Рішення № 98141728, 07.07.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2021 року справа № 2а-7679/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кушнової А.О., суддів: Лисенко В.І., Щавінського В.Р., за участю секретаря судового засідання Коздровської К.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання недійсними та скасування рішень,

Суть спору: Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання недійсними та скасування рішень Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.01.2010 № 0000102305 та від 07.04.2010 № 0000122305.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки в частині незаконності реалізації позивачем за готівковий розрахунок товарів невласного виробництва та надання послуг з автостоянки автомобілів без застосування реєстратора розрахункових операцій, перевищення працівникам встановлених строків використання виданої під звіт готівки та порушення порядку відображення в облікових документах каси підприємства витраченої готівки нічим не підтверджені та не відповідають дійсності.

Також в позовній заяві позивач зазначає про те, що штрафні (фінансові) санкції були до нього застосовані поза межам строку, встановленого статтею 250 ГК України.

Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що перевіркою позивача встановлено порушення вимог чинного законодавства, зазначених в акті перевірки, що і стало підставою для винесення рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2010 (суддя Харченко С.В.) відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом та залишено позовну заяву без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2010 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 (суддя Харченко С.В.) відкрито провадження в адміністративній справі, розпочато підготовку справи до судового розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 клопотання представника відповідача про колегіальний розгляд справи задоволено, призначено справу до колегіального судового розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2015 (головуючий суддя Харченко С.В., судді Волков А.С., Панова Г.В.) позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з повторною неявкою позивача у судове засідання.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2015 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2015 адміністративна справа прийнята до розгляду суддею Виноградовою О.І.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2015 відповідача Державну податкову інспекцію у Вишгородському районі Київської області замінено на Вишгородську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2015 (суддя Виноградова О.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 апеляційну скаргу Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2015 залишено без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2015 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.12.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

Постановою Верхового Суду від 19.09.2019 касаційну скаргу Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

При цьому, у постанові Верхового Суду від 19.09.2019 зазначено, що поза увагою та оцінкою суду залишились посилання позивача, наведені останнім як в позовній заяві, так і в додаткових письмових поясненнях від 20 вересня 2011 року, на те, що штрафні (фінансові) санкції були до нього застосовані поза межами строку, встановленого статтею 250 ГК України, згідно з якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

01.11.2019 матеріали адміністративної справи №2а-7679/10/1070 надійшли на адресу суду та внаслідок автоматизованого розподілу були передані для розгляду судді Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 адміністративну справу №2а-7679/10/1070 прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Визначено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження колегією у складі трьох суддів. Розпочато підготовку справи до судового розгляду. Підготовчі судові засідання у справі проводяться головуючим суддею одноособово. Призначено підготовче засідання на 05 грудня 2019 року о 10:00год.

Зазначеною ухвалою Київського окружного адміністративного суду замінено відповідача - Вишгородську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС на правонаступника Головне управління ДФС у Київській області, а Головне управління ДФС у Київській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5А).

Згідно з витягом з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 11.11.2019 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Кушнова А.О., судді Лисенко В.І., Щавінський В.Р.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 повторно витребувано докази у справі від відповідача та продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів. Підготовче судове засідання відкладено на 28.01.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 закрито підготовче провадження у справі, судове засідання призначено для розгляду справи по суті на 13.02.2020.

В судове засідання 13.02.2020 сторони у справі не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про місце, дату та час судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

При цьому, 28.01.2020 року через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а також відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» (ідентифікаційний код 21536845) зареєстроване як юридична особа 04 квітня 1994 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 4, а.с. 86-110).

Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" (ідентифікаційний код 21536845) засноване на державній власності, є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, та належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України, про що свідчить статут Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс", затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 656 від 02.06.2008 (далі - Статут) (том 1 а.с. 21-14) з урахуванням Змін до Статуту, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 27.10.2014 № 524 (том 2 а.с. 39-44); Змін до Статуту, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 08.08.2013 № 584 (том 2 а.с. 45-48); Змін до Статуту, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 11.08.2011 № 0279 (том 2 а.с. 64-66).

Станом на 06.11.2019 основними видами діяльності позивача за КВЕД є: діяльність шкіл із підготовки водіїв транспортних засобів (85.53), друкування іншої продукції (18.12), технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (45.20).

У період з 30 листопада по 25 грудня 2009 року відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2005 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2005 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої 18 січня 2010 року було складено акт перевірки № 37/23-1/21536845 (далі - акт перевірки №37/23-1/21536845) (т. 2 а.с. 155-220).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки, з поміж іншого, зазначено, що позивачем порушено:

1) п. 2.6, п. 2.11, п. 7.41 та п. 7.42 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637 (з послідуючими змінами та доповненнями) (надалі - Положення №637);

2) п. 1, п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року №265/95ВР (з послідуючими змінами та доповненнями) (надалі - Закон України № 265/95ВР).

На підставі названого акту перевірки №37/23-1/21536845 Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

- від 28 січня 2010 року №0000102305, яким за порушення п. 2.6, п. 2.11, п. 7.41 та п. 7.42 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637 (з послідуючими змінами та доповненнями) застосовано до позивача штрафні (фінансові санкції) у сумі 54998 грн. 82 коп. (далі - рішення №0000102305) (т. 2 а.с. 107);

- від 28 січня 2010 року №0000092305, яким за порушення п. 1, п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року №265/95ВР (з послідуючими змінами та доповненнями) застосовано до позивача штрафні (фінансові санкції) у сумі 650530 грн. 75 коп. (далі - рішення №0000092305) (т. 1 а.с. 106).

Не погодившись із рішеннями ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 28.01.2010 №0000102305 та №0000092305, позивач 26.02.2010 та 05.03.2010 звернувся зі скаргами до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (т. 2, а.с.119-124).

Рішенням ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 18.02.2010 №1069/10/25-010/5 скаргу УДП «Укрінтеравтосервіс» від 12.02.2010 №1/02-04-110 на рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 28.01.2010 №0000102305 залишено без розгляду (т.2 а.с.125-126.)

Рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області за результатами розгляду скарги на рішення від 28.01.2010 №0000092305 матеріали справи не містять.

Не погодившись із рішеннями ДПІ у Вишгородському районі Київської області про результати розгляду скарг позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової адміністрації в Київській області, в якій просив скасувати рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 28.01.2010 №0000102305 (т.2, а.с.127-134).

Рішенням Державної податкової адміністрації в Київській області від 02.04.2010 №447/10/25-017/4351-271 про результати розгляду скарг Державна податкова адміністрація в Київській області залишила без змін рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 28.01.2010 №0000102305 і скасувала рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 28.01.2010 №0000092305 у частині 9860 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, а в іншій частині це рішення залишила без змін (т.2, а.с.135-138).

На підставі рішення Державної податкової адміністрації в Київській області від 02.04.2010 №447/10/25-017/4351-271 про результати розгляду скарг, Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

- від 7 квітня 2010 року №0000122305, яким за порушення п. 1, п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року №265/95ВР (з послідуючими змінами та доповненнями) застосовано до позивача штрафні (фінансові санкції) у сумі 640670 грн. 75 коп. (далі - рішення №0000122305) (т. 1 а.с. 108).

У зв`язку з тим, що позивач вважає оскаржувані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28 січня 2010 року №0000102305 та від 7 квітня 2010 року №0000122305 протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509 (що був чинним в період спірних правовідносин, далі - Закон України №509), Законом України №265/95ВР, Положенням №637.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 11 Закону України №509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов`язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов`язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов`язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 3 Закону України №265/95ВР суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

Як вбачається із п. 9 ст. 3 Закону України №265/95ВР, суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;

Відповідно до вимог п. 2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України №265/95ВР надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з вимогами п. 2.11 Положення №637 видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Як вбачається із п. 7.41 Положення №637, під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Відповідно до вимог п. 7.42 Положення №637 слід звернути увагу на повне та своєчасне звітування підзвітних осіб у разі використання ними під час відрядження значних сум підзвітних коштів для вирішення господарських питань.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем під час перевірки було встановлено продаж позивачем за готівковий розрахунок товарів невласного виробництва та надання послуг з автостоянки автомобілів без застосування реєстратора розрахункових операцій, перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки та порушення порядку відображення в облікових документах каси підприємства витраченої готівки (т. 2 а.с. 155-220).

Даний висновок суд вважає правомірним з таких підстав.

Щодо порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України №265/95ВР судом встановлено таке.

Як зазначено в акті перевірки №37/23-1/21536845, позивачем було здійснено продаж за готівковий розрахунок товарів невласного виробництва та надано послуги з автостоянки автомобілів без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Зокрема в акті перевірки зазначено, що розрахунки між позивачем (продавцем) та покупцями товарів були здійснені на підставі таких розрахункових документів (т. 2 а.с. 215 на звороті, а.с.216):

- прибуткового касового ордеру та видаткової накладної №422 від 7 червня 2007 року, на підставі яких позивачем було прийнято в касу готівкові кошти від споживача ОСОБА_1 у сумі 48000,00 грн. за портландцемент П/Б-Ш-400 арт. 10-7378;

- прибуткового касового ордеру від 31 липня 2007 року №707 та видаткової накладної від 30 липня 2007 року № 612/1р, на підставі яких позивачем було прийнято в касу готівкові кошти від ОСОБА_2 у сумі 9789,14 грн. за запасні частини;

- прибуткових касових ордерів від 5 березня 2007 року №164, 165, 166, 167, 168, 169, 170, на підставі яких позивачем було прийнято в касу від споживачів готівкові кошти за косметичні набори у сумі 1065,02 грн.;

- прибуткових касових ордерів від 6 березня 2007 року №171, 172, 173, 174, 175, 176, 177, 178, 180, 181, на підставі яких позивачем було прийнято в касу від споживачів готівкові кошти за косметичні набори у сумі 1556,42 грн.;

- прибуткового касового ордеру від 7 березня 2007 року №184, на підставі якого позивачем було прийнято в касу від споживача готівкові кошти за косметичний набір у сумі 155,00 грн.;

- прибуткових касових ордерів від 12 березня 2007 року №196, 197, на підставі яких позивачем було прийнято в касу від споживачів готівкові кошти за косметичні набори у сумі 120,00 грн.;

- прибуткових касових ордерів від 14 березня 2007 року №203, 204, 205, на підставі яких позивачем було прийнято в касу від споживачів готівкові кошти за косметичні набори у сумі 405,00 грн.;

- прибуткового касового ордеру від 15 березня 2007 року №213, на підставі якого позивачем було прийнято в касу готівкові кошти за косметичний набір у сумі 50,00 грн.;

- прибуткового касового ордеру від 20 березня 2007 року №233, на підставі якого позивачем було прийнято в касу від споживача готівкові кошти за косметичний набір у сумі 135,00 грн.;

- прибуткових касових ордерів від 21 березня 2007 року №234, 237, на підставі яких позивачем було прийнято в касу від споживачів готівкові кошти за косметичні набори у сумі 346,08 грн.;

- прибуткового касового ордеру від 12 квітня 2007 року №297, на підставі якого позивачем було прийнято в касу від споживача готівкові кошти за пиломатеріали у сумі 45,49 грн.;

- прибуткового касового ордеру від 8 травня 2007 року №388, на підставі якого позивачем було прийнято в касу від споживача готівкові кошти за дошки у сумі 51,00 грн.;

- прибуткового касового ордеру від 13 серпня 2008 року №609, на підставі якого позивачем було прийнято в касу від споживача готівкові кошти за гирі (ТМЦ) у сумі 3700,00 грн.;

- 21 листопада 2008 року позивачем було прийнято в касу від споживача готівкові кошти за гирі (ТМЦ) у сумі 3000,00 грн. (без зазначення назви документу, на підставі якого було прийнято кошти в касу) (т. 2 а.с. 215 на звороті, а.с.216).

Попри встановлення за результатами перевірки факту продажу третім особам товару на підставі перелічених прибуткових касових ордерів, позивачем не було подано до суду копію жодного з перерахованих касових ордерів, не надано жодного доказу на підтвердження походження реалізованого ним товару, його ціни та правомірності його реалізації.

Неподання позивачем зазначених доказів є свідченням необґрунтованості позовних вимог в цій частині та підставою для висновку, що позивачем дійсно було допущено порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону України №265/95ВР, а саме отримання грошових коштів від продажу товарів третім особам без застосування реєстратора розрахункових операцій. При цьому, судом враховано, що згідно з актом перевірки у позивача було зареєстровано сім реєстраторів розрахункових операцій (т.2 а.с. 215 на звороті).

Крім того, в акті перевірки зазначено, що в період з 9 січня 2007 року по 28 липня 2008 року позивачем було надано платні послуги з автостоянки автомобілів за готівковий розрахунок за адресою: м. Київ, проспект Науки, 57 . При розрахунках із споживачами за надані послуги реєстратор розрахункових операцій позивачем не використовувався, касова книга та прибуткові касові ордери на автостоянці були відсутні. Всього за період з 9 січня 2007 року по 28 липня 2008 року позивачем було отримано дохід від надання платних послуг за автостоянку автомобілів на суму 59648,00 грн. (т.2 а.с. 216).

Проте, позивачем не було надано до суду доказів щодо наявності у позивача передбачених законодавством підстав для надання зазначених послуг та не подано до суду жодного розрахункового документу, на підставі яких позивачем було отримано зазначені кошти.

Неподання позивачем зазначених доказів свідчить про необґрунтованість позовних вимог в цій частині та є підставою для висновку, що позивачем дійсно було допущено порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону України №265/95ВР, а саме отримання грошових коштів за послуги з автостоянки автомобілів без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Щодо порушення позивачем п. 2.6 Положення судом встановлено таке.

Як зазначено в акті перевірки 37/23-1/21536845, позивачем не було вчинено запис (не оприбутковано готівку) в книзі обліку розрахункових операцій №1008002142 (зареєстровану 9 липня 2008 року) про отримані на підставі фіскального звітного чека №188 готівкових коштів у сумі 10111,15 грн. (т. 2 а.с. 216).

Позивачем не було надано до суду доказів дотримання вимог п. 2.6 Положення №637, а саме копії книги обліку розрахункових операцій №1008002142, фіскального звітного чеку №188 тощо.

Неподання позивачем зазначених доказів є свідченням необґрунтованості позовних вимог в цій частині та підставою для висновку, що позивачем дійсно було допущено порушення вимог п. 2.6 Положення №637, а саме, не оприбутковано готівку в порядку, визначеному Положенням.

Щодо порушення позивачем п. 9 ст. 3 Закону України №265/95ВР судом встановлено таке.

Як зазначено в акті перевірки 37/23-1/21536845, позивачем не було забезпечено щоденне друкування на реєстраторі розрахункових операцій, фіскальний номер 1008002200, фіскальних звітних чеків (т. 2 а.с. 216 на звороті).

Зокрема, не було роздруковано фіскальні звітні чеки від 6, 8, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 18, 20, 24, 26 березня 2009 року, від 2, 4, 5, 9, 11, 13, 16, 17, 20, 21, 23, 28 квітня 2009 року та від 1, 6, 7, 11, 14, 15 травня 2009 року.

Проте, позивачем не було надано до суду доказів на підтвердження дотримання ним вимог п.9 ст. 3 Закону України № 265/95ВР.

Неподання позивачем зазначених доказів свідчить про необґрунтованість позовних вимог в цій частині та є підставою для висновку, що позивачем дійсно було допущено порушення вимог п. 9 ст. 3 Закону України №265/95ВР, а саме не забезпечено щоденне друкування фіскальних звітних чеків у зазначені вище дати на одному з семи зареєстрованих ним у податковому органі реєстраторів розрахункових операцій.

Щодо порушення позивачем п. 7.41 Положення судом встановлено таке.

Як зазначалося в акті перевірки 37/23-1/21536845, позивачем з каси підприємства видавались кошти працівникам під звіт на потреби підприємства (т. 2 а.с. 217).

Зокрема в акті перевірки зазначено, що підзвітними особами позивача зазначені кошти було отримано на придбання товарів, сировини, матеріалів, проте до авансового звіту не було додано відповідних розрахункових документів, на підтвердження здійснення цими особами платежу за куплений товар, а також підтвердження отримання цього товару.

За результатами перевірки посадовими особами контролюючого органу було зроблено висновки, що позивачем було порушено порядок відображення в облікових документах каси підприємства витраченої підзвітними особами готівки без подання ними підтверджуючих відповідних розрахункових документів. Зокрема зазначалось, що:

- до звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 16 листопада 2007 року на суму 312,00 грн. ОСОБА_3 не було додано відповідного розрахункового документу на підтвердження сплати готівкових коштів, а саме, фіскального касового чека фірми «Епіцентр» за 16 листопада 2007 року на суму 274,60 грн.;

- до звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 11 грудня 2007 року на суму 483,0 грн. ОСОБА_4 не було додано відповідного розрахункового документу на підтвердження сплати готівкових коштів, а саме, фіскального касового чека від 11 грудня 2007 року за паливо на суму 483,00 грн.;

