Рішення № 98136559, 07.07.2021, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/9047/20

Провадження № 2/727/286/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Заверусі Б.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, в режимі відео конференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, а також про стягнення із страховика пені, інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних за неналежне виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, -

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, зменшивши позовні вимоги в грудні 2020 року, до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, а також про стягнення із страховика пені, інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних за неналежне виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів посилаючись на те, що 25.01.2019 року о 17.40 год. по вулиці Сторожинецькій, 101 м. Чернівці ОСОБА_2 керував автомобілем марки «Volkswagen LT 35», д.н.з. НОМЕР_1 , на перехресті при повороті ліворуч, не надав переваги в русі автомобілю марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , під його керуванням, який рухався в зустрічному напрямку по рівнозначній дорозі прямо, внаслідок чого допустив з ним зіткнення, чим порушив п.16.13. Правил дорожнього руху України.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці по справі №727/1183/19, провадження № 3/727/435/19 від 12.02.2019 року, яка набрала законної сили 22.02.2019 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. на користь держави.

В результаті зіткнення транспортних засобів, автомобіль марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 30.05.2013 року є він, зазнав значних технічних ушкоджень.

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/8562033 від 26.11.2018 року та відомостей з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ про чинність полісу №АМ/8562033 на день ДТП (25.01.2019 року), цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант», розмір ліміту відповідальності страхової компанії на одного потерпілого за шкоду завдану життю і здоров`ю складає 200000 грн., за шкоду, заподіяну майну складає 100000 грн., розмір франшизи становить 1000 грн.

ОСОБА_2 , у встановлені законодавством строки, подав до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» повідомлення про настання 25.01.2019 року дорожньо-транспортної пригоди, що має ознаки страхового випадку.

Крім того, він також подав страховику усі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які необхідні для отримання страхового відшкодування. Однак, у зв`язку із невиконанням ТДВ «СК «Альфа-Гарант» приписів п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (не оглянуто у 10-денний термін його пошкоджений транспортний засіб), він звернувся до судового експерта для проведення авто-товарознавчої експертизи з метою визначення розміру матеріального збитку та відновлювального ремонту, завданого в результаті пошкодження його автомобіля.

27.11.2019 року він кур`єрською експрес доставкою надіслав до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» цінний лист із заявою про виплату страхового відшкодування з додатками, який 03.12.2019 року отриманий відповідачем, однак ТДВ «СК «Альфа-Гарант» відмовило йому у виплаті страхового відшкодування.

19.12.2019 року він повторно звернувся до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» із заявою-вимогою про виплату страхового відшкодування з додатками, яка отримана відповідачем 23.12.20219 року, однак відповіді не отримав.

Відповідно до висновку експерта №20-02-19 від 18.03.2019 року авто-товарознавчої експертизи, проведеної судовим експертом Павлишин Я.Д., матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП 25.01.2019 року, станом на момент виконання експертизи, становить 38475,88 грн., а вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , згідно цього ж висновку експерта складає 74389,86 грн. Огляд автомобіля при проведенні вказаної експертизи мав місце 20.02.2019 року.

Крім того, постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12.02.2019 року по справі №727/1184/19 його також визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. на користь держави.

Відповідно до п.36.3. ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», він має право на відшкодування половини розміру заподіяної йому шкоди під час дорожньо-транспортної пригоди в сумі 18237,94 грн. (38475,88 / 2 – 1000 грн. (франшиза)).

Він подав відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування, яка отримана 03.12.2019 року, однак відповідач листом №12/4467 від 10.12.2019 року відмовив йому у виплаті страхового відшкодування, а тому 10.12.2019 року є датою, з якої має починатися нарахування штрафних санкцій і по 02.11.2020 року, тобто по день пред`явлення позову, у зв`язку з чим з відповідача на його користь підлягає стягненню пеня в сумі 2844,11 грн., інфляційне збільшення суми боргу в сумі 455,95 грн. та 3 % річних в сумі 493,17 грн. за неналежне виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

