Рішення № 98140557, 29.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року Справа № 160/2051/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/2051/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

11.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач, з урахуванням уточнень від 25.02.2021 року, просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо викладеної у листі № 0400-0307-8/33501 від 26 травня 2020 року відмови мені, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , у зарахуванні періодів роботи:

- з 17.07.1979 року по 18.05.1981 року (на Дніпропетровському заводі імені Бабушкіна слюсарем по зборці металоконструкцій (записи в трудовій книжці № 1 та № 2) що становить 1 рік 10 місяців 01 день трудового стажу);

- з 09.08.1983 року по 30.05.1985 року (в Новомосковській геологорозвідувальній експедиції Казенного підприємства "Південукргеологія" помічником бурильника механічного буріння по III розряду, із них період з 8 місяців 16 днів виконував роботи, що передбачено п. б статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (запис в трудовій книжці № 3 та № 4, довідка №№ 02-26 від 16.03.2015 року, довідку № 02-25 від 16.03.2015 року, довідку № 02-27 від 16.03.2015 року, довідку № 02-23 від 16.03.2015 року, довідку №02-24 від 16.03.2015 року) загальний стаж роботи складає 01 рік 09 місяців 21 день, безпосередньо в польових умовах складає 0 років 08 місяців 16 днів, до страхового стажу має зараховуватися 1 рік 0 місяців 0 днів відповідно до вимог п. б ст. 54 "Про пенсійне забезпечення", тож до стажу для призначення пенсії має зараховуватися 2 роки 1 місяць 5 днів);

- з 20.06.1985 року по 24.04.1987 року (на Дніпропетровському заводі імені Бабушкіна газозварювальником (записи в трудовій книжці № 5, № 6 та № 7) що становить 1 рік 10 місяців 04 дні трудового стажу); з 04.05.1987 року по 08.08.1990 року (на орендному підрядному спеціалізованому (сантехнічному) ремонтно-будівельному управлінні №8 газозварювальником (записи в трудовій книжці № 8 , № 9, № 10) що становить 4 роки 03 місяці 03 дні трудового стажу);

- з 13.08.1990 року по 26.04.1991 року (в науково-виробничому кооперативі "Лідер-1" газозварювальником (записи в трудовій книжці № 11 , № 12), що становить 0 років 08 місяців 13 днів трудового стажу);

- з 20.07.1993 року по 31.12.2003 року (стаж роботи підприємницької діяльності (листа № 64929/10/04-36-50-40-13 від 02.07.2020 року), що становить 10 років 5 місяців 7 днів страхового стажу);

- а також до пільгового стажу за списком 2 з 01.12.2005 року по 31.12.2012 року в ТОВ "Гідроспецбудмонтаж" електрогазозварювальником (записи в трудовій книжці № 13 , №14, № 15 та № 16, довідка №182 від 01.11.2017 року, наказ № 33 від 19.11.2003 року, Перелік робочих місць), що становить 06 років 10 місяців 30 днів, із них 6 років 10 місяців 00 днів виконував загальнобудівельні роботи за посадою електрозварник ручної зварки, що передбачено Списком 2 розділу XXXIII поз 33 КП 7212.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зарахувати періоди роботи з 17.07.1979 року по 18.05.1981 року, з 09.08.1983 року по 30.05.1985 року, з 20.06.1985 року по 24.04.1987 року, з 04.05.1987 року по 08.08.1990 року, з 13.08.1990 року по 26.04.1991 року, з 20.07.1993 року по 31.12.2003 року до страхового стажу що дає право на призначення пенсії за віком, та період роботи з 01.12.2005 року по 31.12.2012 року до пільгового стажу роботи в шкідливих умовах праці передбаченого Списком 2 розділу XXXIII поз 33 КП 7212.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , пенсію за віком з 19 березня 2020 року - з дня звернення до відповідача з відповідною заявою.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 11.02.2021 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 15.02.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст.160, 161 КАС України.

Позивачем у строк, визначений в ухвалі суду, усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 року відкрито спрощене провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст.262 КАС України.

Також, ухвалою суду від 01.03.2021 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів:

- інформацію (відомості) щодо відмови відповідачем у зарахуванні позивачу спірного періоду роботи (по кожному період окремо);

- пенсійної справи позивача;

- звернення позивача про призначення пенсії від 19.03.2020 року;

- лист відмова Пенсійного фонду №0400-0307-8/33501 від 26.05.2020 року та інші докази щодо суті спору тощо.

25.03.2021 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з додатками та доказами направлення позивачу та витребуваними судом доказами по справі.

15.04.2021 року позивач звернувся до суду із заявою, у який просить:

- зупинити провадження у адміністративній справі № 160/2051/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області "про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії" до вирішення цивільної справи № 205/2895/21 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення (факт належності трудової книжки) що розглядається Ленінським районним судом м.Дніпропетровська та до набрання законної сили судового рішення по цивільній справі № 205/2895/21 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення (факт належності трудової книжки).

Ухвалою суд від 16.04.2021 року зупинено провадження у справі №160/2051/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №205/2895/21.

Ухвалою суду від 18.06.2021 року поновлено провадження у справі.

За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 29.06.2021 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 19 березня 2020 року він звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питання призначення йому пенсії за віком.

Позивач вказує, що надав Пенсійному органу такі документи: трудову книжку, довідки про пільгові умови праці: довідку № 02-26 від 16.03.2015 року, довідку № 02-25 від 16.03.2015 року, довідку № 02-27 від 16.03.2015 року, довідку №02-23 від 16.03.2015 року, довідку № 02-24 від 16.03.2015 року, довідку № 182 від 01.11.2017 року, копію наказу №33 від 19.11.2003 року, копію Переліку робочих місць, довідку №6 від 24.02.2015 року, довідку № 7 від 24.02.2015 року, довідку № 6/1 від 24.02.2015 року, довідку № 7/1 від 24.02.2015 року, паспорт та код, диплом, військовий квиток, тощо.

26.05.2020 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу.

Позивач вказує, що йому в усному порядку було повідомлено, що його стаж підприємницької діяльності за період з 20.07.1993 року по 10.11.2014 року не зараховано Пенсійним органом, та рекомендовано звернутися за відповідною довідкою до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області.

З урахуванням наведеного, позивач звернувся до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області щодо підтвердження свої підприємницької діяльності в період з 20.07.1993 року по 15.01.2015 року.

Вказує, що згідно листа № 64929/10/04-36-50-40-13 від 02 липня 2020 року Головне управління ДПС в Дніпропетровській області, видно, що з 20.07.1993 року по 10.11.2014 року ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) перебував на податковому обліку у Головному управління ДПС в Дніпропетровській області, Правобережного управління, Новокодацькій ДНІ (Новокодацький р-н м.Дніпра). За період до 2001 року надати дані щодо сплати податків по платникам податків надати неможливо. Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів в неї» від 03.10.2018 року № 793 з січня 1998 року по 31 грудня 2003 року для підтвердження стажу необхідна довідка щодо реєстрації особи у якості суб`єкта підприємницької діяльності.

Позивачем до матеріалів пенсійної справи було долучено вказаний лист податкового органу.

Між тим, Пенсійний фонд також відмовив йому у призначенні пенсії через відсутність страхового стажу, так як з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року має бути страхового стажу не менше 27 років, а йому враховано страхового стажу лише 23 роки 9 місяців 2 дні.

Позивач вважає таку відмову Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області незаконною та такою, що порушує його конституційні права, у зв`язку із чим звернувся до суту із цією позовною заявою.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

У обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що 19.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою та документами для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VІ.

Згідно статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком за наявності страхового стажу; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно до пункту першого частини 1 статті 45 Закону № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначення (перерахунку) пенсії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенси відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, із змінами і доповненнями (далі - Порядок), до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Згідно змісту п. 4.2. Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу, даним паспорта та документам про стаж;

перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Частиною 3 статті 44 Закону № 1058 передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідач вказує, що згідно наданих ОСОБА_1 документів, відділом з питань перерахунків пенсій № 2 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розраховано його стаж, який склав 23 роки 9 місяців 2 дні.

З огляду на викладене вище, у зв`язку з відсутністю необхідного загального страхового стажу ОСОБА_1 відмовлено в призначенні в призначенні пенсії за віком, про що направлено лист № 0400-0307-8/33501 від 26.05.2020 року.

01.02.2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Відповідача з заявою та документами для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду вказаної вище заяви, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з тим, що стаж по трудовій книжці НОМЕР_6 від 18.07.1979 року неможливо зарахувати, оскільки у трудовій книжці дата народження ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не співпадає з паспортними даними (22.03.1960 року).

Відповідь № 0400-010303-8/19649 від 10.02.2021 року була направлена на поштову адресу позивача.

Враховуючи наведене, Головне управління Пенсійного фонду України в діями в межах норм чинного законодавства.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 19.03.2020 року, позивач, ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою та документами для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VІ.

До заяви було долучено трудову книжку, довідки про пільгові умови праці: довідку №02-26 від 16.03.2015 року, довідку №02-25 від 16.03.2015 року, довідку №02-27 від 16.03.2015 року, довідку №02-23 від 16.03.2015 року, довідку №02-24 від 16.03.2015 року, довідку №182 від 01.11.2017 року, копію наказу №33 від 19.11.2003 року, копію Переліку робочих місць, довідку №6 від 24.02.2015 року, довідку № 7 від 24.02.2015 року, довідку №6/1 від 24.02.2015 року, довідку № 7/1 від 24.02.2015 року, паспорт та код, диплом, військовий квиток.

Листом від 26.05.2020 року за №0400-0307-8/33501 Пенсійним органом було повідомлено позивачеві про відмову у призначенні пенсії посилаючись на те, що згідно положень статті 26 вищевказаного Закону особи мають право на призначення пенсії за віком за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 по 31 грудня 2020 року- не менше 27 років. Згідно наданих документів можливо зарахувати до загального страхового стажу 23 роки 9 місяців 2 дні. До загального страхового стажу зарахований весь період згідно записів в трудовій книжці та індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Враховуючи вищевикладене, в призначенні пенсії за віком згідно наданої позивачем заяви від 19.03.2020 року було відмовлено, за відсутністю, необхідного загального страхового стажу.

Згідно наданих ОСОБА_1 документів, відділом з питань перерахунків пенсій № 2 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розраховано його стаж, який склав 23 роки 9 місяців 2 дні.

У зв`язку з відсутністю необхідного загального страхового стажу позивачу відмовлено в призначенні в призначенні пенсії за віком, і про це листом повідомлено листом № 0400-0307-8/33501 від 26.05.2020 року.

01.02.2021 року позивач повторно звернувся до відповідача з заявою та документами для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду цієї заяви, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом за № 0400-010303-8/19649 від 10.02.2021 року було відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з тим, що стаж по трудовій книжці НОМЕР_6 від 18.07.1979 року неможливо зарахувати, оскільки у трудовій книжці дата народження ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не співпадає з паспортними даними (22.03.1960 року).

Позивач вважає, що відповідач, приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, чим порушив право позивача на пенсійне забезпечення, у зв`язку із чим звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із такого.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, прийнятий 9 липня 2003 року (далі Закон №1058-IV в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

Згідно з ч.3 ст.4 Закону №1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту ст. 5 Закону №1058-IV, то цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Приписами статті 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Статтею 1 Закону №1788-ХІІ визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 2 Закону №1788-ХІІ за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Частиною 1 ст. 7 Закону №1788-ХІІ встановлено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до статті 62 цього Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Судом встановлено, що 19.03.2020 року, позивач, ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою та документами для призначення пенсії за віком.

Листом від 26.05.2020 року за №0400-0307-8/33501 Пенсійним органом було повідомлено позивачеві про відмову у призначенні пенсії посилаючись на те, що згідно положень статті 26 вищевказаного Закону особи мають право на призначення пенсії за віком за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 по 31 грудня 2020 року- не менше 27 років. Згідно наданих документів можливо зарахувати до загального страхового стажу 23 роки 9 місяців 2 дні. До загального страхового стажу зарахований весь період згідно записів в трудовій книжці та індивідуальних відомостей про застраховану особу.

01.02.2021 року позивач повторно звернувся до відповідача з заявою та документами для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду заяви від 01.02.2021 року, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом за № 0400-010303-8/19649 від 10.02.2021 року було відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з тим, що стаж по трудовій книжці НОМЕР_6 від 18.07.1979 року неможливо зарахувати, оскільки у трудовій книжці дата народження ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не співпадає з паспортними даними (22.03.1960 року).

08.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. В обґрунтування заявлених вимог заявник посилався на те, що у трудовій книжці серії НОМЕР_6 , заповненій 18.07.1979 року на російській мові ПІБ заявника вказано як: « ОСОБА_1 », а дата народження: « ІНФОРМАЦІЯ_1 » замість вірного: « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». У зв`язку з вказаними розбіжностями у написанні дати народження заявника в трудовій книжці та паспорті громадянина України, Пенсійним фондом було відмовлено в прийнятті документів для оформлення пенсії. Просив суд встановити факт, що трудова книжка серії НОМЕР_6 , заповнена 18.07.1979 року, належить позивачу.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 11.05.2021 року, яке набрало законної сили, по справі №205/2895/21, заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволено. Встановлено факт належності ОСОБА_1 трудової книжки серії НОМЕР_6 , заповненої 18.07.1979 року.

Згідно положень ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також, суд зазначає, що порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (надалі - Інструкція №58).

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників видно, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Слід вказати, що Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство.

Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії позивачеві.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні до загального стажу роботи позивача стаж його роботи в "Солонянській райсільгоспхімії" з 12 квітня 1989 року по 03 червня 1991 року, згідно його трудової книжки колгоспника №172 виданої 28 квітня 1981 року колгоспом імені Б.Хмельницького Солонянського району Дніпропетровської області.

Щодо вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити пенсію за віком позивачу з 19.03.2020 року, слід зазначити про таке.

Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до вимог статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 5 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно з частинами першою та другою статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Згідно частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи з зазначених положень, адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти будь-яке рішення.

Таким чином, суд не вправі перебирати на себе функції суб`єкта владних повноважень та своїм рішенням зобов`язувати останнього продовжити контракт про проходження служби цивільного захисту із позивачем, оскільки за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження суб`єкта владних повноважень щодо укладення таких контрактів є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією відповідного органу чи посадової особи.

Слід наголосити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, слід відновити порушене право позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути питання, віднесені до його дискреційних повноважень з урахуванням висновків суду.

За наведених обставин порушені права позивача підлягають відновленню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди його роботи, а саме: з 17.07.1979 року по 18.05.1981 року на Дніпропетровському заводі імені Бабушкіна слюсарем по зборці металоконструкцій (записи в трудовій книжці № 1 та №2); з 09.08.1983 року по 30.05.1985 року в Новомосковській геологорозвідувальній експедиції Казенного підприємства "Південукргеологія" помічником бурильника механічного буріння по III розряду (запис в трудовій книжці № 3 та № 4); з 20.06.1985 року по 24.04.1987 року на Дніпропетровському заводі імені Бабушкіна газозварювальником (записи в трудовій книжці № 5, № 6 та № 7); з 04.05.1987 року по 08.08.1990 року на орендному підрядному спеціалізованому (сантехнічному) ремонтно-будівельному управлінні №8 газозварювальником (записи в трудовій книжці № 8 , № 9, № 10); з 13.08.1990 року по 26.04.1991 року в науково-виробничому кооперативі "Лідер-1" газозварювальником (записи в трудовій книжці № 11, №12).

Щодо стажу роботи підприємницької діяльності.

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV унормовано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років, - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року.

Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 3-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом №2148-VIII від 03.10.2017) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Тобто, вказаними змінами законодавець передбачив зарахування як до трудового так і до страхового стажу фізичних осіб - підприємців періоди провадження ними господарської діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Як вже зазначено вище підприємці при досягненні пенсійного віку мають право на призначення пенсії за віком, проте зарахування підприємницької діяльності до страхового стажу залежить від того, яку систему оподаткування використовував приватний підприємець до виходу на пенсію. Відповідно до цього законодавець визначав перелік документів, які підтверджують зарахування стажу у певні періоди.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3-1 розділу XV Перехідні положення Закону №1058-IV (з внесеними змінами Законом № 2148-VIII від 03.10.2017), чинним з 01.01.2018 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 01.07.2000 по 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відповідно до пункту 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01.05.1993, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток №1).

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 01.01.2004 по 31.12.2017 за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01.07.2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01.01.1998 року по 30.06.2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Отже, з аналізу наведених положень слідує, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:

до 01.05.1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків,

з 01.01.1998 року по 31.12.2003 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків,

з 01.01.2004 року по 31.12.2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Оформлення такої довідки за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 року № 8-1) є обов`язковим відповідно до пункту 2.1. розділу П Порядку №22-1.

Відомості такої довідки містять інформацію про сплату страхових внесків, єдиного внеску з 01.07.2000 року, з часу запровадження персоніфікованого обліку. Такі відомості будуть повними за умови, що підприємець був своєчасно зареєстрований у відповідному територіальному управлінні Пенсійного фонду і своєчасно сплачував страхові внески (в подальшому єдиний внесок).

Так, відповідно до частин першої-другої статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.

Пунктом 1 частини другої статті 22 Закону № 1058-IV передбачено, що відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.

Абзацом п`ятим частини першої статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 року було затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення №794), згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до пункту 5 Положення №794 персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Пунктами 6-7 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України "Про інформацію" має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови. Уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України. Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.

Також суд звертає увагу, що відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 5-5 від 10.06.1994 (далі - Інструкція №5-5, чинної у спірний період) усі підприємства, у тому числі з іноземними інвестиціями, а також громадяни які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їхній праці, адвокати зобов`язані зареєструватись як платники внесків в органах Пенсійного фонду в районах (містах) у 10-денний строк з дня одержання свідоцтва про реєстрацію в місцевих органах державної влади, про що отримують повідомлення Фонду (додаток № 1).

Згідно з пунктом 18 Інструкції № 5-5 для обчислення суми внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та на виключно їхній праці, а також для адвокатів, береться оподаткований чистий доход, який вираховується як різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, що безпосередньо пов`язані з одержанням доходу, на підставі копій податкових декларацій. Громадянам, які займаються підприємницькою діяльністю на основі патенту, нараховуються внески з тієї суми доходу, з якої визначається плата за патент.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Інструкції про порядок обчислення сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 06.09.1996 року №11-1 (далі - Інструкція № 11-1 (чинної у спірний період), платниками обов`язкових внесків на державне соціальне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності.

Відповідно до пункту 2.9 Інструкції від 06.09.1996 року № 11-1 платники, перелічені в пп.2.2, 2.4 зобов`язані зареєструватись в органах Пенсійного фонду в районах (містах) за юридичною адресою, а платники, зазначені у п.2.7 - за постійним місцем проживання.

Системний аналіз наведених правових норм законодавства дає суду підстави для висновку, що у період з 1993 року по 01.07.2000 року на законодавчому рівні було передбачено зарахування до страхового (трудового) стажу для обчислення пенсій період здійснення підприємницької діяльності за умови сплати підприємцями страхових внесків до Пенсійного фонду України, які підлягали обов`язковій реєстрації як платники внесків в органах пенсійного фонду.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.10.2018 року у справі №643/20104/15-а, де суд констатував, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Судом встановлено, що відповідачем до страхового стажу позивача не зараховано періоди здійснення підприємницької діяльності у період з 20.07.1993 року по 31.12.2003 року.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 02.07.2020 року за №64929/10-04-36-50-40-13 відомо, що ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), з 20.07.1993 року перебуває на податковому обліку у ГОЛОВНОМУ УПРАВЛІННІ ДПС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, ПРАВОБЕРЕЖНОГО УПРАВЛІННЯ, НОВОКОДАЦЬКІЙ ДПІ (НОВОКОДАЦЬКИЙ Р-Н М.ДНІПРА), з 10.11.2014 року перебуває в 11 стані (ПРИПИНЕНО, АЛЕ НЕ ЗНЯТО З ОБЛІКУ (КОР НЕ ПУСТІ)). ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) здійснював підприємницьку діяльність за період: з 01.01.2001р. по 10.11.2014р. перебував на загальний системі оподаткування без сплати податків. Надати дані про сплату податків по платниках податків до 2001 року немає технічної можливості, так як АІС "Облік податків та платежів" по фізичних особах введено в експлуатацію з 2001 року (Наказ ДС України від 10.01.2001 №3 "Про впровадження в промислову експлуатацію програмного забезпечення інтегрованого в АІС "Облік податків та платежів"). Згідно архіву баз даних ДНІ у Ленінському районі м.Дніпра АІС "Облік податків та платежів" з 2001 по 2014 р. ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) не сплачував податки.

Отже, позивач має право на зарахування періодів його підприємницької діяльності на підставі даних про реєстрацією суб`єктом підприємницької діяльності.

Відмова відповідача у зарахуванні періодів підприємницької діяльності позивача є протиправною.

Щодо зарахування до пільгового стажу за списком 2 з 01.12.2005 року по 31.12.2012 року в ТОВ "Гідроспецбудмонтаж" електрогазозварювальником (записи в трудовій книжці № 13 , № 14, № 15 та № 16, довідка № 182 від 01.11.2017 року, наказ №33 від 19.11.2003 року, Перелік робочих місць), що становить 06 років 10 місяців 30 днів, із них 6 років 10 місяців 00 днів виконував загальнобудівельні роботи за посадою електрозварник ручної зварки, що передбачено Списком 2 розділу XXXIII поз 33 КП 7212.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36.

Згідно матеріалів справи, встановлено, що у період роботи з 01.12.2005 року по 31.12.2012 року в ТОВ «Гідроспецбудмонтаж» електрогазозварювальником, позивач виконував загальнобудівельні роботи за посадою електрозварник ручної зварки, що передбачено Списком 2 розділу XXXIII поз 33 КП 7212.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36, що дає йому право на пільгове пенсійне забезпечення. Згідно положень ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду№ 1-р/2020 від 23.01.2020 року на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від останнього місця роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праціб) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;.... Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;... .мені не було враховано пільговий стаж роботи на даному підприємстві.

Відповідно до п. 2 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Враховуючи наведене вище, слід дійти висновку, що відповідачем протиправно не було зараховано період роботи позивача з 01.12.2005 року по 31.12.2012 року в ТОВ "Гідроспецбудмонтаж" електрогазозварювальником (записи в трудовій книжці № 13 , № 14, № 15 та № 16) до пільгового стажу роботи в шкідливих умовах праці передбаченого Списком 2 розділу XXXIII поз 33 КП 7212.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36.

Таким чином, зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, з урахуванням положень ч.2 ст. 9 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладені у листі за №0400-0307-8/33501 від 26.05.2020 року та у листі за №0400-010303-8/19649 від 10.02.2021 року, щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди його роботи, що дають право на призначення пенсії за віком, а саме: з 17.07.1979 року по 18.05.1981 року на Дніпропетровському заводі імені Бабушкіна слюсарем по зборці металоконструкцій (записи в трудовій книжці № 1 та №2); з 09.08.1983 року по 30.05.1985 року в Новомосковській геологорозвідувальній експедиції Казенного підприємства "Південукргеологія" помічником бурильника механічного буріння по III розряду (запис в трудовій книжці № НОМЕР_7 та № 4); з 20.06.1985 року по 24.04.1987 року на Дніпропетровському заводі імені Бабушкіна газозварювальником (записи в трудовій книжці № НОМЕР_8 , № 6 та № 7); з 04.05.1987 року по 08.08.1990 року на орендному підрядному спеціалізованому (сантехнічному) ремонтно-будівельному управлінні № 8 газозварювальником (записи в трудовій книжці № 8 , № 9, №10); з 13.08.1990 року по 26.04.1991 року в науково-виробничому кооперативі "Лідер-1" газозварювальником (записи в трудовій книжці № 11 , № 12); з 20.07.1993 року по 31.12.2003 року стаж роботи підприємницької діяльності; в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період його роботи з 01.12.2005 року по 31.12.2012 року в ТОВ "Гідроспецбудмонтаж" електрогазозварювальником (записи в трудовій книжці № 13 , № 14, № 15 та № 16) до пільгового стажу роботи в шкідливих умовах праці передбаченого Списком 2 розділу XXXIII поз 33 КП 7212.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36 та в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 19.03.2020 року та від 01.02.2021 року, з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні суду.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" №33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу у призначені пенсії за віком.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 681,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладені у листі за №0400-0307-8/33501 від 26.05.2020 року та у листі за №0400-010303-8/19649 від 10.02.2021 року, щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди його роботи, що дають право на призначення пенсії за віком, а саме:

з 17.07.1979 року по 18.05.1981 року на Дніпропетровському заводі імені Бабушкіна слюсарем по зборці металоконструкцій (записи в трудовій книжці № 1 та №2);

з 09.08.1983 року по 30.05.1985 року в Новомосковській геологорозвідувальній експедиції Казенного підприємства "Південукргеологія" помічником бурильника механічного буріння по III розряду (запис в трудовій книжці № 3 та № 4);

з 20.06.1985 року по 24.04.1987 року на Дніпропетровському заводі імені Бабушкіна газозварювальником (записи в трудовій книжці № НОМЕР_8 , № 6 та № 7);

з 04.05.1987 року по 08.08.1990 року на орендному підрядному спеціалізованому (сантехнічному) ремонтно-будівельному управлінні № 8 газозварювальником (записи в трудовій книжці № 8 , № 9, № 10);

з 13.08.1990 року по 26.04.1991 року в науково-виробничому кооперативі "Лідер-1" газозварювальником (записи в трудовій книжці № 11 , № 12);

з 20.07.1993 року по 31.12.2003 року стаж роботи підприємницької діяльності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період його роботи з 01.12.2005 року по 31.12.2012 року в ТОВ "Гідроспецбудмонтаж" електрогазозварювальником (записи в трудовій книжці № 13 , № 14, № 15 та № 16) до пільгового стажу роботи в шкідливих умовах праці передбаченого Списком 2 розділу XXXIII поз 33 КП 7212.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 19.03.2020 року та від 01.02.2021 року, з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні суду.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 681,00 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 29.06.2021 року.

Суддя В.В. Ільков