Рішення № 98140551, 30.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2021 року Справа № 160/2696/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини Т0120 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини Т0120, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини Т0120 (49035, м. Дніпро, Криворізьке шосе, 2, код ЄДРПОУ 33248535) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (код ІНН НОМЕР_1 ) середнього заробітку у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, з 17.08.2018р. по 27.11.2020р.;

- стягнути з Військової частини Т0120 (49035, м. Дніпро, Криворізьке шосе, 2, код ЄДРПОУ 33248535) (49035, м.Дніпро, Криворізьке шосе, 2, код ЄДРПОУ 33248535), на користь ОСОБА_1 (код ІНН НОМЕР_1 ) середній заробіток у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні за період з 17.08.2018р. по 27.11.2020р.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що він проходив військову службу на посаді заступника командира - начальника транспортно-технічної частини військової частини Т0120. 26.07.2018р. позивача було звільнено зі служби. 27.11.2020р. Військовою частиною Т0120 здійснено остаточний розрахунок при звільнені, а саме: виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 17.08.2018р. у розмірі 30288,36грн.. 12.01.2021р. позивач звернувся до командира Військової частини Т0120 з листом щодо виплати останньому середнього заробітку у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до чинного законодавства. 14.01.2021р. Військовою частиною Т0120 було направлено на адресу позивача лист, в тексті якого зазначено про відмову у виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. Виходячи із вищевикладеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 року відкрито провадження у справі №160/2696/21 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що відносини між сторонами щодо грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку нормами та положеннями КЗпП України не регулюються, та нормами КЗпП не регламентуються, так як військовослужбовці правового статусу «працівник» не мають, проходження військової служби врегульовано спеціальним (окремим) законодавством, тому чинність КЗпП України на них не поширюється, а його норми, зокрема і норми ст. ст. 116, 117 КЗпП, не можуть поширюватись на відносини між військовими частинами та військовослужбовцями з приводу питань, які випливають з відносин проходження військової служби.

Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять військову службу. Крім того, згідно із законодавством військовослужбовці отримують не заробітну плату, а грошове забезпечення. Отже, оскільки позивач проходив саме військову службу та одержував грошове забезпечення за рахунок Держави Україна, тобто, не знаходився трудових відносинах саме з Військовою частиною Т0120, то відносно нього не розповсюджуються положення статей 116, 117 Кодексу законів про пращ України, а тому в задоволенні його позовних вимог про стягнення з відповідач середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, є необґрунтованими. При цьому відповідач посилається на офіційний лист - роз`яснення Міністерства соціальної політики України (Департамент заробітної плати та умов праці) лист 24.07.2013р. №774/13/84-13 Публікації документа Бюджетна бухгалтерія від 09.2013 - №35 Баланс-Бюджет від 14.10.2013 - 2013р. №41, стор.13 зазначено: «…Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають та такій службі, додаткові обов`язки і відповідальність». Виходячи з наведеного, на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 13.08.2015р. по 17.08.2018р. проходив військову службу у в/ч Т0120.

12.10.2015р. позивачу видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 .

Пунктом 1 наказу командира в/ч Т0120 (по стройовій частині) від 17.08.2018 № 157 визначено:

- полковника ОСОБА_1 , заступника командира - начальника транспортно-технічної частини Військової частини Т0120, який наказом голови Адміністрації Державної служби транспорту від 26.07.2018 № 42 відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнений з військової служби у відставку Збройних сил України за підпунктом «а» пункту 2 частини шостої (за станом здоров`я), з правом носіння військової форми одягу, вважати таким, що справи та посаду здав 17.08.2018;

- 17.08.2018 виключити зі списків особового складу Військової частини Т0120, з усіх видів забезпечення та направити на військовий облік до Новокодацького РВК міста Дніпра;

- щорічну чергову відпустку за 2018 рік використав. Грошову допомогу на оздоровлення за 2018 рік отримав;

- відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» гідний отримання премії в повному обсязі за період з 01.08.2018 по 17.08.2018 а сумі 985,23 грн;

- виплатити полковнику ОСОБА_1 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 30 років в сумі 255331,50 грн;

- вислуга років в Збройних Силах України та в Державній спеціальній службі транспорту станом на 17.08.2018 складає: календарна - 30 років 00 місяців 16 днів, загальна - 30 років 11 місяців 24 дні.

В матеріалах справи містяться відомості, що 07.08.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини Т0120 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини Т0120 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій, що передбачена статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за період з 2015 року по 2018 рік, що сумарно складає 56 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення позивача з військової служби, тобто станом на 17.08.2018; зобов`язання Військової частини Т0120 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану ОСОБА_1 додаткову оплачувану відпустку, що передбачена статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за період з 2015 року по 2018 рік, що сумарно складає 56 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення позивача з військової служби, тобто станом на 17.08.2018.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2020р. у справі №160/9216/20 адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Військової частини Т0120 (код ЄДРПОУ 33248535; вул. Криворізьке шосе, буд. 2, м. Дніпро, 49035) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини Т0120 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Зобов`язано Військову частину Т0120 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 17.08.2018. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Зазначене вище рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2020р. у справі №160/9216/20 набрало законної сили 24.11.2020р., що підтверджується відповідною відміткою на примірнику останнього, роздрукованого з сайту Єдиний державний реєстр судових рішень та долученого до матеріалів справи.

Грошові кошти на рахунок позивача зараховані 27.11.2020 р. в сумі 30288,36грн., що підтверджується відповідною випискою, яка міститься в матеріалах справи.

12.01.2021р. позивач звернувся до командира Військової частини Т0120 із заявою щодо нарахування та виплати середнього заробітку у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні за період з 18.08.2018р. по 27.11.2020р., з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

14.01.2021р. відповідачем було направлено на адресу позивача лист, в тексті якого зазначено, що Військова частина Т0120 є структурним підрозділом Державної спеціальної служби транспорту та не є основним розпорядником коштів, а відповідно до ст.17 ЗУ «Про Державну спеціальну службу транспорту" фінансування Державної спеціальної служби транспорту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах обсягів бюджетних призначень, встановлених головному розпоряднику - Міністерству оборони України і передбачених окремим рядком у Державному бюджеті України. Отже, військова частина Т0120 є розпорядником коштів третього рівня. Кошти додаткові виплати головним розпорядником не виділялись

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч.1 ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення.

Водночас такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства - Кодексом законів про працю України.

З аналізу зазначених норм трудового законодавства випливає, що умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником і підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Крім того, у постанові від 15.09.2015р. по справі № 21-1765а15 Верховний Суд України прийшов до висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст.116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

З вказаного вбачається, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується виплата на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 17.08.2018р. саме 27.11.2020р., що підтверджується копією виписки, яка міститься в матеріалах справи та зважаючи на той факт, що питання стосовно виплати останньої вирішено в судовому порядку, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили 24.11.2020р., датою відліку виплати середнього заробітку передбаченого ст.117 КЗпП України буде саме дата набрання рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2020р. у справі №160/9216/20 законної сили, тобто - 24.11.2020р.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок №100).

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, згідно довідки Військової частини Т0120 від 04.02.2021р. №13/13-84 грошове забезпечення позивача за червень 2018 - липень 2018 року складала 17022,10 грн. відповідно, отже середньоденний розмір грошового забезпечення позивача розраховується наступним чином: (17022,10 грн. + 17022,10 грн.) / 61 (кількість днів в червня та липні 2018 року) = 558,10 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що сума середньомісячного заробітку позивача за прострочений період, а саме: з дати набранням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2020р. у справі №160/9216/20 - 24.11.2020р. по дату виплати - 27.11.2020р. складає 2232,40 (558,40 * 4 дні).

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в наступній редакції:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини Т0120 (49035, м. Дніпро, Криворізьке шосе, 2, код ЄДРПОУ 33248535) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (код ІНН НОМЕР_1 ) середнього заробітку у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, з 24.11.2020р. по 27.11.2020р.;

- стягнути з Військової частини Т0120 на користь ОСОБА_1 (код ІНН НОМЕР_1 ) середній заробіток у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні за період з 24.11.2020р. по 27.11.2020р.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не вбачає підстав для їх розподілу у порядку, встановленому ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини Т0120 (49035, м. Дніпро, Криворізьке шосе, 2, код ЄДРПОУ 33248535) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (код ІНН НОМЕР_1 ) середнього заробітку у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, з 24.11.2020р. по 27.11.2020р.

Стягнути з Військової частини Т0120 на користь ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні за період з 24.11.2020р. по 27.11.2020р.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова