Ухвала суду № 98143312, 06.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

06 липня 2021 р. Справа № 520/10595/21

Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати у 2020 році ОСОБА_1 як учаснику бойових дій, разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 1390,00 грн.;

- зобов`язати Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року, як учаснику бойових дій, в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням проведених виплат.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду іншої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та вказати в заяві обґрунтовані підстави для поновлення строку з наданням відповідних підтверджуючих доказів причин пропуску строку звернення.

На виконання вимог вказаної ухвали суду, 01.07.2021 року позивач надав до суду заяву, в якій просив суд визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити строк звернення.

Щодо поданої заяви, суд зазначає наступне.

Абзацом 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження рішення, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України” від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі “Мельник проти України” від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у своїй постанові від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Отже, 30 вересня 2020 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, а тому перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2020 року.

Строк звернення до суду з даною позовною заявою закінчився 30.03.2021. Проте, позивач звернувся до суду 15.06.2021 року, тобто з пропущенням шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 122 КАС України.

Відповідно до ч.6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Судом не прийнято до уваги посилання позивача на те, що про порушення своїх прав дізнався 01.03.2021 року з засобів масової інформації та одразу звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку та виплати йому разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням проведених виплат, після чого листом Обласного центру від 16.03.2021 року №3520/05 відмовлено в проведення такого перерахунку, оскільки в позовній заяві позивач також відмітив, що у 2020 році він отримав одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 1 390,00 грн., про що зазначено в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху від 22.06.2021 року.

Суд звертає увагу, що ухвалою суду від 22.06.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено залишенню без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом надання до суду іншої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки судом не визнано поважними підстави щодо поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, викладені позивачем в позовній заяві та в клопотанні про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

01.07.2021 року позивач надав до суду заяву, в якій просив суд визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити строк звернення.

В наданій до суду заяві на усунення недоліків позову представник позивача зазначив, що про порушення своїх прав позивач дізнався з листа відповідача від 16.03.2021 року №3520/05, після чого звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Отже, на його думку, ним не пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, відлік якого розпочався з 16.03.2021 року.

Тобто, в заяві представник позивача повторно наголошував на тому самому, про що йшлося в позовній заяві та в клопотанні про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, та чому судом вже надавалася оцінка в ухвалі про залишення позову без руху.

Листом Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 16.03.2021 року №3520/05 повідомлено позивача, що нарахування та виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2017 - 2020 роки проводилась відповідно до списків управління соціального населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради. Кошти перераховані в повному обсязі.

Суд зауважує, що вказана грошова виплата є періодичним платежем та виплачується раз на рік, отже, про порушення своїх прав позивач мав дізнатися під час отримання такої виплати у розмірі, з яким він не погоджується.

Згідно постанови Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №380/5202/20 строк звернення до суду розпочинається з дати отримання щорічної допомоги до 5 травня.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14 травня 2019 року по справі №815/3087/18 (адміністративне провадження №К/9901/64037/18), в якій Верховний Суд вирішував питання щодо строку звернення позивача до суду з позовом стосовно виплати йому грошової допомоги до 5 травня та дійшов висновку пропуску строку звернення позивача до суду у червні 2018 року стосовно виплат грошової допомоги до 5 травня за 2011-2016 роки, оскільки одноразова грошова допомога до 5 травня є щорічною виплатою, тому позивач повинен був дізнаватися про порушення своїх прав щороку при її отриманні в розмірі, меншому ніж передбачено законом.

Суд також наголошує на тому, що такі виплати є щорічними періодичними платежами, а тому в будь-якому разі їх розмір відомий особі, яка їх отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення таких виплат чи був здійснений їх перерахунок.

Отже, з дня отримання таких виплат особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання щорічної виплати до 5 травня, звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від відповідного органу відповіді на подану нею заяву.

З урахуванням наведеного, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

До такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31 березня 2021 року по справі №240/12017/19 (адміністративне провадження № К/9901/15971/20).

Крім того, в постанові від 31 березня 2021 року по справі №240/12017/19 Верховний Суд відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів;

2) відповідні виплати є періодичними платежами, а тому в будь-якому разі їх розмір відомий особі, яка їх отримує. Відтак, отримання листа від відповідного органу у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру виплат, своєчасність/несвоєчасність їх перерахунку, тощо.

Отже, звернувшись 15.06.2021 року до суду з позовом щодо зобов`язання відповідача здійснення перерахунку, нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2020 року у розмірі 5 (п`яти) мінімальних пенсій за віком, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду.

Жодних належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом не вбачається, позивачем таких не зазначено ні в позовній заяві, ні в заяві на усунення недоліків позову, судом також не встановлено обставин та поважних причин, що свідчать про наявність об`єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк та пропущення строку звернення до суду.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду від 21 січня 2020 року по справі №640/14865/16-а стосовно обчислення строків звернення до суду у категорії справ стосовно соціального захисту, суд зауважує, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року № 755/10947/17 зазначено, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. Отже, в даному випадку суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 31 березня 2021 року по справі №240/12017/19.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії”, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Таким чином позивач пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку, що також не спростовано змістом заяви позивача від 01.07.2021 року на виконання ухвали суду від 22.06.2021 року.

Згідно положень частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п.9 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.

Оскільки з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 122 КАС України, зазначені позивачем в заяві від 01.07.2021 року підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними та необґрунтованими, суд вважає за необхідне повернути адміністративний позов позивачу.

Також роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви у вказаній частині позовних вимог не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 169, 248, 256, 294, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Копію ухвали разом із позовною заявою й усіма доданими до неї документами надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя О.В.Шевченко