Ухвала суду № 98133361, 07.07.2021, Черкаський районний суд Черкаської області

707/1491/21

2/707/842/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2021 року м. Черкаси

Суддя Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Доступний адвокат» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и л а:

05 липня 2021 року до Черкаського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява ТОВ «Юридична компанія «Доступний адвокат» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 липня 2021 року головуючим суддею у даній справі визначено Миколаєнко Т.А.

Частиною 1 статті 39 ЦПК України передбачено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу та підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з приписами статті 40 ЦПК України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Водночас, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV визначено, що суди застосовують Конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, визнається, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.п. 49, 50, 52, 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (заява № 33942/02) від 09 листопада 2006 року зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться". Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.

Сумніви в незалежності відсутні, коли у «об`єктивного спостерігача» не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається (рішення ЄСПЛ у справі «Кларк проти Сполученого Королівства»). Навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілдт проти Данії», «Веттстейн проти Швейцарії»). Кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов`язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу. Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ`єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві (справи «Микаллеф проти Мальти», «Мезнарич проти Хорватії» (Meznaric v. Croatia), заява № 71615/01 [2005]).

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01 січня 2001 року незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Проаналізувавши фактичні обставини вищевказаної справи та зазначені норми процесуального закону, заявляю самовідвід з тих підстав, що відповідач у справі ОСОБА_1 є моїм давнім приятелем, з яким протягом тривалого часу підтримуємо дружні відносини, зокрема: у період з 2003 року по 2006 рік разом навчалися (були одногрупниками) у Чигиринському сільськогосподарському технікумі; а з 2006 року по 2009 рік – у Харківському національному університеті внутрішніх справ; станом на сьогоднішній день товаришуємо, зустрічаємося і часто спілкуємося.

На моє переконання, зазначені обставини можуть викликати сумнів у сторін та у стороннього спостерігача в моїй неупередженості або об`єктивності, у зв`язку з чим я не можу брати участі у розгляді цивільної справи за зазначеною позовною заявою, а тому, відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, заявляю самовідвід.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36,40 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а:

Задовольнити самовідвід по цивільній справі № 707/1491/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Доступний адвокат» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Цивільну справу № 707/1491/21 направити до канцелярії Черкаського районного суду Черкаської області для організації автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Т. А. Миколаєнко