Ухвала суду № 98135260, 07.07.2021, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №344/16510/18

Провадження № 1-кп/345/33/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.07.2021 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

судді Якиміва Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12017090000000089 про обвинувачення:

ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 28, ст. 198, ст. 257, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 358 КК України;

ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, п.п. 6, 12 ч. 2 ст.115, ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України;

ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст.187, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185, ст. 257 КК України;

ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185, ст. 257, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, ч. 5 ст. 185, ст. 257, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ст. 257 КК України

з участю:секретаря судового засідання Баран В.В.

прокурора Чемеринського Л..

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

захисників Коваленко О.В., Лопуха З.Я., Желізняк Л.Б., Федоряка А.В.,Шніцера А.О.

в с т а н о в и в:

На розгляді в Калуському міськрайонному суді Івано-Франківської області знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

Прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Головуючий суддя Онушканич В.В. та суддя Мигович О.М. знаходяться у відпустках, у зв`язку з чим питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відповідно до вимог абз. 5 п. 20-5 розділу XI Перехідних положень КПК України, підлягає вирішенню іншим суддею зі складу колегії суддів, оскільки справа розглядається колегіально.

Прокурор в судовому засіданні клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав, оскільки раніше встановлені ризики залишилися незмінними.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їхні захисники заперечили щодо задоволення клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вважають, що обвинувачення є необґрунтованим, а наведені прокурором ризики є лише припущеннями. Обвинувачений ОСОБА_1 просить обрати йому запобіжний захі у вигляді цілодобового домашнього арешту, обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 просять обрати їм запобіжні заходи не пов`язані з позбавленням волі.

Додатково захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Шніцар Т.С. та захисник обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 адвокат Желізняк Л.Б. подали в судовому засіданні заперечення на клопотання прокурора в яких зазначили,що просять у їх задоволенні відмовити ,оскільки вони сформовані формально,прокурором не доведено наявність ризиків та вони суперечать практиці ЄСПЛ.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.05.2021 р. обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів по 12.07.2021 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За приписом частини 3 цієї статті до спливу продовженого строку, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до практики ЄСПЛ допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 у справі «Воляник проти України»). Крім цього, у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України» зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Таким чином, на даний час підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Під час обрання та продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у судових засіданнях було установлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Враховуючи тяжкість інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 злочинів, а також те, що обставини, за яких судом обвинуваченим було обрано та продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, не відпали, суд приходить до висновку, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати та є реальними.

Суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте при вирішенні питання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України.

Питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання під вартою, не може вирішуватися абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії», п. 30).

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ходорковський проти Росії» при оцінці позбавлення свободи будь-кого суд не обмежується проголошеними видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обгрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленого обвинувачення, а також суспільної небезпеки злочинних дій, у скоєнні яких обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

На думку суду, при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обставинами, що підтверджують наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, є те, що інкриміновані обвинуваченим злочини вчинено за попередньою змовою групою осіб, організованою групою, а головне - посягання на суспільні відносини, що охороняють життя та здоров`я особи, які відповідно до ст.3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю.

Суд також вважає, що обраний відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особам обвинувачених, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що їм інкримінуються, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Зокрема, з наявних в матеріалах справи даних щодо обвинуваченого ОСОБА_1 вбачається, що він неодноразово судимий за вчинення корисливих та насильницьких злочинів, відбував призначені покарання, що не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, не працює, не одружений, не має постійного та стабільного джерела прибутку, що вказує на відсутність міцних соціальних зв`язків. У зв`язку з чим суд приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які у своєму клопотанні наводить прокурор та які станом на день розгляду клопотання не зменшилися.

Це ж стосується і обвинуваченого ОСОБА_2 , який також неодноразово судимий, в тому числі за вчинення умисних корисливих злочинів, маючи не зняту та непогашену судимість, на шлях перевиховання та виправлення не став, знову обґрунтовано обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, за один з яких законом передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, що також свідчить про його стійку протиправну поведінку, а також і про ризики, передбачені п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що він, перебуваючи на волі, або під дією іншого, більш м`якого, запобіжного заходу зможе продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

ОСОБА_3 також обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів і, усвідомлюючи можливість застосування відносно нього покарання у виді позбавлення волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів, чинити на них психологічний та фізичний тиск, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. При цьому судом враховано, що ОСОБА_3 не одружений, не працевлаштований, оскільки відомостей про офіційне працевлаштування суду не надано, не має постійного законного джерела доходу, а отже не має міцних соціальних зв`язків.

Що стосується обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , то хоча вони і раніше не судимі, проте обвинувачуються у скоєнні низки, в тому числі особливо тяжких злочинів, що свідчить про їхню стійку злочинну спрямованість. Покликання захисника на міцність соціальних зв`язків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у зв`язку із наявністю постійного місця проживання та можливість працевлаштування ОСОБА_4 не свідчать на користь зменшення вищевказаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема ризику втечі. Так, усвідомлення обвинуваченими тяжкості покарання, яке може їм загрожувати, свідчить про те, що останні з метою уникнення кримінальної відповідальності можуть переховуватися від суду, що унеможливить розгляд провадження, встановлення реальних обставин справи та виконання правових приписів ст.2 КПК України.

Суд вважає, що обрання обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 іншого (альтернативного) запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, усунути ризики та закінчити розгляд кримінального провадження у розумні строки. У разі прийняття рішення про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший більш м`який запобіжний захід, зокрема домашній арешт, існує значна ймовірність того, що обвинувачені порушуватимуть покладені на них процесуальні обов`язки. Крім того, по даному кримінальному провадженню обвинувачені своїх пояснень не надали, потерпілі та свідки не допитувались, а тому клопотання захисників щодо зміни запобіжних заходів є передчасними.

Відтак, суд, керуючись ст.ст. 179, 194 КПК України, вважає за необхідне залишити без змін запобіжні заходи у виді тримання під вартою, продовживши їхній строк.

Крім цього, оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні злочинів, пов`язаних із застосуванням насильства, на підставі п.1 ч. 4 ст.183 КПК України,суд вважає, що підстави для визначення розміру застави, як умови звільнення обвинувачених з-під варти, відсутні.

Керуючись ст.ст.34, 314, 318 КПК України

п о с т а н о в и в:

Продовжити обвинуваченим:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5

строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів з 07.07.2021 року по 04.09.2021 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя