Рішення № 98139677, 01.07.2021, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 липня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/812/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

при секретарі судового засідання Крутіній Ю.С.

розглянув матеріали справи

за позовом: Фізичної особи - підприємця Штурко Михайла Богдановича, АДРЕСА_1

до відповідача: Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс", вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46021

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Тернопільська обласна рада, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021

про визнання договору оренди недійсним.

За участі представників:

Позивача: не прибув

Відповідача: Осіва Павла Володимировича, довіреність б/н від 04.06.2020 р.

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Михальчук Оксани Юліанівни , довіреність № 07-366 від 10.03.2021 р., розпорядження № 107-к/тр від 09.03.2021 р.

ВСТАНОВИВ:

28.12.2020 Фізична особа - підприємць Штурко Михайло Богданович звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" про визнання договору оренди недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору оренди індивідуально визначеного майна б/н від 22.06.2018, укладеного між Комунальним підприємством Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" та ФОП Штурко Михайлом Богдановичем, а також акту приймання-передачі від 22.06.2018 у відповідача виникло зобов`язання з передачі гідротехнічних споруди дільниці "Пробіжна", що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області. Однак, як стало відомо позивачу дані споруди не є власністю КП Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" та Тернопільської обласної ради, що позбавило ФОП Штурко Михайла Богдановича права належним чином використовувати майно за його цільовим призначенням.

Ухвалою суду від 29.12.2020 відкрито провадження у справі № 921/812/20 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 28.01.2021 з подальшим його неодноразовим відкладенням востаннє на 20.05.2021. Крім того, вказаною ухвалою залучено до участі у розгляді даної справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тернопільську обласну раду.

За час підготовчого провадження сторонами подано у справу:

- 25.01.2021 через канцелярію суду Тернопільською обласною радою подано пояснення № 07-88 від 25.01.2021 (вх. № 613 від 25.01.2021) в якому зазначив, що у зв`язку із відсутністю правових підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що :

- на підставі Закону України «Про власність», постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць», рішення виконавчого комітету Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 26 грудня 1991 року № 300 «Питання розмежування майна між комунальною власністю області, районів і м. Тернополя», рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 16 липня 1992 року «Про комунальну власність області» до комунальної власності Тернопільської області на законних підставах увійшла рибо - водно - меліоративна станція (за адресою: с. Пробіжна, Чортківського району, Тернопільської області). Таким чином, Тернопільська обласна Рада народних депутатів на визначених законодавством підставах у 1992 році набула право власності на рибо - водно - меліоративну станцію (за адресою: с. Пробіжна, Чортківського району, Тернопільської області), однак законодавство, яке діяло на момент виникнення такого права власності, не передбачало обов`язкової його реєстрації, то державна реєстрація права комунальної власності Тернопільської обласної Ради народних депутатів на рибо - водно - меліоративну станцію за адресою: с. Пробіжна, Чортківського району, Тернопільської області не була проведена;

- в процесі приватизації цілісного майнового комплексу Тернопільської обласної рибоводно - меліоративної станції до статутного капіталу відкритого акціонерного товариства «Тернопільська обласна рибоводно - меліоративна станція» не увійшли об`єкти, що не підлягали приватизації, зокрема, ставки дільниці Пробіжна (інвентарний номер 007, балансова залишкова вартість з урахуванням інд. станом на 01 квітня 1996 року 26555 грн.), а тому вони не були виключені з переліку об`єктів комунальної власності Тернопільської області.

- рішенням Тернопільської обласної ради від 23 жовтня 2012 року № 1437 «Питання спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області» балансоутримувачем гідротехнічних споруд ставків Тернопільської обласної рибоводно - меліоративної станції, які не увійшли до статутного капіталу ВАТ «Тернопільська обласна рибоводно - меліоративна станція», визначено комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Архбудсервіс».

У зв`язку з наведеним комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Архбудсервіс» в розумінні чинного законодавства України мало право вчиняти правочини, а саме укладати договори щодо майна гідротехнічних споруд ставків Тернопільської обласної рибоводно - меліоративної станції (ставки дільниць Пробіжна, Швайківці, Шманьківчики у Чортківському районі Тернопільської області), адже згідно з рішенням Тернопільської обласної ради від 23 жовтня 2012 року № 1437 «Питання спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області» підприємство було визначено їх балансоутримувачем, тобто юридичною особою, якій належать відповідні майнові права.

- 24.02.2021 через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позов б/н від 24.02.2021 (вх. № 1601 від 24.02.2021), в якому заперечує проти позовних вимог в повному обсязі та вважає їх необґрунтованими і такими що не підлягають до задоволення з таких підстав:

- позивач не навів доводів у чому полягає порушення його прав спірним договором;

- позивачем не зазначено про наявність у нього чи іншої особи оригіналу письмових доказів, які долучені до позовної заяви;

- щодо доводів позивача про те, що відповідач не мав права передавати в оренду майно на підставі спірного договору, то представник відповідача зазначає, що рішенням Тернопільської обласної ради від 23 жовтня 2012 року № 1437 «Питання спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області» комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Архбудсервіс» визначено балансоутримувачем гідротехнічних споруд ставків Тернопільської обласної рибоводно - меліоративної станції, які не увійшли до статутного капіталу ВАТ «Тернопільська обласна рибоводно - меліоративна станція». Спірний договір укладено на виконання розпорядження Голови Тернопільської обласної ради №145 від 13.06.2018 року «Про затвердження пункту 6 протоколу конкурсної комісії Тернопільської обласної ради з проведення конкурсу на право оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області від 18 квітня 2018 року № 14 та про надання майна в оренду», яким затверджено вказаний пункт протоколу, зокрема, в частині визнання фізичної особи-підприємця Штурка Михайла Богдановича (м. Чортків), переможцем конкурсу на оренду, терміном на 5 (п`ять) років, сторожової будки, загальною площею 27,3 кв.м, та гідротехнічних споруд дільниці «Пробіжна», що знаходяться у с. Пробіжна Чортківського району та перебувають на балансі комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Архбудсервіс», з метою використання водного об`єкта для розміщення водного господарства та зобов`язанням забезпечення безоплатного права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство) та надання майна в оренду;

- 18.03.2021 представник позивача подав заяву б/н від 17.03.2021 (вх. № 2309 від 18.03.2021), в якій додатково обґрунтовує позовні вимоги та просить долучити до матеріалів справи копії адвокатського запиту від 16.02.2021 та інвентаризаційної справи, а також технічного паспорта на нежитлову будівлю та гідроспоруду с. Пробіжна. Так позивач вказує, що згідно спірного договору оренди відповідач повинен був передати позивачу в оренду індивідуально визначене майно (сторожову будки площею 27.3 кв.м. та гідротехнічної споруди дільниці «Пробіжна», без визначеного переліку їх кількісного складу, тоді ж як вбачається з інвентарної справи, нежитлова будівля площею 27.3 кв.м. в с. Пробіжне відсутня, а відтак дане майно не могло бути передано позивачу в оренду. При цьому позивач просив суд долучити до матеріалів справи: копію адвокатського запиту від 16.02.2021, копію інвентаризаційної справи та технічного паспорта не нежитлову будівлю та гідроспоруди с. Пробіжна;

- 15.04.2021 представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про витребування доказів б/н від 15.04.2021 в порядку ч. 1 ст. 236 ГПК України, за результатами розгляду якого суд запропонував відповідачу - Комунальному підприємству Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс", подати суду для огляду оригінал акту приймання-передачі майна від 22.06.2018 року, підписаного між Штурко М.Б. та КП Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс", оригінал договору оренди нежитлового приміщення, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області укладеного між Штурко М.Б. та КП Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" 22.06.2018, про що судом постановлено відповідну ухвалу від 15.04.2021;

- на виконання вимог ухвали суду від 15.04.2021 представник відповідача подав у справу письмові пояснення б/н від 13.05.2021 (вх. № 3982 від 13.05.2021), де зазначив, що акт прийому-передачі від 22.06.2018 року було втрачено при виготовлені фотокопій при підготовці документів для подання до суду іншого позову (справа №921/168/20);

- 20.05.2021 представником відповідачем подано суду письмові пояснення б/н від 20.05.2021 (вх. № 4160 від 20.05.2021) де він зазначає, що акт приймання-передачі в оренду майна від 22.06.2018 КП ТОР "Архбудсервіс" було втрачено при виготовленні фотокопій вказаного документа, а оригінал договору оренди від 22.06.2018 було вилучено на підставі ухвали слідчого судді від 03.11.2020 у справі № 607/17896/20. Копію опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 19.11.2020 представник відповідача долучив до письмових пояснень.

Ухвалою суду від 20.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.06.2021 року, з подальшим відкладенням судового засідання на 01.07.2021.

В судовому засіданні, яке відбулося 01.07.2021, представник відповідача підтримав свою процесуальну позицію, викладених ним у відзив на позов б/н від 24.02.2021 (вх. № 1601 від 24.02.2021), посилаючись при цьому на долучені до матеріалів справи докази, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи - Тернопільської обласної ради у даному судовому засіданні проти позовних вимог заперечила з підстав, викладених у письмових поясненнях № 07-88 від 25.01.2021 (вх. № 613 від 25.01.2021).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Процесуальні документи (а саме ухвала суду від 18.06.2021 про відкладення розгляду справи) надсилались судом за адресою, зазначеною у позовній заяві та сформованому судом Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань : вул. Копичинецька, 15-б, м. Чортків, Тернопільська область, 48500, однак, поштова станом на 01.07.2021 до суду не поверталася. При цьому, враховуючи факт участі уповноваженого представника позивача у попередніх судових засіданнях та подання ним ряду заяв та клопотань, слід вважати, що останньому (позивачу) відомо про розгляд даної справи.

Водночас, суд зазначає, що учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності судом встановлено:

22.06.2018 року між Комунальним підприємством Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" (надалі Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Штурко Михайлом Богдановичем (надалі Орендарем), укладено договір оренди нежитлового приміщення , що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування згідно з актом приймання-передачі приміщення сторожової будки площею 27,3 кв.м. та гідротехнічної споруди дільниці «Пробіжна», що розташовані в с. Пробіжна Чортківського району Тернопільської області, що перебуває на балансі КП Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс". Майно передається в оренду з метою використання водного об`єкту - для розміщення рибного господарства з передбаченням місць для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське та спортивне рибальство) (п. 1.1.Договору оренди).

Відповідно до п. 10.1 Договору оренди він укладений строком на 30 місяців і діє з 22.06.2018 по 22.12.2020 включно.

У п. 12 Договору оренди сторони дійшли згоди про те, що додатком до цього договору, який є його невід`ємною складовою частиною є акт приймання-передачі орендованого приміщення.

Так у матеріалах справи міститься копія акту приймання передачі в оренду майна, як Додаток до Договору оренди від 22.06.2018, підписаний представниками сторін без зауважень та засвідчений відтиском печатки юридичної особи, у якому зазначено, що Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" (надалі Орендодавець) та Фізична особою-підприємцем Штурко Михайло Богданович склали цей акт про наступне: Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно - сторожову будку (літ.А) загальною площею 27,3 кв.м. та гідротехнічні споруди дільниці «Пробіжна», що розташовані в с. Пробіжна Чортківського району Тернопільської області. Технічний стан зазначеного майна - перебуває в доброму стані.

Позовні вимоги про визнання договору оренди індивідуального визначеного майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області від 22.06.2018 недійсним, позивач мотивує тим, що :

- договір укладений без відповідного дозволу (ліцензії);

- акт приймання-передачі в оренду майна від 22.06.2018, як Додаток до Договору оренди від 22.06.2018, у позивача відсутній і ним не підписувався;

- разом із гідротехнічними спорудами Орендарю повинні були бути передані технічний паспорт та паспорт гідротехнічних споруд, оскільки їх наявність є необхідною умовою для експлуатації спірного нерухомого майна, у відповідності до приписів п. 2.1 Положення про Паспорт гідротехнічних споруд системи гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів Методіки обстеження та паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів, затвердженої наказом Державного комітету у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 за №252;

- відсутність земельної ділянки, на якій знаходиться гідроспоруди, обмежують реалізацію Орендарем його прав, визначених п. 6 Договору оренди.

