Вирок № 98146838, 07.07.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8265/18

Провадження № 1-кп/161/251/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 07 липня 2021 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Марчука А.В.,

з участю секретаря

судового засідання Нагачевської В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018030010000885 від 07.03.2018, про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який народився в м.Луцьк Волинської області, проживав в АДРЕСА_1 , без місця реєстрації, з неповною середньою освітою, не працює, одружений, раніше неодноразово судимий, а саме:

28.10.1987 Луцьким міським судом Волинської області за ч.2 ст.141 КК України до 2 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 29.04.1989 по відбуттю строку покарання;

25.11.1991 року Луцьким міським судом Волинської області за ст.102, ч.3 ст.81, ч.1 ст89, ч.2 ст.140, ч.3 ст.140, ст.42 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; звільнений 18.06.1994 по відбуттю строку покарання;

28.12.1994 Луцьким міським судом Волинської області за ч.3 ст.140 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; ухвалою апеляційного суду Волинської області від 27.01.1995 вирок суду змінено, постановлено вважати засудженим за ч.ч. 2, 3 ст.140, ст.42 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; звільнений 16.03.1999 по відбуттю строку покарання;

26.08.1999 Луцьким міським судом Волинської області за ч.2 ст.141 КК України до 2 років позбавлення волі; звільнений 28.04.2001 по відбуттю строку покарання;

06.02.2003 Луцьким міським судом Волинської області за ч.2 ст.196-1, ч.1 222, ч.3 ст.185, ч.1 ст.190, ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі; звільнений 29.12.2005 по відбуттю строку покарання;

09.08.2006 Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч.ч. 2, 3 ст.185, ч.2 ст.186, ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі; звільнений 14.04.2010 по відбуттю строку покарання;

03.02.2011 Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі (дані про звільнення відсутні);

27.09.2013 Шевченківським районним судом м.Львова за ч.1 ст.309, ст.71 КК України до 2 років позбавлення волі; звільнений 25.09.2015 по відбуттю строку покарання;

17.05.2016 Галицьким міськрайонним судом м.Львова за ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі; звільнений 13.02.2018 на підставі ухвали Балаклійського районного суду Харківської області умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 29 днів;

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Шубіна Д.В.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

захисника Вінцюк Ю.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В

Обвинувачений ОСОБА_1 07.03.2018 близько 18.15 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, під шляхопроводом поблизу будинку №26 по пр.Перемоги м.Луцьк, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, керуючись метою нанесення тілесних ушкоджень іншій людині, під час словесного конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс потерпілому ОСОБА_2 один удар кухонним ножем в шию, чим спричинив йому тілесне ушкодження у вигляді різаної рани на передньо-боковій поверхні шиї з пошкодженням внутрішньої та зовнішньої яремної вени з кровотечою, яке, згідно висновку судово-медичної експертизи №248 від 22.03.2018, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 інкримінувалося те, що своїми умисними діями, спрямованими на протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство) виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у встановленому судом (так і у інкримінованому органами досудового розслідування) йому злочині не визнав та показав, що дійсно того дня він був на квартирі разом з свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Хтось зателефонував ОСОБА_5 і сказав, що хоче зустрітися з ним. Він вийшов з квартири і пішов до мосту, де стояло шість чоловіків. На нього безпричинно почав кричати потерпілий, при цьому будь-якої розмови між ними не було, останній рукою та ножем розмахував, у зв`язку з чим він відштовхнув потерпілого від себе, той впав та схватився за шию, ніж впав на землю. Повідомив, що потерпілий падаючи спричинив собі тілесні ушкодження. Після чого він перебував на місці, нікуди не втікав, через хвилин 10 приїхала швидка медична допомога, а через 15 хвилин поліція. Його хтось повалив на землю та застосовував до нього перцевий балончик. Ніж шукали в сміттєвих контейнерах працівники поліції, бо хтось сказав, що він саме там. Також повідомив, що в ОСОБА_3 вдома він ніж не брав і при собі ножа в нього не було. Цивільний позов закладу охорони здоров`я визнав повністю.

Окрім того, під час проведення слідчого експерименту 21.05.2018 (проведеного за участю понятих, захисника) ОСОБА_1 розповів про обставини вчинення відносно потерпілого кримінального правопорушення (вказав на місце), описав механізм нанесення тілесного ушкодження, зазначив, що в ході конфлікту, який переріс у шарпанину, він дещо відійшов в сторону, дістав із шкарпетки ніж, після чого повернувся до ОСОБА_2 . Оскільки останній продовжив шарпанину, то він ( ОСОБА_1 ) дістав ніж із рукава, поставивши його до верху лезом біля своїх грудей, а другою рукою утримував руку потерпілого. ОСОБА_2 продовжував шарпанину, в ході якої натикнувся горлом на ніж, схопився руками за горло та відійшов в сторону, а він викинув ніж в сміттєвий бак.

Таким чином, показання обвинуваченого, які надані в судовому засіданні, а також під час проведення слідчого експерименту, фактично є аналогічними, однак суд відноситься до таких показань критично, розцінює їх як спосіб його захисту, з метою уникнення відповідальності за фактично вчинені ним дії.

Незважаючи на повне невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його винуватість у встановленому судом обвинуваченні повністю доводиться дослідженими в ході судового розгляду доказами. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом допустимих доказах.

Так потерпілий ОСОБА_2 , будучи допитаним безпосередньо в судовому засіданні 18 листопада 2020 року (в ході судового розгляду помер), підтвердив той факт, що за вказаних обставин місця та часу він розбивав дошки. До нього підійшов ОСОБА_1 , який був в стані алкогольного сп`яніння, та сказав поставити «пляшку», між ними відбулася словесна перепалка, в ході якої обвинувачений дістав зі шкарпетки на нозі ніж і різко наніс удар ним в шию, при цьому обвинувачений сказав: «дякуй, що кадик не вирвав». Відразу до нього підійшов ОСОБА_17 ( ОСОБА_17 ) і сказав не забирати руку від шиї. ОСОБА_1 після нанесення удару стояв на місці приблизно 7-8 хвилин, більше ударів не наносив, хоча мав реальну можливість наносити удари, при цьому в межах 5-7 хвилин на місце приїхала швидка допомога. Також потерпілий показав, що він не наносив ударів обвинуваченому та ножа при собі не мав. Згодом прибігли його дружина та син, який і затримав обвинуваченого. Очевидцями подій були ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , яка вже померла. Повідомив, що обвинувачений не просив нього вибачення, щодо міри покарання покладався на розсуд суду., не наполягав на суворому покаранні.

Потерпілий як під час досудового розслідування, зокрема і при проведенні слідчого експерименту 21.05.2018, так і в суді послідовно розповідав про обставини вчиненого щодо нього злочину та пояснював, що дійсно обвинувачений заподіяв тілесні ушкодження, при цьому під час слідчого експерименту чітко відтворив місце, механізм та локалізацію нанесення удару ножем.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що дійсно між обвинуваченим і потерпілим виник конфлікт з невідомих йому причин, присутніми були ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , яка вже померла. Валя (яка померла) крикнула про ножове поранення, при цьому він особисто не бачив самого нанесення удару. Потерпілий тримався за шию, з неї йшла кров, всі казали що саме ОСОБА_1 наніс удар. В короткий проміжок часу приїхала швидка, а згодом поліція. Обвинувачений відразу не втікав з місця події, а просто бігав, згодом останнього затримав та поклав на землю син потерпілого. Про ножі він дізнався лише на допитах, на місці 5 ножів було, які забрали працівники міліції. Також повідомив, що точного місця (земля чи асфальт) нанесення удару він не бачив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що за вказаних обставин місця та часу з невідомих для нього причин виник конфлікт між потерпілим та обвинуваченим, який був спровокований саме потерпілим, він особисто був на відстані 1-1,5 метра, потерпілий розмахував руками, але бійки чи шарпанини між ними не було. Він казав потерпілому, щоб не лаялися, інші очевидці участі в конфлікті не брали. Згодом він побачив, як потерпілий взявся за шию, потекла кров, при цьому свідок ОСОБА_17 закривав рану, але чим саме був нанесений удар не бачив, не бачив також чи діставав обвинувачений ножа з шкарпетки. Приблизно за 10 хвилин приїхала швидка допомога. Ножів в обвинуваченого не бачив, обвинувачений з місця події не втікав.

Показання свідка ОСОБА_16 відповідають і обставинам, які він повідомляв під час проведення слідчого експерименту 21.05.2018 (проведеного за участю понятих), де останній розповів про обставини вчинення відносно потерпілого ОСОБА_2 кримінального правопорушення (вказав на місце), детально описав механізм нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченим та його подальшу поведінку.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що він того дня вживав разом з потерпілим спиртне, під мостом він відійшов в сторону десь на 10 метрів, залишилися обвинувачений та потерпілий, а згодом він побачив фонтан крові з шиї ОСОБА_19 , він намагався затиснути шию останньому. Потім прибіг син потерпілого та затримав ОСОБА_1 , при цьому трішки побив обвинуваченого. Ножа в обвинуваченого він не бачив, про ножі йому нічого не відомо, самого нанесення удару не бачив, бійки чи шарпанини між потерпілим та обвинуваченим він також не бачив.

Допитана безпосередньо в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 (дружина потерпілого) повідомила, що дізнавшись про події та прибувши під міст, вона побачила сильну кровотечу з шиї свого чоловіка, а тому відразу зателефонувала синові і зятеві. Син прибіг та затримав обвинуваченого застосувавши перцевий балончик, оскільки той намагався втікати, самого затримання вона не бачила. Обвинуваченого тримали до приїзду швидкої. Свідок ОСОБА_20 на місці їй повідомляв, що була суперечка, обвинувачений дістав з шкарпетки ножа та наніс удар в шию, а ніж викинув в сміттєвий бак. Зі слів її чоловіка їй стало відомо, що між ним та ОСОБА_1 виникла суперечка через макулатуру, через що обвинувачений нахилився і наніс удар ножем в шию.

Свідок ОСОБА_21 , який є сином потерпілого, в судовому засіданні показав, що йому зателефонувала сестра ОСОБА_22 та казала бігти під міст. На місці йому повідомили, що в обвинуваченого ніж, обвинувачений намагався втекти, а тому він наздогнав ОСОБА_1 і застосував перцевий балончик, орієнтовно через 1-3 хвилини приїхала поліція і затримала обвинуваченого. Також вказав, що він збив обвинуваченого з ніг, оскільки той розмахував руками.

Допитана безпосередньо в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 повідомила, що разом з ОСОБА_19 вони прибігли до моста, вона побачила потерпілого з порізаним горлом, при цьому останній пальцем показував на обвинуваченого. Вона відразу передзвонила до брата ( ОСОБА_21 ), який прибіг і затримав обвинуваченого, при цьому збив з ніг та застосував балончик з газом. Обвинувачений намагався залишити місце події і втекти коли побачив брата. На місце події першою приїхала поліція.

Показання вказаних потерпілого ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 є чіткими, послідовними та дають змогу відтворити всі обставини кримінального правопорушення, які були до, на момент та після його вчиненння. Немає в суду обґрунтованих підстав вважати, що останні оговорюють обвинуваченого, оскільки в суді не було встановлено таких об`єктивних причин, а їхні показання повністю узгоджуються між собою та відповідають і іншим доказам у справі. Більше того, сукупністю таких показань підтверджується той факт, що саме обвинувачений спричинив тілесне ушкодження потерпілому.

Певні неточності в показаннях свідків щодо конкретного місця (асфальтне чи грунтове покриття) спричинення тілесного ушкодження, не є істотними та такими, які б свідчили про їхню неправдивість взагальному, такі показання є належними доказами в розумінні ст.85 КПК України. Більше того, такі обставини взагалі фактично не впливають на суть правопорушення в даному конкретному випадку.

З протоколу огляду місця події від 07.03.2018 з фототаблицями, який був проведений та оформлений з дотриманням вимог ч.3 ст.214, ст.ст. 104, 106 КПК України, вбачається наявність у контейнері (бак для сміття) між полімерними пакетами металевого предмету, ззовні схожого на ніж з дерев`яною ручкою червоного кольору, з наявними слідами речовини бурого кольору. Навпроти четвертого контейнеру для сміття, на відстані близько 1,5 м, на землі наявна об`ємна пляма речовини бурого кольору, діаметром близько 50 см, плями речовини бурого кольору наявні також на інших предметах і матеріалах, що знаходяться на цій території, виявлено згорток тканини з речовиною бурого кольору та відбиток низу взуття. Під час огляду місця події вилучено мобільний телефон марки «Нокіа», металевий предмет ззовні схожий на ніж з червоною ручкою на лезі якого наявні сліди речовини бурого кольору, металевий предмет, ззовні схожий на ніж, на поверхні рукоятки якого наявна синя ізоляційна стрічка.

Вилучені речі оглянуто, визнано речовими доказами у справі згідно постанов слідчого від 08.05.2018, 14.05.2018, 21.05.2018, оскільки вони відповідають критеріям речового доказу, визначеним ч.1 ст.98 КПК України, та передано на зберігання до камери схову Луцького ВП ГУНП у Волинській області.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №248 від 22.03.2018 у потерпілого ОСОБА_2 , було виявлено тілесні ушкодження у виді різаної рани на передньо-боковій поверхні шиї з пошкодженням внутрішньої та зовнішньої яремної вени з кровотечею. Зазначене ушкодження виникло в результаті травмуючої дії гостро-ріжучого предмету, цілком можливо в час вказаний підекспертним та в постанові, за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

З висновку судово-медичної експертизи №21-МК від 24.04.2018 вбачається, що у потерпілого ОСОБА_2 виявлені наступні тілесні ушкодження: різана рана на передньо-боковій поверхні шиї з пошкодженням внутрішньої та зовнішньої яремної вени. Зазначене тілесне ушкодження виникло в результаті одноразової дії гостро-ріжучого предмета у якого наявна загострена поверхня - не виключається від дії леза ножа представленого на дослідження. Враховуючи напрямок раневого каналу (знизу вверх та назовні), найбільш вірогідно, що нападник та потерпілий були розташовані передньою частиною тіла один до одного і тілесне ушкодження утворилось при обставинах, зазначених потерпілим ОСОБА_2 .

Відповідно до «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995, небезпечними для життя є ушкодження, що в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. До таких ушкоджень, зокрема належать, ушкодження великих кровоносних судин, аорти, артерій чи вен.

Висновки судово-медичних експертиз тілесних ушкоджень потерпілого є науково-обґрунтованими та піддавати їх сумніву в суду підстав немає. Не наведені такі обгрунтовані та мотивовані підстави і учасниками кримінального провадження. Такі висновки суд бере до уваги та оцінює в сукупності зі всіма доказами у справі.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_23 підтвердила висновок №248. Вона оглядала потерпілого, який повідомляв, що йому спричинили тілесні ушкодження, а також в неї була наявна медична документація хворого. Нею було встановлено пошкодження яремної вени, виявлені ушкодження відносилися до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, оскільки в короткий проміжок часу могли привести до смерті. Безпосердньою раневий канал та глибина такого каналу нею не досліджувалася.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_24 підтвердила висновок №21-МК. На дослідження їй була надана медична документація (можливо в копіях) та фабричний ніж. Оглянувши ніж, вона візуально визначила, що ніж з синтетичним руків`ям, але об`єктом дослідження експертизи було саме лезо ножа, а не руків`я. Також повідомила про те, що прізвище потерпілого в висновку « ОСОБА_25 » є технічною опискою, на лезі ножа було фабричне маркування, ніж надійшов на експертизу запакований в коробці без висновку експерта №43, це просто на етикетці коробки з речовими доказами був напис «Висновок експерта №43», самого висновку не було в коробці.

Разом з тим, свідок ОСОБА_4 повідомила в судовому засіданні, що очевидцем подій вона не була, до вказаних подій обвинувачений був в неї вдома, всі сиділи за столом (вона, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ), вживали спиртне, однак обвинувачений не вживав. Згодом ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 пішов по цигарки і не повернувся. Також вказала, що ножі в них вдома не пропадали, ножа з червоною ручкою в них не було, в поліції вона підписувала протокол, але колір ножа був інший. Повідомила, що саме під час досудового розслідування вона говорила неправду, хоча в протоколі допиту стоїть саме її підпис. Зазначила, що обвинувачений 3 дні жив в ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ).

Також і свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що очевидцем подій він не був. При пред`явленні ножів для впізнання понятих не було, йому слідчий сказав, на який ніж показувати, що він і зробив, що це за ножі і кому вони належать він не знає.

Однак, такі показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , на думку суду, є неправдивими, оскільки останні перебували в дружніх відносинах з обвинуваченим, а тому надані з метою уникнення ОСОБА_1 кримінальної відповідальності з огляду і на наступне.

Якщо відомості повідомлено підозрюваним, обвинуваченим, свідком під час проведення процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа як окремого процесуального джерела доказів, зокрема протоколу пред`явлення речей для впізнання, де фіксуються його хід та результати. Отже, показання і такий протокол є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст.94 КПК України.

За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком належна правова процедура проведення протоколу пред`явлення речей для впізнання містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб`єкта, за його волею та вільним волевиявленням. До системи таких гарантій належить також участь не менше двох незаінтересованих осіб (понятих), здійснення безперервного відеозапису слідчої дії як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз`яснення прав та процесуальних наслідків участі особи тощо.

Відповідно до нормативного змісту засади безпосередності (ст.23 КПК України) суд досліджує докази безпосередньо з метою встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, де протокол пред`явлення речей для впізнання є предметом оцінки суду за правилами, визначеними ст.94 цього Кодексу. Отже, протокол пред`явлення речей для впізнання після його оцінки судом із точки зору належності, допустимості й достовірності набуває значення судового доказу.

Таким чином, у цьому випадку відсутні підстави для ототожнення показань та протоколу пред`явлення речей для впізнання, які є окремими процесуальними джерелами доказів для встановлення обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні відповідно до ст.91 КПК України.

З протоколу пред`явлення речей для впізнання від 21.05.2018, який був проведений з участю понятих ОСОБА_27 та ОСОБА_28 та з дотриманням вимог ст.ст. 104, 223, 229, 231 КПК України вбачається, що свідок ОСОБА_3 , попередньо вказавши зовнішні ознаки належного йому ножа, що перебував у його власності до 07.03.2018 та зник, серед пред`явлених для впізнання речей - ножів, вказав на ніж під №2, тобто на ніж, який був вилучений на місці події в сміттєвому бакові.

Допитані в судовому засіданні за клопотанням як сторони обвинувачення та і сторони захисту в статусі свідка - поняті ОСОБА_27 та ОСОБА_29 (дівоче прізвище ОСОБА_29 ), кожен зокрема, показали про те, що при пред`явленні речей для впізнання свідок чітко впізнав кухонний ніж, був складений протокол, всі учасники його підписали. Інших обставин не пам`ятають, оскільки пройшов значний період часу з тих подій. Окрім того, сідок ОСОБА_29 повідомила, що її підпис на сьогоднішній день змінився через зміну прізвища. В суду немає обґрунтованих підстав вважати, що останні оговорюють обвинуваченого, оскільки в суді не було встановлено таких об`єктивних причин, так як останні ніколи не бачили обвинуваченого.

Таким чином, протокол пред`явлення речей для впізнання від 21.05.2018 є належним та допустимим доказом.

При цьому, суд критично оцінює показання як обвинуваченого, так і суперечливі показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також пояснення обвинуваченого під час слідчого експерименту 21.05.2018, та вважає їх неспроможними, даними з метою зменшення обсягу відповідальності за вчинене, розцінює їх як спосіб захисту, оскільки вони суперечать і спростовуються дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а також показаннями потерпілого ОСОБА_19 та інших свідків, які є послідовними, узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, не суперечать іншим доказам, наявним у матеріалах провадження й дослідженим в судовому засіданні. Така стратегія захисту, на думку суду, є нічим іншим, як способом уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності. Більше того, ніхто з очевидців не підтвердив ту обставину, що потерпілий сам наткнувся на ніж.

Звертає суд увагу на ту обставину, що свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що обвинувачений пішов за цигарками разом з ОСОБА_3 , Разом з тим, сам обвинувачений вказував в судовому засіданні про телефонний дзвінок до ОСОБА_5 , у зв`язку з чим він самостійно пішов до моста.

Згідно протоколу затримання від 08.03.2018, у ОСОБА_1 було вилучено куртку із шкірозамінника коричневого кольору, взуття, блакитний светр, сині штани в сіру полоску, коричневий ремінь. Окрім того, з протоколу огляду місця події від 08.03.2018 вбачається, що під час огляду одягу ОСОБА_1 , який був проведений в приміщенні службового кабінету №423 Луцького ВП ГУНП у Волинській області, зокрема на штанах та куртці, наявні сліди речовини бурого кольору ззовні схожі на кров. Такий одяг вилучено, оглянуто та визнано речовими доказами у справі, відповідно до постанови слідчого від 03.05.2018 та від 04.05.2018, оскільки він відповідає критеріям речового доказу, визначеним ч.1 ст.98 КПК України.

З висновку імунологічної експертизи № 41 від 26.04.2018, вбачається що кров потерпілого ОСОБА_2 та підозрюваного ОСОБА_1 відноситься до групи А (ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В системи АВ0. На наданому на дослідження светрі голубого кольору з фірмовою емблемою «SV-MODA» виявлено кров людини, яка може походити від особи із групою крові А (ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В системи АВ0, у тому числі від потерпілого ОСОБА_2 та підозрюваного ОСОБА_1 .

Висновками судових імунологічних експертиз №№ 42, 43 від 27.04.2018 встановлено, що на представлених на дослідження об`єктах, зокрема, ножі із дерев`яним руків`ям червоного кольору (об. №№ 1, 2), светрі (об. №№ 1-5) та черевиках (об. №№ 6-9), вилучених в ході огляду місця події - виявлено кров людини. Виявлена кров може походити від особи (осіб) з групою крові А (II) з ізогемаглютиніном анти-В системи АВ0, у тому числі й від потерпілого ОСОБА_2 та підозрюваного ОСОБА_1 .

З висновку судової імунологічної експертизи №40 від 27.04.2018 вбачається, що на представленому на дослідження фрагменті синтетичної тканини білого кольору (об. №№ 1-3) виявлено кров людини. Виявлена кров може походити від особи (осіб) з групою крові А (II) з ізогемаглютиніном анти-В системи АВ0 у тому числі й від потерпілого ОСОБА_2 та підозрюваного ОСОБА_1 .

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_31 (дівоче прізвище ОСОБА_31 ) підтвердила висновки екпертиз №№ 41, 43 та повідомила про те, що на експертизу їй був наданий ніж, при цьому вона візуально встановила, що руків`я дерев`яне червоного кольору. Руків`я її не цікавило і матеріал його не досліджувався, оскільки саме на лезі ножа була виявлена кров. Окрім того, на лезі було англійськими літерами зазначено «Трамонтіна». Також, на правому рукаві кофти з написом «SV-Moda» (вказана кофта була вилучена в обвинуваченого) була виявлена кров. Повідомила, що об`єкт дослідження вона повернула без висновку експерта, не заперечила той факт, що після дослідження об`єкта, він може бути повернутий ініціатору експертизи до завершення складення та оформлення висновку.

Поясненнями експертів ОСОБА_33 та ОСОБА_31 , з огляду на надані в судовому засіданні прокурором письмові докази, а саме: супровідний лист до висновку експерта №43, супровідний лист про надіслання коробки з ножем, запит слідчого про повернення об`єкта дослідження (ножа), супровідний лист про надіслання ухвали про призначення експертизи; доводи обвинуваченого фактично про недопустимість висновків експертиз через те, що ніж перебував одночасно в двох експертів, повністю спростовані, а тому до уваги не беруться.

Висновком судово-медичної експертизи №237 від 13.03.2018 встановлено, що у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження: садна на чолі зліва, лівому лікті на лівій китиці, які виникли в межах 0-1 доби до моменту освідування (початок експертизи - 08.03.2018) та утворилися від контакту із тупими твердими предметами із обмеженою контактуючою поверхнею, за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень. При цьому із описової частини висновку вбачається, що ОСОБА_1 зазначив, що ці ушкодження він отримав внаслідок конфлікту із групою осіб під мостом, під час якого невідомий чоловік замахнувся на нього з ножем у руці та під час боротьби вказана особа отримала тілесне ушкодження.

На думку суду, встановлений факт незначних тілесних ушкоджень в обвинуваченого беззаперечно підтверджує показання потерпілого та свідків про наявність конфлікту та можливе спричинення їх як під конфлікту, так і під час його затримання свідком ОСОБА_21 . При цьому, зважаючи на відсутність у обвинуваченого таких ушкоджень, які б супроводжувались кровотечею (виступанням крові на його шкірних покривах) свідчить саме про те, що виявлена кров на об`єктах, відображених у висновках імунологічних експертиз, походить саме від потерпілого ОСОБА_2 .

Факт перебування обвинуваченого ОСОБА_1 07.03.2018 в стані алкогольного сп`яніння стверджується консультативним висновком спеціаліста №604, згідно якого за результатами дослідження - проба «Алкотест» №06438 встановлено алкогольне сп`яніння легкого ступеню - 1, 66 проміле.