А тому просив стягнути з відповідача ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на його користь страхове відшкодування, за шкоду завдану автомобілю в розмірі 18237,94 грн., пеню в сумі 2844,11 грн., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 455,95 грн. та 3 % річних в сумі 493,17 грн.; застосувати положення ч.10, ч.11 ст.265 ЦПК України та стягнути з відповідача на його користь штрафні санкції починаючи з 03.11.2020 року до повного виконання рішення суду, які нараховувати на суму 37475,88 грн.з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн., за проведення експертизи в сумі 2700 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14308 грн.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 листопада 2020 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представником відповідача ТДВ «СК «Альфа-Гарант» через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву (а.с.76-80), в якому зазначено, що позивач ОСОБА_1 лише 27.11.2019 року звернувся до них із заявою про виплату страхового відшкодування, яка отримана 03.12.2019 року. ОСОБА_1 в порушення вимог ст.33 та ст.33-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не звернувся вчасно до страховика з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди та відповідно позбавив страхову компанію можливості провести огляд належного йому пошкодженого транспортного засобу. 10.12.2019 року позивачу направлено лист №12/4467, в якому запропоновано зв`язатися з призначеним аварійним комісаром, який має виїхати до місця знаходження пошкодженого авто. Страхова компанія не відмовляла позивачу у виплаті страхового відшкодування, а лише здійснювала заходи щодо встановлення причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди та розміру отриманих збитків. Крім того, дорожньо-транспортна пригода мала місце також і з вини позивача, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12.02.2019 року, а тому з огляду на положення п.36.3 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та вини обох водіїв, розмір страхового відшкодування для позивача має бути вдвічі меншим. Висновок експерта №20-02-19 від 18.03.2019 року не може бути належним доказом завданої шкоди в дорожньо-транспортній пригоді, оскільки складений через два місяці після настання ДТП за цінами та тарифами на дату його складання. Крім того, огляд експертом проведений 20.02.2019 року не може підтверджувати, що пошкодження автомобіля позивача, вказані у висновку були отримані в дорожньо-транспортній пригоді 25.01.2019 року. На огляд транспортного засобу не запрошували представника страхової компанії. Позивачем не збережено пошкоджений транспортний засіб в такому стані, в якому він був після ДТП. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Також подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу (а.с.90-91), в якому зазначено, що справа є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому витрати на правничу допомогу в розмірі 14308 грн. порівняно з сумою позову та складністю справи є не співрозмірними та є достатньо завищеними.

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача ТДВ «СК «Альфа-Гарант» Борзенкова Ю.М. в судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги не визнала та просила відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві та в клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу. В останнє судове засідання представник відповідача не з`явилась.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 25.01.2019 року о 17.40 год. по вулиці Сторожинецькій, 101, м. Чернівці ОСОБА_2 керував автомобілем марки «Volkswagen LT 35», д.н.з. НОМЕР_1 , на перехресті при повороті ліворуч, не надав переваги в русі автомобілю марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку по рівнозначній дорозі прямо, внаслідок чого допустив з ним зіткнення, чим порушив п.16.13. Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, транспортні засоби зазнали технічних ушкоджень.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12.02.2019 року по справі №727/1183/19, провадження №3/727/435/19 (а.с.21), яка набрала законної сили 22.02.2019 року, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340 грн.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12.02.2019 року по справі №727/1184/19, провадження №3/727/436/19 (а.с.85-86), ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340 грн.

Відповідно до вимог ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

Позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 03.05.2013 року (а.с.34).

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/8562033 від 26.11.2018 року (а.с.22) та відомостей з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ про чинність полісу №АМ/8562033 на день ДТП, тобто 25.01.2019 року (а.с.23), цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант», розмір ліміту відповідальності страхової компанії на одного потерпілого за шкоду завдану життю і здоров`ю складає 200000 грн., за шкоду, заподіяну майну складає 100000 грн., розмір франшизи становить 1000 грн.

26.01.2019 року ОСОБА_2 повідомив по телефону ТДВ «СК «Альфа-Гарант» про факт настання дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується письмовим повідомленням від 29.01.2019 року №1113/19/0476 (а.с.81-82), що не заперечується та визнається сторонами.

Суд вважає, що посилання представника відповідача на те, що невиплата позивачу страхового відшкодування стала наслідком неповідомлення позивачем про настання події та ненадання на огляд пошкодженого транспортного засобу є безпідставним, виходячи з наступного.

Пунктом 34.1 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Суд вважає, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, розпочати її розслідування незалежно від того, ким надано таке повідомлення.

У разі не виконання страховиком обов`язку розпочати розслідування страхового випадку протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди та щодо направлення свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, передбаченого п.34.2. ст.34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», кореспондується право потерпілого самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

Як встановлено судом, повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди відповідач отримав 29.01.2019 року (а.с.81-82), а 13.02.2019 року сплив строк в 10 робочих днів з дня отримання страховиком повідомлення про вказану дорожньо-транспортну пригоду для направлення свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, тому позивач ОСОБА_1 звернувся до судового експерта 20.02.2019 року (а.с.35).

Стаття 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює порядок дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати).

Положеннями п.33.1.4 ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Структурний аналіз положень вказаних норм матеріального права у їх сукупності дає підстави дійти висновку, що у водія транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди наявний обов`язок невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Суд вважає, що у позивача ОСОБА_1 відсутній вищевказаний обов`язок перед відповідачем ТДВ «СК «Альфа-Гарант» щодо його повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди у 3-денний строк з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, так як між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТДВ «СК «Альфа-Гарант» не укладався договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Такий обов`язок наявний лише у ОСОБА_2 , з яким відповідач ТДВ «СК «Альфа-Гарант» уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Крім того, представник відповідача ТДВ «СК «Альфа-Гарант» підтверджує та визнає факт отримання письмового повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від ОСОБА_2 , що мало місце 29.01.2019 року, тобто протягом 3-х робочих днів з дня дорожньо-транспортної пригоди.

В свою чергу, позивач ОСОБА_1 виконавши свій аналогічний обов`язок звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та подав повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, що підтверджується повідомленням (а.с.125).

Суд вважає, що представником відповідача ТДВ «СК «Альфа-Гарант» не надано жодного доказу на підтвердження того, що протягом 2-х робочих днів з дня отримання повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, тобто з 29.01.2019 року, і до звернення позивача із заявою про виплату страхового відшкодування від 27.11.2019 року, яка ним отримана 03.12.2019 року, вчинялися хоч якісь дії з метою розпочати розслідування страхового випадку з метою встановлення розміру заподіяних збитків, як і не надано доказів того, що саме дії позивача перешкодили це зробити у вказаний період.

Не вчинення жодних дій ТДВ «СК «Альфа-Гарант» щодо розслідування страхового випадку підтверджується листом Департаменту патрульної поліції НП України №565аз/41/27/02-2021 від 19.05.2021 року (а.с.149) та листом Управління патрульної поліції в Чернівецькій області №162аз/41/29/02-2021 від 19.05.2021 року (а.с.152), згідно з якими ТДВ «СК «Альфа-Гарант» в період часу з 25.01.2019 року по 31.12.2020 року не зверталося ні до Департаменту патрульної поліції НП України ні до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області для отримання довідки про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 25.01.2019 року за участю позивача.

Приписами п.33-1.2 ст.33-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що на підставі письмового запиту страховика або МТСБУ відповідний підрозділ Національної поліції зобов`язаний надати йому довідку про дорожньо-транспортну пригоду, форма та порядок видачі якої встановлюється Міністерством внутрішніх справ України; заклад охорони здоров`я - довідку про тимчасову втрату працездатності (лікування), форма та порядок видачі якої встановлюється Міністерством охорони здоров`я України, відомості про діагноз, лікування та прогноз хвороби потерпілого, висновки судово-медичної експертизи, а також іншу інформацію, необхідну для вирішення питання щодо здійснення страхового відшкодування або регламентної виплати; медико-соціальна експертна комісія - документи, що підтверджують ступінь втрати професійної чи загальної працездатності потерпілого; суди та правоохоронні органи - копії наявних документів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, розміру заподіяної та відшкодованої шкоди. Зазначені в цьому пункті документи надаються безоплатно. Строк надання такої інформації (довідок та інших документів) органами державної влади (у тому числі судовими та правоохоронними) та органами місцевого самоврядування, медичними закладами, а також іншими юридичними особами не може перевищувати 30 днів з дня надходження запиту страховика (МТСБУ).

Суд вважає, що страхова компанія зобов`язана була розпочати розслідування страхового випадку, в тому числі звернутися із відповідними запитами щодо з`ясування всіх обставин даного страхового випадку та в силу приписів п.34.2. ст.34 ЗаконуУкраїни «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний був направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, чого останнім, зроблено не було та жодних доказів на спростування цього, представником відповідача не надано.

Таким чином, суд вважає, що оскільки ТДВ «СК «Альфа-Гарант» свої обов`язки, передбачені Законом не виконало, тому позивач правомірно звернувся з метою визначення розміру заподіяної шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди до судового експерта ОСОБА_4 , який є атестованим судовим експертом, відомості про якого містяться в Реєстрі атестованих судових експертів, має відповідне свідоцтво № 331, видане центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України, за експертною спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу».

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.11.2020 року по справі №199/9377/18.

Крім того, суд вважає, що посилання представника відповідача ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та те, що не вчинення дій страховика з розслідування страхового випадку було пов`язано з неможливістю ТДВ «СК «Альфа-Гарант» встановити чи взагалі бажає ОСОБА_1 отримати страхове відшкодування завданих йому збитків без його звернення до страховика із відповідною заявою про виплату страхового відшкодування є необґрунтованим та не звільняє страхову компанію щодо виконання обов`язків із розслідування страхового випадку та виконання інших обов`язків, передбачених Законом у визначені цим Законом строки.

Як вбачається з листа ТДВ «СК «Альфа-Гарант» №12/4467 від 10.12.2019 року (а.с.28), страхова компанія повідомила ОСОБА_1 про те, що страховиком для визначення розміру нанесеного матеріального збитку, внаслідок пошкодження його автомобіля, призначено експерта (аварійного комісара) ФОП ОСОБА_5 , однак будь-яких вимог щодо надання позивачем у визначене місце пошкодженого автомобіля на конкретно визначену дату, тощо, даний лист не містить.

Відповідно до рапорту аварійного комісара ОСОБА_6 від 10.12.2019 року, який адресований до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» (а.с.119), 10.12.2019 року ОСОБА_6 отримано доручення на виконання робіт згідно з Договором №4 від 16.03.2010 року. Цього ж дня (10.12.20219) він зв`язався з потерпілою стороною за телефоном, наданим в заявці, та під час спілкування з`ясував, що автомобіль марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , відремонтовано, запчастини відсутні, ДТП відбулося рік назад. Крім того, аварійний комісар посилається на абз.2 п.8.5. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, відповідно до якого якщо КТЗ на момент технічного огляду відновлено повністю або частково, то калькуляція відновлювального ремонту не складається, а надається повідомлення замовнику оцінки про неможливість проведення дослідження.

Суд вважає, що даний рапорт не є належним доказом того, що автомобіль позивача відновлений, оскільки відповідно до вимог абз.2 п. 8.5. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції і Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року, у редакції наказу від 24.07.2009 року №1335/5/1159, передбачено, що дійти висновку про направлення повідомлення замовнику про неможливість проведення дослідження КТЗ, можливо лише за результатами технічного огляду КТЗ, який в силу приписів п.5.1 вищезазначеної Методики має проводитись особисто експертом. Суду не надано доказів того, що аварійним комісаром особисто оглянуто автомобіль та визначено, що автомобіль відновлений. Крім того, як вбачається з рапорту, доручення страховиком аварійному комісару ОСОБА_6 надане 10.12.2019 року, рапорт останнім підготовлений та датований також 10.12.2019 року, що на думку суду, з урахуванням вказаного та відстані від місця знаходження (здійснення діяльності) аварійного комісара ОСОБА_6 , яким є АДРЕСА_1 , до зареєстрованого місця проживання позивача ОСОБА_1 , яким є Чернівецька область, Сторожинецький р-н, с. Снячів (більше 550 км), взагалі унеможливлювало проведення такого оглядку автомобіля позивача протягом дня 10.12.2019 року.

Також, в листі ТДВ «СК Альфа-Гарант» №12/4467 від 10.12.2019 року вказується про призначення експерта (аварійного комісара) ФОП ОСОБА_5 , а не аварійного комісара Абрамкіна Б.П.

Представником відповідача не надано суду належних та допустимих доказів з приводу того, що автомобіль позивача був відновлений до його звернення до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування чи після отримання вказаної заяви, а представник позивача в судовому засіданні заперечив факт відновлення автомобіля позивача.

Суд вважає, що посилання представника відповідача на позицію, зазначену в постанові Верховного Суду від 26.09.2019 року у справі №522/6853/16-ц, є безпідставним, оскільки правовідносини сторін у вказаній справі не є тотожними із правовідносинами у даній справі, вони прийняті за інших фактичних обставин.

Відповідно до висновку експерта №20-02-19 від 18.03.2019 року автотоварознавчої експертизи (а.с.36-60), матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП 25.01.2019 року, станом на момент виконання експертизи, становить 38475,88 грн., а вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 74389,86 грн.