- до звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 22 січня 2007 року на суму 500,00 грн. ОСОБА_5 не було додано відповідного розрахункового документу на підтвердження сплати готівкових коштів, а саме, фіскального касового чека від 22 січня 2007 року за паливо на суму 246,97 грн.;

- до звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 2 листопада 2007 року на суму 315,00 грн. ОСОБА_6 не було додано відповідного розрахункового документу на підтвердження сплати готівкових коштів, а саме належним чином оформленої квитанції до прибуткового касового ордера або фіскального касового чека фірми «Транссервіс» на суму 148,00 грн.;

- до звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 2 листопада 2007 року на суму 315,00 грн. ОСОБА_7 не було додано відповідного розрахункового документу на підтвердження сплати готівкових коштів, а саме належним чином оформленої квитанції до прибуткового касового ордера або фіскального касового чека фірми «Транссервіс» на суму 168,00 грн.;

- до звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 26 жовтня 2007 року на суму 2285,00 грн. ОСОБА_8 не було додано відповідного розрахункового документу, зокрема щодо сплати ОСОБА_8 готівкових коштів в сумі 2285,00 грн.

Матеріали справи не містять копій звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт або інших доказів на підтвердження цільового використання підзвітними особами готівкових сум.

Неподання позивачем зазначених доказів є свідченням необґрунтованості позовних вимог в цій частині та підставою для висновку суду щодо порушення позивачем вимог п. 7.41 Положення, а саме порушенням порядку відображення в облікових документах каси підприємства витрачених підзвітними особами готівкових сум, зокрема, без подання ними підтверджуючих відповідних розрахункових документів.

Щодо порушення позивачем п. 2.11 та п. 7.42 Положення судом встановлено таке.

Як зазначено в акті перевірки №37/23-1/21536845, працівниками позивача було перевищено встановлені законодавством строки використання виданої ним під звіт готівки. Зокрема в акті зазначено, що підзвітними особами авансові звіти подавалися з перевищенням строку, встановленого п. 2.11 Положення №637, а саме:

- на підставі видаткового касового ордеру від 21 травня 2007 року №229 позивачем з центральної каси було видано на відрядження ОСОБА_9 готівку у сумі 600,00 грн. Згідно з посвідченням про відрядження №79 ОСОБА_9 прибув на підприємство після відрядження 24 травня 2007 року. Проте, авансовий звіт про використання коштів у сумі 600,00 грн. ним було подано лише 30 травня 2007 року;

- на підставі видаткового касового ордеру від 21 травня 2007 року №230 позивачем з центральної каси було видано на відрядження ОСОБА_10 готівку у сумі 600,00 грн. Згідно з посвідченням про відрядження №82 ОСОБА_10 прибув на підприємство після відрядження 24 травня 2007 року. Проте, авансовий звіт про використання коштів у сумі 600,00 грн. ним було подано лише 30 травня 2007 року;

- на підставі видаткового касового ордеру від 21 травня 2007 р. № 231 позивачем з центральної каси було видано на відрядження ОСОБА_5 готівку у сумі 800,00 грн. Згідно з посвідченням про відрядження №78 ОСОБА_5 прибув на підприємство після відрядження 24 травня 2007 року. Проте, авансовий звіт про використання коштів у сумі 800,00 грн. ним було подано лише 30 травня 2007 року;

- на підставі видаткового касового ордеру від 21 травня 2007 року №231 позивачем з центральної каси було видано на відрядження ОСОБА_11 готівку у сумі 600,00 грн. Згідно посвідчення про відрядження №81 ОСОБА_11 прибув на підприємство після відрядження 24 травня 2007 року. Проте, авансовий звіт про використання коштів у сумі 600,00 грн. ним було подано лише 30 травня 2007 року;

- на підставі видаткового касового ордеру від 21 травня 2007 року №235 позивачем з центральної каси було видано на відрядження ОСОБА_12 готівку у сумі 250,00 грн. Згідно посвідчення про відрядження №80 ОСОБА_12 прибув на підприємство після відрядження 24 травня 2007 року. Проте, авансовий звіт про використання коштів у сумі 250,00 грн. ним було подано лише 30 травня 2007 року;

- на підставі видаткового касового ордеру від 27 листопада 2007 року №883 позивачем з центральної каси було видано на виробничі (господарські) потреби ОСОБА_13 готівку у сумі 500,00 грн. Проте, авансовий звіт про використання коштів у сумі 500,00 грн. ним було подано лише 3 грудня 2007 року.

Однак позивачем не спростовано під час судового розгляду справи обставини перевищення його працівниками встановлених строків використання виданої під звіт готівки.

На питання суду щодо наявності первинних бухгалтерських документів представником позивача у судовому засіданні зазначено, що первинні бухгалтерські документи за період з 1 січня 2005 року по 30 вересня 2009 року не збереглися, тому не можуть бути надані суду.

Відтак, під час розгляду справи знайшли підтвердження зазначені в акті перевірки факти порушення законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, за наслідком чого відповідачем були винесені оскаржувані рішення.

Попри це, позивачем як в позовній заяві, так і в додаткових письмових поясненнях від 20 вересня 2011 року (т.1 а.с.163-169) та від 04 грудня 2019 року (т.4 а.с.125-127) неодноразово вказувалося на порушення відповідачем передбачених ст. 250 ГК України строків застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд також в своїй постанові від 19.09.2019 року зазначив, що поза увагою та оцінкою судів залишились посилання позивача про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій поза межами строку, встановленого статтею 250 ГК України.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 14.09.2015 у справі № 2а-1731/10/2470 (провадження №К/9991/35540/12) та від 22.09.2014 у справі № 2а-5672/10/2370 (провадження № К/9991/20081/11).

Відповідно до ч. 1 ст. 238 ГК України (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Виходячи з положень постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637 та Закону України №265/95ВР, встановлені за наслідком проведеної перевірки порушення, зокрема реалізація позивачем за готівковий розрахунок товарів невласного виробництва та надання послуг з автостоянки автомобілів без застосування реєстратора розрахункових операцій, перевищення працівникам встановлених строків використання виданої під звіт готівки та порушення порядку відображення в облікових документах каси підприємства витраченої готівки, відносяться до адміністративно-господарських, склад яких становить винне, протиправне невиконання чи неналежне виконання суб`єктом господарювання своїх зобов`язань в частині належного здійснення господарської діяльності.

Відтак, штрафні (фінансові) санкції, застосовані за наслідком винесення оскаржуваних рішень, підпадають під визначення адміністративно-господарської санкції, яка має застосовуватися в межах строків, визначених статтею 250 ГК України, а саме протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Щодо дотримання податковим органом строків застосування санкцій за оскаржуваним рішенням від 28.01.2010 №0000102305, суд зазначає таке.

З оскаржуваного рішення вбачається, що останнє винесено за наслідками виявлених порушень Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637.

Порушення виявлені та зафіксовані відповідачем 18 січня 2010 року в акті перевірки № 37/23-1/21536845.

Як вбачається з Акта перевірки, виявлені порушення відбулися в період з січня 2007 року по грудень 2007 року (т. 2, а.с.217-218).

Відтак, штрафні (фінансові) санкції згідно рішення від 28.01.2010 №0000102305 застосовано поза межами строків, встановлених ст. 250 ГК України.

В судовому засіданні 28.01.2020 представник відповідача порушення строків застосування санкцій пояснив тим, що планова перевірка охоплювала період трьох років, що об`єктивно виключає можливість податкового органу дотриматися строків, визначених ст.250 ГК України.

Дані твердження суд не приймає до уваги, оскільки положення статті 250 ГК України є імперативними та такими, що зобов`язують уповноважений орган державної влади їх дотримуватися.

З підстав зазначених вище, суд приходить до висновку про протиправність прийнятого податковим органом рішення від 28.01.2010 №0000102305 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 54998,82 грн.

В процесі надання оцінки оскаржуваному рішенню від 28.01.2010 №0000102305 суд також звертає увагу на таке.

Підставою для застосування та визначення розміру штрафних санкцій за вказаним рішенням від 28.01.2010 №0000102305 є Указ Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Так, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 листопада 2020 року в тотожній справі №826/14305/15 зазначив, що статтею 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» від 08 червня 1995 року №1к/95-ВР (далі - Конституційний Договір) Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов`язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів. Пунктом 3 статті 18 цього Договору також передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема діяння, які є злочинними, адміністративними і дисциплінарними порушеннями, відповідальність за них.