Наведені обставини, на думку позивача, нівелювало право Орендаря використовувати майно, що є предметом спірного правочину, за його цільовим призначенням - використання водного об`єкта (п.1.1. Договору).

- відсутність зареєстрованого за позивачем та Тернопільською міською радою права власності на гідротехнічні споруди позбавляє позивача можливості оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку під орендованим майном;

- вказує, що згідно спірного договору оренди відповідач повинен був передати позивачу в оренду індивідуально визначене майно (сторожову будки площею 27,3 кв.м. та гідротехнічної споруди дільниці «Пробіжна», без визначеного переліку їх кількісного складу), тоді ж як вбачається з інвентаризаційної справи на нежитлові будівлі та гідроспоруди с. Пробіжне датованої 2017 роком та технічного паспорту на нежитлову будівлю та гідроспоруди від 19.06.2017, нежитлова будівля площею 27,3 кв.м. в с. Пробіжне відсутня, а відтак дане майно не могло бути передано позивачу в оренду;

- покликаючись на приписи п. 1 ч. 1 ст. 287 ГК України та абз. 1 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вважає, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва, а не Тернопільська обласна рада, як зазначено у п. 2.2. Договору оренди.

Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Господарського кодексу України).

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 стаття 179 Господарського кодексу України).

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (стаття 760 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 761 ЦК України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Аналогічне положення містить стаття 283 Господарського кодексу України, якою визначено за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об`єктом оренди можуть бути зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ст.215 ЦК України).

Згідно із ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України також визначено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушення хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України.

Передача в оренду об`єктів нерухомості, які є державною та комунальною власністю, а також набуття права оренди на такі об`єкти, відносини між орендодавцями та орендарями, порядок укладення відповідного договору та його істотні умови регулюються спеціальним Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", об`єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Нерухоме майно органів місцевого самоврядування, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду.

Орендодавцями, зокрема, є: органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності; підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна ( стаття 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Статтею 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 2 статті 327 Цивільного кодексу України, управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Як визначено статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Положеннями статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Матеріалами справи підтверджено, що власником майна ставків дільниці Пробіжна є Тернопільска обласна рада, яка набула це майно у комунальну власність у 1992 році на підставі Закону України «Про власність», постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць», рішення виконавчого комітету Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 26 грудня 1991 року № 300 «Питання розмежування майна між комунальною власністю області, районів і м. Тернополя», рішення Тернопільської обласної Ради народних депутатів від 16 липня 1992 року «Про комунальну власність області» і з огляду на відсутність у чинному на момент виникнення такого права законодавстві обов`язку його (права власності) реєстрації, а відтак державна реєстрація права комунальної власності за відповідним органом місцевого самоврядування проведена не була.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (із змінами, внесеними згідно із Законом № 5037-VI (5037-17) від 04 липня 2012 року) права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Згідно зі ст. 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Таким чином суд відхиляє доводи позивача про те, що відсутність записів у державних реєстрах речових прав про право власності відповідача та третьої особи на гідротехнічні споруди свідчить про те, що передане в оренду майно не належить орендодавцю чи обласній раді, та зазначає, що відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Щодо твердження позивача про відсутність у відповідача - Комунального підприємства Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" права розпоряджатися вказаним майном у межах наданої йому законом та власником такого майна компетенції, судом встановлено, що підставі рішення Тернопільської обласної ради від 23 жовтня 2012 року за № 1437 «Питання спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області», балансоутримувачем гідротехнічних споруд ставків Тернопільської обласної рибоводно - меліоративної станції, які не увійшли до статутного капіталу ВАТ «Тернопільська обласна рибоводно - меліоративна станція» (у тому числі і майна ставків дільниць Пробіжна), визначено комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Архбудсервіс».

У відповідності до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 р. № 157-IX балансоутримувачі комунального майна - це установи, організації або підприємства, які на праві господарського або оперативного управління отримали будинки і споруди, їх частини, а також рухоме майно, та обліковують його на балансі.

Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Архбудсервіс» є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, власником і засновником якого згідно Статуту КП ТОР "Архбудсервіс" (нова редакція), затвердженого розпорядженням голови Тернопільської обласної ради від 17.01.2009 за №144 , є Тернопільська обласна рада.

Майно підприємства відповідно до п. 4.1. Статуту є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області і належить йому на праві повного господарського відання.

Стаття 136 Господарського кодексу України визначає право господарського відання речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 135 Господарського кодексу України власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно, зокрема, на праві господарського відання.

Частиною першою статті 134 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб`єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (частина перша статті 24 Господарського кодексу України). Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (частина третя статті 78 Господарського кодексу України).

Тернопільська обласна рада є власником наявного у користуванні відповідача майна і надає дозвіл на списання з балансу, продаж, надання в позичку, оренду чи інше користування його майна (п. 3.1.3 Статуту).

Водночас, комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Архбудсервіс» є окремою юридичною особою, балансоутримувачем та розпорядником закріпленого за ним майна і коштів, самостійним учасником господарсько-договірних відносин з іншими юридичними та фізичними особами.

Зокрема, комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Архбудсервіс» наділене повноваженнями надавати у встановленому порядку в оренду будинки, окремі приміщення, що знаходяться на балансі підприємства. Будинки і споруди, окремі приміщення, які є спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, передаються в оренду у порядку, встановленому рішенням Тернопільської обласної ради (п. 3.1.2 Статуту).

Матеріали справи свідчать, що оспорюваний позивачем договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області, від 22 червня 2018 року між комунальним підприємством Тернопільської обласної ради «Архбудсервіс» та фізичною особою - підприємцем Штурком Михайлом Богдановичем, було укладено у відповідності до рішення Тернопільської обласної ради від 05 січня 2012 року № 1312 «Про порядок надання в оренду, методику розрахунку і порядок використання орендної плати за майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області» (з наступними змінами та доповненнями) та на підставі розпорядження голови Тернопільської обласної ради від 13 червня 2018 року № 145 «Про затвердження пункту 6 протоколу конкурсної комісії Тернопільської обласної ради з проведення конкурсу на право оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області від 18 квітня 2018 року № 14 та про надання майна в оренду», яким затверджено вказаний пункт протоколу, зокрема, в частині визнання фізичної особи-підприємця Штурка Михайла Богдановича (м. Чортків), переможцем конкурсу на оренду, терміном на 5 (п`ять) років, сторожової будки, загальною площею 27,3 кв.м, та гідротехнічних споруд дільниці «Пробіжна», що знаходяться у с. Пробіжна Чортківського району та перебувають на балансі комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Архбудсервіс», з метою використання водного об`єкта для розміщення водного господарства та зобов`язанням забезпечення безоплатного права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство) та надання майна в оренду.

З огляду на викладене, судом встановлено, що комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Архбудсервіс» в розумінні чинного законодавства України та Статуту підприємства було наділено правомочностями щодо передачі в оренду майна, що належить до спільної власності громад, сіл, селищ, міст Тернопільської області (сторожової будки площею 27,3 кв.м. та гідротехнічної споруди дільниці «Пробіжна»), як його балансоутримувач.

Наведеним також спростовується твердження позивача щодо відсутності у КП ТОР «Архбудсервіс» та у Тернопільської обласної ради права на передачу нерухомого майна у користування іншим особам.

Також посилання ФОП Штурко М.Б. на те, що акт приймання-передачі в оренду майна від 22.06.2018 ним не підписувався та взагалі є відсутнім у позивача, не знайшло свого документального підтвердження зібраними у справі доказами, так як у матеріалах справи містяться копії акту приймання передачі в оренду майна, надані як безпосередньо позивачем, так і третьою особою, що засвідчені надписами "Копія згідно з оригіналом" та підписами адвоката Черніцького І.Р. та головного спеціаліста ТОР Піган С.Г., які містять підписи сторін правочину : директора КП ТРО "Архбудсервіс" Козак А.С. та фізичної особи - підприємця Штурко М.Б. Оригінал вказаного акту для огляду суду здобути не вдалось, оскільки на вимогу ухвали від 15.04.2021 представник відповідача подав у справу письмові пояснення б/н від 13.05.2021 (вх. № 3982 від 13.05.2021), де зазначив, що акт прийому-передачі від 22.06.2018 року було втрачено.

Оглянувши копії зазначеного акту приймання передачі в оренду майна, що є невід`ємним Додатком до Договору оренди від 22.06.2018, судом встановлено, що підписаний він (акт приймання-передачі) представниками сторін без зауважень та засвідчений відтиском печатки юридичної особи; у тексті його зазначено, що : "Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" (надалі Орендодавець) та Фізична особою-підприємцем Штурко Михайло Богданович склали цей акт про наступне: Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно - сторожову будку (літ.А) загальною площею 27,3 кв.м. та гідротехнічні споруди дільниці «Пробіжна», що розташовані в с. Пробіжна Чортківського району Тернопільської області. Технічний стан зазначеного майна - перебуває в доброму стані".

При цьому суд зазначає, що обов`язок доказування невідповідності підпису на акті приймання-передачі в оренду майна від 22.06.2018 процесуальний закон покладає на позивача, а тому саме він зобов`язаний це доводити, зокрема в спосіб, визначений ним та законом, у тому числі шляхом проведення в справі судової почеркознавчої експертизи, про проведення якої позивач перед судом не клопотав.

Щодо посилання позивача на відсутність нежитлової будівлі - сторожової будки (літ. А) площею 27,3 кв.м. в с. Пробіжна Чортківського району, що підтверджується копією інвентаризаційної справи на нежитлові будівлі та гідроспоруди с. Пробіжне датованої 2017 роком та технічного паспорту на нежитлову будівлю та гідроспоруди від 19.06.2017, то згідно експлікації внутрішніх площ до плану будівлі літера "А" по вул. Заводська, с. Пробіжна, Чортківський район (що є складовою частиною зазначеної технічної документації на нежитлову будівлю) зазначено про наявність за вказаною адресою приміщень кладової (9,5 кв.м.) та кімнати сторожа (19,3 кв.м.), всього загальною площею 28,8 кв.м.

Слід зазначити, що умовами договору не передбачена передача документів на гідротехнічні споруди дільниці «Пробіжна», які розташовані у с. Пробіжна Чортківського району Тернопільської області.

Отже, твердження позивача про те, що відсутність документів на гідротехнічні споруди дільниці «Пробіжна» нівелювало його право використання орендованого майна за його цільовим призначенням не має правового підґрунтя.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента, та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Проаналізувавши умови договору, суд приходить до висновку, що договір оренди нежитлового приміщення, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області від 22.06.2018 року укладений між Комунальним підприємством Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" та Фізичною особою-підприємцем Штурко Михайлом Богдановичем містить усі істотні умови, необхідні для такого виду договорів, в розумінні статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Встановлені судом обставини свідчать про те, що укладення договору оренди від 22.06.2018 відбувалось в межах наданих Комунальному підприємству Тернопільської обласної ради "Архбудсервіс" повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Уклавши спірний договір, сторони договору діяли за вільним волевиявленням, яке відповідало їх внутрішній волі, володіли необхідною цивільною дієздатністю, мали на меті настання реальних правових наслідків та виключно тих прав та обов`язків, які передбачені договором. Матеріали справи не містять доказів недотримання сторонами вимог ст. 203 Цивільного кодексу України під час укладення оспорюваного правочину.

Відтак, підстав для визнання укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області від 22.06.2018 недійсним суд не вбачає.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на позивача.

При цьому судом враховується, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України пов`язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов`язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Наведені позивачем доводи та подані ним докази на підтримання своїх заперечень проти позову, на думку суду, є неповними та непереконливими, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст рішення складено 07.07.2021

Суддя Н.М. Бурда