Рішення № 98135688, 05.07.2021, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/1573/21

Номер провадження 2/585/725/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої судді – Цвєлодуб Г.О.,

секретаря судового засідання Салій О.І.

за участю позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продтоварів» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

07 червня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Роменського міськрайонного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продтоварів» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що вона з 20 листопада 2019 р. працювала на посаді укладальника-пакувальника в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Роменський завод Продтоварів». 19 лютого 2021 року згідно наказу № 5 від 19.02.2021 р була переведена на посаду варника харчової сировини та матеріалів. Наказом № 14/К від 05.03.2021 р. її було звільнено з роботи з 05 березня 2021 р. за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України. Всупереч вимогам ст. ст. 115, 116 КЗпП України, відповідач при звільненні з роботи 05 березня 2020 р. не виплатив всіх сум, що належать їй від підприємства у якості остаточного розрахунку при звільненні. За її зверненням до ТОВ «РЗП», стосовно надання довідки, щодо її графіку роботи та середнього заробітку їй було відмовлено, а тому вона змушена самостійно розрахувати середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку на підставі відомостей про заробітну плату, які містяться в розрахункових листках за період за січень-лютий 2021 р. У січні 2021 року вона відпрацювала 9 робочих днів і їй була нарахована заробітна плата в розмірі - 3723,63 грн., у лютому 2021 р. вона відпрацювала 11 робочих днів і їй була нарахована заробітна плата в розмірі - 4937,48 грн. Середньоденна заробітна плата за останні два повні місяці роботи (січень-лютий 2021 р.) становить 433 грн.(( 3723,63 +4937,48):20= 433). Станом на 04.06.2021 р. розрахунок з нею затриманий на 57 робочих днів (березень-17 днів, квітень- 22 дні, травень- 18 днів). Середній заробіток за весь період затримки розрахунку станом на 03.06.2021 р. становить 24681грн.( 433 х57=24681). Вважає, що остаточний розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку має визначатись на день постановлення рішення суду в цій справі відповідно до положень ст. 117 КЗпП України. Крім цього, невиплата з вини відповідача у встановлені строки заробітної плати та затримка розрахунку при звільнені свідчить про порушення її законних прав, гарантованих трудовим законодавством, що призвели до її моральних страждань, які полягають в усвідомленні фактів порушення його законних прав та інтересів щодо отримання у встановлені строки зароблених коштів. Затримки виплат заробітної плати та остаточного розрахунку призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки з вини відповідача вона був позбавлений достатніх засобів для існування. Із-за не проведення остаточного розрахунку вона змушений звертатись за юридичною допомогою до адвоката, до суду, тратити на це особистий час та кошти. З врахуванням характеру та тривалості моральних страждань вона оцінює заподіяну їй моральну шкоду в 2000 грн. Просила стягнути також судові витрати на правову допомогу в сумі 1200 грн.

Ухвалою від 07 червня 2021 року по вказаній справі відкрито провадження.

ТОВ «Роменський завод продтоварів» у відзиві на позовну заяву від 05.07.2021 року заперечував в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 в день звільнення не працювала, тому у останньої відсутня відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП, у вигляді виплати їй середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Вважають можливим зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на висновок, викладений у постанові ВС від 17.03.2020 року у справі № 569/6583/16-ц. Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 2000 грн. вважають необґрунтованими та недоведеними, також просили зменшити розмір витрат на правничу допомогу, просили справу розглядати за відсутності представника.

У судовому засідання ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, обґрунтувала обставини, викладені в позовній заяві, щодо наявності підстав для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази та заслухавши доводи позивача, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах, а саме позивач ОСОБА_1 працювала у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продтоварів» з 20 листопада 2019 р. працювала на посаді укладальника-пакувальника.

Відповідно до наказу № 5 від 19.02.2021 р ОСОБА_1 переведена на посаду варника харчової сировини та матеріалів.

Наказом № 14/К від 05.03.2021 р. ОСОБА_1 звільнено з роботи з 05 березня 2021 р. за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що відповідач не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі з жовтня 2020 року по травень 2021 року, що становить 20343,22 грн.

Вказані обставини, які відповідачем не заперечувались, підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 05 березня 2021 року – в день звільнення не працювала. Дана обставина також визнана в судовому засіданні і самою позивачкою.

Доказів про пред`явлення роботодавцеві вимог про розрахунок позивачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, оскыльки у даному випадку у суду выдсутны будь-якы выдомосты (дата) для можливосты обрахувати суму та строк, з якого виникла затримка у розрахунку при звыльненны.

У відповідності з вимогами ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до пункту 3Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як достовірно встановлено судом, внаслідок порушення відповідачем законних прав ОСОБА_1 , а саме невиплати їй заробітної плати, тобто порушення відповідачем конституційного права позивача на оплату праці, внаслідок чого було порушено звичний для останньої уклад життя, завдало їй моральних страждань, які виразилися в переживаннях, пов`язаних із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, остання зазнала втрат немайнового характеру, тобто їй завдано моральну шкоду.

Суд зауважує, що в результаті затримки з невиплатою належних ОСОБА_1 сум заробітної плати при звільненні, позивач поніс моральні страждання, які виразились у неотриманні коштів на проживання на протязі певного періоду, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, що визнається судом моральною шкодою, яка підлягає задоволенню частково з урахування розміру невиплачених відповідачем сум, розміру та тривалості завданих моральних страждань.

Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнала позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її житті, та зважаючи на положенняПостанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню частково в розмірі 1000,00 грн.

Суд вважає, що в даній справі моральна шкода в розмірі 1000,00 грн. є достатньою для сприяння відновлення порушених прав позивача.

Окрім того з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені нею судові витрати відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 948 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. 115, 116, 117 КЗпП України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод Продтоварів» (місцезнаходження юридичної особи: Україна, 49017, Дніпропетровська область, Новокадацький район м. Дніпро, вул. Авіаційна, буд. 39, офіс 17, код ЄДРПОУ 42295910) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 20 343 (двадцять тисяч триста сорок три) грн. 22 коп., 1 000 (одну тисячу) грн. у відшкодування моральної шкоди та судових витрат у розмірі 948 (дев`ятсот ворок вісім) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Роменський міськрайонний суд.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Роменський міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 07 липня 2021 року.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г.О.ЦВЄЛОДУБ