Оскільки шляхом прийняття Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, було врегульовано правовідносини державним органом, який наділено законодавчою ініціативою, то Указ № 436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення, як за перевищення встановлених строків звітування по використанню виданої під звіт готівки та порушення порядку відображення в облікових документах каси підприємства витраченої готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно частини 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, у відповідача були відсутні правові підстави для застосування положення статті 1 Указу Президента № 436/95 до правовідносин, що виникли після набрання чинності Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

Наведене також свідчить про відсутність правових підстав для застосування до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» штрафних санкцій, передбачених статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» на суму 54998,82 грн., а отже рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.01.2010 №0000102305 є протиправним та підлягає скасуванню.

Зазначені вище обставини є самостійною підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним, навіть за умови дотримання відповідачем строків, визначених ст.250 ГК України.

Щодо дотримання податковим органом строків застосування санкцій за оскаржуваним рішенням від 07.04.2010 №0000122305, суд зазначає таке.

З оскаржуваного рішення від 07.04.2010 №0000122305 вбачається, що останнє винесено за наслідками виявлених порушень Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Порушення виявлені та зафіксовані відповідачем 18 січня 2010 року в акті перевірки № 37/23-1/21536845.

Як вбачається з Акта перевірки, виявлені порушення відбулися в період з березня 2007 року по травень 2009 року (т. 2, а.с.215 - 216).

З огляду на дату винесення оскаржуваного рішення (07.04.2010) та передбачені ст.250 ГК України строки накладення стягнень, за вчинені до 07 квітня 2009 року правопорушення стягнення не могли бути накладені з причин спливу строку, визначеного ст. 250 ГК України.

Як вбачається з оскаржуваного рішення від 07.04.2010 №0000122305 та акта перевірки, лише 15 фактів виявлених порушень були вчинені після 07 квітня 2009 року.

Зокрема в акті перевірки зафіксовані порушення щодо незабезпечення друку фіскальних звітних чеків від 09, 11, 13, 16, 17, 20, 21, 23, 28 квітня 2009 року та від 01, 06, 07, 11, 14, 15 травня 2009 року (т.2 а.с.216 зворотна сторона).

Інші порушення Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР мали місце до 07.04.2009, що виключає застосування будь-яких санкцій за їх вчинення.

З огляду на викладене, за рішенням від 07.04.2010 №0000122305 штрафні (фінансові) санкції мали бути застосовані лише щодо 15 (п`ятнадцяти) порушень, які стосувалися незабезпечення друку фіскальних звітних чеків.

Відповідно до п.4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій до суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Станом на дату винесення оскаржуваного рішення від 07.04.2010 №0000122305 розмір 1 (одного) неоподаткованого мінімуму доходів громадян становив 17,00 грн.

Відтак, розмір штрафних санкцій, які підлягали застосуванню за рішенням від 07.04.2010 №0000122305, становить 5100,00 грн. (15 х 20 н.м.д.г.=15х340грн.) замість 640670,75 грн.

З підстав, зазначених вище, суд приходить до висновку про протиправність прийнятого податковим органом рішення від 07.04.2010 №0000122305 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 635570,75 грн. (640670,75 - 5100).

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

За викладених вище обставин суд дійшов висновку, що рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.01.2010 №0000102305 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню повністю.

Також, через доведеність ознак протиправності прийняте податковим органом рішення від 07.04.2010 №0000122305 підлягає скасуванню в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 635570,75 грн.

Відповідно до ч.1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду (21.09.2010) позивачем був сплачений судовий збір на суму 6,80 грн., що підтверджується квитанцією №214/27 від 20.09.2010, оригінал якої наявний в матеріалах справи (т.1, а.с.166).

Предметом оскарження виступали рішення контролюючого органу на загальну суму 695669,57 грн., розмір задоволених позовних вимог позивача становить 690569,57 грн. (99,3 %). Отже судовий збір у розмірі 6,75 грн. (6,80 грн.*99,3%) підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.01.2010 №0000102305 на суму 54998,82 грн. (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім грн. 82 коп.).

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 07.04.2010 №0000122305 в частині застосування до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» штрафних (фінансових) санкцій на суму 635570,75 грн. (шістсот тридцять п`ять тисяч п`ятсот сімдесят грн. 75 коп.).

4. Стягнути на користь Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» (ідентифікаційний код 21536845, місцезнаходження юридичної особи: 07362, Київська область, Вишгородський район, с. Новосілки, вулиця Київська, 50) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А) судовий збір у розмірі 6,75 грн. (шість грн. 75 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складання повного тексту рішення 07.07.2021 р.

Головуючий Кушнова А.О.

Судді Лисенко В.І.

Щавінський В.Р.