З висновку судово-психіатричного експерта №100 від 27.03.2018 вбачається, що ОСОБА_1 в період скоєння інкримінованих йому протиправних дій, виявляв, так як виявляє і в даний час ознаки диссоціального розладу особистості, однак за своїм психічним станом міг та може в даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними. Враховуючи рівень розумового розвитку та індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_1 , він здатний розуміти характер та фактичний зміст власних дій, керувати ними та передбачати їх наслідки. На момент скоєння злочину в стані афекту чи іншого емоційного стану, що могло б бути підставою для сильного душевного хвилювання та могло б вплинути на усвідомлення своїх дій та можливість керувати ними, не перебував. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Твердження обвинуваченого про порушення органами досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Посилання обвинуваченого та захисника в своєму клопотанні про ряд неточностей в процесуальних документах, не є, на думку суду, такими порушеннями, які можуть перешкодити ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За таких обставини, суд не вбачає підстав для визнання неналежними ряд доказів, про які вказує сторона захисту, оскільки такі докази зібрані та отримані в порядку, передбаченому КПК України, будь-яких істотних порушень прав та свобод людини при цьому не виявлено.

Твердження обвинуваченого про те, що ним були вчинені дії з метою захисту (необхідна оборона), а також те, що він лише штовхнув потерпілого, суд оцінює критично, оскільки будь-яких підтверджуючих даних про це, матеріали справи не містять, а конкретні обставини справи не дають підстав прийти до такого висновку.

Невід`ємним елементом необхідної оборони є наявність у того, хто захищається, потреби в негайному відверненні чи припиненні наявного суспільно небезпечного діяння.

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

З огляду на досліджені в ході судового розгляду докази, суд приходить до висновку, що потерпілий ОСОБА_2 , чи будь-які інші особи не становили для обвинуваченого будь-якої загрози, і підстав для самозахисту або необхідності негайного відвернення чи припинення посягання на його життя з боку потерпілого в нього не виникало.

Згідно зі ст.15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Закінченим є замах, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин.

У випадку, коли під час замаху на злочин винний спрямовує свою волю на запобігання настанню суспільно небезпечного наслідку, в такому разі може мати місце добровільна відмова від вчинення злочину - остаточне припинення особою за своєю власною волею замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

На стадії закінченого замаху на вбивство добровільна відмова можлива лише в тих випадках, коли між здійсненим діянням і ймовірним настанням суспільно небезпечних наслідків є певний проміжок часу, у ході якого особа контролює розвиток причинного зв`язку, може втрутитися і перешкодити настанню суспільно небезпечного наслідку. Добровільна відмова у цих випадках можлива лише завдяки активним діям.

Суд зазначає, що замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).

Характерною ознакою прямого умислу є також бажання настання злочинного наслідку, що був задуманий, щодо матеріальних злочинів, і бажання вчинення злочинного діяння - щодо формальних злочинів. У такого роду бажанні знаходить своє вираження вольова ознака умислу як його найважливіша і відмінна риса. Наявністю бажання настання злочинного наслідку при вчиненні злочину з матеріальним складом прямий умисел відрізняється від інших форм і видів вини. Бажання, як вольове начало, перебуває в нерозривній єдності із свідомістю особи, яка діяла з прямим умислом, і її здатністю передбачити наслідки свого діяння.

Отже, якщо винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальність за замах на вбивство.

Також злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках повинна наставати лише за наслідки, які фактично було заподіяні.

Питання про наявність у діях особи умислу на вбивство необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, треба враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передували події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив, що поведінка обвинуваченого до, під час та безпосередньо після вчинення злочину, зокрема відсутність неприязних відносин до моменту події, нанесення лише одного удару при реальній можливості продовження протиправних дій, оскільки нічого не завадило б ОСОБА_1 довести злочинний намір, направлений на вбивство, якби він у нього був, часткове провокування конфлікту потерпілим, залишення обвинуваченим на місці при можливості втечі, свідчить про відсутність в ОСОБА_1 умислу на вбивство потерпілого та доводить те, що він діяв з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю, так і настання смерті потерпілого, а тому повинен нести відповідальність лише за фактично заподіяні наслідки - тяжкі тілесні ушкодження.

Згідно з ст. 94 КПК України суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

За таких обставин, суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразилися у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.121 КК України, а тому перекваліфіковує його дії з ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію дій або перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, судом не встановлено.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст.66 КК України, суд не вбачає.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння та рецидив злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, неодноразово відбував покарання в місцях позбавлення волі, однак позитивно характеризувався за останнім місцем відбування покарання, хворіє, на обліку в лікаря нарколога не перебуває.

При цьому суд критично оцінює характеристику дільничного інспектора ОСОБА_34 , з огляду на той факт, що ОСОБА_1 після відбування покарання прибув в м.Луцьк 27 лютого 2018 року, а 08 березня 2018 року вже був затриманий за підозрою у вчиненні злочину. При цьому в самій характеристиці не вказано за який період часу була надана така характеристика.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого злочину, яий був вчинений через незначний проміжок часу в період умовно-дострокового звільнення, дані про особу обвинуваченого, думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні та покладався на розсуд суду, а також те, що конфлікт був частково спровокований і самим потерпілим, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи розмір покарання, передбачений санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_1 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі ближче до мінімальної межі, а остаточне із застосуванням положень ч.1 ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Строк відбуття покарання обвинуваченому необхідно рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Вирішуючи цивільний позов суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст.128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Окрім того, ч.1 ст.1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Сума витрат за цивільним позовом закладу охорони здоров`я підтверджена документально, не оспорюється обвинуваченим, а тому цивільний позов КЗ «Луцька міська клінічна лікарня» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого необхідно задовольнити, стягнувши з обвинуваченого 10801 грн понесених витрат на лікування потерпілого, які підтверджені відповідним розрахунком.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України, а арешт відповідно до ч.4 ст.174 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення експертиз під час досудового розслідування підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 необхідно залишити попередній - тримання під вартою з метою запобігти ризику, передбаченому ст.177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду.

Окрім того, суд зараховує в строк відбування покарання обвинуваченого термін його перебування під вартою та в установах відбування покарань у відповідності до вимог ст.72 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 118, 124, 128, 129, 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.121 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Галицького міськрайонного суду м.Львова від 17.06.2016, та остаточно визначити до відбуття ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Цивільний позов КЗ «Луцька міська клінічна лікарня» до обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь КЗ «Луцька міська клінічна лікарня» (ЄДРПОУ 01982985) витрати на лікування ОСОБА_2 у сумі 10801 (десять тисяч вісімсот одна) гривня.

Речові докази у справі, а саме:

- змиви із лівої та правої руки ОСОБА_1 із контрольним зразком матерії; контрольний зразок марлевої серветки із зразком крові ОСОБА_1 , паперовий конверт із зразком крові потерпілого ОСОБА_2 та контрольний зразок марлевої серветки, полімерний матеріал зі відбитком низу взуття, фрагмент синтетичної тканини білого кольору, зрізи нігтів із лівої та правої руки ОСОБА_1 , що передані на зберігання в камеру схову Луцького ВП ГУНП у Волинській області - знищити;

- куртку із шкірозамінника чорного кольору, штани синього кольору у сіру полоску із коричневим ременем, голубий светр марки «SV Moda», кеди коричнево-сірого кольору, що передані на зберігання в камеру схову Луцького ВП ГУНП у Волинській області, повернути за належністю законному володільцеві ОСОБА_1 ;

- штани темно-зеленого кольору, куртку чорного кольору, черевики чорного кольору, светр коричнево-чорного кольору, що передані на зберігання у камеру схову Луцького ВП ГУНП у Волинській області, повернути за належністю дружині потерпілого ОСОБА_19 ;

- ніж із коричневим руків`ям, обмотаний ізоляційною стрічкою синього кольору; ніж із червоним дерев`яним руків`ям, на якому наявні сліди крові, який поміщено до картонної коробки, що передані на зберігання в камеру схову Луцького ВП ГУНП у Волинській області, знищити;

- мобільний телефон «Нокіа» чорного кольору, імеі: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , з сім-картою «Київстар», що переданий на зберігання в камеру схову Луцького ВП ГУНП у Волинській області, повернути за належністю законному володільцеві ОСОБА_1 .

Арешт на тимчасово вилучене майно, який накладений ухвалою слідчого судді від 15.03.2018, скасувати.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави 19387 (дев`ятнадцять тисяч триста вісімдесят сім) грн. 36 (тридцять шість) коп. судових витрат за проведення імунологічних експертиз, дактилоскопічної експертиз та трасологічної експертизи.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення (з урахуванням строку перебування в установах відбування покарань) з 08.03.2018 по день набрання вироком законної сили, з розрахунку що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду учасниками судового провадження протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області, а особою, яка перебуває під вартою, з моменту отримання копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий