Рішення № 98141567, 22.06.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 червня 2021 рокум. Ужгород№ 260/659/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гебеш С.А.

при секретарі судових засідань - Гулай М.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Ярош Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Закарпатської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, а саме:

1. визнати протиправною бездіяльність службових осіб прокуратури Закарпатської області, яка перейменована в Закарпатську обласну прокуратуру щодо непроведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні 19 серпня 2020 року із органів прокуратури Закарпатської області, що виразилось у невиплаті вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку;

2. стягнути із Закарпатської обласної прокуратури, в яку перейменована прокуратура Закарпатської області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні 19 серпня 2020 року із органів прокуратури Закарпатської області в розмірі середнього заробітку в розмірі 23 216,20 грн.;

3. стягнути із Закарпатської обласної прокуратури, в яку перейменована прокуратура Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток із розрахунку середнього заробітку в розмірі 1254,93 грн. за весь час затримки повного розрахунку, який полягає у невиплаті вихідної допомоги при звільненні 19 серпня 2020 року з органів прокуратури Закарпатської області, за період із 19 серпня 2020 року по дату ухвалення судового рішення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що при звільненні з посади та органів прокуратури на підставі п. 9 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" не була нарахована та виплачена вихідна допомога, виплата якої передбачена ст. 44 КЗпП України.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

23 березня 2021 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що Законом України № 1697 не передбачено, що у разі звільнення прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 цього Закону виплату вихідної допомоги. У свою чергу, ст. 44 КЗпП України також не передбачає можливості виплати вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку працівникові у разі припинення трудового договору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII. Вказує на те, що позивач звільнений на підставі та в порядку, визначеному Законами № 113-ІХ та № 1697-VII, якими не передбачено вихідної допомоги при звільненні, а тому позивач не набув право на її отримання.

26 березня 2021 року та 30 березня 2021 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, із змісту яких вбачається, що позивач остаточно просить:

1. визнати протиправною бездіяльність службових осіб прокуратури Закарпатської області, яка перейменована в Закарпатську обласну прокуратуру щодо непроведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні 19 серпня 2020 року із органів прокуратури Закарпатської області, що виразилось у невиплаті вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку;

2. стягнути із Закарпатської обласної прокуратури, в яку перейменована прокуратура Закарпатської області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні 19 серпня 2020 року із органів прокуратури Закарпатської області в розмірі середнього заробітку в розмірі 23 216,20 грн.;

3. стягнути із Закарпатської обласної прокуратури, в яку перейменована прокуратура Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток із розрахунку середнього заробітку в розмірі 1254,93 грн. за весь час затримки повного розрахунку, який полягає у невиплаті вихідної допомоги при звільненні 19 серпня 2020 року з органів прокуратури Закарпатської області, за період із 19 серпня 2020 року по дату ухвалення судового рішення із розрахунку суми середнього заробітку в розмірі 8 282,53 грн.

30 березня позивачем подано відповідь на відзив, із змісту якого, зокрема вбачається, що позивач вказує на те, що відповідач з моменту звільнення і до цього часу повний розрахунок не здійснив, обґрунтовані законні вимоги позивача не визнав, чим підтверджується факт грубого порушення ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. 47, 116, 117 КЗпП України. А відтак є обґрунтованою відповідальність відповідача, що передбачена ст. 117 КЗпП України - стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати при звільненні по день ухвалення судового рішення.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з мотивів, наведених у позовній заяві та просив суд позов задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимоги, з мотивів наведених у письмовому відзиві на позовну заяву.

Заслухавши думку сторін, розглянувши подані сторонами документи, матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що Наказом виконувача обов`язків прокурора закарпатської області Дем`янчука І.І. від 17 серпня 2020 року № 350к ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звільнено з посади прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням , яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область, прокуратури Закарпатської області та з органів прокуратури Закарпатської області із посиланням на п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" (а.с. 29).

Цим же наказом зобов`язано відділ фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури провести остаточний розрахунок та здійснити всі належні виплати при звільненні.

04 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом про те чи виплачувалася йому вихідна допомога при звільненні з органів прокуратури, яка передбачена ст. 44 КЗпП України.

Листом Закарпатської обласної прокуратури № 27-85вих21 від 09 лютого 2021 року позивача повідомлено про те, що у разі звільнення відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" виплата вихідної допомоги не передбачена.

ОСОБА_1 вважаючи, що відповідач безпідставно не виплатив йому при звільнені вихідну допомогу, звернулася в суд з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі Закон № 1697-VI), організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону №1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону №1697-VII, прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Законом України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", статтю 51 Закону №1697-VII доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Законом №1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Поряд з цим, нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення, є стаття 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002 зазначив, що Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист. Правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України спеціального статусу посадових осіб не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна позиція неодноразово була висловлена і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 803/31/16, від 30 липня 2019 року у справі № 804/406/16, від 8 серпня 2019 року у справі № 813/150/16.

Так, КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (ст. 1 КЗпП України).

Згідно ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 4 ст. 40 КЗпП України, особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частини першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Згідно зі ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" було внесено зміни також і до КЗпП України, а саме: статтю 32 доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус"; статтю 40 доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус"; частину дев`яту статті 252 після слів "дисциплінарної відповідальності та звільнення" доповнено словами і цифрами "а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу".

Однак, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" зміни до КЗпП України, не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.

Відтак, ч. 5 ст. 51 Закону №1697-VII та ч. 4 ст. 40 КЗпП України, передбачає виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.

Чинним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

Так, вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

Зазначене відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №560/3971/19, яка у відповідності до ч. 5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню судом першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати вихідної допомоги при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку, що мало своїм наслідком порушення права останнього на належний соціальний захист, тому необхідно вийти за межі позовних вимог шляхом прийняття рішення про зобов`язання відповідача - Закарпатську обласну прокуратуру здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату вихідної допомоги при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку, а саме 23 216,26 грн.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі КМУ) від 08.02.1995 №100.

Пунктом 2 Порядку №100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно із пунктом 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних дні за цей період.

Що стосується суми середньомісячного заробітку, то суд вказує на те, що у матеріалах справи міститься розрахунковий лист ОСОБА_1 за 2020 рік табельний номер 186 (а.с. 25).

Із вказаного листа вбачається, що позивач перед звільненням - 19 серпня 2020 року пропрацював два календарні місяці, а саме у січні (21 день) та у лютому (16 днів), так як з 02 березня 2020 року по 01 квітня 2020 року перебував у щорічній відпустці (а.с.30); з 02 квітня 2020 року по 21 квітня перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листками непрацездатності серії АКА № 043919 (а.с. 31), АКА № 043990 (а.с. 32); з 23 квітня 2020 року по 31 липня 2020 року перебував у відпустці по догляду за дитиною - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку (а.с.33); з 03 серпня 2020 року по 22 серпня 2020 року - перебував на амбулаторному лікуванні - листок непрацездатності АКА № 078577 (а.с.34).

Згідно вказаного розрахункового листа у січні 2020 році позивачу нараховано23 535,58 грн. (21 робочий день) та у лютому нараховано 22 896,94 грн. (16 робочих днів), тобто середньоденний заробіток склав 1254,93 грн. (23 535,58 грн.+22 896,94 грн.=46432,52 грн./(21+16=37). Середньомісячне число робочих днів - 18,5 (21 (у січні)+16(у лютому)=37/2). Отже, розмір середньомісячної заробітної плати склав 23 216,20 грн. (1254,93 грн.*18,5 днів).

Суд не бере до уваги довідку Закарпатської обласної прокуратури від 16 червня 2021 року № 65вих-21, так як така суперечить розрахунковому листі за 2020 рік, який міститься в матеріалах справи.

Разом із тим суд вважає, що заявлені позивачем вимоги в частині позову, яка стосується стягнення середнього розміру заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 8282,53 грн. у даному випадку є передчасними.

Так, відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В даному випадку має місце спір про право на належні звільненому працівнику суми, а саме право позивача на отримання вихідної допомоги.

При цьому, частиною 2 статті 117 Кодексу законів про працю покладено обов`язок на роботодавця сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Підставою для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку буде рішення у даній справі, яким встановлено право позивача на отримання вихідної допомоги.

На час розгляду справи відсутні підстави вважати, що відповідачем при виплаті позивачу вихідної допомоги за цим рішенням суду не буде виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а тому право позивача в цій частині не є порушеним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині наразі є передчасними, фактично спрямовані на врегулювання тих відносин, які відбудуться в майбутньому, тобто після виконання судового рішення про виплату вихідної допомоги при звільненні, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, суд частково погоджується з мотивами і аргументами на які посилався позивач, оскільки наведений перелік доказів в частині спростовує позицію відповідача, відтак адміністративний позов слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 6, 9, 72-76, 242 -246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Закарпатської обласної прокуратури (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, буд. 2а, код ЄДРПОУ - 02909967) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку у сумі 23 216,26 грн. (двадцять три тисячі двісті шістнадцять гривень 26 копійок).

3. Зобов`язати Закарпатську обласну прокуратуру (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, буд. 2а, код ЄДРПОУ - 02909967) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає 23 216, 26 грн. (двадцять три тисячі двісті шістнадцять гривень 26 копійок) із утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

4. У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

В разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлено та підписано 02 липня 2021 року

СуддяС.А. Гебеш