Рішення № 98141547, 04.06.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2021 року м. Ужгород№ 260/1401/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гебеш С.А.

при секретарі судових засідань - Гулай М.В.

та осіб, які беруть участь у справі:

позивач - не з`явився;

представник відповідача - Худа І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області, в якому просить суд:

1. визнати протиправною відмову Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області викладену у листі від 25 березня 2021 року № 140/02-36 щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі шести середніх заробітних плат у зв`язку з припиненням виконання повноважень сільського голови Вільшанської сільської ради Хустського району Закарпатської області.

2. стягнути з Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі шести середніх заробітних плат у зв`язку із припиненням виконання повноважень сільського голови вільшанської сільської ради Хустського району Закарпатської області.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 24 листопада 2020 року був звільнений з посади сільського голови Вільшанської сільської ради, у зв`язку з припиненням повноважень, про що міститься запис в трудовій книжці. Однак відповідачем, в порушення вимог ст. 44 Кодексу законів про працю не виплачена вихідна допомога при звільненні. Вважає бездіяльність сільської ради щодо відмови у виплаті вихідної допомоги, визначеної ст. 44 Кодексу законів про працю протиправною.

01 червня 2021 року, відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що у відповідача відсутні підстави для нарахування вихідної допомоги. Зокрема, вказує на те, що вирішальним в даному випадку є те, що діяльність органів місцевого самоврядування визначені та врегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про місцеве самоврядування" та Законом України "Про статус депутатів місцевих рад". Правовими підставами припинення повноважень позивача є норми Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а не положення Кодексу законів про працю України відповідно і застосування норм трудового законодавства в частині виплати вихідної допомоги є неможливими. Разом з тим, вказав на те, що до обрання на виборну посаду позивач перебував у трудових відносинах з Вільшанською школою будучи призначеним 15 серпня 1986 року на посаду вчителя 1-3 класів. Відповідно до ч. 4 ст. 33 закону № 93 час роботи депутата у місцевій раді на постійній основі зараховується до загального і безперервного стажу роботи депутата, а також стажу роботи за тією спеціальністю, за якою він працював до обрання на виборну посаду в раді.

Будучи належним чином повідомленим про день, час та місце судового розгляду даної справи, позивач у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши думку представника відповідача, розглянувши подані сторонами документи, матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з рішенням Вільшанської сільської ради Хустського району Закарпатської області від 08 листопада 2015 року визнано повноваження Вільшанського сільського голови ОСОБА_1 30 жовтня 2015 року дійсними (а.с. 16).

Рішенням Драгівської сільської ради від 23 листопада 2020 року припинено повноваження ОСОБА_1 на підставі пп. 4 п. 2 р. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад", що підтверджується записом у трудовій книжці (а.с. 15).

Позивач звернувся до відповідача із заявою, якою просив нарахувати та виплатити належну йому суму вихідної допомоги, визначеної ст. 44 Кодексу законів про працю України, у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток з одночасною виплатою, відповідно до частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України, середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку.

Листом від 25 березня 2021 року №140-02-36 відповідач відмовив ОСОБА_1 у виплаті належної суми вихідної допомоги, визначеної статтею 44 Кодексу законів про працю України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавством передбачено основні гарантії діяльності посадових осіб місцевого самоврядування у сфері трудових та інших прав. Закон України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон 280) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону 280 система місцевого самоврядування, з-поміж інших, включає сільського, селищного, міського голову. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 12 Закону 280 сільський голова є головною посадовою особою територіальної громади села. Сільський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України. На сільських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 42 Закону 280 повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 07.06.2006 року № 2493-ІІІ "Про службу в органах місцевого самоврядування" (далі - Закон 2493) посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону 2493 посадами в органах місцевого самоврядування є, зокрема, виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах на певний строк.

В ч. 1 ст. 7 Закону 2493 зазначено що правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Законом України "Про статус депутатів місцевих рад" № 93-IV (далі - Закон 93) та іншими законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону 2493 на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 20 Закону 2493 крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" цим та іншими законами України.

Відповідно до статті 33 Закону 93, у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі.

З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.

Депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.

Час, коли колишній депутат тимчасово не працював у зв`язку з неможливістю надання йому попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, зараховується, але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою депутат працював до обрання у місцеву раду, де він виконував свої обов`язки на постійній основі.

Якщо на день закінчення повноважень депутат місцевої ради проходив військову службу у зв`язку з призовом на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або військову службу за контрактом під час дії особливого періоду, гарантії, передбачені цією статтею, надаються після його звільнення з військової служби.

Депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади, виключений з навчального закладу за умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду.

Час роботи депутата у місцевій раді на постійній основі зараховується до загального і безперервного стажу роботи (служби) депутата, а також стажу роботи (служби) за тією спеціальністю, за якою він працював до обрання на виборну посаду в раді.

Щодо підстав для звільнення/припинення повноважень сільського голови, суд зазначає наступне.

Повноваження сільського, селищного, міського голови (згідно ч. 1 ст. 42 Закону 280) закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої ст.79 цього Закону. Проте, у зв`язку з внесенням змін до адміністративно-територіального устрою України та у зв`язку з тим, що станом на дату проведення першої сесії новообраної Драгівської сільської ради 23 листопада 2021 року, Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій», прийнятий Верховною Радою України 17.11.2020 р. не набрав чинності, повноваження сільських голів попереднього скликання припиняються на підставі пп. 4 п. 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 16.04.2020 р. № 562 «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» (далі - Закон 562). У вказаній нормі зазначено, що повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, старост сіл, селищ територіальних громад, які увійшли до складу територіальних громад, території яких затверджено Кабінетом Міністрів України на підставі цього Закону, припиняються в день набуття повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних на перших місцевих виборах у 2020 році.

Тобто, у разі проведення першої сесії новообраної сільської, селищної, міської ради, в даному випадку Драгівської сільської ради, до набрання чинності Законом, прийнятим Верховною Радою України 17.11.2020 р. (законопроект № 3651-д), повноваження зазначених представницьких органів (сільських, селищних, міських рад) та осіб, які займають виборні посади (сільських, селищних, міських голів, старост сіл, селищ, секретарів сільських, селищних, міських рад) припиняються на підставі пп. 4 п. 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону 562 - в день першої сесії новообраної ради.

Суд звертає увагу, що посилання позивача щодо підстав його звільнення зазначених в п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) є помилковими, з гляду на наступне.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України визначено, що крім підстав, передбачених ст. 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Суд звертає увагу, що норму ч. 1 ст. 41 КЗпП України було доповнено п. 5 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13 травня 2014 року № 1255-VII.

Вказаний Закон набрав чинності 01 червня 2014 року та метою його прийняття було покращення інвестиційного клімату шляхом надання інвесторам (власникам) господарських товариств права звільняти посадових осіб (керівників, членів виконавчих органів) без зазначення причин, а також узгодження в цьому контексті норм трудового та господарського законодавства. Як гарантію в таких випадках передбачено виплату працівникам вихідної допомоги в розмірі не менше, як шестимісячний середній заробіток (ст. 44 КЗпП України). Зокрема, ст. 41 КЗпП України доповнена п. 5, який встановлює додаткову підставу розірвання трудового договору - «припинення повноважень посадових осіб».

Викладена норма характеризується юридичною невизначеністю, внаслідок чого неможливо встановити коло таких посадових осіб, а також випадки та підстави (причини) припинення їх повноважень. Формулювання цього положення є загальним та не містить посилань як щодо змісту та обсягу поняття «посадових осіб», так і типу та організаційно-правових форм юридичних осіб, яких вони стосуються. У зв`язку з чим, суд вважає посилання позивача, щодо виплати йому вихідної допомоги на підставі статті 44 КЗпП України, на норми п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України помилковими.

Повноваження позивача, посилаючись на норму КЗпП України, були припинені на підставі п. 9 ч. 1 ст. 36 - «підстави передбачені іншими законами». І саме такою підставою є пп. 4 п. 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону 562. Отже, припинення повноважень позивача у зв`язку із закінченням строку повноважень ради та виконавчого комітету не слід ототожнювати з припиненням виконання повноважень керівним складом господарських товариств, що презюмується п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, відтак, у даному випадку наслідки та гарантії передбачені ст. 44 КЗпП України до позивача застосовуватися не можуть, оскільки фактично мало місце звільнення позивача на підставі п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Щодо виплати позивачу вихідної допомоги, то останнім вірно зазначено, що питання виплати вихідної допомоги посадовим особам місцевого самоврядування не визначено ні Законом 280, ні Законом 157, ні Законом 2493 та помилково посилається на ст. 44 КЗпП України, відповідно до якої: при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Однак, при виплаті вихідної допомоги позивачу, останнім не можуть застосовуватися вказані норми КЗпП України, так як позивачем не взято до уваги, що в ч. 5 ст. 12 Закону 280 вказано: «на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом». Отже, на сільських голів поширюються гарантії зазначені в Законі України «Про статус депутатів місцевих рад» які зазначені в ч. 2 ст. 33 цього Закону. І саме Закон 93 містить спеціальні норми законодавчого врегулювання гарантій депутатів та голів місцевих рад при припиненні ними повноважень.

