Рішення № 98140334, 01.07.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2760/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо проведення перерахунку та виплати пенсії із застосуванням обмеження максимального її розміру десятьма прожитковими мінімумами, зобов`язання здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії у повному обсязі без обмеження максимального розміру пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.01.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області було здійснено перерахунок пенсії, яка (з надбавками) згідно проведеного розрахунку становить 20109,04 грн. Однак з урахуванням максимального розміру пенсії, фактична сума виплати пенсії складає 17690,00 грн.

Позивач вказує, що обмеження відповідачем максимального розміру пенсії при здійсненні перерахунку у 2021 році є протиправним і порушує його право, набуте до набрання чинності Законів України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р. №3668-VI, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. №911-VIII, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та регламентоване їх нормами.

Також, позивач зазначає, що частиною 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ (у редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2017) передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

З 1 січня 2021 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 17690 гривень.

Проте, частина 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12,2016 №7- рп/2016.

Позивач в судове засідання не прибув, в попередніх судових засіданнях просив позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі, проти позову заперечив.

У відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав з тих підстав, що Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі Закон 3668). який набрав чинності з 01.10.2011 внесено зміни у статтю 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (підпункт 8 пушту 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI), зокрема, частину п`яту цієї статі викладено в такій редакції: «максимальний розмір пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність»; пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону -3668-VI визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. З 01.01.2016 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII (далі Закон 91 -VIII). відповідно до якого внесені зміни у частину п`яту статті 43 шляхом доповнення речення такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10740 гривень. Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві положення» цього Закону визначено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються з 1 січня 2016 року. В статтю 43 Закону -2262 Законом України № 1080-VІІІвід 12.04.2016 вносилися зміни (статтю 43 після частини третьої доповнено двома новими частинами), відповідно до яких наведена вище частина п`ята статті 43 Закону - 2262 з 06.05.2016 (3 дати набрання чинності Закону 1080-VІІІ) стала частиною сьомою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частин статті, що регламентувала обчислення пенсій особам з числа військовослужбовців. Рішенням - 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону - 2262 зі змінами а саме: -частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенси з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошово допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень. Водночас, відповідно до статті 2 Закону України від 8 липня 2011 року № 3668 - VI Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи (зі змінами, внесеними Законом України від 24 грудня 2015 року № 911 - VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України ) (далі Закон - 3668) максимальний розмір пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону - 2262 тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року не може перевищувати 10740 гривень. Аналогічна норма, як зазначалося вище, міститься і в ст. 43 Закону 2262, внесена Законом України від 24 грудня 2015 року № 911 - VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України та Законом України від 6 грудня 20і 6 року № 1774 - VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України. Крім того, положення статті 2 Закону - 3668 не визнавались Конституційним Судом України неконституційними. Просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон №2262-ХІІ) та перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 рок в справі №140/14263/20 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року пенсії за вислугу років відповідно до статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Волинській області від 23 липня 2020 року №54/16-38, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Волинській області від 23 липня 2020 року №54/16-38 (з урахуванням раніше виплачених сум).

З 01.01.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , яка (з надбавками) згідно проведеного розрахунку становить 20109,04 грн. Однак з урахуванням максимального розміру пенсії, фактична сума виплати пенсії складає 17690,00 грн.

Листом від 28.01.2021 відповідач повідомив про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії, оскільки відповідно до вимог частини 7 статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262 - XII „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 року за №2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з ч.1 ст.43 даного Закону, пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Положення статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність доповнено згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24 грудня 2015 року № 848-VIII.

Зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року.

Згідно з пунктом другим резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, зокрема, частина сьома статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина сьома статті 43 в Законі України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб слова і цифри у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами по 31 грудня 2017 року.

Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Це означає, що стаття 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 6 грудня 2016 року №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Застосування вищезгаданих правових норм у наведений спосіб відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 522/3049/17, а тому суд, у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, враховує такий при вирішенні даної справи.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Враховуючи те, що частину 7 ст.43 Закону №2262, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року за № 7-рп/2016, суд вважає, що дії органу Пенсійного фонду України щодо обмеження призначення позивачеві пенсії максимальним розміром є протиправним.

Суд також вважає безпідставними доводи відповідача про обмеження позивачеві розміру пенсії відповідно до Закону України від 8 липня 2011 року № 3668 - VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (зі змінами, внесеними Законом України від 24 грудня 2015 року № 911 - VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"), оскільки як встановлено судом з відповіді відповідача (а.с.26-27) максимальний розмір пенсії позивача відповідачем обмежено саме відповідно до ч.7 ст. 43 Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 року за №2262-ХІІ, а не відповідно до Закону України від 8 липня 2011 року № 3668 - VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".

Окрім цього, передбачені статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обмеження пенсій максимальним розміром введені в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. №911-VІІІ.

Водночас, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №911- VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016р., при цьому ОСОБА_1 пенсія призначена до 01.01.2016р.

Верховний Суд у постанові від 12.11.2019 по справі №360/1428/17 зазначив, що дія положень Закону №911-VIII щодо значення максимального граничного розміру пенсії (обмеження) застосовуються до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 (п.2 Прикінцевих положень цього Закону).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо обмеження ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті належної пенсії за максимальним розміром підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2021 року в справі №140/16989/20.

З приводу вимоги зобов`язального характеру, варто врахувати наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Водночас, згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.

Враховуючи вищезазначене, з урахуванням наданих статтею 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо обмеження ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті належної пенсії за максимальним розміром, а належним захистом порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача здійснити з 05.03.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру. Поряд з цим в задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості з виплати пенсії з 01.04.2019 року слід відмовити, оскільки вона є передчасною та ГУ ПФУ у Волинській області ще не здійснено перерахунок пенсії за вказаний період без обмеження максимального розміру.

Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо обмеження ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті належної пенсії за максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” на підставі довідки Управління Служби безпеки України у Волинській області від 23 липня 2020 року №54/16-38 (з урахуванням раніше виплачених сум), виходячи з розрахунку 70 відсотків від суми щомісячного грошового забезпечення без обмеження максимального розміру.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич

Повне рішення суду складено 06.07.2021 року.