За проведення вищезазначеної експертизи позивачем сплачено кошти в сумі 2700 грн., що підтверджується квитанцією серії ББАЦ №649002 від 18.03.2019 року (а.с.61).

Згідно з ст.ст.3, 4, 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав на професійну оціночну діяльність в Україні», пунктів 51, 59, 60 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 року, з наступними змінами і доповненнями, основним завданням оцінювачів, суб`єктів оціночної діяльності є проведення незалежної оцінки майна, майнових прав, з наданням письмового «Звіту про оцінку», який містить висновки щодо вартості майна, майнових прав та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, а «оцінка майна, майнових прав» - це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою відповідними нормативно-правовими актами, при цьому, можуть визначатися ринкова і різні види неринкової вартості майна, майнових прав.

Відповідно до Закону України «Про судову експертизу», Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 року (в редакції наказу від 26.12.2012 року №1950/5), основним завданням атестованих судових експертів є проведення на основі спеціальних знань (наукових, технічних та інших) досліджень матеріальних об`єктів, явищ і процесів з наданням письмових висновків з відповідями на поставлені експерту питання.

Відповідно до Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №301/5 від 03.03.2015 року, до експертів пред`являється вимога щодо «відповідної» вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче спеціаліста, тобто, у випадку спеціальностей, пов`язаних з дослідженням та оцінкою певного майна, його вища освіта повинна відповідати профілю саме цього майна.

Згідно з пунктом 2.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, які є додатком до зазначеної Інструкції, до числа основних завдань авто-товарознавчої експертизи належить визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), їх складових, розміру вартості матеріальних збитків, заподіяних власнику або володільцю колісних транспортних засобів, їх складових, внаслідок пошкодження останнього, також авто-товарознавчою експертизою можуть вирішуватися питання про складові основного завдання або споріднені з ним, якщо такі питання пов`язані з придбанням та експлуатацією колісних транспортних засобів.

Алгоритм визначення вартості відновлювального ремонту пошкоджених колісних транспортних засобів (в т.ч. автомобілів) та відповідного розміру матеріального збитку, заподіяного їх власнику (в т.ч. для встановлення страхового відшкодування) регламентується Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції і Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року, у редакції наказу від 24.07.2009 року №1335/5/1159, а також положеннями Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, зареєстрованої у Реєстрі методик проведення судових експертиз 12.09.2014 року за номером 12.2.03.

Виходячи з вимог зазначених Методик основним фактом, що визначає вартість (розмір) матеріального збитку, заподіяного власнику внаслідок пошкодження його колісного транспортного засобу, є вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу від пошкодження. При цьому, для встановлення вартості відновлювального ремонту пошкоджених колісних транспортних засобів (КТЗ) і відповідного розміру матеріального збитку, завданого їх власнику, необхідне проведення спеціальних досліджень з визначення характеру, об`єму й номенклатури пошкоджень та відповідних ремонтно-відновлювальних технологічних операцій, з розрахунку-калькулювання вартості відновлювального ремонту, що за змістом і процесом їх виконання не є «оціночними процедурами» та не відповідає поняттю «оцінка майна», передбаченому Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а тому не входить у компетенцію оцінювачів, зокрема за спеціалізацією 1.3 «Оцінка колісних транспортних засобів».

Для проведення відмічених досліджень фахівець повинен володіти спеціальними знаннями в автомобілебудуванні і технології ремонту транспортних засобів, іншими, перш за все технічними, дисциплінами, а також знати оціночні процедури. При цьому, ст.ст.6, 15 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не передбачено умов щодо обов`язкової відповідності вищої освіти профілю оцінюваного майна, що, в загальному випадку, виключає можливість оцінювача самостійно вирішувати питання, де є потреба у застосуванні певних спеціальних знань, зокрема у галузі автотоварознавства.

Таким чином, розрахунок вартості відновлювального ремонту пошкоджених колісних транспортних засобів та відповідного розміру матеріального збитку, заподіяного їх власникам, у тому числі для встановлення страхового відшкодування, відноситься до компетенції виключно судових експертів автотоварознавців, які атестовані за спеціальністю 12.2 - «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу». Оцінювачі можуть залучатися до визначення матеріального збитку від пошкодження колісних транспортних засобів лише для визначення ринкової вартості цього майна на момент його пошкодження і (або) його ринкової чи утилізаційної вартості після пошкодження.

