Ухвала суду № 98143066, 07.07.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

07 липня 2021 року м. Рівне №460/9254/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Шляхбуд» з питань забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі № 460/9254/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Шляхбуд» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

05 липня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП Шляхбуд» звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, у якому позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Рівненській області від 17.02.2021 року № 406-п про призначення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «НВП Шляхбуд».

06 липня 2021 на адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Шляхбуд» про забезпечення позову, у якій заявник просить зупинити дію наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 17.02.2021 року № 406-п та заборонити Головному управлінню ДПС у Рівненській області проводити документальну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Шляхбуд» (код ЄДРПОУ 41085274) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 17.01.2017 року по 31.12.2020 року, призначену наказом від 17.02.2021 року № 406-п, виданим головним управлінням ДПС у Рівненській області, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. На думку заявника, необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу обумовлюється тим, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, до ухвалення рішення у справі та невжиття таких заходів, може призвести до того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим, так як оскаржуваний наказ прийнятий всупереч норм Податкового кодексу України, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Також, відповідачем порушено порядок включення позивача до Плану-графіка проведення планових перевірок на 2021 рік. Таким чином, необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу позивачем обумовлюється тим, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, до ухвалення рішення у справі та невжиття таких заходів, може призвести до того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим.

07.07.2021 позивач подав заяву про уточнення до заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1, 2 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

З`ясувавши наявність доказів, долучених до заяви про забезпечення позову, встановивши їх достатність та взаємозв`язок для вирішення поданої заяви, суд розглядає таку заяву у вказаний частиною 1 статті 154 КАС України строк і враховує наступне.

Інститут забезпечення позову регламентовано ст.ст. 150-158 КАС України, які закріплюють порядок розгляду заяв, клопотань про забезпечення позову, підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі, зокрема ст. 150, 151 вказаного Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 1, 2 статті 151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд звертає увагу на те, що забезпечення адміністративного позову – це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, тобто покликане гарантувати виконання рішення адміністративного суду і спрямоване на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.

Зазначені в ст. 150 КАС України підстави забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності учасників справи.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення ускладнення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуальної рівності.

Надаючи правову оцінку доводам заявника, суд зважає на таке.

Положенням частини 4 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06 червня 2008 року, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він зробив висновок про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Матеріалами справи стверджується, що 17.02.2021 року Головним управлінням ДПС у Рівненській області видано наказ № 406-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «НВП Шляхбуд» код ЄДРПОУ 41085274тривалістю 10 робочих днів з 02 березня 2021 року.

Наказом Головного управління ДПС у Рівненській області від 03.03.2021 № 454-п перенесено термін проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «НВП Шляхбуд» з 02.03.2021 р. до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах, визначених пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України.

Наказом Головного управління ДПС у Рівненській області від 30.06.2021 № 1235-п поновлено терміни проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «НВП Шляхбуд» код ЄДРПОУ 41085274, юридична адреса: 33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького, 19, офіс 419 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.01.2017 по 31.12.2020, з 01.07.2021 р. тривалістю 9 робочих днів.

Позивач не погоджується із винесеним наказом, вважає його таким, що прямо порушує його права, інтереси та обов`язки, тому і звернувся до суду за захистом своїх прав.

Згідно з пунктом 77.6 статті 77 Податкового кодексу України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України визначено, що в разі якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу, може бути застосовано арешт майна.

Повторюючись, суд нагадує, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС України).

Відтак, оскарження наказу на проведення документальної планової перевірки не зупиняє його дії та не має наслідком неможливість її проведення.

Водночас, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення щодо себе податкового контролю.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (пункт 56.1 статті 56 Податкового кодексу України).

Не допуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, одночасно із оскарженням наказу на її проведення до суду, може потягнути за собою несприятливі наслідки у вигляді застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, у разі проведення перевірки позивача на підставі оспорюваного наказу, до ухвалення судом рішення у даній адміністративній справі, матиме місце небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З урахуванням викладеного та фактичних обставин справи, суд вважає обґрунтованими доводи позивача в частині того, що в разі проведення контролюючим органом перевірки на підставі оскаржуваного наказу, захист прав позивача стане неможливим, так як мета проведення перевірки буде досягнута. Вказане у сукупності, свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Шляхбуд» до ухвалення рішення в даній адміністративній справі.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом враховується також правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13 лютого 2019 року по справі № 813/112/18, від 27 березня 2019 року по справі № 0440/5193/18 та від 30.01.2020 по справі № 460/607/19, де вказано наступне: "Зміст положень статей 78, 79 Податкового кодексу України свідчить про те, що суб`єкт господарювання має право не погодитися з рішенням контролюючого органу про призначення перевірки та оспорити його в суді».

Проведення перевірки у період оскарження у судовому порядку рішення про її призначення та до вирішення питання про законність цього рішення є нівелюванням зазначеного права платника податку.

За таких обставин, задоволення клопотання позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 17.02.2021 року № 406-п до ухвалення рішення в адміністративній справі відповідає предмету позову, є співмірним з позовними вимогами та не унеможливлює здійснення відповідачем покладених на нього положеннями Податкового кодексу України функцій та повноважень.

Суд вважає, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу обумовлюється тим, що іншого способу забезпечення дотримання прав та інтересів платника податків, до винесення судом рішення по суті спору, законодавством не передбачено.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Таким чином, забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу відповідає предмету адміністративного позову та водночас вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, тому суд зробив висновок, що вимога заявника в частині зупинення дії оскаржуваного наказу відповідача є обґрунтованою, відповідає положенням статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд також зауважує, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення не скасовує чинність останнього, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених таким актом заходів до вирішення спору по суті. Водночас, суд звертає увагу на те, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного наказу, жодним чином не спричиняє негативних наслідків для заінтересованих осіб у даній справі, як не спричиняє негативних наслідків і для будь-яких інших осіб.

Стосовно вимоги позивача про заборону Головному управлінню ДПС у Рівненській області проводити планову документальну виїзну перевірку ТОВ «НВП Шляхбуд» (код ЄДРПОУ 41085274) за період діяльності з 17.01.2017 року по 31.12.2020 року, призначену наказом від 17.02.2021 року № 406-п, виданим Головним управлінням ДПС у Рівненській області, до набрання законної сили рішенням суду по даній справі, суд зазначає наступне.

Призначенням інституту забезпечення адміністративного позову є недопущення порушення прав позивача під час розгляду адміністративної справи та створення умов для можливості реального виконання рішення суду в подальшому.

Норми діючого законодавства не передбачають права контролюючого органу на видання нових наказів щодо проведення перевірки у випадку оскарження наказу в судовому порядку та зупинення дії наказу про проведення перевірки ухвалою суду в порядку вжиття заходів забезпечення позову.

Крім цього, відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Суд вважає обраний позивачем спосіб забезпечення позову в даній частині невірним, оскільки заборона відповідачу вчиняти будь-які дії, пов`язані з проведенням перевірки на підставі спірного наказу, направлена на майбутнє та є втручанням у діяльність органу державної влади.

Суд зазначає, що платник податків, який вважає, що порушений порядок та підстави проведення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, як це передбачено статтею 81 Податкового кодексу України, тобто, позивач, враховуючи вжиття забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 17.02.2021 року № 406-п, має можливість не допустити посадових осіб податкової служби до проведення перевірки.

Зупинення дії наказу про проведення перевірки податковим органом є достатнім засобом захисту для позивача в межах спірних правовідносин.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення клопотання позивача у вищенаведеній частині.

Підсумовуючи вище викладене в його сукупності, беручи до уваги часткову відповідність заходів забезпечення адміністративного позову фактичним обставинам заяви, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та їх співмірність, імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви заявника про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 17.02.2021 року № 406-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «НВП Шляхбуд» (код ЄДРПОУ 41085274), до набрання законної сили рішенням суду по справі № 460/9254/21.

При цьому, застосовуючи такі заходи забезпечення позову, судом не розглядається питання правомірності прийнятого наказу і наявності обставин, як підстав для задоволення позову.

У даному випадку судом встановлюється саме існування спору та обрано адекватні заходи для забезпечення позову, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 151 КАС України, які будуть діяти до моменту вступу у законну силу судового рішення.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Шляхбуд» (33027, місто Рівне, вулиця Данила Галицького, будинок 19, офіс 419, код ЄДРПОУ 41085274) про забезпечення позову у справі № 460/9254/21, задовольнити частково.

Зупинити дію наказу Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська,12, м. Рівне, Рівненська обл., 33023, код ЄДРПОУ ВП 44070166) від 17 лютого 2021 року № 406-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «НВП Шляхбуд» код ЄДРПОУ 41085274», до набрання законної сили рішенням суду по справі № 460/9254/21.

У задоволенні решти заяви про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали направити сторонам для вжиття відповідних заходів.

Дана ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановляння незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Т.О. Комшелюк