Рішення № 98134124, 06.07.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

06.07.2021

Провадження № 2а/331/34/2021

Справа № 331/1478/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2021 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний м. Запоріжжя області у складі:

головуючого - судді Антоненка М.В.

за участю секретаря Федорової К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправною і скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправною і скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17 березня 2021 року на автодорозі по вул. Богдана Хмельницького смт. Комишуваха Оріхівького району Запорізької області, транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , було зупинено співробітниками поліції. Транспортний засіб, яким він керував є - МАЗ 64229, держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить підприємству ТОВ «РЕМШЛЯХБУД», де він працює водієм. Співробітником поліції, а саме капітаном поліції Вільнянського відділення поліції Пологівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Гордієнко Світланою Василівною, яка перебуває на службі у Відповідача, аргументуючи тим, що ОСОБА_1 нібито порушив правила дорожнього руху, було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17.03.2021р. серія ЕАН №3930971 (надалі Постанова).

Із зазначеною Постановою ОСОБА_1 не погоджується, вважає її незаконною і такою, що має бути скасована з наступних підстав.

В Постанові зазначено, що ОСОБА_1 було порушено п. 22.5 ПДР, оскільки вантаж, що перевозився, виступав за габаритні фари нібито більше ніж на 1 м., що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки заміри інспектором поліції взагалі не здійснювались, навіть рулеткою. Визначали «на око». Крім того, в п. 22.5 ПДР зазначено наступне: «За спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - .3.75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів -11,5 т), здвоєні осі - 16 г, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну віеь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7т або фактичною масою понад 24т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.»

Тобто, даний пункт взагалі не містить вимог щодо розміщення вантажу відносно габаритних фар. В пункті присутня єдина вимога щодо розміщений вантажу відносно заднього габариту транспортного засобу, а саме вантаж не має виступати більше ніж на 2 м, однак вимог щодо розміщення вантажу відносно габаритних фар не має.

Більше того, для притягнення до відповідальності за порушення ПДР в частині вимог, передбачених п.22.5, необхідно встановити факт переміщення транспортного засобу, або перевезення вантажу, габаритні параметри якого перевищують нормативні. Відповідно до п. 1.10. ПДР «габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю».

Відповідно до п. 2.4 ПДР «У місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:

а) передати для перевірки документи, зазначені в підпунктах "а", "б" і "г" пункту 2.1 цих Правил;

б) надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.».

Відповідно до п. 2.4г. ПДР «У разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових га/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу га/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт».

Відповідно до п. 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті. Міністерства внутрішніх справ України. Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 №1007/1207 (далі - Порядок М'1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Згідно п.п. 3, 15 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок №879) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС. що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки. які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до П.16 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, та/або точний контроль.

Відповідно до п. 1 8. Порядку № 879 За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Відповідно до п.2. Порядку № 879:

-вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

-великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 p., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки;

-місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п. 12. Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до п. 13 Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно до п. 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Вважає, щоб притягти його до відповідальності за порушення п. 22.5 ПДР, передбаченої ч. 1 ст. 132-1 КУпАГІ, заміри габаритів транспортного засобу повинні були здійснюватися на стаціонарному або пересувному пункті габаритно-вагового контролю із наступним наданням довідки про здійснення габаритно-вагового контролю та акту про перевищення нормативних габаритів, чого насправді зроблено не було.

Таким чином співробітниками поліції не було встановлено фактів порушення п. 22.5 ГІДР в порядку, передбаченому вищезазначеними нормативно-правовими актами. А п. 22.5 ПДР взагалі не містить вимог щодо розміщення вантажу відносно габаритних фар, хоча в постанові зазначено порушення: вантаж виступає за габаритні фари більше ніж 1 м. Таким чином Постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП щодо вимог про зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення. Так само не викладені встановлені обставини справи, а саме на скільки конкретно, на думку інспектора поліції, виступав вантаж. Більше ніж 1 м це може бути як 101 см так і 200 см.

Зазначає, що будь-які виміри, здійснені без повірених вимірювальних приборів, здійснені не в пункті габаритно-вагового контролю - є лише припущенням щодо фактичних габаритів транспортного засобу або вантажу, що в силу ст. 62 Конституції України, є неприпустимим.

Відповідачем при винесенні оскаржуваної Постанови не дотримано вимоги ст. ст. 245, 251, 280, 283 КУпАП, що потягло за собою необґрунтоване притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Вважає, що події та складу адміністративного порушення в його діях взагалі немає.

Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. За таких обставин, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до встановлених процедур і довести факт вчинення позивачем порушення ГІДР відповідними доказами.

Звертає увагу суду на те, що інспектором поліції було порушено процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, яку визначає Інструкція з оформлення поліцейський матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11,2015р. за № 1395 (далі - Інструкція).

Згідно із п. 4 розділ 1 Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до пункту 4 розділу III Інструкції Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.

Процедура розгляду справи визначена пунктами 9 і 10 розділу III Інструкції.

Так, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

Згідно із п.5 розділ IV Інструкції Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено. У випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (стаття 285 КУпАП).

Розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення без забезпечення прав і законних гарантій особи, що притягується до адміністративної відповідальності, об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення із суворим дотримання законності (ст.7 КУпАП) призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, зокрема право користуватися юридичною допомогою адвоката, право знайомитися з матеріалами справи, на підставі яких уповноважена особа приймає рішення, про притягнення до адміністративної відповідальності, заявляти клопотання, подавати дока§'й по справі, тощо.

В порушення вищезазначеного порядку розгляду справи, посадовою особою Відповідача не оголошено, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, не роз`яснені його права і обов`язки, не досліджувалися докази, не заслуховувалися його пояснення та ін.

На підставі вищевикладеного просить суд Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17.03.2021р. серія ЕАН №3930971, прийняту капітаном поліції Вільнянського відділення поліції Пологівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Гордієнко Світланою Василівною, про застосування до ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 ) адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 510,00 гри. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП - скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, - закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (місце знаходження: 69057, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, буд. 29. код ЄДРПОУ 40108688) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 454.00 гривень.

08.06.2021 року від Головного управління Національної поліції в Запорізькій області до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 .. У відзиві зазначено, що згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи ца участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 4 КАС України встановлено, що до суб`єктів владних повноважень належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інші суб`єкти при здійснені публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності

Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань) регулює Закон України «Про дорожній рух».

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», до учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

За приписами ст. 217 КУпАП. посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов`язків. Перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих у пунктах 2, 5 статті 213 цього Кодексу, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законами України.

Відповідно до ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до п.1 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 |х>ку) передбачено, що повноваження з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення покладено на поліцейських підрозділів патрульної поліції та поліцейських, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Підпунктом 22.5 пункту 22 Перевезення вантажу Правил дорожнього руху України визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Частиною 1 ст. 132-1 КУпАП передбачено, що порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію», з урахуванням постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-ІХ, наказом Національної поліції України від 08.12.2020 № 955 було внесено зміни до структури територіальних органів поліції, затвердженої наказом Національної поліції України від 06.11.2015 № 1 (зі змінами),.

З метою приведення штатів територіальних органів у відповідність до структури Національної поліції України від 06.11.2015 (зі змінами) наказом Національної поліції України від 22.12.2020 № 1013 було затверджено організаційно-штатні зміни у ГУНП в Запорізькій області, яким утворено територіальні (відокремлені) підрозділи ГУНП в Запорізькій області - Запорізьке районне управління ГУНП в Запорізькій області, Мелітопольське районне управління ГУНП в Запорізькій області, Василівське районне управління ГУНП в Запорізькій області, Бердянський районний відділ поліції ГУНП в Запорізькій області, Пологівський районний відділ ГУНП в Запорізькій області, їх відділи та відділення. Повноваження керівників зазначених відокремлених підрозділів затвердженні відповідними положеннями про районні управління, відділи та відділення поліції.

Вільнянське відділення поліції Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області в результаті організаційно-штатних змін у ГУНП в Запорізькій області реорганізовано в відділення поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області.

Оскаржувана постанова серії ЕАН № 3930971 від 17.03.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення винесена інспектором Вільнянського відділення поліції Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції Гордієнко Світланою Василівною з огляду на те, що позивач керуючи транспортним засобом перевозив вантаж, що виступав за габаритні фари більше як на 1 м.

Отже, дії інспектора Вільнянського відділення поліції Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області капітана поліції Гордієнко Світлани Василівни щодо виявлення 17.03.2021 о б 14 год. 47 хв. на автодорозі по вулиці Богдана Хмельницького в с.м.т. Комишуваха Пологівського району Запорізької області факту адміністративного правопорушення - ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом МАЗ 64229, д.р.н. НОМЕР_3 перевозив вантаж, що виступав за габаритні фари ТЗ більше як на 1 м є правомірним та законними.

Стаття 9 КУпАП встановлює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона правопорушення — порушення правил перевезення вантажу. Суб`єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення регламентується ст. 283 КУпАП.

Згідно із вимогами, які викладені у цій статті, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ;ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, також повинна містити відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; про закриття справи.

3 огляду на викладене вище, ГУНП вважає, що спірна постанова складена уповноваженою особою у відповідності до вимог чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395, інспектор поліції під час винесення оскаржуваної постанови діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України.

Постанова винесена уповноваженим працівником поліції на місці вчинення правопорушення у відповідності до ст. 258, 283 КупАП.

ГУНП наголошує, що стягнення, передбачене ч. 1 статтею 132-1 КупАП, накладено інспектором Вільнянського відділення поліції Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції Гордієнко Світланою Василівною у межах наданих йому повноважень і лише під час виконання службових обов`язків та були здійсненні у відповідності до вимог чинного законодавства України та зафіксовані у постанові про накладання адміністративного стягнення серіїї ЕАН № 3930971 від 17.03.2021.

Відповідно до ст. 280 КпАП України орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, доказом того, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких посадова особа, особисто спостерігаючи порушення ПДР, встановлює наявність адміністративного правопорушення.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Статтею 254 КпАП України визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до ст. 256 КпАП України, крім іншого, зазначається місце час і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

ГУНП зазначає, що обставини вчинення правопорушення стверджуються складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої чітко вбачаються час та місце вчинення правопорушення, І також особа, яку притягнуто до відповідальності.

Пунктом 10 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, визначено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, а згідно з пунктом 1 розділу IV цієї Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання-громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП України).

На підставі вищевикладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУНП в Запорізькій області в повному обсязі.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29.03.2021 року по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з*явився. Надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Представник відповідача надала суду заяву про розгляд справи без її участі. Просить у позові ОСОБА_1 відмовити повністю з підстав викладених у відзиві.

Вивчивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 288 КУпАП, постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з вимогами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законодавством встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 КАС України передбачено, що місцевим судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною 2 статті 74 КАС України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.-ч. 2,5 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Позивачем ОСОБА_1 в обґрунтування вимог надано суду копію оскаржуваної постанови серії ЕАН № 3930971 від 17.03.2021 року, згідно з якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 гривень за порушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 22.5 ПДР України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП орган при розгляді скарги на постанову про адміністративне правопорушення перевіряє законність та обґрунтованість постанови та може прийняти одне із рішення як скасування постанови.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як слід з матеріалів справи, 08.06.2021 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позов ОСОБА_1 . У своєму відзиві відповідач трактує адміністративне законодавство, правила дорожнього руху, Закон України «Про національну поліцію», однак не обґрунтовано та не надано суду жодного доказу на підтвердження порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Аллене де Рібем проти Франції» від 10 лютого 1995 року підкреслив, що принцип презумпції невинуватості порушується, «якщо суд оголосить обвинуваченого винним, коли його вина не була попередньо доведена».

У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЕСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Міністрів Ради Європи Державам - членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991року рекомендовано урядам держав - членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принци 7).

За таких обставин та враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, так як факт порушення Правил дорожнього руху України не є доведеним відповідачем по справі.

Крім того, відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову зокрема, про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень.

Проте суд вважає безпідставними позовні вимоги ОСОБА_1 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, оскільки відповідно до ст. 284 КУпАП вирішення питання про закриття провадження у справі по адміністративне правопорушення належить до компетенції органу, що приймав рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправною і скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити частково.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17.03.2021 року серії ЕАН № 3930971, винесену капітаном поліції Вільнянського відділення поліції Пологівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Гордієнко Світланою Василівною про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (місце знаходження: 69057, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, буд. 29, код ЄДРПОУ 40108688) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його ухвалення.

Суддя: М.В. Антоненко