Судовий експерт ОСОБА_4 є атестованим судовим експертом, наданий висновок №20-02-19 від 18.03.2019 року автотоварознавчої експертизи є повним, змістовним та таким, що не викликає сумнівів у його правильності, а тому, у відповідності до ст.ст.77-79 ЦПК України, суд вважає його належним, допустимим і достовірним доказом, вказаний висновок експерта відповідає вимогам ст.ст.102, 106 ЦПК України. Крім того, у висновку зазначено, що експерт був попереджений (обізнаний) про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Суд вважає, що визначення позивачем вартості матеріального збитку пошкодженого автомобіля «Volkswagen Transporter» на підставі висновку експерта №20-02-19 від 18.03.2019 року автотоварознавчої експертизи, є правомірним.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі №922/4013/17, від 13.03.2018 року у справі №910/9396/17, від 20.03.2018 року у справі №911/482/17, від 06.07.2018 року у справі №924/675/17.

Крім того, слід зазначити, що представником відповідача будь-яких клопотань про призначення повторної судової автотоварознавчої експертизи, під час розгляду справи не заявлялось.

Також, суд вважає, що посилання представника відповідача на те, що висновок експерта є неналежним доказом, оскільки на огляд під час проведення експертизи не запрошувався представник страхової компанії, є безпідставним, адже відповідно до п.5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.

Отже, присутність заінтересованих осіб не є імперативною вимогою, а забезпечується лише у разі наявності відповідної потреби.

Суд вважає, що представником відповідача не наведено об`єктивного підтвердження того, що його відсутність під час огляду пошкодженого під час ДТП автомобіля призвела до неправомірності наведених у висновку розрахунків.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.11.2020 року у справі №643/10751/16-ц.

27.11.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача ТДВ «СК «Альфа-Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування до якої, крім іншого, долучив і висновок автотоварознавчої експертизи, що підтверджується копією заяви позивача від 27.11.2019 року, копією квитанції про оплату послуг поштового зв`язку УДППЗ «Укрпошта» по відправленню листа, накладною №5800213258600 від 27.11.2019 року та описом вкладенням до листа з відтиском календарного штемпеля 27.11.2019 року (а.с.24-26), яку відповідачем отримано 03.12.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення листа (а.с.27).

У відповідь на заяву, ТДВ «СК «Альфа-Гарант» листом №12/4467 від 10.12.2019 року просили позивача надати додаткову інформацію (а.с.28).

19.12.20219 року позивач повторно звернувся до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» із заявою-вимогою про виплату страхового відшкодування з додатками, що підтверджується копією повторної заяви-вимоги позивача від 19.12.2019 року, копією квитанції про оплату послуг поштового зв`язку УДППЗ «Укрпошта» по відправленню листа, накладною № 5800213333199 від 19.12.2019 року та описом вкладенням до цього листа з відбитком календарного штемпеля 19.12.2019 року (а.с.29-32), яка отримана страховиком 23.12.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення вказаного листа (а.с.33), однак відповіді на вказану заяву відповідачем не надано.

Згідно з п.1.3 ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Як в розумінні КУпАП, так і в розумінні Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі», позивач ОСОБА_1 є потерпілим, а тому має право вимагати відшкодування шкоди, завданої його автомобілю марки «Volkswagen Transporter».

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками в свою чергу є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст.1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У відповідності до ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ст.28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У відповідності до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Приписами абз.1 п.36.3 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Згідно приписів абзацу 2 п.12.1 ст.12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Аналізуючи вищевказані норми, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 має право на половину визначених відповідно до ст.29 Закону витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом його транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а тому з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути половину матеріального збитку, якого зазнав позивач від пошкодження транспортного засобу марки «Volkswagen Transporter», в сумі 18237,94 грн. (38475,88 / 2 – 1000 грн. (франшиза)).

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, інфляційного збільшення суми боргу та 3 % річних за неналежне виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд зазначає наступне.

27.11.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, яка отримана ТДВ «СК «Альфа-Гарант» 03.12.2019 року.

При цьому, суд не погоджується з доводами представника позивача про те, що позивачу страховиком відмовлено у виплаті страхового відшкодування листом №12/4467 від 10.12.2019 року (а.с.28), оскільки із вказаного листа не вбачається відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування, а лише зазначено про необхідність надання певної інформації.

19.12.2019 року позивач повторно звернувся до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» із заявою-вимогою про виплату страхового відшкодування, яка отримана відповідачем 23.12.2019 року.

За приписами абзацу 1, 2, 6 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими – прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, – прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Представником відповідача ТДВ «СК «Альфа-Гарант» не надано суду будь-якого рішення про здійснення чи відмову у здійсненні страхового відшкодування за результатами розгляду заяви позивача отриманої 03.12.2019 року, як і не надано доказів надіслання такого рішення на адресу позивача.

Суд вважає, що оскільки відповідачем ТДВ «СК «Альфа-Гарант» взагалі не прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування у 90-денний строк, а тому саме з 03.03.2020 року (наступний день після закінчення 90-денного присічного строку з урахуванням 29 днів у лютому 2020 року), необхідно здійснювати нарахування штрафних санкцій. Крім того, штрафні санкції потрібно нараховувати на суму 18237,94 грн. по день пред`явлення позову, а саме по 02.11.2020 року включно.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, які склалися між сторонами у справі, є грошовим зобов`язанням, оскільки в разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату страхувальникові або іншій особі, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 625 ЦК України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.06.2019 року по справі №758/8819/16-ц.

Відповідно до п.21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року, при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК).

Крім того, аналогічна правова позиція, щодо правомірності застосування положень ст. 625 ЦК України до зобов`язальних правовідносин, які виникають із договорів страхування, декларується в узагальненнях Верховного Суду України сформульованих у листі від 01.07.2014 року «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві», відповідно до яких правильними є висновки судів про необхідність застосування ст. 625 ЦК щодо відповідальності за порушення грошового зобов`язання у спорах, які виникають з договорів страхування. Оскільки зобов`язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов`язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК, зокрема сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 року по справі № 6-49цс12.

Згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати» №159 від 21.02.2001 року, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому, індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Індекс споживчих цін за березень 2020 року складав 100,8; за квітень 2020 року – 100,8; за травень 2020 року – 100,3; за червень 2020 року – 100,2; за липень 2020 року – 99,4; за серпень 2020 року – 99,8; за вересень 2020 року – 100,5; за жовтень 2020 року – 101,0.

Сукупний індекс за період з 03.03.2020 року по 02.11.2020 року складає (100,8/100) х (100,8/100) х (100,3/100) х (100,2/100) х (99,4/100) х (99,8/100) х (100,5/100) х (101,0/100) = 1,028, а тому інфляційні втрати позивача складають 510,66 грн. (18237,94 х 1,028 - 18237,94).

Разом з тим, позивач у заяві про зменшення позовних вимог (а.с.97-105) просив стягнути інфляційні втрати в сумі 455,95 грн., а суд, з огляду на приписи ч.2 ст.264 ЦПК України, позбавлений права вийти за межі позовних вимог, а тому з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь позивача необхідно стягнути інфляційні втрати у сумі 455,95 грн.

Період з 03.03.2020 року по 02.11.2020 року містить 245 днів, а тому три проценти річних становлять суму 366,25 грн. (18237,94 / 100х3 / 366х245), які необхідно стягнути з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь позивача.

У відповідності до п.36.5 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

З 03.03.2020 року по 12.03.2020 року облікова ставка Національного банку України становила 11,0 процентів. Вказаний період налічує 10 днів. У зазначений період пеня складає 109,63 грн. (18237,94 / 100х(11,0х2) / 366х10).

З 13.03.2020 року по 23.04.2020 року облікова ставка Національного банку України становила 10,0 процентів. Вказаний період налічує 42 дні. У зазначений період пеня складає 418,58 грн. (18237,94 / 100х(10,0х2) / 366х42).

З 24.04.2020 року по 11.06.2020 року облікова ставка Національного банку України становила 8,0 процентів. Вказаний період налічує 49 днів. У зазначений період пеня складає 390,67 грн. (18237,94 / 100х(8,0х2) / 366х49).

З 12.06.2020 року по 02.11.2020 року облікова ставка Національного банку України становила 6,0 процентів. Вказаний період налічує 144 дні. У зазначений період пеня складає 861,07 грн. (18237,94 / 100х(6,0х2) / 366х144).

Всього пеня складає 1779,95 грн. (109,63 + 418,58 + 390,67 + 861,07), яку необхідно стягнути з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь позивача, задовольнивши частково позовні вимоги.

У відповідності до ст.265 ч.10, ч.11 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування; остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VІІ цього Кодексу (набрали чинності з 01.01.2019 року).

Оскільки збільшувати позовні вимоги поза межами підготовчого судового засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження чинним ЦПК України не передбачено, слід відповідно до ч.10, ч.11 ст.265 ЦПК України здійснювати нарахування пені та 3 % річних, які мають бути стягнуті з відповідача ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь позивача ОСОБА_1 до моменту повного виконання рішення, які необхідно нараховувати на невиплачене страхове відшкодування в сумі 18237,97 грн., починаючи з 03.11.2020 року.

Вирішуючи вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником відповідача ТДВ «СК «Альфа-Гарант» подано до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу (а.с.90-91), в якому зазначено, що справа є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому витрати на правову допомогу в розмірі 14308 грн. порівняно з ціною позову та складністю справи є не співрозмірними та достатньо завищеними.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

Як встановлено судом, 25.01.2019 року між адвокатом Шкварчуком В.Д. та позивачем ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги та додаткову угоду №1 від 25.01.2019 року (а.с.65-66).

Згідно з розрахунком суми гонорару за надану правничу допомогу від 02.11.2020 року, загальна вартість суми гонорару становить 14308 грн. (а.с.67).

З акту виконаних робіт №1 від 02.11.2020 року вбачається, що адвокат Шкварчук В.Д. виконав, а клієнт позивач ОСОБА_1 оплатив кошти у загальному розмірі 14308 грн., що підтверджується розрахунковою квитанцією серії АБОА №578925 від 02.11.2020 року (а.с.68-69).

Враховуючи засади пропорційності та співмірності до ціни позову, складність справи, час витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, клопотання відповідача про зменшення розміру правової допомоги та враховуючи подану представником позивача заяву про зменшення вдвічі позовних вимог, суд вважає розмір витрат на правову допомогу в сумі 14308 грн. є завищеним та підлягає зменшенню, а тому співмірним розміром витрат на правничу допомогу є витрати в сумі 4000 грн.

Крім того, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути кошти в сумі 2700 грн. (а.с.61), які сплачено за проведення автотоварознавчої експертизи, та судовий збір в сумі 840,80 грн. (а.с.1).

У відповідності до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Всі понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, за проведення автотоварознавчої експертизи та за оплату професійної правничої допомоги адвоката становлять 7540,80 грн. (840,80 + 2700,00 + 4000,00), а тому їх необхідно стягнути з відповідача ТДВ «СК «Альфа-Гарант» пропорційно заявленим та задоволеним позовним вимогам, виходячи із ціни позову у такому співвідношенні, а саме: позивач зазначив ціну позову з урахуванням зменшення позовних вимог в сумі 22031,17 грн., позов задоволено на суму 20894,80 грн.

Таким чином, з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» необхідно стягнути судові витрати в сумі 7151,69 грн. (20894,80 / 22031,17 х 100% = 94,84% судових витрат, що становить 7151,69 грн. (7540,80 / 100 х 94,84).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 12, 22, 28, 29, 33, 33-1, 34, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.3, 4, 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ст.ст.22, 546, 549, 625, 1187, 1188, 1192 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76, 81, 82, 89, 133, 141, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 , страхове відшкодування, за шкоду завдану автомобілю марки Volkswagen Transporter державний реєстраційний номер НОМЕР_2 у сумі 18 237 (вісімнадцять тисяч двісті тридцять сім) грн. 94 коп.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 : інфляційне збільшення суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування, у розмірі 455,95 грн. за період з 03.03.2020 року по 02.11.2020 року включно; 3 % річних нарахованих на суму невиплаченого страхового відшкодування, у розмірі 366,25 грн. за період з 03.03.2020 року по 02.11.2020 року включно; пеню нараховану на суму несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування, у розмірі 1779,95 грн. за період з 03.03.2020 року по 02.11.2020 року включно.

Відповідно до ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, пеню та 3 % річних нараховувати до стягнення на суму 18 237,94 грн., за правилами, визначеними у мотивувальній частині цього рішення та стягнути їх з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 за період починаючи з 03.11.2020 року до моменту повного виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору, проведення авто-товарознавчої експертизи та оплату професійної правничої допомоги в сумі 7151 (сім тисяч сто п`ятдесят одну) грн. 69 коп.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 05 липня 2021 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: