/17, провадження № 13-31кс19). Крім цього, ДТП відбулася 12 вересня 2020 року, до внесення змін до КК України і доповнення його ст. 286-1, (ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16 лютого 2021 року № 1231-IX,), у зв`язку з чим порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп`яніння, вважається самостійним кримінальним правопорушенням.

Суд вважає, що обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_1 , передбаченою п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення особою у стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 має задовільний стан здоров`я, одружений, має на вихованні неповнолітню дитину, офіційно не працює, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога і психіатра КНП «Борівська ЦРЛ» не перебуває, в силу ст. 89 КК України не має судимостей.

При призначенні покарання, суд враховує судову практику та приймає до уваги правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 16 жовтня 2019 року (справа № 290/669/18, провадження № 51-3863км19), від 31 жовтня 2019 року (справа № 721/352/18, провадження № 51-1551км19), від 29 квітня 2020 року (справа № 761/3028/18, провадження № 51-4474км19), а саме, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Тяжкі наслідки у вигляді смерті людини є непоправними і не можуть бути компенсовані відшкодуванням шкоди у матеріальному виразі. Позитивні характеристики особи мають формальний характер та жодним чином не зменшують суспільної небезпечності як його самого, так і правопорушень, учинених ним.

Під час перегляду вказаних справ Верховний Суд також роз`яснив, що у разі засудження особи за порушення Правил дорожнього руху, в результаті якого сталася ДТП, що призвела до загибелі потерпілого, призначення покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, є м`яким.

За таких обставин справи, з урахуванням положень ст. 65 КК України, згідно з якою особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи відсутність і наявність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, дані про особу винного, а також те, що згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність, відповідно до дискреційних повноважень суду, дотримуючись принципів законності і верховенства права, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на певний строк, в межах санкції відповідної частини статті, без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки ОСОБА_1 такого права не отримував.

Суд вважає, що таке покарання є дійсно необхідним і буде цілком достатнім для виправлення винного і попередження нових кримінальних правопорушень, а також відповідатиме цілям та меті покарання.

Вказану міру покарання ОСОБА_1 повинен відбувати реально.

До набрання цим вироком законної сили, на підставі ч. 4 ст. 176, ст.ст. 177, 183 КПК України, за клопотанням прокурора, враховуючи призначення покарання, пов`язаного з реальним позбавленням волі, суд застосовує відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПКУкраїни, процесуальні витрати, пов`язані з проведенням комплексної експертизи матеріалів і засобів звуко- та відеозапису та автотехнічної експертизи № 7/1640/1641/11/1/261 КПСЕ-20 від 26 листопада 2020 року в сумі 3922 (три тисячі дев`ятсот двадцять дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок, судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-21/1799-ІТ від 28 січня 2021 року в сумі 980 (дев`ятсот вісімдесят) гривень 70 (сімдесят) копійок, а всього 4903 (чотири тисячі дев`ятсот три) гривні 50 (п`ятдесят) копійок підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Харківського НДЕКЦ.

Процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової автотехнічної експертизи № 17857/20398/20399/20711/20712 від 22 грудня 2020 року в сумі 12258,00 (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят вісім) гривень підлягають стягненню з ОСОБА_1 в дохід держави.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України суд скасовує накладений ухвалою слідчого судді Борівського районного суду Харківської області від 15 вересня 2020 року арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: автомобіль ВАЗ-2103 д.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 .

Керуючись ст.ст. 368, 369-371, 373-374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити покарання у виді 5 (п`яти)років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Клопотання прокурора задовольнити.

До набрання вироком законної сили, обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», взявши його негайно під варту в залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з моменту його затримання, з 07 липня 2021 року.

Речові докази по кримінальному провадженню:

-автомобіль ВАЗ-2103 д.н. НОМЕР_1 - повернути власнику ОСОБА_5 ;

-лазерний диск DVD-R 6207В2 - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського НДЕКЦ процесуальні витрати по справі, пов`язані з проведенням комплексної експертизи матеріалів і засобів звуко- та відеозапису та автотехнічної експертизи № 7/1640/1641/11/1/261 КПСЕ-20 від 26 листопада 2020 року в сумі 3922 (три тисячі дев`ятсот двадцять дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок, судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-21/1799-ІТ від 28 січня 2021 року в сумі 980 (дев`ятсот вісімдесят) гривень 70 (сімдесят) копійок, а всього 4903 (чотири тисячі дев`ятсот три) гривні 50 (п`ятдесят) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави процесуальні витрати по справі, пов`язані з проведенням судової автотехнічної експертизи № 17857/20398/20399/20711/20712 від 22 грудня 2020 року в сумі 12258,00 (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят вісім) гривень.

Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Борівського районного суду Харківської області від 15 вересня 2020 року арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: автомобіль ВАЗ-2103 д.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дворічанський районний суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а ОСОБА_1 - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя Є.О. Бунін