Рішення № 98133911, 05.07.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/8326/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.,

за участю секретаря судового засідання Штреккер В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Костянтинівка Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,-

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом звернулося Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», в якому просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з жовтня 2012 року по жовтень 2019 року включно в сумі 27178,44 грн, що виникла за споживачем за адресою: АДРЕСА_1 , а також судові витрати в розмірі 1921,00 грн. В обґрунтування вказаних вимог позивач посилався на те, що відповідач є споживачем послуг з теплопостачання за вказаною адресою, які надаються позивачем. На ім`я відповідача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідач неналежним чином не виконує свої зобов`язання з оплати наданих послуг, внаслідок чого за споживачем утворилась вказана заборгованість.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що між сторонами відсутні договірні зобов`язання. Крім того, 04.06.2011 року вказану квартиру було відключено від внутрішньо будинкової мережі центрального опалення у зв`язку з її аварійним станом. Вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження надання послуг з теплопостачання, а також належного розрахунку заборгованості зі сплати за користування вказаними послугами. Крім того, повідомив про те, що спірне житлове приміщення було придбане під час перебування у шлюбі відповідача із ОСОБА_2 , а отже належить двом власникам на праві спільної сумісної власності. Співвласник квартири ОСОБА_2 повинна нарівні з ним нести витрати з утримання вказаного майна. Також заявив про застосування до позовних вимог строку позовної давності.

Позивач надав відповідь на відзив, в якому вказав, що позивачем відповідно до вимого ст.. 26 ч. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 634 ЦК України оприлюднено публічний договір про надання послуг з централізованого опалення для населення на офіційному веб-сайті: https://www.kpdtke.com.ua. Споживач не звертався з незгодою з деякими пунктами договору. А самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_3 помер, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00027854464 від 19 вересня 2020 року (актовий запис № 733 складений 20 липня 2020 року Костянтинівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків).

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 жовтня 2020 року зупинено провадження у цивільній справі за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, до залучення до участі у справі правонаступника.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16 лютого 2021 року провадження у справ було поновлено та залучено до участі у справі правонаступника відповідача – ОСОБА_1 .

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2021 року залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_2 .

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачі в судове засідання повторно не з`явилися, про дату, час і місце його проведення були повідомлені належним чином. До суду вдруге надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю прибути до м. Костянтинівка Донецької області. Відповідач ОСОБА_2 причини неявки в судові засідання не повідомила.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом в разі першої неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки;

Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повторно не з`явилися в судове засідання, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, незалежно від причин їх неявки, суд має розглянути справу за їх відсутності.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» є постачальником послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 . На ім`я ОСОБА_3 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 у ВО «Костянтинівкатепломережа».

В період з жовтня 2012 по жовтень 2019 року позивачем надавались послуги з централізованого опалення, що підтверджується актами про підключення житлового будинку АДРЕСА_2 до системі централізованого опалення від 15.10.2012 року, 05.10.2013 року, 23.10. 2014 року, 19.10.2015 року, 15.10.2016 року, 17.10.2017 року, 07.11.2018 року.

11 липня 2011 року директором КП «СЄЗ» Гонтаренко С.В., начальником ПТО Скляровою К.Е., та власником квартири ОСОБА_3 складено акт, яким вказані особи підтверджують відключення квартири від внутрішньо будинкових мереж ЦО І ГВП будинку за адресою: АДРЕСА_1 : система ЦО та радіатори зіпсувалися та демонтовані. Представник виконавця послуг з ЦО і ГВП вказаний акт не підписав.

Вказане житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , було придбано ОСОБА_3 08 квітня 1996 року під час перебування у шлюбі із ОСОБА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 08.04.1996 р., посвідченого приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу Щербініною Н.П. за реєстр. № 2149, реєстраційним свідоцтвом, виданим 08.04.1996 р. Костянтинівським міським бюро технічної інвентаризації /реєстр. книга № 109, реєстр. № 394/, рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 жовтня 2012 року у справі № 0527/7464/2012 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Відповідно до 22 Кодексу про шлюб та сім`ю УРСР (в редакції, що діяла на час виникнення права власності) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно із ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Отже, відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належало житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00027854464 від 19 вересня 2020 року (актовий запис № 733 складений 20 липня 2020 року Костянтинівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків).

Відповідно до інформаційними довідками зі Спадкового реєстру за №№ 63454229, 63454255 від 05.02.2021 року, наданих Костянтинівською державною нотаріальною конторою, в реєстрі відсутні відомості про наявність спадкової справи та посвідченого заповіту до майна померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На час відкриття спадщини ОСОБА_3 мав зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ним зареєстроване місце проживання за вказаною адресою мала також ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї КП «СЄЗ № 7» за № 157 від 02.02.2021, відомостями наданими відділом реєстрації Костянтинівської міської ради від 25.02.2021 за вих. № 583/09.

ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00029631107 від 18.02.2021 р., наданого Костянтинівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (актовий запис № 858 складений 24 грудня 1993 року Відділом реєстрації актів цивільного стану пол. Місту Костянтинівці Костянтинівського міськрайонного управління юстиції Донецької області.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Частиною 1 ст. 1221 ЦК України встановлено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки є спадкоємцем першої черги, постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не заявила про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Частиною 1 статті 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з ч. ч. 1ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги не несе відповідальності за її ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, якщо доведе, що в точці обліку такої послуги (в разі укладення індивідуального договору - на межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку та інженерно-технічних систем приміщення споживача) її якість відповідала вимогам, встановленим цим Законом, іншими актами законодавства і договором.

Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно із п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлений інший строк.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що споживачі не здійснювали оплату послуг з теплопостачання за вказаною адресою, в зв`язку з чим позивачем нарахована заборгованість за період з жовтня 2012 року по травень 2019 року в розмірі 27178,74 грн.

Вказаний розрахунок відповідає вимогам, передбаченим Правилами надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630.

Посилання про те, що вартість наданих послуг з теплопостачання має вираховуватися залежно від кількості витрачених калорій на опалення приміщення є необґрунтованим, оскільки такий порядок нарахування вартості послуг використовується за наявності будинкових або квартирних засобів обліку, та законом передбачено інший порядок перерахунку вартості житлово-комунальних послуг в разі їх ненадання або надання послуг неналежної якості, своєю чергою відсутність внутрішньо квартирної мережі централізованого опалення сама собою не свідчить про ненадання послуг з теплопостачання.

Так, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону від 24.06.2004 року) споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 18 вказаного Закону у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з`явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред`явленої претензії. У разі встановлення за результатами аналізу факту погіршення нормованих показників якості води, витрати споживача, які він здійснив при оплаті вартості проведення аналізу води, підлягають компенсації за рахунок виконавця/виробника.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 р. №151 «Про затвердження Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості» у разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець проводить перерахунок розміру плати за фактично надані послуги шляхом зменшення розміру плати за надання послуг з урахуванням вимог, наведених у додатку, а саме: щодо централізованого опалення на 5 відсотків за кожний градус відхилення від 18° C до 12° C у житлових приміщеннях (у наріжних кімнатах - від 20° C до 14° C) плати за період відхилення (протягом усього строку відхилення); при температурі в житлових приміщеннях нижче ніж 12 C (у наріжних кімнатах - нижче ніж 14 C) плата за централізоване опалення не справляється.

Разом з тим, судом не встановлені обставини щодо складання відповідних актів-претензій з приводу ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг у спірний період.

Посилання відповідачів на те, що вони не є користувачами послуг з теплопостачання, оскільки квартиру було відключено від мережі теплопостачання не спростовує висновків суду з таких підстав.

Згідно з п.п. 24, 25, 26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок розгляду та прийняття рішення про відключення окремого житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання. Так, для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку. Комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. При цьому обов`язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. Комісією, у разі необхідності, можуть розглядатися питання збільшення потужностей та можуть розроблятися пропозиції щодо їх фінансування, а також заміни систем внутрішньоквартальних, а в деяких випадках і магістральних мереж газо-, водо-, теплопостачання. Засідання Комісії відбувається за участю заявника або його уповноваженого представника. Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові. При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП. Підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП є невиконання умов, визначених у пунктах 2.1 та 2.2 цього Порядку. У разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку. Якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку. Про відмову у розгляді заяви Комісія повідомляє заявника у десятиденний строк. Отримання технічних умов може виконуватись безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання повинен відповідати вимогам чинних нормативних документів. Вибір запропонованих схем може супроводжуватися економічними розрахунками.

Оскільки судом не встановлені обставини щодо дотримання порядку розгляду та прийняття рішення про відключення окремого житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання, суд дійшов висновку про те, що відключення квартири відповідача від системи центрального опалення 11.06.2011 р. було здійснено з його порушенням.

Верховний Суд України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1192 цс15 зробив висновок про те, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.

Посилання про те, що вказане відключення квартири від системи централізованого опалення будинку відбулось силами представників житлово-експлуатаційної організації не спростовує висновків суду, оскільки саме частиною 1 статті 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи наведене, а також те, що позивач звернувся до суду із вказаним позовом 29 листопада 2019 року, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на його користь заборгованості, що виникла за період з 01 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2019 року в розмірі 10083 гривень 04 копійок пред`явлені позивачем поза межами строку позовної давності, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно з розрахунку, наданого позивачем, за період з 01 листопада 2016 року по 31 жовтня 2019 року за вказаною адресою була нарахована заборгованість в розмірі 17095,70 грн.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01 листопада 2016 року по 31 жовтня 2019 року в розмірі 17095,70 грн в рівних частинах - по 8547,85 грн з кожного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України в зв`язку із частковим задоволенням позову Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» необхідно стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 604,17 грн з кожного.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 264 – 265, 273, 278, 354, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату послуг з теплопостачання – задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01 листопада 2016 року по 31 жовтня 2019 року в розмірі 8547 (восьми тисяч п`ятисот сорока семи) гривень 85 копійок з кожного.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2019 року в розмірі 10083 (десяти тисяч вісімдесяти трьох) гривень 04 копійок – відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Костянтинівкатепломережа» судовий збір в розмірі 604 (шестисот чотирьох) гривень 17 копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами ЦПК України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач: Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, пров. Земляний, буд.2, ЄРДПОУ 03337119; відповідачі: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя