Рішення № 98140528, 30.06.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2853/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Димарчук Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Аршулік С.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Свередюк Ю.А.,

представника відповідача Степанова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області) про:

- визнання протиправним та скасування рішення від 12.02.2021 №03245003571 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника у розмірі 50% пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 , виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження, відповідно до вимог статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язання відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника у розмірі 50% пенсії по інвалідності без застосування обмежень розміру пенсії, передбачених пунктом 3 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яку одержував чоловік ОСОБА_2 , виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1987 році, відповідно до довідки про заробітну плату в населених пунктах зони відчуження за період з 02.01.1987 по 20.01.1987 б/н та дати видачі, виданої ВАТ «Нововолинське АТП 10763», згідно із статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з дня звернення; встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

В обґрунтування позову вказала, що 03.02.2021 звернулася із заявою до відповідача про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника після смерті чоловіка ОСОБА_2 . Для розрахунку пенсії ОСОБА_2 на підставі Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» враховувався заробіток, одержаний за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках.

Проте відповідач рішенням від 12.02.2021 №03245003571 відмовив їй у призначенні пенсії по втраті годувальника, мотивуючи тим, що переходити на пенсію померлого чоловіка їй недоцільно. При цьому відповідач зазначив, що ним не було враховано довідку про фактичну заробітну плату б/н за роботу в зоні відчуження, яка була видана ОСОБА_2 ВАТ «Нововолинським АТП 10763».

Позивач вважає, що відповідач безпідставно не врахував довідку про заробітну плату померлого чоловіка, оскільки право на розрахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством, передбачене статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно зі статтею 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка встановлює розміри пенсії у зв`язку з втратою годувальника, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Виходячи зі змісту наведених норм, отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що була призначена померлому годувальнику.

Щодо посилання відповідача на відсутність первинних документів, які б підтверджували достовірність видачі довідки про фактичну заробітну плату померлого чоловіка ОСОБА_2 за роботу в зоні відчуження за період з 2 січня 1987 року по 20 січня 1987 року, зазначає, що факт нарахування виплати померлому ОСОБА_2 пенсії із заробітку, отриманого ним за роботи під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році підтверджує правомірність зазначених у наданих документах даних, а тому ніяких законних підстав для повторного надання нею їх копій чи оригіналів з метою отримання вже призначення раніше пенсії померлого чоловіка немає, що спростовує посилання відповідача на відсутність належних документів, що необхідні для призначення їй пенсії

Таким чином, позивач вважає, що у неї відсутній обов`язок підтверджувати первинними документами достовірність довідки про фактичну заробітну плату померлого чоловіка за роботу в зоні відчуження за період з 02 січня по 20 січня 1987 року з огляду на факт нарахування і виплати останньому пенсії з урахуванням заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив (а.с.28-33). В обґрунтування своєї позиції вказав, що позивач з 21.09.2020 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058.

Згідно заяви від 03.02.2021 позивач звернулась до відповідача, щодо перерахунку пенсії (перехід на інший вид пенсії, у разі втрати годувальника, по наявних документах пенсійної справи чоловіка ОСОБА_2 згідно Закону № 796).

Вивчивши подану заяву позивача відповідачем встановлено, що перехід з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника є недоцільним, оскільки в результаті переходу на інший вид пенсії її розмір зменшиться.

При цьому, проводити обчислення розміру пенсії із заробітку померлого годувальника, відповідно до довідки про заробітну плату без номера і без дати за роботу в населених пунктах зони відчуження с. Копачі, м. Прип`ять, с. Лелів з 02.01.1987 по 20.01.1987 роки по місцю роботи у ВАТ “Нововолинський АТП- 10708”, видану ОСОБА_2 немає підстав, у зв`язку з відсутністю в архівній пенсійній справі первинних документів, які підтверджують достовірність її видачі.

Представник відповідача звертає увагу, що довідка за роботу в населених пунктах Копачі, Лельов, Пусо, Прип`ять з 02.01.1987 по 20.01.1987 року в зоні відчуження ОСОБА_2 , видана ВАТ «Нововолинським автотранспортним підприємством № 10763» додана до позовної заяви (а.с.18), до управління позивачем під час звернення з заявою від 03.01.2021 не надавалась, у пенсійній справі померлого ОСОБА_2 така довідка відсутня. Відповідно, обчислення пенсії із заробітку, який вказаний у цій довідці ОСОБА_2 не проводилось. Таким чином, довідка додана позивачем до матеріалів справи є неналежним доказом по справі.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання призначити та виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром, зазначає, що у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє. Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 резолютивна частина рішення суду не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Стосовно вимоги про стягнення із бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області витрат за надання професійної правничої допомоги та судового збору, зазначає, що до адміністративного позову не долучено детального опису наданих послуг адвокатом, часу їх виконання, здійснених ним витрат, не підтверджено розумності їх розміру та співмірності, а тому підстав для стягнення з відповідача 4000 грн за надання правничої допомоги немає.

З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову та у стягненні витрат на правову допомогу відмовити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 постановлено судовий розгляд даної адміністративної справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.06.2021.

У судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити з мотивів та підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з мотивів та підстав, викладених у відзиві на позов. Додатково пояснив, що у період з 01.01.2008 по 31.10.2008 чоловік позивача ОСОБА_2 отримував пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків як інвалід, захворювання якого пов`язане із роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, згідно із рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 21.04.2009. Тому у вказаний період пенсія по інвалідності ОСОБА_2 обчислювалася на підставі довідок наявних у матеріалах пенсійної справи ОСОБА_2 , у тому числі і довідки про заробітну плату (без номера і дати), виданої ВАТ “Нововолинське АТП 10763” (а.с.59), відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210.

Не заперечуючи права позивача, визначеного статтею 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, яка може обчислюватися із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається відповідно до законодавства, відповідач звертає увагу, що відповідно до статті 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” для розрахунку пенсії враховується заробітна плата за умови підтвердження довідки первинними документами або актом перевірки достовірності видачі довідки про заробітну плату.

Проте у пенсійній справі ОСОБА_2 відсутні документи, які б підтверджували достовірність видачі довідки про фактичну заробітну плату за роботу в зоні відчуження за період з 02 січня по 20 січня 1987 року. ВАТ “Нововолинське АТП 10763” ліквідоване.

У зв`язку із відсутністю первинних документів на ОСОБА_2 за період роботи у зоні відчуження немає законних підстав для використання довідки про заробітну плату, виданої ВАТ “Нововолинське АТП 10763”, при обчисленні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с.11),

З свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя він був інвалідом І групи, віднесений до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_3 , посвідченням Серії НОМЕР_4 (а.с. 12) та експертним висновком Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 11.02.2010 (а.с.16).

За життя ОСОБА_2 перебував на обліку в Управлінні ПФУ м. Нововолинська як отримувач пенсії по інвалідності, захворювання якого пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про що свідчать копії розпоряджень відповідача про призначення (перерахунок) пенсії.

Також судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 з 21.09.2020 призначена пенсія за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

03.02.2021 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про переведення з пенсії по віку на пенсію у зв`язку з втратою годувальника за померлого чоловіка відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 76 ). При цьому, позивач просила призначити їй пенсію за документами, наявними у пенсійній справі чоловіка ОСОБА_2 .

Позивач стверджує, що для розрахунку пенсії померлого годувальника враховувався заробіток, одержаний за роботу в зоні відчуження у 1986 -1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначався відповідно до законодавства.

Проте листом від 16.02.2021 №686/03-16 відповідач повідомив їй що рішенням №032450003571 від 12.02.2021 їй відмовлено у переведенні з пенсії по віку на пенсію у зв`язку з втратою годувальника за померлого чоловіка відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 8).

У рішенні №03245003571 від 12.02.2021 вказано, що згідно змін до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2011 №3668-VI для розрахунку пенсії враховується заробітна плата за умови підтвердження довідки первинними документами або актом перевірки достовірності видачі довідки про заробітну плату. На підставі розгляду всіх поданих документів при переході на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, врахувати довідку про заробітну плату без номера і без дати роботу в населених пунктах зони відчуження с. Копачі, м. Прип`ять, с. Лелів з 02.01.1987- 20.01.1987 рр. по місцю роботи ВАТ “Нововолинського АТП-10708", видану ОСОБА_2 немає підстав, у зв`язку з відсутністю в архівній пенсійній справі первинних документів, які підтверджують достовірність її видачі.

Враховуючи вищезазначене проводити позивачу перерахунок, а саме перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, згідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі фактичних збитків за померлого чоловіка ОСОБА_2 недоцільно, так як згоди на зменшення розміру пенсії заявниця не надавала (а.с.9).

Не погоджуючись з відмовою ГУ ПФУ у Волинській області у призначенні їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника, позивач звернулась до суду з позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дії (рішення) відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 1 цього Порядку пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Згідно зі статтею 37 Закону від 09.07. 2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Тобто, отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від розміру пенсійного забезпечення, що була призначена померлому годувальнику за життя.

Відповідач не заперечує право ОСОБА_1 на переведення на пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50% пенсії годувальника – померлого чоловіка ОСОБА_2 , однак вказує на недоцільність переходу на такий вид пенсії, оскільки розмір пенсії позивача зменшиться.

Така позиція відповідача обумовлена, тим, що при розрахунку ОСОБА_1 за її заявою від 03.02.2021 пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідач не бере до уваги довідки, видані ВАТ «Нововолинське АТП 10763» про фактичну заробітну плату ОСОБА_2 за роботу в зоні відчуження за період з 02 січня по 20 січня 1987 року (а.с. 57-62)

Перелік документів, які додаються до заяви про перерахунок пенсії, визначаються Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі – Порядок №22-1).

Як зазначено в пункті 2.3 розділу ІІ Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

За змістом підпунктів 2, 3 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 такими документами є: документи про стаж, документи про заробітну плату (для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам).

До заяви про призначення пенсії членам сім`ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону.

Абзацом п`ятим частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» обумовлено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (зазначена норма у такій редакції діє на підставі Закону України № 2148-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», що набрав чинності з 11.10.2017.

Також відповідно до пункту 2.10 розділу ІІ Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Разом з тим, пунктом 2.8 розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

На підставі аналізу наведених норм законодавства суд дійшов висновку, що необхідність доведення достовірності документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, та підтвердження їх первинними документами виникає у тому разі, коли розрахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника здійснюється на підставі документа про заробітну плату годувальника, який не був врахований останньому. У цьому випадку подані додатково документи мають відповідати вимогам частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_2 з 01.01.2008 присуджена пенсія по інвалідності у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія у розмірі 100 % від мінімальної пенсії за віком відповідно до норм статей 50, 54 Закону України “Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (постанова Нововолинського міського суду Волинської області від 21.09.2009 у справі №2-а-605/09). При цьому пенсія ОСОБА_3 обчислювалась з урахуванням довідок про заробітну плату (без номера та дати (а.с.59)) про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за період з 02 січня по 20 січня 1987 року, виданими ВАТ “Нововолинське АТП 10763” (а.с. 57, 58) та підтверджується матеріалами пенсійної справи ОСОБА_2 , оглянутої у судовому засіданні 30.06.2021.

Копія такої довідки наявна в матеріалах справи та досліджена судом (а.с.59).

Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідач не заперечує, що ОСОБА_2 працював на ВАТ “Нововолинське АТП 10763”, у тому числі у 1987 році, бо в матеріалах пенсійної справи останнього наявна копія трудової книжки. Відтак, саме на ВАТ “Нововолинське АТП 10763” покладено обов`язок щодо видачі довідки про заробітну плату у період роботи працівника ОСОБА_2 по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Зокрема, у довідках, наявних у пенсійній справі ОСОБА_2 йдеться про те, що ОСОБА_2 у період з 02.01.1987 по 20.01.1987 працював на об`єктах по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС (довідка №3601 від 31.12.1986 (а.с. 57)). У довідці від 31.12.1986 зазначено, що вона видана ОСОБА_2 про те, що за роботу у населених пунктах с. Копачі, м. Прип`ять, с. Лелів Чорнобильського району зони відчуження в період з 02.01.1987 по 20.01.1987 по місцю роботи у Нововолинському АТП 10763 йому виплачена заробітна плата в сумі 301 крб.18 коп. з урахуванням коефіцієнту 3 згідно постанови Ради Міністрів СРСР ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195 (а.с.58). У довідці без номеру та дати, виданою ВАТ 10763 вказано, що ОСОБА_4 за роботи в населених пунктах зони відчуження Федоровичі, Копачі, Прип`ять, Лелів з 2 по 20 січня 1987 року по місцю роботи ВАТ АТП 10763 на посаді водія виплачена заробітна плата в сумі 0, 01876 грн з урахуванням коефіцієнта 4 відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 № 207-7 (а.с. 59)

Щодо висновків відповідача про відсутність первинних документів, які б підтверджували достовірність видачі довідки про фактичну заробітну плату померлого чоловіка ОСОБА_2 за роботу в зоні відчуження за період з 02 січня по 20 січня 1986 року (а.с. 59), то суд звертає увагу, що недостовірність названої вище довідки ВАТ “Нововолинське АТП 10763” про заробітну плату ОСОБА_2 , як і безпідставність призначення і виплату йому до дня його смерті пенсії по інвалідності з урахуванням заробітної плати на підставі такої довідки, відповідачем не встановлена, будь-які акти ним з цього приводу не складалися.

Факт нарахування виплати померлому ОСОБА_2 пенсії із заробітку, отриманого ним за роботи під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, підтверджує правомірність зазначених у наданих документах даних, а тому ніяких законних підстав для повторного надання позивачем їх копій чи оригіналів з метою отримання вже призначеної раніше пенсії померлого чоловіка немає. Наведене спростовує посилання відповідача на відсутність належних документів, що необхідні для призначення позивачці пенсії у зв`язку із втратою годувальника відповідно до вимог Закону України “Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Враховуючи вищезазначені норми та встановлені обставини справи, суд вважає, що, визначаючи ОСОБА_1 розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника без урахування розміру пенсії, яка була присуджена чоловіку ОСОБА_2 , та по суті, провівши новий розрахунок пенсії померлого ОСОБА_2 , виключивши із розрахунку заробітну плату, одержану ним за роботу в зоні відчуження у 1987 році відповідно до довідок ВАТ “Нововолинське АТП 10763” (які є наявні у матеріалах пенсійної справи ОСОБА_2 ) відповідач діяв не відповідно до закону: такі дії не відповідають положенням статті 54 Закону України “Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та не узгоджуються із нормами статті 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, пунктів 2.3, 2.8 розділу ІІ Порядку №22-1.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При вирішенні даного спору суд бере до уваги, що в даному випадку обов`язок доведення законності дій суб`єкта владних повноважень покладено саме на відповідача, який не довів правомірності своїх дій щодо розрахунку пенсії позивачу у зв`язку з втратою годувальника без урахування фактичного розміру пенсії ОСОБА_5 , при обчисленні пенсії якого враховувалася заробітна плата за роботу у зоні відчуження з 02 по 20 січня 1987 року відповідно до довідок про розмір заробітку, виданими ВАТ “Нововолинське АТП 10763”.

Оскільки розрахунок пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із втратою годувальника визначався без урахування довідок про заробітну плату в населених пунктах зони відчуження за період з 02 по 20 січня 1987 року, виданими ВАТ “Нововолинське АТП 10763”, то суд вважає, що для належного та ефективного захисту порушених прав позивача слід визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України у Волинській області №03245003571 від 12.02.2021 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.02.2021 про перехід з пенсії по віку на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов`язати ГУ ПФ України у Волинській області повторно розглянути заяву позивача від 03.02.2021 про перехід на пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та визначити право на такий вид пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату в населених пунктах зони відчуження у період з 02 січня 1987 року по 20 січня 1987 року, виданими Відкритим акціонерним товариством “Нововолинське АТП 10763”, які містяться в архівній пенсійній справі ОСОБА_2 .

Однак у задоволенні позову в частині призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії у зв`язку із втратою годувальника без застосування обмежень її розміру згідно з частиною третьою статті 27 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” належить відмовити.

Згідно із частиною третьою статті 27 вказаного Закону максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Суд наголошує, що законодавець встановив часові межі дії обмеження максимального розміру пенсії розміром 10740,00 грн до 31.12.2017. Таким чином, з 01.01.2018 дана норма щодо обмеження розміру пенсії 10740,00 грн застосуванню не підлягає.

Відповідно до статті 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII “Про Державний бюджет України на 2018 рік” з 01.01.2018 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено в розмірі 1373,00 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що пенсія позивача після проведеного перерахунку буде перевищувати десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а тому вирішення такої позовної вимог по суті є передчасним.

При цьому, на думку суду, відсутні підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, як про це просить позивач.

Частини п`ята та шоста статті 246 КАС України не встановлюють обов`язку суду у резолютивній частині рішення суду встановлювати судовий контроль за його виконанням.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

З наведеного слідує, що встановлення судового контролю може мати місце на стадії виконання судового рішення за заявою сторони, на користь якої таке рішення ухвалене, за наявності обґрунтованих доводів та підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення у справі. Окремо слід вказати, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Також суд не вбачає правових підстав для винесення окремої ухвали у даній адміністративній справі у порядку ст. 249 КАС України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат. При цьому обов`язок доводити про неспівмірність витрат на правничу допомогу у даному випадку покладається на відповідача.

Представник відповідача у у відзиві на позов та у судовому засіданні клопотав про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, пов`язану із даною справою, у зв`язку із їх неспівмірністю наведеним вище критеріям.

У свою чергу, на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано суду договір про надання правничої допомоги від 10.03.2021 (а.с.21), квитанцію до прибуткового касового ордера від 16.03.2021 №13 (а.с.20 а), розрахунок витрат на правничу допомогу, пов`язану із даною справою (а.с.22).

Згідно з наданими документами розмір витрат на правничу допомогу за написання позовної заяви – 4000 грн.

Також, звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 сплатила судовий збір у сумі 908, 00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №88451 від 16.03.2021 (а.с.6).

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог – 454,00 грн судового збору та 2 000 грн витрат на правничу допомогу, а всього 2 454, 00 грн.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №03245003571 від 12.02.2021 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.02.2021 про перехід з пенсії по віку на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.02.2021 про перехід на пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та визначити право на такий вид пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату в населених пунктах зони відчуження у період з 02 січня 1987 року по 20 січня 1987 року, виданими Відкритим акціонерним товариством “Нововолинське АТП 10763”, які містяться в архівній пенсійній справі ОСОБА_2 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судовий збір у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 2 000, 00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826)

Повний текст рішення складений 07 липня 2021 року.

Суддя Т.М. Димарчук