Суд звертає увагу, що саме ст. 33 Закону 93 є нормою спеціального законодавства та містить низку положень щодо охорони трудових та інших прав депутата (голови) місцевої ради. Тому доводи позивача про те, що до правовідносин, пов`язаних з проходженням служби в органах місцевого самоврядування можуть застосовуватися загальні положення трудового законодавства, є помилковими.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства.

З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат (голова) місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата (голови) місцевої ради на роботу, але не пізніш як через 3 місяці після припинення повноважень депутата (голови) місцевої ради.

Отже, охорона трудових прав депутата (голови) місцевої ради починається на етапі його обрання на виборну посаду у раді. Саме від правильного звільнення з попереднього місця роботи депутата (голови), обраного на виборну посаду у раді, залежить чи зможе він, у разі настання певних обставин, скористатися передбаченою цією статтею гарантією. Частина 1 ст. 33 Закону визначає, що трудовий договір з депутатом (головою) за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства.

Це означає, що трудовий договір з депутатом (головою) має припинятися на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України (у зв`язку із переходом на виборну посаду) - це перша обов`язкова умова. Тобто, особа, яка не перебувала у трудових відносинах перед обранням на виборну посаду (незайняті особи, особи зі статусом безробітного, фізичні особи-підприємці тощо) не може претендувати на виплату згаданої грошової компенсації.

Другою обов`язковою умовою є дотримання 3-місячного строку після припинення повноважень, протягом якого депутат має право на повернення на попереднє місце своєї роботи.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 33 Закону депутату (голові) місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Отже, депутату (голові) може бути надано й іншу рівноцінну роботу (посаду) на тому самому або навіть на іншому підприємстві (у разі відсутності попередньої роботи (посади).

Абзац 2 ч. 2 ст. 33 Закону передбачає, що у разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом (головою) місцевої ради зберігається, але не більше 6 місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. Проте зазначаються виключення: «у разі, якщо колишній депутат (голова) місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді».

Таким чином, третя обов`язкова умова - неможливість надання попередньої або іншої відповідної роботи (посади). Така неможливість має бути об`єктивною та документально підтвердженою.

Враховуючи вищезазначене, депутат (голова) не може претендувати на збереження протягом не більше 6 місяців його середнього заробітку з відповідного місцевого бюджету у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов:

- особа не перебувала у трудових відносинах перед обранням на виборну посаду (незайняті особи, особи зі статусом безробітного, фізичні особи- підприємці тощо);

- особа має право на пенсійне забезпечення;

- особа має право на пенсію за віком;

- особа має право на пенсію по інвалідності;

- особа має право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника;

- особа має право на пенсію за вислугу років відповідно до закону.

Загалом Закон 93 поширюється на всіх депутатів місцевих рад (сільських, селищних, міських, районних, обласних).

Однак гарантії, про які йдеться у ст. 33 цього Закону, поширюються і на певні категорії осіб, які обрані на виборні посади у радах та працюють в них на постійній основі: - у сільській, селищній, міській раді - сільський, селищний, міський голова, секретар відповідної ради; - у районній в місті раді - голова районної у місті ради, заступник голови районної у місті ради; - у районній раді - голова районної ради, заступник голови районної ради; в обласній раді - голова обласної ради, перший заступник голови обласної ради, заступник голови обласної ради, голова постійної комісії з питань бюджету обласної ради; - у Київській міській раді - заступник міського голови - секретар Київської міської ради, голова постійної комісії з питань бюджету Київської міської ради.

Як вбачається з наведеного, до звільнення позивач був посадовою особою місцевого самоврядування в розумінні ст.ст. 2, 3 Закону 2493 і його повноваження були припинені у зв`язку із набуттям повноважень ради нового скликання, що було зумовлено черговими виборами до Драгівської сільської ради. До обрання на виборну посаду позивач перебував у трудових відносинах з Драгівською сільською радою (секретар Вільшанської сільської ради).

На підставі викладеного вбачається, що у позивача відсутнє право на виплату вихідної допомоги у зв`язку з закінченням повноважень сільського голови. Оскільки позивача звільнено на підставі пп. 4 п. 2 Прикінцевих Положень закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення територій та центрів територіальних громад", а вихідна допомога в розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток передбачена лише в разі звільнення через припинення трудового договору з підстав п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України - суд дійшов висновку, що позивні вимоги про виплату позивачу вихідної допомоги при звільненні задоволенню не підлягають.

Згідно з частинами першою та другою ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Драгівської сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09 червня 2021 року

СуддяС.А. Гебеш