Вирок № 98132447, 07.07.2021, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/124/21

Провадження №1-кп/485/30/21

Вирок

іменем України

07 липня 2021 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Соловйова О.В.,

секретар судового засідання Забаровська С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка кримінальне провадження № 12020155310000082 від 28 вересня 2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Калинівка Снігурівського району Миколаївської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, військовозобов"язаного, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину (2018 р.н.), не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого фактично за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

за участю прокурора Чорниш К. В.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого Мутьєва Д.В.,

захисника обвинуваченого Бусахіної Т.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

встановив:

Суд визнав доведеним, що 27 вересня 2020 року близько 00:30, більш точного часу не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, перебував біля приміщення магазину ПП ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , де неподалік від себе помітив ОСОБА_2 , який з"ясовував стосунки з їх спільною знайомою, неповнолітньою ОСОБА_4 , якій ОСОБА_2 наніс удар долонею правої руки в область обличчя. В подальшому, в ході сварки між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , у обвинуваченого ОСОБА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник умисел на заподіяння потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у виді спричинення тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, обвинувачений ОСОБА_1 підбіг до потерпілого ОСОБА_5 та наніс останньому не менше одного удару ліктем правої руки в область обличчя, від чого потерпілий ОСОБА_2 не втримав рівновагу, впав і вдарився головою об тверду асфальтовану поверхню. В результаті умисних протиправних дій, обвинувачений ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми із забоєм головного мозку лобних та скроневих долей з обох боків, крововиливу під тверду оболонку головного мозку справа у лобноскроневу-тім"яну ділянку та лобної ділянки зліва, перелому лобної кістки справа та обох лобних пазух з крововиливом в них (гемосинусу), забою м"яких тканин потиличної області, які за критерієм небезпечності для життя в момент заподіяння відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Прокурором в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міська лікарня швидкої медичної допомоги" заявлено цивільний позов, відповідно до якого прокурор просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 витрати на стаціонарне лікування потерпілого у розмірі 27945,51 грн. В судовому засіданні викладено обставини цивільного позову.

Потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов, відповідно до якого, з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог /т.2, а.п. 210/ просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 103578,76 грн матеріальної шкоди на відшкодування витрат на лікування та 500000 грн моральної шкоди. В судовому засіданні викладено обставини цивільного позову.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину за обставин викладених у обвинувальному акті визнав частково, а саме не погодився з кваліфікацією його дій за ч.1 ст.121 КК України, вважає, що в його діях є склад правопорушення, передбачений ст.128 КК України - необережне тяжке тілесне ушкодження. Суду надав пояснення, що 26.09.2020 року разом зі своїм кумом ОСОБА_6 їхали з дня народження сина, де він випив три склянки вина, та запропонував останньому заїхати в с. Новопетрівка Снігурівського району Миколаївської області оскільки там планувалися заходи з нагоди дня села. До них підійшли ОСОБА_4 з ОСОБА_7 та завели розмову. Після цього до нього підійшов потерпілий ОСОБА_2 та запропонував відійти поговорити, що вони і зробили. Після того як вони поговорили, він пішов до автомобіля, а потерпілий ОСОБА_2 наздогнав ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , які в цей час вже йшли додому, почав сваритися з ОСОБА_4 та вдарив її в обличчя рукою. Коли він побачив що потерпілий ОСОБА_8 вдарив ОСОБА_4 він пішов до ОСОБА_8 , який також почав рухатися йому назустріч. Коли вони зрівнялися, він вдарив ОСОБА_8 ліктем в щелепу, внаслідок чого ОСОБА_8 впав та вдарився головою об землю. Інших ударів потерпілому він не наносив. Після цього хлопці забрали його з місця події, він повернувся до автомобіля та разом з ОСОБА_6 поїхав додому. Неприязних стосунків до цього з потерпілим ОСОБА_8 в нього не було. Умислу спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому він не мав, вважає, що тяжкі тілесні ушкодження спричинив потерпілому ОСОБА_8 з необережності. У вчиненому розкаюється. Позов потерпілого в частині відшкодування спричиненої матеріальної шкоди визнав повністю, розмір моральної шкоди визнав в сумі 5 000 грн. Позов прокурора визнав в повному обсязі. Під час досудового розслідування сплатив рідним ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 19 000,00 грн.

Незважаючи на невизнання вини, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення об"єктивно підтверджується належними та допустимими доказами у їх сукупності, а саме:

показаннями потерпілого ОСОБА_8 який в судовому засіданні повідомив, що в зв`язку з отриманням травми він нічого не пам`ятає, ні до спричинення йому травми, ні після спричинення травми. З ОСОБА_1 він не конфліктував. За 1-2 місяці до події дізнався, що ОСОБА_9 , з якою зустрічався, одночасно зустрічалась ще й з ОСОБА_1 . До події вони з ОСОБА_10 вже не зустрічались 1-2 тижні. Не заперечував, що того вечора вживав алкогольні напої. Зі слів очевидців події ОСОБА_1 наніс йому лише один удар. Після того як він впав, ОСОБА_1 стояв над ним але не наносив ударів. Після бійки його завели в бар, де відливали водою. Щодо теперішнього стану здоров`я пояснив, що після отримання травми тривалий час лікувався в лікарні. Переніс операцію на головному мозку, ставили титанову пластину. На теперішній час він непрацездатний, верх голови не відчуває, в голові шумить, постійні головні болі, постійний тиск і температура, за рекомендаціями лікарів 3 роки не можна підіймати важкого. Наразі йому встановлено 3 групу інвалідності безстроково. Після травми він не відчуває запахів. Окрім первісного фізичного болю та страждань, переживає за стан здоров`я в майбутньому. Через травму позбавлений можливості заробляти собі на життя, бо не може виконувати фізичну роботу. Зазначив, що обвинувачений та його родичі надали 19000,00 грн. на лікування. Решту витрат на лікування здійснено за рахунок сім`ї. Заявлений позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі;

показаннями свідка ОСОБА_11 , яка в судовому засіданні пояснила, що є матір`ю потерпілого ОСОБА_2 27.09.2020 року близько 2.00 год. в кімнаті сина почула крик. Вона зайшла в кімнату сина і побачила, як він висить на дивані, а з голови тече кров. На лобі побачила гулю, щелепа - вбік. Пояснити нічого не зміг. Від знайомого сина вона дізналася, що у сина був конфлікт з обвинуваченим ОСОБА_1 . Також пояснила, що неприязних стосунків у її сина з ОСОБА_1 не було, конфлікт виник через дівчину - ОСОБА_4 з якою її син зустрічався близько двох років. Відвезли сина до Снігурівської лікарні, невропатолог направив до ЛШМД, куди відвезли каретою «швидкої». Первісними обстеженнями виявлено 2 гематоми, перелом кісток черепа та перелом лобних пазух. Лежав в лікарні з 28 вересня до 2 жовтня, аж доки стабілізували його стан. 2 жовтня прооперували, його стан погіршився, син став агресивним. Всього в ЛШМД син лежав до 21 жовтня. А в грудні 2020 року провели ще одну операцію, під час якої ставили вартісну пластину. На теперішній час син перебуває на обліку в невропатолога, лікується амбулаторно. На лікування витратили багато коштів. Обвинувачений дав 19000 грн., але цих грошей було вкрай мало;

показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_4 , яка в судовому засіданні пояснила, що з потерпілим ОСОБА_2 раніше зустрічалася. З обвинуваченим ОСОБА_1 перебувала в дружніх стосунках. Вона разом з ОСОБА_7 підійшли до ОСОБА_1 та ОСОБА_6 поговорити. Коли вони спілкувалися підійшов потерпілий ОСОБА_2 та вони разом з ОСОБА_1 відійшли поговорити. Про що саме вони говорили вона не чула. Після розмови ОСОБА_1 повернувся до автомобіля. ОСОБА_2 погукав її до себе поговорити. Вона сказала ОСОБА_2 що не бажає з ним розмовляти, розвернулася та пішла. ОСОБА_2 наздогнав її разом з ОСОБА_7 за рогом магазину, схватив за руку та вдарив долонею по обличчю. Те як вдарив її ОСОБА_2 побачив ОСОБА_1 який підійшов до нього та наніс удар ліктем в щелепу, внаслідок чого ОСОБА_12 впав на спину. Під час нанесення удару хлопці знаходилися від неї за декілька метрів та під час нанесення удару ОСОБА_1 знаходився до неї спиною. До ОСОБА_12 вона не підходила, спостерігала неподалік як ОСОБА_12 підняли та завели до бару та після цього пішла з місця пригоди;

показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_13 , який в судовому засіданні пояснив, що був очевидцем того як ОСОБА_4 сварилася з ОСОБА_2 від них він знаходився на відстані близько трьох метрів. Підставою сварки стало те, що ОСОБА_4 мала зробити вибір між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Оскільки ОСОБА_4 почала плакати до них підійшов ОСОБА_1 та почав з`ясовувати що сталося. ОСОБА_1 сказали, що ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_4 . Він не бачив як ОСОБА_2 бив ОСОБА_4 . ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 та ліктем вдарив останнього. Від удару ОСОБА_2 впав, вдарився потилицею об асфальт. Після удару ОСОБА_2 був непритомний. Потім вони підняли ОСОБА_2 та завели в бар. Через деякий час він вивів ОСОБА_2 з бару та ОСОБА_14 відвіз його додому;

показаннями свідка ОСОБА_14 , який в судовому засіданні пояснив, що до нього підійшов ОСОБА_2 та повідомив, що скоро приїде ОСОБА_1 та вони будуть з`ясовувати стосунки. В розмові з ОСОБА_2 сказав останньому щоб все відбулося без бійок. Згодом приїхав ОСОБА_1 з ОСОБА_6 . Він бачив як ОСОБА_2 сварився з ОСОБА_4 та почув як ОСОБА_2 питав у ОСОБА_15 з ким вона буде, на що остання відповіла що залишиться з ОСОБА_1 . Потім він почув звук удару та хтось сказав: «навіщо ти її вдарив». Бійку між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не бачив, коли він підійшов, то ОСОБА_2 вже лежав на землі. Потім вони підняли ОСОБА_2 та завели в бар. На щелепі ніяких ушкоджень він не бачив, бачив ушкодження позаду на голові. В барі ОСОБА_2 пробув близько 15 хв. Після цього він відвіз його додому, провів до хвіртки, запитав як він себе почуває, на що ОСОБА_2 відповів, що почуває себе добре та болить лише голова. З приводу освітлення пояснив, що на місці події воно недостатнє, освітлення було біля бару, а вуличне освітлення на стовпах відсутнє;

показаннями свідка ОСОБА_6 , який в судовому засіданні пояснив, що він з обвинуваченим приїхали в с. Новопетрівка до бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Коли він разом з обвинуваченим та дівчатами ОСОБА_4 та ОСОБА_7 спілкувалися, до них підійшов потерпілий ОСОБА_2 та почав ображати дівчат. Далі між собою почали спілкуватися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вони відійшли від авто метрів на 10, спілкувалися спокійно, конфліктів між ними не було. Коли між хлопцями відбувалася розмова, дівчата відійшли від автомобіля та стояли осторонь, але до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вони не підходили. Після розмови, яка тривала 5-7 хвилин ОСОБА_1 повернувся до автомобіля. Коли вони вже збиралися їхати, почули крики, які доносилися зі сторони магазину. ОСОБА_1 , почувши сварку, вибіг з автомобілю та побіг в сторону магазину. Сам свідок залишився стояти біля свого автомобіля. Хто кого бив - свідок не бачив, лише почув звук, схожий на хлопок руки, після цього побачив як від магазину в сторону школи-інтернат побігла дівчина на ім`я ОСОБА_10 . Зрозумів, що вдарили саме дану дівчину. Де і коли поділась ОСОБА_16 - не знає. Перебував від осередку події за 15 метрів. Самого нанесення удару ОСОБА_1 . ОСОБА_2 він не бачив, оскільки знаходився біля автомобіля, але бачив як ОСОБА_1 замахнувся ліктем. Свідок стверджував, що до місця не наближався, ОСОБА_1 не відтягував. Після цього ОСОБА_1 самостійно підійшов до автомобіля, та вони відразу ж поїхали. Конфлікт між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відбувся біля приміщення магазину, який розташований навпроти бару «Здоровенькі були», освітлення в тому місці лише від бару, розташованого через дорогу;

показаннями свідка ОСОБА_17 , який в судовому засіданні пояснив, що в той день відпочивав у місцевому барі. Він зателефонував обвинуваченому ОСОБА_1 та запропонував приїхати. Також пояснив, що товаришує з обвинуваченим ОСОБА_1 , разом грають у футбол. Як ОСОБА_8 бив ОСОБА_4 він не бачив, але чув звук удару та бачив, як ОСОБА_8 відводив руку. Після того, як ОСОБА_8 вдарив ОСОБА_4 , підбіг ОСОБА_1 та наніс потерпілому один удар ліктем в щелепу. Від удару ОСОБА_2 впав та вдарився головою об асфальт;

показаннями свідка ОСОБА_18 , який в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_9 . У відповідь ОСОБА_1 один раз вдарив ОСОБА_2 ліктем у щелепу. ОСОБА_19 впав на спину, свідок не встиг його схопити, та вдарився головою. ОСОБА_20 відправили до автомобіля. Свідок з іншими хлопцями надавали допомогу потерпілому, відливали водою. Коли ОСОБА_19 відлили водою та він прийшов до свідомості, його стан був дуже поганий. Потерпілий не міг говорити. Фактично занесли його в бар, на цьому шляху потерпілий не падав, він просидів там недовго. Вказав, що до бійки між хлопцями ОСОБА_21 відійшла десь, пішла взагалі;

поясненнями експерта ОСОБА_22 , який на роз`яснення наданого ним висновку в судовому засіданні пояснив, що робив експертизи по цій справі. Перелом кісток в тім`яній області утворилися від падіння на тверду поверхню з прискоренням. Перелом лобних кісток і гайморових пазух міг утворитися як відгалуження переломів тім`яної кістки, але конкретно сказати від чого утворилися переломи лобної кістки та лобних пазух він не може, оскільки немає судово-медичних даних про це. В даному випадку у лобних ділянках є забій головного мозку і ці тілесні ушкодження розцінюються як тяжкі тілесні ушкодження. Від удару в щелепу тілесні ушкодження в медичних документах не зафіксовані;

поясненнями експерта ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , які в судовому засіданні на роз`яснення наданих висновків пояснили, що падінню з послідуючим ударом головою об землю передував удар, тобто падіння відбулось з прискоренням. При цьому будь-яких медичних даних, що в області щелепи були тілесні ушкодження, немає. Перелом лобної кістки та обох лобних пазух, а також крововилив під тверду мозкову оболонку справа утворився від локального удару, тобто безпосереднього удару в цю область, та експерти категорично відкинули можливість отримання вказаних тілесних ушкоджень в наслідок падіння. Також вини виключили можливість отримання всіх наявних у потерпілого тілесних ушкоджень від падіння з прискоренням, а могла утворитись лише частина з них. Частина наявних у потерпілого тілесних ушкоджень утворилась від падіння, а частина - від прямого удару. При цьому вони пояснили, що отримані потерпілим тілесні ушкодження як від прямого удару, так і від падіння належать до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Також експерти пояснили, що після того, як потерпілий прийшов до свідомості, він протягом певного часу міг розмовляти, а також самостійно пересуватись, оскільки на протязі певного проміжку часу ще не відбулося набрякання головного мозку;

заявою ОСОБА_11 від 27.09.2020 про притягнення до кримінальної відповідальності мешканця с.Калинівка Снігурівського району ОСОБА_25 , який в нічний час 27.09.2021 в селі Новопетрівка біля бару «Здоровенькі були» на ґрунті неприязних відносин спричинив її синові ОСОБА_26 тілесні ушкодження /т. 2, а.п. 3/;

протоколом огляду місця події від 27.09.2020 року з фототаблицею та схемою, відповідно до якого була оглянута ділянка місцевості розташована перед двоповерховим магазином ПП ОСОБА_27 за адресою: АДРЕСА_3 . Вказана ділянка місцевості представляє собою асфальтоване покриття між будівлею магазину та протилежною частиною АДРЕСА_3 . Оглядом даної ділянки будь-яких слідів крові, боротьби виявлено не було /т. 2, а.п. 6-10/;

висновком судово-медичного експерта № 1462 від 23-24 листопада 2020 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 мають місце тілесні пошкодження у вигляді забою головного мозку, крововиливу під тверду оболонку головного мозку з права, лобно-скронево-тім`яну ділянку з права, перелому лобної кістки та обох лобних пазух, гемо синусу. По ступеню тяжкості дані тілесні пошкодження відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень за ознакою небезпеки для життя. Дані тілесні ушкодження могли утворитися від однієї-двох ударних дій тупими твердими предметами, якими могли бути руки, ноги та інше, в ділянку голови з послідуючим падінням та ударом головою об тверде покриття землі /т.2, а.п. 20-24/;

протоколом проведення слідчого експерименту від 04.12.2020 року з фототаблицею за участі обвинуваченого ОСОБА_1 , в ході якого обвинувачений показав місце де потерпілий ОСОБА_2 наніс удар ОСОБА_4 та місце де він наніс удар в область обличчя, показав як саме він наносив удар, а саме ліктем, та як впав потерпілий після нанесення удару /т. 2, а.п. 48-55/;

протоколом проведення слідчого експерименту від 05.12.2020 року з фототаблицею за участі свідка ОСОБА_13 , в ході якого свідок показав місце де він знаходився в момент нанесення удару обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 , місце де було нанесено удар, а саме в стрибку наніс удар ліктем правої руки в область обличчя /т. 2, а.п. 56- 63/;

висновком додаткової судово-медичної експертизи № 203 від 22-23 грудня 2020 року, згідно якого у ОСОБА_2 малися тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку, крововиливу під тверду оболонку головного мозку справа, лобно-скронево-тім`яну ділянку справа, перелому лобної кістки та обох лобних пазух гемо синусу. По ступеню тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Не виключена можливість утворення вказаних тілесних ушкоджень при умовах, вказаних ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту, а саме від удару ліктем в область обличчя (підборіддя) з подальшим падінням на асфальтоване покриття. Утворення вказаних тілесних ушкоджень лише від удару ліктем в обличчя (підборіддя) без подальшого падіння є маловірогідним /т. 2 а.п. 95-99/;

висновком додаткової судово-медичної експертизи № 203 від 22-23 грудня 2020 року, згідно якого у ОСОБА_2 малися тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку, крововиливу під тверду оболонку головного мозку справа, лобно-скронево-тім`яну ділянку справа, перелому лобної кістки та обох лобних пазух гемо синусу. По ступеню тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Не виключена можливість утворення вказаних тілесних ушкоджень при умовах, вказаних свідком ОСОБА_13 під час проведення слідчого експерименту, а саме від удару ліктем в область обличчя (підборіддя) з подальшим падінням на асфальтоване покриття. Утворення вказаних тілесних ушкоджень лише від удару ліктем в обличчя (підборіддя) без подальшого падіння є маловірогідним /т. 2 а.п. 95-99/;

