Рішення № 98141732, 06.07.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2021 року м. Київ № 320/1206/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код: 39393260, адреса: 04053, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А), в якому просить суд:

- скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 0252535006 від 21.12.2018 про накладення на позивача штрафу у розмірі 5327,27 грн. та пені в розмірі 9815, 13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, всупереч вимогам чинного законодавства, протиправно накладено штраф та застосовано пеню за несплату внеску на обов`язкове державне соціальне страхування. Позивач не погоджується з такими діями відповідача та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.03.2019 відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче засідання на 17.04.2019.

Ухвалою суду від 17.04.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі на 30 календарних днів та у подальшому, підготовчі засідання неодноразово відкладались у зв`язку із необхідністю витребування додаткових доказів.

Ухвалою від 02.12.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.01.2020.

05.04.2019 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки податковий орган мав законодавчо визначені повноваження та підстави для винесення відносно позивача рішення від 21.12.2018 № 0252535006 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного соціального внеску.

17.04.2019 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив в якій позивача не погодився з думкою відповідача, що викладена у відзиві та наполягав на задоволені позовних вимог.

02.12.2019 від позивача та представника відповідача через канцелярію суду надійшли клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. У зв`язку із наявністю клопотань про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження, судом прийнято рішення про розгляд даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець 15.12.2008 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Видами діяльності позивача є організування конгресів і торговельних виставок (код КВЕД 82.30); роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (код КВЕД 47.91); діяльність у сфері права (основний) (код КВЕД 69.10); діяльність у сфері зв`язків із громадськістю (код КВЕД 70.21); консультування з питань комерційної діяльності й керування (код КВЕД 70.22); дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук (код КВЕД 72.20).

ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у Білоцерківському управлінні ГУДФС у Київській області з 08.06.2016 та застосовує спрощену систему оподаткування. Крім того, з 20.02.2018 позивач перебуває на обліку як особа, що провадить незалежну професійну діяльність - адвокат.

21.12.2018 податковим органом відносно позивача складено рішення №0252535006 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Встановлено, що на позивача було накладено штраф за період з 21.10.2014 до 01.01.2015 у розмірі 5199,37 грн., та за період з 21.01.2015 до 09.10.2018 нараховано пеню в розмірі 9815,13 грн., разом сума заборгованості складає 15014,47 грн.

Не погодившись із винесеним відповідачем рішенням позивач 21.01.2019 подав до Державної фіскальної служби України скарги щодо скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 21.12.2018 № 0252535006.

У своїй скарзі позивач наголошував, що ним за вказаний період сплачений ЄСВ, що підтверджується відповідними квитанціями. При цьому, позивач погодився, що борг по ЄСВ виник за 2014-2016 роки, однак був погашений шляхом сплати на рахунок, наданий працівниками Білоцерківської ДФС.

12.01.2019 позивач отримав відповідь від ДФС №г/99-99-11-05-02-25 від 13.12.2018 про часткове задоволення скарги позивача та скасування рішення №0149825006 від 16.10.2018.

20.01.2019 позивач отримав нове рішення №0252535006 від 21.12.2018 про накладення на позивача штрафу у розмірі 5327,27 грн. та пені у розмірі 9815,13 грн., разом 15014,47 грн. за несплату позивачем ЄСВ за період з 21.10.2014 по 09.10.2018.

Також не погоджуючись із винесеним рішенням контролюючого органу позивач оскаржив його шляхом направлення скарг до відповідача та ДФС, в яких позивач наголосив на своїй незгоді з позицією відповідача, що він є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність, оскільки це не відповідає дійсності, адже позивачем не подавалась до органів ДФС заява про здійснення ним незалежної професійної діяльності і позивач не був зареєстрованим як самозайнята особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Попри це, рішенням ДФС №/6/99-99-11-05-02-25 від 20.02.2019 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення контролюючого органу без змін, що змусило позивача звернутися до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з такого.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня.

Згідно з підпунктом 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Положеннями підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (Закон №2464-VI).

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску, зокрема є:

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За пунктом 4 частини 2 цієї статті платник єдиного внеску зобов`язаний: подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з пунктами 2, 3 частини 1 цієї статті - для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За нормами абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464 ФОП, у тому числі ФОП - платники єдиного податку та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Так, згідно з частиною 10 статті 9 Закону №2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Положеннями частини 11 статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Приписами частини 10 статті 25 Закону №2464-VI визначено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (Інструкція №449).

У відповідності до пункту 2 розділу IV Інструкції №449 сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника в національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства), для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органів доходів і зборів - день списання банком або органом Казначейства суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки Державної фіскальної служби України, відкриті в Казначействі.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (п.п. .2-4 розділу IV Інструкції № 449).

Пунктом 1 розділу VII Інструкції №449 визначено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Приписами підпункту 2 пункту 2 розділу VII Інструкції №449 передбачено, що згідно з частиною 11 статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1 - 4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах: зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.

Отже, за несплату платником податків єдиного внеску у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій, а також нарахування пені.

Як зазначив у відзиві на позов відповідач, згідно бази даних ІС «Податковий блок» ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець (РНОКПП НОМЕР_1 ) та перебуває на податковому обліку у Білоцерківському управлінні ГУ ДФС у Київській області з 08.06.2016 та застосовує спрощену систему оподаткування, перебуває на 3 групі. До цього, перебував на обліку у ДПІ Шевченківського районі м. Києва.

З 20.02.2018 позивач перебуває на обліку як особа, що проводить незалежну професійну діяльність - адвокат.

Платником єдиного внеску позивач є з 17.12.2008.

Відповідач зауважив, що згідно переданих сальдових залишків ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на 01.01.2016 за позивачем обліковувалась заборгованість по ЄВ в сумі 6395,27 грн.

Так, з 01.01.2016 в ІКП по ЄВ проходили нарахування в сумі:

- за IV квартал 2015 нараховано 1434,51 грн., сплата відсутня, борг в сумі 7829,78 грн.;

- за 2016 нараховано 3797,64 грн., сплачено 1070 грн. (платіжний документ від 04.01.2017 №2PL 205392), борг в сумі 10 557,42 грн.;

- за I квартал 2017 нараховано 2112 грн., сплачено 3182 грн. (платіжний документ від 13.04.2017 №78), борг у сумі 9487,42 грн.;

- за II квартал 2017 нараховано 2112 грн., сплачено 2112 грн. (платіжний документ від 05.07.2017 №2PL 230281) борг в сумі 9487,42 грн.;

- за III квартал 2017 нараховано 2112 грн., сплачено 2112 грн. (платіжний документ від 03.10.2017 №2PL661354) борг в сумі 9487,42 грн.;

- за IV квартал 2017 нараховано 2112 грн., сплачено 2112 грн. (платіжний документ від 18.01.2018 №2PL129546), борг вс сумі 9487,42 грн.;

- за I квартал 2018 нараховано 2457,18 грн. (ФОП на спрощеній системі) та 1638,12 грн (ФОП, в т.ч. незалежна професійна діяльність) сплачено 2460 грн. (платіжний документ від 11.04.2018 №2PL 164040), перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший в сумі 6514,75 грн. (платіжне доручення від 26.04.2018 № 157/63), перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший в сумі 2972,67 грн. (платіжне доручення від 27.04.2018 №157/63), борг у сумі 1635,3 грн.;

- за II квартал 2018 нараховано 2457,18 грн. (ФОП на спрощеній системі) та 2457,18 грн. (ФОП в т.ч. незалежна професійна діяльність) сплачено 2460,00 грн. (платіжний документ від 10.07.2018 №2PL579989) борг в сумі 4089,66 грн.;

- за III квартал 2018 нараховано 2457,18 грн. (ФОП на спрощеній системі) та 2457,18 грн. (ФОП в т.ч. незалежна професійна діяльність), сплачено 2460,00 грн. (платіжний документ від 09.10.2018 №2PL471498) борг в сумі 6544,02 грн.;

- за IV квартал 2018 нараховано 2457,18 грн (ФОП на спрощеній системі) та 2457,18 грн. (ФОП в т.ч. незалежна професійна діяльність) сплачено 2460,00 грн. (платіжний документ від 17.01.2019 №2PL 338312), борг в сумі 8998,38 грн.

21.12.2018 винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0252535006 на загальну суму 15014,47 грн.

Станом на 28.03.2019 в ІКП позивача по єдиному внеску (код бюджетної класифікації 71040000) рахувалась заборгованість в сумі 24012,85 грн.

Таким чином, згідно викладеного відповідачем, ГУ ДФС у Київській області мало всі законодавчо визначені повноваження та підстави для винесення відносно позивача спірного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Зокрема, у якості доказів правомірності нарахування оскаржуваних позивачем сум, відповідачем надано витяг з ІКП позивача за 2016-2018 роки, а також витяг з даних податкового обліку та реєстрів ДФСУ про реєстрацію позивача платником ЄСВ.

Окрім того, як вбачається зі змісту викладеного відповідачем у відзиві, із посиланнями на положення Закону №2464-VI позиція відповідача щодо правомірності нарахування позивачу вказаних сум ґрунтується також і на тому, що ФОП (крім ФОП, які є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу) які одночасно проводять незалежну професійну діяльність, то вони сплачують єдиний внесок у розмірі 22% база нарахування, визначеної статтею 7 Закону №2464-VI, саме як ФОП (залежно від обраної системи оподаткування), а також як особи, які проводять незалежну професійну діяльність, в термін, встановлений абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI для зазначених категорій платників.

Втім, у відповіді на відзив, позивачем заперечуються такі твердження відповідача та серед іншого зазначається на тому, що відповідно до положень частини 4 пункту 6.7 Розділу VI Порядку обліків платників податків та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою №5-ОПП з позначкою "Зміни" та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної особи.

Наголошуючи на тому, що позивачем такої заяви до податкових органів не подавалось, ним також зауважено на пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, згідно яких порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом №2464-VI не передбачений.

Крім того, позивачем наведено заперечення щодо наданих відповідачем розрахунків та відомостей, а саме щодо незрозумілості останніх в частині проведених відповідачем нарахувань.

У своїх письмових поясненнях позивач зокрема підкреслює, що законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

З метою з`ясування всіх обставин справ, зокрема щодо підстав формування недоїмки позивача зі сплати єдиного внеску, судом протокольною ухвалою витребовувались у відповідача письмові пояснення з приводу загального розрахунку (помісячного) наявної заборгованості позивача починаючи з 21.10.2014, в тому числі щодо підстав її виникнення із вказівкою на відповідні дати (платіжні доручення, рішення контролюючого органу).

Власне, як вбачається із листа відповідача від 23.04.2019 №2567/10-36-10-07 останній звертався до Білоцерківського управління ГУ ДФС у Київській області з метою отримання даної інформації та документів.

Попри це, зі змісту службового листа вказаного управління від 25.04.2019 №3736/10-36-50 на питання суду щодо підстав формування заборгованості позивача по єдиного внеску з 21.10.2014 відповіді надано не було, оскільки даний лист містив лише відомості щодо нарахованих та погашених сум за зобов`язаннями позивача починаючи з IV кварталу 2015 року, де у позивача за даними податкового органу вже обліковувалась відповідна заборгованість.

Також протокольною ухвалою суд вирішив зобов`язати сторони провести акт звірки.

Так, згідно поданого суду акту звірки щодо стану розрахунку позивача по коду класифікації бюджету 71040000 за період жовтень 2014 - липень 2019 року, станом на початок вказаного періоду у позивача обліковувалась недоїмка з єдиного внеску на суму 1267,95 грн.

Зазначена недоїмка у подальшому збільшувалась шляхом щоквартальних нарахувань по єдиному внеску, та на 31.12.2016 становила 10637,42 грн.

При цьому, перша сплата до бюджету зафіксована лише у січні 2016 року на суму 1070,00 грн.

Надалі, нараховані поквартальні суми єдиного внеску сплачувались у відповідності до визначених сум.

Зокрема, станом на березень 2018 року недоїмка позивача по єдиному внеску становила 9487,42 грн., а враховуючи здійснену сплату у квітні цього року на суму 11947,42 грн., розмір недоїмки почав складати 1635,30 грн.

Водночас, у квітні 2018 року також зафіксовано, що розпочалось подвійне щоквартальне нарахування позивачу відповідних сум по єдиному внеску.

Зокрема, вбачається, що нарахування єдиного внеску здійснювалось на підставі пункту 3 частини 1 статті 7 та частини 8 статті 9 Закону №2464-VI, що однаково застосовувалось і при подвійному нарахуванні відповідних сум.

На 28.01.2019 зафіксовано нарахування сум штрафу та пені згідно рішення від 21.12.2018 №0252535006 за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Також, відповідне рішення від 06.05.2019 за №0093125006 зафіксоване і станом на 05.06.2019.

Не погоджуючись із актом звірки, позивачем зокрема вказується на те, що останнім не обґрунтовуються підстави виникнення у позивача заборгованості у жовтні 2014 року на суму 1267,95 грн.

Суд зауважує, що згідно наданого акту звірки, нарахування суми в 1267,95 грн. здійснено у відповідності до пункту 3 частини першої статті 7 та на підставі частини 8 статті 9 Закону №2464-VII, однак матеріали справи не містять належних доказів чи пояснень, що вказана сума, згідно вимог чинного та той час законодавства, була визначена на підставі поданої позивачем звітності.

Також, за доводами позивача, згідно приписів статті 102.1 Податкового кодексу України відповідач обмежений 1095 строком на самостійне визначення грошових зобов`язання платника податків, а тому врахування відповідним сум, тобто поза межами вказаного періоду, в оскаржуваному рішенні при застосування штрафних санкцій та пені - є неправомірним.

Такі твердження позивача суд відхиляє, оскільки за пунктом 13 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953), яка власне врегульовує застосування окремих положень порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та визначає процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами, - строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

В той же час, щодо правомірності нарахування позивачу сум по єдиному внеску у подвійному розмірі, є обов`язковою до застосування практика Верховного Суду у спорах зазначеної категорії, висловлена зокрема у постанові від 02.09.2019 по справі №520/3939/19.

Так, у пунктах 68, 69, 73 та 74 вказаної постанови суд касаційної інстанції висловився в тому числі про те, що фізична особа - підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску. Законом №2464-VI не передбачається порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Не передбачено для контролюючого органу можливості самостійно взяття на облік як платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності. Взяття такої особи на облік платників єдиного внеску можливе виключно за її заявою.

Право контролюючого органу брати на облік як платника єдиного внеску особу, яка провадить незалежну професійну діяльність і не перебуває на такому обліку, може бути реалізоване виключно в разі подання цією особою відповідної заяви.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду вказала на вірний висновок щодо відсутності повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи - підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом №2464-VI як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Відповідно, суд погоджується із запереченнями позивача, що за відсутності на те передбачених законодавством підстав, відповідачем безпідставно самостійно проведено повторний облік позивача як платника єдиного внеску за відповідною категорію та нараховано останній у подвійному розмірі.

При цьому суд зауважує, що предметом розгляду даної адміністративної справи є саме правомірність формування та винесення відповідачем у відношенні позивача рішення №0252535006 від 21.12.2018 про накладення на позивача штрафу у розмірі 5327,27 грн. та пені в розмірі 9815, 13 грн. за несплату (несвоєчасну сплату) сум по єдиному внеску.

Дане рішення винесено відповідачем у зв`язку несплатою (неперерахуванням), несвоєчасною сплатою (несвоєчасним перерахуванням) сум по єдиному внеску, тобто фактично через наявність у позивача відповідної заборгованості по такому платежу.

В той же час, таке рішення охоплювало окремі періоди та суми, на які, як встановлено судом, відповідні нарахування були здійснені неправомірно.

Крім того, про що вже зазначалося вище, під час розгляду справи відповідач не надав обґрунтованих пояснень та доказів на користь підтвердження правомірності формування за позивачем суми заборгованості по єдиному внеску станом на жовтень 2014 року.

Попри це, матеріали справи містять докази щодо належного виконання позивачем покладеного на нього обов`язку як платника податків, зокрема щодо нарахування та сплати сум єдиного внеску у відповідні періоди.

Слід також зауважити, що у разі відсутності нарахування контролюючим органом позивачеві сум з єдиного внеску у подвійному розмірі за вказані періоди, сплачені позивачем кошти згідно вимог податкового законодавства повинні зараховуватись в рахунок погашення існуючої заборгованості, зокрема зі сплати єдиного внеску, а відтак за наявності передбачених підстав для формування та винесення відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій та пені у відношенні позивача щодо своєчасності сплати єдиного внеску, суми, що зазначені в оскаржуваному в межах даної адміністративної справи рішення, не можуть відповідати таким, які повинні були б бути відображені у рішенні про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

При цьому, визначення таких сум та, зокрема, встановлення наявності підстав для винесення відповідного рішення по відношенню до платника податків законодавчо віднесено до компетенції відповідача, а тому суд не може здійснювати виокремлення, нарахування і застосування до позивача іншого розміру штрафу замість відповідача по справі.

Згідно положень частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В межах розгляду даної адміністративної справи відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку та не довів правомірності формування винесеного ним у відношенні позивача рішення про застосування штрафних санкцій та пені, незважаючи на неодноразову вимогу суду надати щомісячний розрахунок та нарахування, а відтак наявні підстави для визнання заявлених вимог такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, за подання до суду позову із заявленою вимогою майнового характеру позивачем сплачено судовий змір на суму 768,40 грн. відповідно до квитанції від 08.03.2019 №0.0.1289401828.1.

Окрім цього, позивачем неодноразово заявлялись клопотання про відшкодування витрат пов`язаних із розглядом справи, а саме у зв`язку із необхідністю прибуття до суду та відривом від звичайних занять.

Так, згідно частин 1, 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду.

За частиною 2 статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", додатком до якої встановлено, що компенсація в адміністративних справах витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові - не може перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Також, згідно приписів цього ж додатку компенсація витрат за відрив від звичайних занять такій стороні обчислюється пропорційно до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія, і не може перевищувати його розміру, обчисленого за фактичні години відриву від звичайних занять.

Згідно частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, відповідачем зазначено, що у зв`язку із необхідністю прибуття в судове засідання його відрив від звичайних занять, враховуючи час на прибуття до суду та власне на саме судове засідання, становить не менше 5 годин.

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, встановлений у 2019 році в розмірі 4173,00 грн., позивачем зроблено розрахунок, за яким у погодинному розмірі витрати щодо відриву від звичайних занять позивача пов`язаних із прибуттям до суду в засідання становлять 125,65 грн. (25,13 грн.*5).

Також, позивачем вказано, що на прибуття до суду та у зворотньому напрямку позивач долає відстань у 186 км (с. Глибочка - м. Київ, м. Київ - с. Глибочка) із використанням власного автотранспорту, витрата палива якого становить 8 л/100 км.

Таким чином, при середній вартості бензину марки 95 у 26,00 грн./л, витрати позивача на паливо становлять 390 грн.

Відповідно, позивачем заявлене клопотання про відшкодування витрат на прибуття до суду в засідання призначені на 17.04.2019, 03.06.2019, 10.07.2019, 27.08.2019 та на 03.12.2019.

Зокрема, надано чеки про заправку автомобіля №27242 від 03.06.2019 на 390,00 грн., №46471 від 10.07.2019 на 390,28 грн., №82134 від 27.08.2019 на 390,06 грн., №138866 від 02.12.2019 на 390,11 грн.

Відтак, за наявності відповідних доказів та згідно наведених пояснень, суд вбачає наявність обґрунтованих підстав для задоволення клопотання позивача на компенсацію зазначених витрат, пов`язаних із розглядом справи, а саме на суму 628,25 грн. (125,65*5) в частині необхідності відриву від звичайних занять, та на суму 1560,45 грн. (390+390,28+390,06+390,11) в частині витрат, пов`язаних із прибуттям до суду в судові засідання.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 135, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 0252535006 від 21.12.2018.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код: 39393260, адреса: 04053, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А) судові витрати у розмірі сплаченого судового збору на суму 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп, та витрати, пов`язані із прибуттям до суду та відривом від звичайних занять на суму 2188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 70 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення рішення суду 06.07.2021.

Суддя Панченко Н.Д.