Рішення № 98142285, 24.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року справа №380/11765/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., позивачки ОСОБА_1 , представника відповідачів Цинайко Н.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Львівської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ

11.12.2020 на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (01011, місто Київ, вул. Різницька, буд. 13/15; ідентифікаційний код 00034051), Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська область, місто Львів, пр. Шевченка, буд. 17/19; ідентифікаційний код 02910031). Позивачка просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення першої кадрової комісії Офісу Генерального прокурора від 10.04.2020 №229 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним і скасувати наказ виконувача обов`язків керівника Львівської обласної прокуратури №2133к від 11.11.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Львівської області та органів прокуратури;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Львівської області або на рівнозначній посаді (за згодою) у Львівській обласній прокуратурі та органах прокуратури з 16.11.2020, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України;

- стягнути з Львівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910031) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 16.11.2020 по дату винесення судового рішення.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та навела такі аргументи, детально викладені нею в заявах по суті спору (том 1 а.с.1-24, 229-234, том 2 а.с.103-117):

- з 01.04.1999 працювала в органах прокуратури України, з 2012 року - в підрозділах, що спеціалізується на питаннях ювенальної юстиції. За цей час неодноразово заохочувалась, до дисциплінарної та будь-якої іншої юридичної відповідальності не притягувалась, неодноразово проходила всі передбачені законодавством атестації у прокуратурі Жидачівського району та прокуратурі Львівської області, у грудні 2008 року успішно підвищувала професійний рівень в Інституті підвищення кваліфікації кадрів Національної академії прокуратури України, тому вважає себе такою, що відповідає займаній посаді;

- форма заяви, запропонована Генеральним прокурором у погодженому ним Порядку, містить начебто добровільне погодження з наступним вивільненням з посади прокурора. Насправді прокурора було поставлено перед вибором подати заяву встановленої форми про намір перейти до органу прокуратури або не подавати таку заяву, наслідком чого буде звільнення із займаної посади па підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Збирання та використання на підставі такої заяви особистої інформації щодо прокурора від невизначеного кола осіб становить втручання у його право на повагу до приватного життя у розумінні статті 8 Конвенції;

- не було враховано обставин та умов проведення атестації, в тому числі віддаленість регіональних прокуратур, тривалий проїзд їх працівників до міста Києва, не забезпечення їхнього проживання у місті, де проходили такі іспити, що в подальшому негативно впливало на стан здоров`я прокурорів, погіршення самопочуття, і як наслідок, на результати складання іспитів. Тривала дорога до місця проведення атестації, відсутність умов відпочинку до першого етапу, між етапами атестації, несвоєчасний початок другого етапу, разом з іншими чинниками, про які йдеться, об`єктивно вплинули на результат;

- відсутні підстави для звільнення на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури, а норми Порядку №221 щодо проходження тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки в один день є дискримінаційними, оскільки є нерівнозначними з умовами, на підставі яких проходили тестування працівники Генеральної прокуратури та місцевих прокуратур (тестування проводилися у різні дні);

- результат іспиту є необ`єктивним, а рішення кадрової комісії № 1 №229 від 10.04.2020, відповідно, необґрунтованим. Прокурорам регіональних прокуратур було надано більше варіантів тестових завдань для підготовки, аніж прокурорам Генеральної прокуратури (6615, а не 6000), а 100 питань для тестування були нерівномірно розподілені між розділами програми тестування (переважна більшість стосувалися КК та КПК), що не враховувало спеціалізацію прокурорів за функціональним принципом. До початку іспиту мали місце збої в роботі операційної системи комп`ютерної техніки: не з першого разу змогла ввести пароль, виданий членами робочої групи; - внаслідок поганого самопочуття позивачка погано бачила на екрані комп`ютера, тому спостерігачі підійшли до неї та збільшили масштаб зображення на екрані, однак не запропонували надати медичну допомогу; - коли позивачці стало краще, вона почала проходити тест з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, який пройшла за 43 хвилини 45 секунд, давши правильні відповіді на близько 80 поставлених питань; - перелік питань та відповідей, які були оприлюднені на сайті Офісу Генерального прокурора, часто містили неоднозначні або такі, що не відповідають чинному законодавству України відповіді, тому під час тестування встановлений некоректний результат;

- рішення першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10.04.2020 №8 в частині розгляду заяв позивачки про повторне складення тестування обґрунтоване тим, що під час проходження тестування прокурори не звертались до представників кадрової комісії та робочої групи для фіксації технічної несправності комп`ютерної техніки у відповідних актах, проте Порядок №221 не передбачає складання відповідних актів технічних збоїв під час виконання іспиту, а також вимог до програмного забезпечення, яке б унеможливлювало стороннього втручання третіх осіб щодо встановлення кінцевого результату іспиту;

- протокол №6 засідання першої кадрової комісії підписано 04.03.2020, а рішення №229 про неуспішне проходження атестації та недопущення до наступних її етапів, у зв`язку з набранням 66 балів, тобто меншої кількості балів аніж прохідний (70 балів) кадровою комісією №1 лише 10.04.2020 та іншим складом комісії;

- рішення кадрової комісії №229 від 10.04.2020 не містить ані мотивів, ані обставин, що зумовили його прийняття. Посилання Комісії лише на засоби встановлення відповідності прокурора займаній посаді та кількість виставлених за результатами кваліфікаційного оцінювання балів не дають змоги встановити, за яким конкретно критерієм позивач не відповідає займаній посаді, жодним чином не дозволяє встановити дійсних підстав, з яких виходила кадрова комісія під час ухвалення рішення і мотивів його прийняття;

- позивачка 6.03.2020 , 10.03.2020, 15.04.2020 зверталася до кадрових комісій з атестації прокурорів регіональних прокуратури, 15.05.2020 до Офісу Генерального прокурора із запитами про надання роздруківки пройденого 04.03.2020 тесту та відеозапису здачі іспиту, а 09.03.2020 - із заявою про надання можливості перездати іспит, який здано неуспішно внаслідок некоректної роботи комп`ютерної техніки, оскільки при тестуванні системою видавались запитання, які були відсутні в переліку наданих та оприлюднених запитань та відповідей, а також система видавала у переліку відповідей на запитання дві однакові правильні відповіді, що мало вплив на результати іспиту. Стверджує, що надані їй матеріали атестації (атестаційної справи) у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора не відповідають тим матеріалам, що надавались під час тестування 04.03.2020;

- в наказі від 11.11.2020 за № 2133к про звільнення позивачки з 16.11.2020 з посади не конкретизовано підстави звільнення, що порушує принцип правової визначеності та створює для позивачки стан правової невизначеності;

- долучені до справи докази підтверджують, що відбулося перейменування прокуратури Львівської області на Львівську обласну прокурору, без проведення реорганізації чи ліквідації. На час видання оскарженого наказу Львівська обласна прокуратура не знаходилась у стані ліквідації чи реорганізації, скорочення штатної чисельності прокурорів у відділі ювенальної юстиції, де ОСОБА_1 обіймала посаду прокурора відділу, не відбулося.

На уточнюючі питання представника відповідачів та суду щодо обставин здачі іспиту ОСОБА_1 відповіла, що 04.03.2020 після прибуття і реєстрації в місці здачі іспиту їй видали логін і пароль для входу в систему тестування з використанням комп`ютерної техніки, провели з нею інструктаж щодо правил здачі іспиту. Позивачка самостійно обрала собі комп`ютер (один із багатьох вільних), за яким проходила тестування. Система сприйняла пароль та логін після кількох спроб введення, відлік відведеного для здачі іспиту часу (100 хвилин) розпочався після того, як система прийняла її логін. На початку виконання завдання позивачка почувала себе дуже некомфортно та впритул наблизилася до екрану комп`ютера, оскільки погано бачила зображення на екрані. Це помітив спостерігач, підійшов до неї та після з`ясування ситуації збільшив масштаб зображення на екрані, після цього тестові запитання та варіанти відповідей відображалися великим шрифтом, позивачка їх добре бачила та більше технічних проблем не виникало. ОСОБА_1 повідомила, що добре підготувалася до іспиту, тому відповідала на тестові питання швидко, змогла дати відповіді на 100 питань за 44 хвилини.

Офіс Генерального прокурора та його представник проти задоволення позову заперечує з таких мотивів, детально викладених у відзиві (том 1 а.с. 240-250, том 2 а.с.1-11):

- Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ, який набрав чинності 25.09.2019 (далі - Закон № 113-ІХ), запроваджено реформування системи органів прокуратури: - усі прокурори вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру»; - прокурори та слідчі, які займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Конституційний Суд України у рішенні від 08.07.2003 № 15-рп/2003 зазначив, що атестація є одним із способів перевірки та оцінки кваліфікації працівника, його знань і навичок, така ч. 6 ст. 96 Кодексу законів про працю України. Атестація окремих категорій державних службовців передбачена й іншими законами України, зокрема «Про державну податкову службу в Україні» (ст. 15), «Про прокуратуру» (ст. 46), «Про статус суддів» (глава VІІ)». Тому помилковими є доводи позивачки про те, що передбачене Законом №113-IX проведення атестації є порушенням її конституційних прав і свобод;

- в Пояснювальній записці до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=66266) зазначено, що законопроект спрямований на запровадження першочергових і, багато в чому, тимчасових заходів, пов`язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури. Основною метою законопроекту є створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базується на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності. Міра втручання з боку держави у сферу приватного життя особи в аспекті професійної діяльності у даному випадку є повністю співставною із ступенем втручання держави з аналогічною метою у діяльність особи на посаді судді, що було визнано і законним, і конституційним згідно з висновком Конституційного Суду України від 20.01.2016 № 1-в/2016. Отже, позивачка у спірних правовідносинах знаходилася у стані повної правової визначеності; маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності позивачка не могла не усвідомлювати юридичних наслідків непроходження нею атестації;

- для атестації прокурорів регіональних прокуратур у встановленому законом порядку було утворено кадрові комісії Офісу Генерального прокурора, що підтверджується наказами Генерального прокурора;

- ОСОБА_1 подала письмову заяву про переведення на посаду прокурора регіональної прокуратури, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації, а також на те, що у разі прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації, її буде звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII(відповідно до вимог підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-ІХ);

- Перелік тестових питань для іспиту з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора під час проведення атестації прокурорів регіональних прокуратур, у тому числі військових прокуратур регіонів України і об`єднаних сил було затверджено Генеральним прокурором та оприлюднено 21.02.2020 на веб-сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Накази та інші документи Генерального прокурора щодо атестації прокурорів регіональних прокуратур», а також в рубриці «Новини» від 21.02.2020; разом з питаннями було оприлюднено і відповіді на них. Отже, позивачка мала можливість ознайомитися із переліком питань, правильними відповідями на них, дослідити їх відповідність законодавству України та визначити нормативне обґрунтування відповідей. До закінчення іспиту позивачка не висловлювала жодних сумнівів щодо переліку тестових питань.

Тестування позивачки відбувалося 04.03.2020. Таким чином, визначені Порядком №221 строки дотримано, для підготовки до тестування надано 10 днів;

- наказ Генерального прокурора України від 19.01.2017 №15 «Про основні засади організації роботи в органах прокуратури України», котрий стосується організації роботи структурних підрозділів Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) та регіональних прокуратур, не поширюється на сферу регулювання відносин щодо атестації прокурорів не поширюються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний вдосконалювати свій професійний рівень та з цією метою підвищувати кваліфікацію. Прокурор повинен мати високий рівень знань і вмінь у застосуванні законодавства в цілому, а не лише відповідно до певних завдань і функцій (спеціалізації) структурних підрозділів регіональної прокуратури, в яких працює. Положеннями ст. 15 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого всеукраїнською конференцією працівників прокуратури 27.04.2017, визначено, що прокурор повинен постійно підвищувати свій загальноосвітній та професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу, відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов`язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, передавати власний професійний досвід колегам. Він має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки, знання законодавства, компетентності, ініціативності, комунікативних здібностей, здатності вчасно і якісно виконувати службові обов`язки та завдання. З огляду на це тестування не могло стосуватися лише функціональних обов`язків прокурора на конкретному етапі його кар`єри

- доводи позивачки про нерівні умови проходження атестації прокурорами Генеральної прокуратури України та прокурорами регіональних прокуратур є надуманими, оскільки працівники регіональних прокуратур мали для підготовки до іспиту на пів року більше, а також можливість ознайомитись з тестовими питаннями, які були затверджені для атестації прокурорів Генеральної прокуратури України. Про практичну можливість опрацювання та вирішення зазначених питань свідчить те, що переважна більшість працівників регіональних прокуратур змогли підготуватися у вказаний строк та успішно пройшли атестацію;

- при реєстрації на тестування кожен прокурор самостійно обирав логін, який в подальшому використовував для реєстрації в програмному забезпеченні для тестування. Також прокурори вільно обирали комп`ютер (робочий стіл), за яким проходили тестування. Під час реєстрації в програмному забезпеченні прокурор вводив логін та пароль, який він попередньо самостійно обрав. Жодних персональних даних, за якими можна було б ідентифікувати особу (прізвище, ім`я, по батькові) прокурори під час використання програмного забезпечення для проходження тестування не вводили. Такі персональні дані не фіксуються програмним забезпеченням, не збираються, не зберігаються та не можуть бути використані. Відповідно, ідентифікувати особу прокурора з використанням програмного забезпечення під час проходження тестування неможливо, що гарантує анонімність складення іспиту. Персональні дані, які дозволяють ідентифікувати особу прокурора, містяться винятково на паперових відомостях, які використовуються кадровою комісією та робочими групами для фіксації результатів складення прокурорами іспитів. У відомості зазначається лише логін, в той час для авторизації у системі та початку тестування необхідно ввести пароль, який відомий лише позивачу та який у відомості не відображається. Тому твердження позивача щодо порушення анонімності під час складання іспиту є безпідставними;

- інформаційну систему «Аналітична система оцінки знань» створено на замовлення Національної академії прокуратури України на підставі Договору про надання послуг від 10.12.2018 № 181210, виключні майнові права належать Академії. Тести розроблялися і направлялися Національною академією прокуратури України. Заходи пов`язані з атестацією прокурорів регіональних прокуратур фінансувалися за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги в рамках проекту «Підтримка реформ кримінальної юстиції в Україні. Виконавцем проєкту є Міжнародна організація права розвитку (IDLO). Проведення атестації прокурорів регіональних прокуратур здійснюється Офісом Генерального прокурора за технічної та організаційної підтримки Міжнародної організації права розвитку (IDLO), проекту Європейського Союзу «PRAVO-JUSTIСЕ» (у співпраці з ТОВ «Сайметрікс Україна») та інших міжнародних партнерів. Чинним законодавством не передбачено необхідності створювати комплексну систему захисту інформації для інформаційної системи «Аналітична система оцінки знань». За час складання іспиту не було зафіксовано жодної спроби втручання до програмного забезпечення від третіх осіб;

- доводи ОСОБА_1 щодо поганого самопочуття на тестуванні нічим не підтверджено. Позивачка заяв щодо стану її здоров`я з метою перенесення дати іспиту, як це передбачено у п. 11 Розділу І Порядку, до комісії завчасно не подавала, під час проведення іспиту про погане самопочуття до спостерігачів не зверталася;

- доводи ОСОБА_1 щодо неналежної роботи техніки підчас тестування нічим не підтверджені. Перед початком тестування для усіх його учасників було проведено детальний інструктаж, у тому числі щодо дій у разі виникнення технічних проблем. Відомостями про результати тестування ОСОБА_1 підтверджено, що тестування позивачки розпочалося о 12:13:53 та завершилося о 12:57:38, під час проведення тестування акти про технічні збої не складалися. Оскільки загальний час тестування становив 1 год. 40 хв., у позивачки було достатньо часу для концентрації уваги під час складання іспиту. ОСОБА_1 достроково відповіла на 100 запропонованих питань, завершивши тестування протягом 43 хв. 45 сек.;

- щодо змісту питань, то за результатами обраного ОСОБА_1 логіну НОМЕР_2 вона вирішувала 100 питань, обраних з переліку затверджених Генеральним прокурором тестових питань, що були заздалегідь обліковані на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора. Під час безпосереднього проходження тестування на екрані комп`ютера відображався як текст питання, так і його порядковий номер у згаданому переліку тестових питань;

- Визначення предметом більшої частини тестових питань положень Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України підтвердило спрямованість органів прокуратури на реалізацію конституційних функцій, які передбачають підтримання прокурорами публічного обвинувачення в суді, організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідування вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку, представництво інтересів держави в суді (стаття 131-1 Конституції України).

ОСОБА_1 займала посаду прокурора ювенальної юстиції прокуратури Львівської області. Відповідно до наказу від 06.12.2014 № 16гн «Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод дітей», чинного на момент проведення іспиту, до її безпосередніх повноважень входило, зокрема, здійснення нагляду за процесуальним керівництвом досудовим розслідуванням, участь у судовому провадженні, у тому числі підтримання публічного обвинувачення, а також забезпечення контролю за ефективністю відповідної діяльності. Тому в силу своїх посадових обов`язків ОСОБА_1 зобов`язана знати та на професійному рівні володіти законодавством у сфері кримінального та кримінального процесуального права.

З деталей іспиту позивачки вбачається, що ОСОБА_1 вирішувала 40 питань із КПК України та 30 питань із КК України, в яких надала коректні (правильні) відповіді тільки на 27 та 18 питань відповідно;

- результати складення іспиту відображено членом робочої групи за участі ОСОБА_1 у відповідній відомості відразу після завершення тестування, що підтверджується власним підписом позивачки. У примітках до цієї відомості відсутні будь-які зауваження позивачки щодо процедури і порядку складання іспиту. Також встановлено, що акти про технічні перебої та про неможливість завершення тестування з причин, які не залежать від волі прокурора та кадрової комісії не складались. Позивачка не зверталася 04.03.2020 в порядку п. 2 розділу V Порядку № 221 до голови або секретаря комісії про наявність зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації. Тому подання такого змісту заяв через кілька днів свідчить про намагання спростувати або оскаржити отриманий негативний результат;

- за наслідками складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (перший етап атестації) ОСОБА_1 отримала 66 балів. Прохідний бал для успішного складання іспиту складає 70 балів. Пунктом 5 розділу ІІ Порядку № 221 передбачено, що прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Тому позивачку не було допущено до проходження наступного етапу атестації;

- оскільки позивачка не набрала мінімальної кількості балів, необхідної для успішної здачі іспиту, перша кадрова комісія на підставі п. п. 13, 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, п. 6 розділу І, п. 5 розділу ІI Порядку проходження прокурорами атестації прийняла законне і мотивоване рішення від 10.04.2020 № 229 про неуспішне проходження атестації. Це рішення містить посилання на нормативно-правові акти, що підтверджують повноваження комісії та підстави його прийняття, а також містить обґрунтування (набрання за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора 66 балів, що є менше прохідного балу для успішного складення іспиту);

- відповідно до протоколів першої кадрової комісії від 10.04.2020 № 8 та від 30.04.2020 № 10 комісією розглянуто заяви ОСОБА_1 , за результатами розгляду не встановлено правових підстав для внесення змін до загального підсумку пройденого тестування та підстав для повторного складення позивачкою іспиту першого етапу атестації, рішення комісії відповідного змісту відображено в протоколі;

- звільнення прокурорів за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» здійснюється в тому числі за умови настання однієї з підстав, передбачених пп. 1-4 п. 19 розділу II Закону № 113-ІХ. Юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», в цій ситуації є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури;

- Закон № 113-ІХ є як спеціальним, так і пізніше прийнятим, порівняно з КЗпП. З дня набрання ним чинності (25.09.2019) особливості застосування до прокурорів положень п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 40, статей 42, 42-1, ч. ч. 1-3 ст. 49-2, ст. 74, ч. 3 ст. 121 КЗпП України, на які посилається позивач, встановлюються Законом України «Про прокуратуру».

Львівська обласна прокуратура та її представник проти задоволення позову заперечує з таких мотивів, детально викладених у відзиві (том 1 а.с.188-195):

- ОСОБА_1 11.10.2019 подала до відділ роботи з кадрами прокуратури області заяву про намір пройти атестацію, надала згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації, а також на звільнення у разі неуспішного проходження атестації. Така згода є свідченням усвідомлення прокурором передбачених Законом № 113 наслідків неуспішного проходження атестації, а саме звільнення;

- 17.04.2020 до прокуратури області з Офісу Генерального прокурора надійшов лист від 14.04.2020 № 06/1/1-619вих-20 з додатками, серед яких було рішення № 229 від 10.04.2020 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації у зв`язку з набранням 66 балів на іспиті у формі тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону;

- ОСОБА_1 на підставі наказу керівника обласної прокуратури від 11.11.2020 № 2133к була звільнена з посади прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Львівської області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 16.11.2020. Підставу звільнення в наказі сформульовано відповідно до пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX. Тому доводи позивачки про те, що в оспорюваному наказі відсутні конкретні підстави звільнення, що спричинило правову невизначеність є безпідставними;

- звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII прямо передбачене підпунктом 2 п.19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX та пов`язано, зокрема, з наявністю рішення Кадрової комісії № 1 про неуспішне проходження атестації прокурором, тому не слід брати до уваги доводи позивачки про те, що фактично не мали місце ні ліквідація, ні реорганізація Прокуратури Львівської області. У цьому випадку фактом, що зумовлює звільнення позивачки на підставі зазначеної норми є не завершення процесу ліквідації органу прокуратури, завершення процесу реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації.

- норми Закону України «Про прокуратуру», які визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі КЗпП України. Крім того, законодавцем внесені зміни до ст. ст. 32 та 40 КЗпП України. Так, згідно з ч. 5 ст. 32 КЗпП України переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус. Частиною 5 ст. 40 КЗпП України передбачено особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 цієї статті, а також особливості застосування до них положень ч. 2 цієї статті, статей 42, 42-1, ч. ч. 1-3 ст. 49-2, ст. 74, ч. 3 ст. 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус. Частиною 5 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої п. 9 ч. 1 цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження. Таким чином, норми Закону України «Про прокуратуру» та Закону № 113-ІХ, які визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі КЗпП України. З огляду на викладене доводи позивачки про те, що при звільненні ОСОБА_1 порушено вимоги та гарантії передбачені КЗпП України не ґрунтується на вимогах закону;

- безпідставними є доводи позивачки щодо недотримання гарантій незалежності прокурора. Відповідно до ст. 7 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції, ратифікованої Україною 18.10.2006, держава може встановлювати спеціальні вимоги (обмеження) до державних посадових осіб, критерії стосовно кандидатів і виборів на державні посади. У пункті 6 Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи від 25 грудня 2008 року №1165 (1998) вказано, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їх життя. Відповідно до ч. 3 п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом. У разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. При цьому, переведення прокурора може бути здійснено в орган прокуратури, що є рівнозначним, вищим або нижчим щодо органу прокуратури, в якому він обіймав посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених у ст. 27 Закону України «Про прокуратуру» (п. 18 Закону №113-ІХ).

Суд заслухав промови учасників справи, дослідив аргументи заяв по суті спору, а також долучені до матеріалів справи докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 з 1999 року проходила публічну службу в органах прокуратури, з серпня 2015 року - на посаді прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Львівської області (том 1 а.с.30-36).

25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», відповідно до якого розпочато реформу прокуратури (змінено систему органів прокуратури, всі прокурори попереджені про майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», запроваджено процедуру атестації, успішне проходження якої є необхідною передумовою для залишення на публічній службі та переведення на посаду прокурора реформованої прокуратури відповідного рівня).

03 жовтня 2019 року Генеральний прокурор видав наказ №221 (том 1 а.с.85-104), яким затвердив Порядок проходження прокурорами атестації в три етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

11.10.2020 ОСОБА_1 подала через кадровий підрозділ обласної прокуратури на ім`я Генерального прокурора заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію (том 2 а.с.33), відповідно до змісту якої заявниця:

- на підставі пункту 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» просила перевести її на посаду прокурора в обласній прокуратурі і для цього допустити до проходження атестації;

- з умовами та процедурами проведення атестації, визначеними у Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора (далі - Порядок), ознайомлена та погоджується;

- підтвердила, що усвідомлює та погоджується, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону, її буде звільнено з посади прокурора;

- погодилася із тим, що під час проведення співбесіди та ухвалення рішення кадровою комісію може братися до уваги інформація, отримана від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно), яка не підлягає додатковому офіційному підтвердженню.

Наказом Генеральної прокуратури України від 23 грудня 2019 року №351 визначено днем початку роботи Офісу Генерального прокурора 02 січня 2020 року.

Крім того, наказом Генерального прокурора від 07 лютого 2020 року №77 створено Першу кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур, яким визначено її персональний склад.

Перелік тестових питань для першого етапу атестації прокурорів регіональних прокуратур, у тому числі військових прокуратур регіонів України і об`єднаних сил, іспиту з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, було затверджено Генеральним прокурором та разом із правильними відповідями на питання оприлюднено 21.02.2020 на веб-сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Накази та інші документи Генерального прокурора щодо атестації прокурорів регіональних прокуратур», а також в рубриці «Новини» від 21.02.2020 (https://www.gp.gov.ua/ua/news?_m=publications&_t=rec&id=267763&fp=2210 ).

Відповідно до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, затвердженого 20.02.2020 головою першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур (том 1 а.с.116-120), ОСОБА_1 призначено проведення іспиту на 04.03.2020 в складі групи №2 в АДРЕСА_2 за таким графіком: 11:20-12:05 - реєстрація; 12:05-12:20 - інструктаж; 12:20-14:00 - тестування.

04.03.2020 ОСОБА_1 прибула за вказаною адресою, зареєструвалася, отримала логін ( НОМЕР_2 ) та пароль для проходження тестування за допомогою комп`ютерної техніки, пройшла інструктаж, самостійно обрала вільний комп`ютер та приступила до тестування, на проходження якого було відведено 100 хвилин. Звітом про результати тестування (том 2 а.с.36-59) підтверджується, що ОСОБА_1 розпочала тестування о 12:13:53 та завершила його о 12:57:38, відповівши на 100 питань за 43 хвилини 45 секунд. Звіт про проходження іспиту відображає низку інших відомостей, в тому числі такі (том 2 а.с.36-37):

- назва блоку питань із затвердженого Генеральним прокурором та оприлюдненого Переліку тестових питань для іспиту (напр., «КПК», «ЄКПЛ та практика ЄСПЛ», «професійна етика прокурора», «антикорупційне законодавство» тощо), з котрого випало це конкретне питання;

- текст питання, а також його порядковий номер у блоці запитань (в кожному блоці нумерація розпочинається з одиниці, тобто не є наскрізною) згідно затвердженого Генеральним прокурором Переліку тестових питань для іспиту;

- чотири варіанти відповіді, що пропонувалися на вибір користувача;

- виділено коректний варіант відповіді, а також відображено обраний користувачем варіант з фіксацією дати/часу відповіді (у форматі «дата-година-хвилина-секунда»);

- кількість питань з кожного блоку, котрий тестувався, а також кількість коректних відповідей на питання з розбивкою по блоках.

Після відразу після завершення тестування результати складення позивачкою іспиту (66 правильних відповідей) відображено членом робочої групи за участі ОСОБА_1 у «Відомості про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора» (том 2 а.с.34-35), що підтверджується їх підписами у відповідних графах відомості, при цьому графа «примітки» ними не заповнена.

04 березня 2020 року відбулось засідання першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, на якому прийнято рішення про затвердження списку осіб, які не пройшли іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора 4 березня 2020 року (додаток 2 до протоколу) (том 1 а.с.134-138), в якому під номером 69 зазначено прізвище - ОСОБА_2 (66 балів).

ОСОБА_1 після повернення з міста Києва скерувала поштою з міста Львова (том 1 а.с.122-124):

1) Другій кадровій комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур:

- 06.03.2020 - інформаційний запит від 06.03.2020 про надання роздруківки пройденого 04.03.2020 тесту на знання законодавства та відеозапису здачі іспиту (том 1 а.с.121);

- 10.03.2020 - заяву від 09.03.2020 з проханням надати можливість перездати іспит, який здано неуспішно внаслідок поганого самопочуття та некоректної роботи комп`ютерної техніки (том 1 а.с.123);

2) Першій кадровій комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур - 13.03.2020 інформаційний запит та заяву від 13.03.2020, аналогічні за змістом до описаних вище від 06.03.2020 та від 09.03.2020.

10 квітня 2020 року перша кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур серед інших питань розглянула заяви прокурорів, в тому числі ОСОБА_2 , щодо повторного складення тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, які під час проходження тестування не набрали прохідного балу (протокол №8 від 10.04.2020, том 2 а.с. 60-84). Комісія відмітила, що перелічені кандидати, в тому числі позивачка, скаржилися на технічні збої в системі та роботу програмно-апаратного комплексу, некоректність питань у тестах без конкретних прикладів, погане самопочуття після іспиту та під час іспиту, незадовільний стан здоров`я. Комісія встановила, що під час проходження тестування ці прокурори не зверталися до представників кадрової комісії та робочої групи для фіксації технічної несправності комп`ютерної техніки чи програмно-апаратного комплексу у відповідних актах, відтак скарги на технічну роботу системи є непідтвердженими (за винятком заяв двох прокурорів, що підтверджувалися актами про дострокове завершення тестування з незалежних від членів комісії та прокурора причин). Комісія також встановила, що прокурори, які у своїх зверненнях вказували на погане самопочуття та незадовільний стан здоров`я, із відповідними заявами до членів комісії до проходження тестування не зверталися, а розпочали та завершили його проходження, що підтверджується даними системи тестування та відомостями про його результати; вказали про згадані обставини лише після неуспішного проходження тестування (набрання меншої кількості балів аніж прохідна).

Комісія дійшла висновку, що за таких обставин відсутні передбачені пунктом 7 «Порядком проходження атестації прокурорів» підстави для повторного проходження вказаними прокурорами (в т.ч. позивачкою) етапу тестування та відмовила у задоволенні їх заяв, ухвалила рішення про неуспішне проходження атестації цими прокурорами, виклала список у Додатку №1 (позивачка в списку під номером 49, том 2 а.с.67).

Рішення щодо ОСОБА_1 надалі оформлене окремим документом (том 2 а.с.94) - «Рішення №229 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» від 10.04.2020 такого змісту:

«Керуючись пунктами 13, 17 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», пунктом 6 розділу І, пунктом 5 розділу ІІ Порядку проходження прокурорами атестації, враховуючи, що прокурор відділу ювенальної юстиції прокуратури Львівської області ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрала 66 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, вона не допускається до проходження наступних етапів атестації. У зв`язку з цим прокурор відділу ювенальної юстиції прокуратури Львівської області ОСОБА_1 неуспішно пройшла атестацію».

Відповідно до протоколу засідання Першої кадрової комісії від 30.04.2020 № 10 (том 2 а.с.85-93) комісією розглянуто заяви прокурорів щодо повторного складання тестування, в тому числі повторно скеровану ОСОБА_1 заяву від 13.03.2020, за результатами розгляду встановлено, що заяви та доводи вже були розглянуті на засіданнях Першої кадрової комісії та враховані при прийнятті рішень (щодо ОСОБА_1 відповідне рішення міститься в протоколі №8 від 10.04.2020), підстав для зміни раніше прийнятого рішення про неуспішне проходження прокурорами (в т.ч. позивачкою) атестації немає, таке залишено без змін.

В період з 08.04.2020 по 15.11.2020 (а.с.38-43) ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною більшої тривалості без збереження заробітної плати.

11 листопада 2020 року керівник Львівської обласної прокуратури видав наказ №2133к від 11.11.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 » такого змісту:

«Керуючись статтею 11 Закону України «Про прокуратуру», пунктом 3 та підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», - наказую: звільнити ОСОБА_1 з посади прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Львівської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 16 листопада 2020. […] Підстава: рішення кадрової комісії від 10.04.2020 №229».

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (в редакції, що діяла до 25.09.2020) визначено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Незалежність прокурора забезпечується: 1) особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності. Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом. Прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Особами, які в установленому цим Законом порядку приймають рішення про звільнення прокурора з посади є, зокрема, керівник регіональної прокуратури - щодо прокурорів відповідної регіональної прокуратури та прокурорів місцевих прокуратур, які розташовані у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури (стаття 4, частини перша та третя статті 16, п. 9 частини першої, п.1 частини другої статті 51).

25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX (Закон № 113-IX), відповідно до якого з метою реформування прокуратури передбачено такі законодавчі положення:

1) розділом І Закону № 113-IX внесені зміни, серед іншого, до:

- статті 32 КЗпП України, яку доповнено частиною п`ятою такого змісту: - "Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус",

- статтю 40 32 КЗпП України доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».

- у Законі України «Про прокуратуру» словосполучення «Генеральна прокуратура України» замінено на «Офіс Генерального прокурора»; визначено, що Офіс Генерального прокурора є органом прокуратури вищого рівня щодо обласних та окружних прокуратур, обласна прокуратура є органом прокуратури вищого рівня щодо окружних прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури;

2) відповідно до пунктів 3-7, 9, 10 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України». Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України.

З дня набрання чинності Законом № 113-IX усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

3) відповідно до пункту частини 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:

1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

Відповідно до Згідно частини другої статті 9 Закону №1697-VII (у редакції Закону №113-IX) Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України. Усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора на наступний робочий день після їх підписання з додержанням вимог режиму таємності. Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня оприлюднення. Накази Генерального прокурора або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).

Атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями (пункт 2 Порядку № 221). Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію (пункт 3 Порядку № 221).

Відповідно до пунктів 5 - 9 Порядку № 221 предметом атестації є оцінка: професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); професійної етики та доброчесності прокурора.

Атестація включає такі етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається.

Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:

1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;

2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.

Пункти 1 - 4 розділу ІІ Порядку № 221 передбачають, що після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

Перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.

Тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів.

Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів.

Крім того, відповідно до пунктів 1, 5, 6 розділу ІІІ Порядку № 221 у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

При оцінці фактичних обставин справи та доводів сторін суд керується такими мотивами:

З метою реформування органів прокуратури законодавець прийняв спеціальний закон (Закон № 113-IX), яким внесені зміни до Закону України «Про прокуратуру» та запроваджено систему заходів, пов`язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури. Основною метою цього закону є створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базується на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності. З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Законом також визначено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. Такий порядок було прийнято уповноваженим суб`єктом та оприлюднено в жовтні 2019 року, задовго до початку атестації позивачки.

Отже, законодавство України чітко та точно визначило, які саме дії мають вчинити прокурори з метою залишення на публічній службі в органах прокуратури після реформи органів прокуратури, а також встановив, що:

- успішне проходження прокурором атестації є передумовою його переведення в реформовані органи прокуратури;

- неуспішне проходження прокурором атестації відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення» цього закону є підставою для звільнення прокурора із займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.

Оскільки неуспішне проходження прокурором атестації визначено Законом №113-ІХ як спеціальний випадок для застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, тому для звільнення прокурора за цією підставою не є необхідними такі обставини як ліквідація/реорганізація чи скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, в якому прокурор проходить публічну службу.

Оцінюючи доводи позивачки щодо порушення принципу юридичної визначеності внаслідок прийняття відповідачами оскаржених рішень суд виходить з розуміння юридичної визначеності як елемента верховенства права, детально описаного в пунктах 44-51 доповіді «Верховенство права» Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційської комісії) від 25- 26 березня 2011 року (https://www.venice.coe.int/webforms/documents/default.aspx?pdffile=CDL-AD(2011)003rev-ukr), котре є консенсусним для держав-членів Ради Європи, серед який є Україна.

Суд констатує, що застосовані відповідачами при прийнятті оскаржених рішень та проаналізовані в цьому рішенні суду положення Закону № 113-IX та Порядку №221 були доступними (оприлюдненими), сформульованими з достатнім ступенем чіткості та точності, не передбачали зворотної дії в часі, а наслідки їх застосування були цілком передбачуваними. Тому в цій ситуації суд не бачить питань, що могли б постати в контексті забезпечення вимог юридичної визначеності.

Позивачка, подаючи заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію, з огляду на зміст цієї заяви, підтвердила факт усвідомленого ознайомлення:

- з усіма умовами та процедурами проведення атестації, що визначені Законом №113-IX та виданим на його реалізацію Порядком № 221;

- з юридичними наслідками неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком №221, а саме - звільнення з посади прокурора на підставі пункту 19 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, який є спеціальним випадком для застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.

Отже, у спірних правовідносинах позивачка, котра має вищу юридичну освіту та значний досвід професійної діяльності, не могла не усвідомлювати юридичних наслідків неуспішного проходження атестації, а отже - перебувала в умовах юридичної визначеності.

Метою проведення атестації прокурорів є надання оцінки їхній професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності, кожен з етапів атестації прокурорів має на меті проявити і оцінити різні аспекти професійної підготовки і кваліфікації прокурора. Якщо наявність заохочень чи відсутність дисциплінарних стягнень дійсно може свідчити про дотримання професійної етики та доброчесність прокурора, то покликання позивачки про підвищення нею професійного рівня в грудні 2008 року не підтверджує її рівня професійної компетентності станом на 2020 рік.

Під час проведення атестації Комісія вирішує питання відповідності прокурора здійснювати свої повноваження, а тому така особа повинна підтвердити свою відповідність за певними критеріями та відповідними показниками у тій послідовності, яку встановила Комісія. Результат складеного прокурором іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора є одним з етапів проходження атестації, тобто самостійним показником визначення рівня професійної компетентності.

Оцінюючи аргументи сторін щодо процедури підготовки та здачі позивачкою 04.03.2020 іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, а також обґрунтованості прийнятого 10.04.2020 рішення про неуспішне проходження атестації суд керується такими міркуваннями:

- Перелік тестових питань для іспиту був у встановлені Порядком №221 строки та спосіб оприлюднений на сайті Офісу Генерального прокурора, при цьому разом із питаннями були оприлюднені і правильні відповіді. З огляду на це позивачка мала реальну можливість підготуватися до іспиту. ОСОБА_1 в судовому засіданні стверджувала, що добре підготувалася до іспиту, тому змогла його швидко (достроково) здати. При цьому позивачка не навела ані в своїх скаргах на кадрових комісій, ані в позовній заяві жодного конкретного прикладу вирішення нею під час іспиту некоректно сформульованого питання, відхилення коректної відповіді тощо, хоча володіла відомостями про результати свого іспиту (том 1, а.с.144-155);

- доводи позивачки про дискримінацію з огляду на інші умови здачі іспиту порівняно з прокурорами Генеральної прокуратури є помилковими. Незначна різниця в переліках тестових питань для іспиту (в межах 10%), організаційні моменти щодо проходження двох етапів атестації в один день не доводить несприятливого ставлення до прокурорів регіональних прокуратур. Суд також враховує, що прокурори регіональних прокуратур мали на кілька місяців більше часу для підготовки до іспиту порівняно з прокурорами Генеральної прокуратури, котрі здавали іспит восени 2019 року;

- доводи позивачки щодо незабезпечення їй комфортних умов проходження атестації з огляду на необхідність проїзду в місто Київ, відсутність умов для відпочинку до першого етапу тощо суд відкидає такі як надумані. Позивачка була заздалегідь повідомлена про дату та місце здачі іспиту та могла прибути до Києва завчасно. Визначений комісією час прибуття на реєстрацію (11:20) не можна вважати таким, що створює перешкоди для прибуття на іспит. Щодо інших аргументів (відсутність умов для відпочинку між етапами, несвоєчасний початок другого етапу тощо), то такі взагалі не стосуються фактичних обставин цієї справи, оскільки позивачка не була допущена до другого етапу атестації;

- доводи щодо неврахування функціональної спеціалізації позивачки та надмірну кількість питань з блоків по Кримінальному кодексу України та Кримінальному процесуальному кодексу України є помилковими, оскільки ці нормативні акти є базовими для будь-якого прокурора, а відповідач довів, що в силу своїх безпосередніх обов`язків позивачка повинна була мати теоретичні знання та практичні навички їх застосування;

- викладені в заявах до кадрових комісій прохання, аргументи позову та пояснення позивачки в судовому засіданні щодо обставин іспиту є суперечливими та взаємовиключними:

1) ОСОБА_1 визнає, що після реєстрації до початку іспиту пройшла інструктаж щодо правил поводження та здачі іспиту. Відповідач стверджує, що такий включав роз`яснення про необхідність звернення до спостерігачів у випадку поломки техніки чи поганого самопочуття.

Суд вважає, що у разі об`єктивної наявності технічних збоїв під час тестування чи поганого самопочуття, враховуючи положення Порядку №221, логічною, послідовною та прийнятною є поведінка прокурора, котрий не завершує тестування та звертається до членів комісії або робочої групи, розуміючи, що результат іспиту не відобразить його знань та навичок, тому просить перенести тестування на інший день.

Разом з тим, позивачка повідомила, що не зверталася під час іспиту до спостерігачів щодо перешкод у його здачі, іспит не перервала, а відповідач повідомив про відсутність актів, які складаються у таких випадках;

2) ОСОБА_1 стверджує, що не з першого разу змогла ввести логін та пароль, виданий членами робочої групи, і це свідчить про збої в роботі операційної системи комп`ютерної техніки до початку іспиту. Суд вважає, що ця обставина швидше свідчить про помилки при введенні логіну і паролю, оскільки після їх прийняття системою позивачка більше не стикалася з жодною проблемою введення відомостей в систему. Окрім того, відлік 100 хвилин для здачі іспиту розпочався після вдалого введення логіну та паролю, тому ситуація з введенням логіну і паролю не вплинула на тривалість часу здачі ОСОБА_1 іспиту;

3) ОСОБА_1 стверджує, що погано бачила зображення на екрані комп`ютера, тому присунулася до нього впритул, чим зумовила інтерес до себе спостерігачів, котрі з`ясували ситуацію та збільшили масштаб зображення на екрані. Після збільшення масштабу зображення позивачка добре бачила тестові питання та варіанти відповідей та змогла швидко відповідати на них, оскільки добре підготувалася до іспиту. Ці пояснення позивачки узгоджуються з часом виконання нею завдання - відомостями про результати тестування підтверджено, що тестування розпочалося о 12:13:53 та завершилося о 12:57:38, під час проведення тестування акти про технічні збої не складалися. Суд враховує, що позивачка самостійно обирала комп`ютер для здачі іспиту з багатьох вільних, тому перед початком тестування бачила якість/масштаб зображення на екрані. Разом з тим, після зміни спостерігачем масштабу зображення на екрані на початку іспиту незручності було усунуто, що підтверджується як поясненнями позивачки в судовому засіданні, так і часом виконання нею завдання - 43 хв. 45 сек. при наданих 100 хвилинах. За таких обставин (дострокове завершення іспиту, із «запасом» 56 хвилин) твердження позивачки щодо неналежної роботи техніки та вплив цього фактору на результат іспиту нічим не підтверджується;

4) ОСОБА_1 стверджує, що внаслідок поганого самопочуття погано бачила на екрані комп`ютера, тому спостерігачі підійшли до неї та збільшили масштаб зображення на екрані, однак не запропонували надати медичну допомогу. Разом з тим, позивачка під час проведення іспиту до спостерігачів щодо поганого самопочуття не зверталася, здачу іспиту не перервала, а в день здачі іспиту про такі обставини нікого не повідомляла (напр. шляхом подання заяви відповідного змісту до членів кадрової комісії чи самостійного вчинення запису у графі «примітки» Відомості про результати тестування). ОСОБА_1 також не подавала заяв щодо незадовільного стану здоров`я з метою перенесення дати іспиту, як це передбачено у п. 11 Розділу І Порядку. Суд враховує, що вперше позивачка зазначає про погане самопочуття в інформаційному запиті від 06.03.2020 (том 1 а.с.121), тобто через два дні після ознайомлення з результатами тестування.

Суд, підсумовуючи наведене, розцінює такі дії позивачки (відсутність скарг на погане самопочуття до/під час іспиту, повідомлення про такі обставини через два дні після завершення іспиту та ознайомлення з його результатом) як спробу виправдати незадовільний результат та створити передумови для повторної здачі іспиту;

- щодо доводів позивачки про склад комісії, що приймала оскаржене рішення, то такі не доводять протиправності дій відповідача. Створення кадрових комісії, в тому числі першої кадрової комісії, затвердження порядку їх роботи, зміни в складі та припинення роботи відбулися на підставі наказів Генерального прокурора в межах тих повноважень та порядку, який був визначений законом - пунктами 9, 11, підпунктом 8 пункту 22 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX та на виконання мети цього закону - проведення заходів із реформи органів прокуратури. Накази про утворення кадрових комісій, зміни в їх складі та втрату ними чинності розміщені на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора, відкриті для загального ознайомлення.

Зафіксованим в протоколі №6 засідання першої кадрової комісії від 04.03.2020 рішенням затверджено список осіб, які не пройшли іспит у формі анонімного тестування (набрали меншу за прохідну кількість балів). Подальші зміни в складі кадрової комісії, яка 10.04.2020 розглядала заяви позивачки та вирішувала питання про встановлення результатів атестації ніяк не впливає на законність прийнятого комісією рішення;

- суд враховує, що оскаржене рішення №229 від 10.04.2020 про неуспішне проходження атестації прийняте кадровою комісією №1 10.04.2020 після розгляду звернень позивачки про надання їй можливості перездати іспит та оцінки повідомлених нею обставин (технічні проблеми, погане самопочуття), що підтверджується протоколом засідання першої кадрової комісії від 10.04.2020 № 8;

- інші аргументи позивачки не знайшли свого підтвердження при дослідження долучених до справи доказів та не доводять порушення її прав при проведенні атестації;

- оскільки ОСОБА_1 не набрала мінімальної кількості балів, необхідної для успішної здачі іспиту, перша кадрова комісія прийняла рішення від 10.04.2020 № 229 про неуспішне проходження атестації, котре містить:

1) посилання на нормативно-правові акти, що підтверджують повноваження комісії та визначають правові підстави прийняття цього рішення- пункти 13, 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, пункт 6 розділу І, пункт 5 розділу ІI Порядку проходження прокурорами атестації

2) обґрунтування його прийняття з викладом фактів - набрання позивачкою за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора 66 балів, що є менше прохідного балу для успішного складення іспиту.

З огляду на це доводи позивачки щодо необґрунтованості рішення кадрової комісії №229 від 10.04.2020 є помилковими, суд визнає це рішення законним та обґрунтованим, а позовні вимоги про його скасування - безпідставними.

В оскарженому наказі про звільнення позивачки наведені підстави прийняття цього рішення:

- фактична - рішення кадрової комісії від 10.04.2020 про неуспішне проходження прокурором атестації;

- правова - пункт 3 та підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», відповідно до яких неуспішне проходження атестації прокурором є підставою для його звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Доводи позивачки про відсутності фактів скорочення штату чи чисельності прокурорів відділу ювенальної юстиції в Львівській обласній прокуратурі, ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому вона обіймала посаду, не впливають на оцінку законності оскарженого наказу про звільнення. Юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі наведених норм, є наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, а не закінчення процесу ліквідації/реорганізації або завершення процедури скорочення чисельності прокурорів. З огляду на це оскаржений наказ про звільнення, з огляду на його зміст, є чітким та зрозумілим, ґрунтується на законі, а наведені позивачкою доводи щодо його протиправності є помилковими.

Оцінюючи доводи позивачки щодо порушення її конституційного права на працю та вільний вибір професії суд враховує, що в процесі конституційної реформи 2016 року (зміни до Конституції України щодо правосуддя):

- істотно змінено розділ VIII «Правосуддя» в частині, що стосується питань судоустрою та статусу суддів, серед іншого передбачено перевірку усіх діючих суддів на відповідність займаній посаді судді в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання визнано підставою для звільнення судді з посади. Відповідно до висновку Конституційного Суду України від 20 січня 2016 року №1-в/2016, пропоновані зміни до Конституції (в тому числі запровадження процедури перевірки усіх суддів на відповідність займаній посаді та звільнення судді з посади з причини відмови від оцінювання чи встановлення невідповідності займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності) визнано такими, що не передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, не спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України;

- конституційні норми, що регламентують статус та функції прокуратури, переміщені в розділ VIII «Правосуддя», а також визначено, що організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Отже, органи прокуратури в процесі конституційної реформи визнано частиною системи правосуддя. З метою відновлення довіри суспільства до системи правосуддя запроваджено нові конкурсні засади заміщення вакантних посад, а також механізми перевірки на відповідність займаній посаді тих осіб, що вже проходять в цій системі публічну службу. Судді з цією метою проходили кваліфікаційне оцінювання, а для прокурорів Законом №113-IX запроваджено атестацію. З огляду на таке правове регулювання та мету його запровадження суд вважає, що запровадження в процесі реформування органів прокуратури атестації діючих прокурорів не порушує конституційних прав тих осіб, які в процедурі атестації не зможуть підтвердити відповідність займаній посаді за критеріями професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Звільнення позивачки з посади прокурора вплинуло на коло її стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного характеру. Схожим чином, воно мало наслідки і для її сім`ї, оскільки втрата роботи має наслідки для матеріального добробуту позивачки та її сім`ї. Крім того, причина звільнення позивачки (неуспішне проходження прокурором атестації) свідчить про те, що під впливом опинилась і її професійна репутація. Отже, звільнення позивачки з посади прокурора становило втручання в її право на повагу до приватного життя у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Аналізуючи виправданість цього втручання суд дійшов висновку, що таке відбулося «згідно із законом» (детально описано вище) та переслідувало легітимну мету захисту інтересів національної та громадської безпеки (перезавантаження органів прокуратури з метою створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базується на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності). З огляду на те, що в процесі атестації встановлено невідповідність професійної кваліфікації (теоретичних знань та практичних навичок) позивачки встановленим вимогам, що підтверджується результатами зданого нею іспиту, суд вважає оскаржене втручання пропорційним до заявленої легітимної мети, а отже - виправданим та таким, що не порушує право позивачки на повагу до її приватного життя.

Підсумовуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого наказу про звільнення позивачки як протиправного.

З огляду на висновки суду про безпідставність позовних вимог про скасування рішення кадрової комісії та наказу про звільнення з посади, суд також відмовляє в задоволенні похідних вимог позивачки про поновлення на посаді та про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки сторони не надали доказів понесення ними судових витрат, а позивачка звільнена від сплати судового збору за подання цього позову, суд не має підстав вирішувати питання про їх розподіл.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, 371, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, що постановив рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05.07.2021.

Суддя Москаль Р.М.