висновком комісійної судово-медичної експертизи № 7-к від 25-28 січня 2021 року відповідно до якої у ОСОБА_2 малися тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми із забоєм головного мозку лобних та скроневих долей з обох боків, крововиливу під тверду оболонку головного мозку справа у лобно-тім`яну ділянку та лобної ділянки зліва, перелому лобної кістки справа та обох лобних пазух із крововиливом в них (гемосинус), забою м`яких тканин потиличної області. Всі тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів. Тілесні ушкодження у ОСОБА_8 відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя (п. 2.1.3б «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (наказ МОЗ України від 17.01.1995 №6). Всі ушкодження утворились від дії тупих предметів, відображають глибину пошкодження та їх розмежування не доцільно. Не виключено утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 27.09.2020, як вказано у матеріалах кримінального провадження та що не суперечить даним медичних документів. Судово-медичних даних, які б дозволяли встановити характеристики травмуючого предмету відсутні (в медичних документах не мається даних про наявність ран, саден, синців, опис яких міг би допомогти встановленню характеристик травмую чого агенту). Судово-медичних даних, дозволяючих встановити послідовність ударів та їх точну кількість не мається. Наявність переломів кісток склепіння черепу (лобна кістка) та наявність забою м`яких тканин голови свідчить про дворазову дію тупих твердих предметів, оскільки ушкодження розташовані в різних площинах (по передній поверхні та по задній). На момент травмування ОСОБА_2 та нападник знаходилися у вертикальному або близькому до нього положеннях, обличчям один до одного. Можна виключити знаходження ОСОБА_2 в положенні сидячи, лежачи на момент спричинення ушкоджень. Утворення всіх тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 в разі одноразового самовільного падіння із положення стоячи на площину - виключається., так як ушкодження розташовані в різних площинах (по передній та по задній). Утворення всіх тілесних ушкоджень в разі одноразового падіння після надання тілу прискорення не виключається, але падінню передував удар в обличчя. Тілесні ушкодження у вигляді крововиливу під тверду оболонку головного мозку справа у лобно-скронево-тім`яну ділянку та лобну ділянку зліва, перелому лобної кістки справа та обох лобних пазух із крововиливом в них (гемосинус) могли утворитися в результаті прямої ударної дії тупим твердим предметом в ділянку чола, виключається їх утворення в результаті удару в ділянку нижньої щелепи /т. 2, а.п. 140-152/.

Вказані докази є належними, допустимими, достовірними і достатніми для доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення знайшло своє підтвердження у ході судового розгляду сукупністю досліджених доказів. Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Показання обвинуваченого про те, що удар потерпілому він наніс в область щелепи, суд приймає критично, як намагання уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення та полегшити своє становище.

Також суд оцінює критично показання неповнолітнього свідка ОСОБА_7 , яка в судовому засіданні категорично стверджувала про нанесення удару ОСОБА_1 . ОСОБА_2 саме в щелепу, оскільки з показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_17 вбачається, що на момент нанесення удару ОСОБА_1 вона вже залишила місце події. Під час допиту в судовому засіданні вона надавала непослідовні пояснення, забувала певні події, нервувала, через що в неї погіршився стан здоров`я та судом було оголошено перерву під час її допиту.

Також суд критично ставиться до пояснень інших свідків в частині того, що ОСОБА_1 наніс удар потерпілому саме в щелепу, оскільки через недостатньою освітленість на місці події та неочікуваності удару як для потерпілого, так і для оточуючих, на думку суду, вони не могли достеменно бачити місце нанесення удару. Окрім того, як вбачається з пояснень свідка ОСОБА_4 , на момент нанесення удару ОСОБА_1 знаходився до неї спиною на деякій відстані, а з протоколу проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_13 від 05.12.2020, в момент нанесення удару він знаходився праворуч від потерпілого, в той час як удар було нанесено в ліву частину голови потерпілого, що свідчить, що вказані особи не могли достеменно бачити в яке саме місце голови було нанесено удар.

Відомості про тілесні ушкодження в області щелепи в медичних документах відсутні.

Таким чином, сукупний аналіз досліджених належних і допустимих доказів свідчить про те, що дії обвинуваченого були умисними і саме в результаті умисних дій ОСОБА_1 та нанесення удару в область голови ОСОБА_2 з послідуючим його падінням потерпілому було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння та фактично встановлено, що обвинувачений наніс потерпілому один удар в область голови. Будь-яких даних, що потерпілому ОСОБА_2 наносились тілесні ушкодженнями іншими особами, окрім обвинуваченого ОСОБА_1 , не здобуто. Отримані потерпілим тілесні ушкодження як від прямого удару, так і від падіння належать до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він за місцем проживання характеризується позитивно, проживає за рахунок тимчасових заробітків, неодружений, має на утриманні малолітню дитину 2018 року народження, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, судом визнається визнання вини та щире каяття, а також вжиття заходів до часткового відшкодування шкоди.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, відповідно до положень ст. 67 КК України, є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

При призначенні покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, вчинено умисний тяжкий злочин, обставини та мотиви його вчинення, наслідки його вчинення для потерпілої особи, розмір заподіяної шкоди, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, вказані дані про особу обвинуваченого, висновок Снігурівського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській області про середній рівень ймовірності вчинення обвинуваченим повторного правопорушення та можливість виправлення без позбавлення волі та цілодобового нагляду та контролю.

Положеннями ст. 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Положеннями ст. 75 КК України передбачено, зокрема, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема, у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.

Враховуючи те, що обвинуваченим було вчинено тяжкий злочин, наявність як пом`якшуючих так і обтяжуючих обставин, наслідки вчиненого злочину (набуття потерпілим третьої групи інвалідності), особу обвинуваченого (раніше не судимий, характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштований, живе за рахунок тимчасових заробітків), ставлення обвинуваченого до вчинення злочину (визнання вини, щире каяття, вчинення дій до часткового відшкодування шкоди), мотиви вчинення злочину (як встановлено в судовому засіданні потерпілий вдарив дівчину, що і спровокувало обвинуваченого) та інші обставини справи (зокрема, нанесення обвинуваченим потерпілому лише одного удару та відсутність з боку обвинуваченого дій, які б свідчили про його бажання продовжувати свою протиправну поведінку), з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових злочинів, необхідним та достатнім буде покарання не пов"язане з ізоляцією від суспільства, однак в умовах нагляду та контролю, а тому призначає покарання у виді позбавлення волі у мінімальних межах санкції інкримінованої статті, та з урахуванням ст.. 75 КК України звільняє від відбування покарання з встановленням максимального іспитового строку передбаченого вказаною статтею. Також, на думку суду, на обвинуваченого необхідно покласти обов`язки передбачені п. 1 та 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

В судових дебатах захисником потерпілого та самим потерпілим висловлено незгоду з позицією прокурора про призначення обвинуваченому покарання з випробуванням в зв`язку з несправедливістю такого покарання. Суд не погоджується з вказаним, та на думку суду, враховуючи вище викладені обставини справи, особу обвинуваченого, призначення йому реального покарання у вигляді позбавлення волі буде занадто жорстоким покарання та таким, що не відповідатиме загальним засадам призначення покарання.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що призначення покарання обвинуваченому з випробуванням надасть можливість останньому працевлаштуватися, що, в свою чергу сприятиме як найшвидшому відшкодування завданих кримінальним правопорушенням потерпілому збитків.

На підставі ст.ст.1166, 1206 ЦК України, суд ухвалює про задоволення цивільного позову прокурора про відшкодування витрат медичної установи на лікування потерпілого, який підтверджено довідкою Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міська лікарня швидкої медичної допомоги" про вартість одного ліжкодня та лікування на загальну суму 27945,51 грн (т. 1, а.п. 15).

На підставі ст. 1166 ЦК України, суд ухвалює про задоволення позовних вимог потерпілого ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди на відшкодування витрат на його лікування, що перебувають у причинному зв"язку з діями обвинуваченого, на суму 103578,76 грн, та підтверджені наявними в матеріалах справи квитанціями про придбання лікарських засобів власним коштом.

Відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Виходячи з положень ч.5 ст.9 КПК України, суд враховує практику Європейського Суду, зокрема рішення Abdulaziz,Cabales and Balkandali v. United Kingdom, де враховано, що деякі форми моральної шкоди, зокрема емоційні страждання, за своєю природою не завжди можуть бути доведені чимось конкретним.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди у сумі 500 000 грн, суд, на підставі ст.1167 ЦК України, задовольняє частково на суму 250 000 грн, виходячи з обставин вчиненого кримінального правопорушення, глибини емоційних переживань потерпілого через фізичний біль, потреби у проходженні медичних обстежень, участі у слідчих діях та при судовому розгляді, в наслідок отримання травми набуття третьої групи інвалідності, чим було порушено його звичний уклад життя, необхідності проходження подальшого лікування, а також вимог розумності та справедливості.

Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, який просив стягнути потерпілий, захисником зазначено про необхідність подальшого лікування та понесення витрат на таке лікування, зокрема необхідності проведення операції по відновленню нюху, яка зі слів захисника, орієнтовно, коштує 10 000 доларів США.

Як було зазначено вище, при визначенні розміру спричиненої моральної шкоди судом враховано необхідність проходження лікування потерпілим в подальшому, однак суд не погоджується з доводами захисника потерпілого про те, що при визначення розміру спричиненої моральної шкоди необхідно також враховувати витрати які будить понесені на лікування в майбутньому, оскільки в розумінні ст. 23 ЦК України витрати на лікування не можуть бути віднесені до моральної шкоди, а є матеріальної шкодою, яка на теперішній час не може бути стягнута в зв`язку з тим, що невідомий її розмір.

Питання щодо речових доказів, суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Судових витрат по даному кримінальному провадженню не має.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п"ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_25 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку на три роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені пунктами 1 та 2 ч.1, п. 2 ч. 3 ст.76 КК України: періодично з"являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов прокурора Снігурівського відділу Баштанської місцевої прокуратури в Миколаївській області в інтересах держави задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави в особі комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради "Міська лікарня швидкої медичної допомоги" (ЄДРПОУ 05483090, р/р НОМЕР_2 , АТ КБ "ПриватБанк"), кошти, витрачені комунальним некомерційним підприємством "Миколаївська лікарня швидкої медичної допомоги" на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 27945,51 грн (двадцять сім тисяч дев"ятсот сорок п"ять грн 51 коп).

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на відшкодування матеріальної шкоди в сумі 103578,76 грн, та 250 000 грн моральної шкоди, а всього 353 578,76 грн (триста п`ятдесят три тисячі п`ятсот сімдесят вісім грн 76 коп.).

Речові докази:

- копії медичних карток стаціонарного хворого № 6585 та № 8330 на ім"я ОСОБА_2 , видані КНП "Миколаївська лікарня швидкої медичної допомоги" Миколаївської міської ради, копія медичної карти амбулаторного хворого на ім"я ОСОБА_2 - залишити на зберігання в матеріалах кримінального провадження;

- рентгенівські знімки на ім"я ОСОБА_2 , які передані під схоронну розписку потерпілому ОСОБА_2 - вважати повернутими власнику.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 діб з моменту оголошення до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд Миколаївської області, а засудженим - в той же строк з дня отримання копії вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати її в суді.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Суддя О.В. Соловйов