Рішення № 98141243, 29.06.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року м.Житомир

справа № 240/4820/21

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горовенко А.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ;

представника відповідача Управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області - Рудницької Л.Л.;

представник відповідачів: Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області та Олевської районної державної адміністрації Житомирської області - не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області, Управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та ї питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області та Олевської районної державної адміністрації Житомирської області в особі начальника управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій, скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати дії протиправними та скасувати наказ №10-К від 29.01.2021, виданий начальником управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації у зв"язку з припиненням юридичної особи публічного права шляхом реорганізації державного органу на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу";

- зобов"язати начальника управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та ї питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області;

зобов"язати голову Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області перевести ОСОБА_1 , як державного службовця на рівнозначну посаду державної служби в Коростенську районну державну адміністрацію, (як правонаступника юридичної особи публічного права - Олевської районної державної адміністрації Житомирської області), з метою забезпечення конституційних прав на працю, передбачених Законом України "Про державну службу", «Про зайнятість населення", «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- стягнути з Олевської районної державної адміністрації Житомирської області або її правонаступника юридичної особи публічного права - Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 29 січня 2021 по день поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що працював на посаді начальника відділу інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області. 06.01.2021 його попереджено про звільнення у зв`язку із припиненням юридичної особи публічного права шляхом реорганізації державного органу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

У подальшому, 29.01.2021 згідно із наказом №10-К від 29.01.2021, виданим начальником управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації, звільнено з посади на підставі п.1 ч.1 статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв"язку з припиненням юридичної особи публічного права шляхом реорганізації державного органу.

Позивач, вважаючи своє звільнення та наказ начальника управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації №10-к від 29.01.2021 протиправним та таким, що порушує його права, звернувся до суду за захистом порушеного права з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Додатково зазначив, що підставами для скасування оскаржуваного наказу є недотримання відповідачем строків звільнення (30 днів) з моменту попередження про вивільнення посади.

Також вказує, що відповідачем, при звільненні допущено дискримінацію та порушення принципу переважного права на працевлаштування, оскільки не враховано наявність у нього статусу інваліда війни ІІ групи, учасника бойових дій та 40-річний трудовий стаж.

На думку позивача, відповідач, як роботодавець не врахував при звільненні додаткові гарантії для окремих категорій громадян – осіб з інвалідністю, а саме у сприянні їх працевлаштування у зв"язку з ліквідацією підприємства.

Відповідач - Олевська районна державна адміністрація Житомирської області в особі начальника управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації в судовому засіданні проти позову заперечувала.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що 06.01.2021 ОСОБА_1 отримав попередження про наступне вивільнення, однак до спливу 30-денного терміну після ознайомлення з попередженням, а саме - 26.01.2021, позивачем подано заяву про скорочення термінів попередження та звільнення його із займаної посади з 29.01.2021.

Саме тому, з врахуванням наявної згоди ОСОБА_1 на звільнення, будь-які підстави для його поновлення на займаній посаді відсутні.

Відповідач – Олевська районна державна адміністрація Житомирської області та Коростенська районна державна адміністрація Житомирської області у визначений день та час до суду своїх уповноважених представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не звертався. Олевська районна державна адміністрація Житомирської області відзиву на позовну заяву до суду не надсила.

Коростенська районна державна адміністрації Житомирської області надіслала до суду відзив на позовну заяву за вх.№26055/21 від 18.05.2021 та за вх.№28673/21 від 27.05.2021 (аналогічного змісту), у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування правової позиції вказує, що на момент звільнення позивача в Коростенській районній державній адміністрації Житомирської області не було затверджено граничну чисельність працівників структури Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області, тому запропонувати позивачу іншу рівнозначну чи нижчу посади не було можливості.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача та представника відповідача – Олевської районної державної адміністрації Житомирської області в особі начальника управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 25.02.2002 працював в Олевській районній державній адміністрації Житомирської області на начальницьких посадах різних відділів, зокрема з 01.04.2017 посаді начальника відділу інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту (а.с. 24-28).

30 грудня 2020 року Олевською районною державною адміністрацією Житомирської області відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1635-р від 16 грудня 2020 «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» прийнято розпорядження №198 «Про реорганізацію структурних підрозділів районної державної адміністрації, які мають статус юридичної особи публічного права» (а.с.115-116, 117).

Згідно зі змістом вказаного розпорядження зобов"язано реорганізувати структурні підрозділи районної державної адміністрації юридичної особи публічного права, шляхом їх приєднання до Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області, зокрема, управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту.

04 січня 2021 року начальником управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області прийнято наказ №1 про реорганізацію вказаного управління (а.с. 123-124, 125).

У зв"язку із зазначеним, 06 січня 2021 року ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення. У попередженні зазначено, що у зв"язку з припиненням юридичної особи публічного права шляхом реорганізації державного органу, на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» заплановано звільнення із займаної посади начальника відділу інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, яке відбудеться через 30 календарних днів від дати отримання попередження (а.с.59).

Позивач був ознайомлений із вказаним попередженням, що засвідчується його підписом (а.с 59).

26 січня 2021 року ОСОБА_1 за власним підписом, подав на ім`я начальника управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області заяву в якій просив скоротити термін попередження від 06.01.2021 та звільнити його із займаної посади з 29.01.2021 на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» (а.с.121).

Відповідно до наказу управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області "Про звільнення ОСОБА_1 " №10-к від 29.01.2021 ОСОБА_1 з 29.01.2021 звільнено з посади начальника відділу інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області відповідно до п.1-1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», п.1 ч.40 КЗпП України (а.с. 21).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 5 Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 (в редакції, чинній на момент звільнення позивача - 29.01.2021, далі - Закон України «Про державну службу») встановлено, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Разом з тим правові підстави припинення державної служби на цей час регулюються виключно Розділом IX «Припинення державної служби» Закону.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній станом на день попередження позивача та на день видання наказу про звільнення) підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Отже, положенями статті 87 Закону України «Про державну службу» врегульовано підстави та порядок припинення державної служби у разі скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу, виключено обов`язок суб`єкта призначення пропонувати державному службовцю іншу рівноцінну посаду державної служби.

Частиною третьою статті 87 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного наказу) встановлено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Вказані норми закону неконституційними не визнавалися, тобто зазначені норми дають керівнику державного органу певну ступінь свободи у прийнятті рішення та наділяють його дискреційними повноваженнями.

Під дискреційним повноваженням розуміється таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, що визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а та від 12.04.2018 справа №826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто дискреційними повноваженням є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може" (постанова ВС від 30.07.2020 справа № 826/10085/16).

З огляду на системний аналіз положень Закону України «Про державну службу» у редакції чинній, на час прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача, який є спеціальним законом, що регулює статус державного службовця, встановлено право за рішенням суб`єкта призначення, а не його обов`язок щодо переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу посаду.

Відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, на момент звільнення позивача з державної служби - 29.01.2021 застосовується виключно те законодавство, яке було чинне.

Системний аналіз наведених положень свідчить про те, що звільнення з посади у разі ліквідації державного органу не містить положень щодо обов`язку пропонувати державному службовцю іншу рівноцінну посаду саме державної служби.

02.02.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» (далі - Закон № 378-ІХ), яким, зокрема, внесено зміни до статей 43-1 та 49-2 Кодексу законів про працю України.

Частиною шостою статті 49-2 Кодексу законів про працю Україні (далі - КЗпП України) передбачено, що вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей, зокрема, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Згідно з абзацом восьмим частини першої статті 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках, зокрема, звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу»: керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об`єднаннями громадян.

13.02.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» № 440-IX від 14.01.2020, яким внесено зміни до Закону України «Про державну службу» в частині процедури вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

Так, абзацом першим частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» передбачено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду У країни від 17.02.2015 у справі №21-8а15 за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Пунктом 8 частини другої статті 3 Закону України «Про державну службу» встановлено, що на державних службовців інших державних органів поширюється дія цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу» дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент вирішення спору врегульована положеннями Закону України «Про державну службу».

Отже, під час звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема відповідно до пункту 1 чи пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», положення статті 49-2 Кодексу законів про працю України та статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» не застосовуються.

Суд повторно наголошує, що питання припинення державної служби у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності, або штату державних службовців врегульовано статтею 87 цього Закону.

Так, стаття 87 Закону України «Про державну службу» встановлює порядок припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

Вищенаведеною нормою не передбачено положення про те, що звільнення державного службовця на підставі пункту 1-1 частини першої цієї статті Закону має здійснюватися з обов`язковим переведенням його на іншу роботу.

Щодо твердження позивача про те, що наказ про звільнення від 29.01.2021 винесено раніше 30 календарних днів з моменту попередження про вивільнення - 06.01.2021, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що як на підставу звільнення у наказі від 29.01.2021 відповідач посилання на заяву позивача від 26.01.2021, однак суд вказує, що заява позивача від 26.01.2021 про скорочення термінів попередження та звільнення не є підставою звільнення, а підставою (за бажанням позивача) видання наказу про його звільнення саме 29.01.2021, тобто раніше зазначеного у попередженні про наступне вивільнення від 06.01.2021 строку, з яким позивач у свою чергу погодився, підписав без зауважень (а.с.21, 121).

Суд зазначає, що у заяві позивача від 26.01.2021 міститься прохання позивача звільнити його із займаної посади 29.01.2021, тобто до закінчення 30-ти денного строку з дня попередження про звільнення, що у свою чергу підтверджує відсутність заперечень позивача щодо звільнення.

Суд також акцентує увагу на тому, що відповідно до законодавства, чинного станом на день попередження позивача та на день видання наказу про його звільнення був відсутній обов`язок керівника, суб`єкта призначення пропонувати вакантні посади державному службовцю, як відсутній і обов`язок щодо його працевлаштування.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ було видано правомірно.

Оцінюючи правомірність дій та рішень суб"єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов`язку вчинити певну дію.

Згідно з ч.1 ст.55 Конституції України та п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивача визначено, зокрема, як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Викладене свідчить, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Таким чином, передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом. А тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

В даному випадку суд встановив, що позивач звернувся із позовом бо вважає, що відповідачем протиправно позбавлено його можливості реалізувати надане та гарантоване йому державою право на працю державного службовця, оскільки звільнено передчасно (до спливу 30-денного строку) та не виконано обов"язку із працевлаштування.

Проте, зважаючи на досліджені судом матеріали та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що наказ №10-к від 29.01.2021 управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади прийнятий відповідно до норм чинного на момент його прийняття законодавства із дотриманням процедури звільнення.

Частиною 1 та 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, відповідач належними та допустимими доказами довів, що при прийнятті оскаржуваного наказу діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв"язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід.код НОМЕР_1 ) до Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області (вул.Грушевського, 60/2, м.Коростень, Коростенський район, Житомирська область, 11500, код ЄДРПОУ 04053513), Управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області (вул.Свято-Миколаївська, 4, м.Олевськ, Олевський район, Житомирська область, 11001, код ЄДРПОУ 41245235) та Олевської районної державної адміністрації Житомирської області в особі начальника управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації (вул.Свято-Миколаївська, 4, м.Олевськ, Олевський район, Житомирська область, 11001, код ЄДРПОУ 04053418) про визнання протиправними дій, скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 29 червня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Горовенко

Рішення складене у повному обсязі 06 липня 2021 року