Вирок № 98130536, 07.07.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2535/18

Номер провадження 1-кп/623/41/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Бєссонової Т.Д.,

за участю секретарів судового засідання Довгополої І.В., Телешевської В.Ю.,

прокурорів Козир М.В., Чумаченко Ю.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізюмі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017220000001227 від 25 вересня 2017 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця села Тернова, Чугуївського району, Харківської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не військовозобов`язаного, не працюючого, розлученого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України,

в с т а н о в и в:

25 вересня 2017 року, приблизно о 18 годині 15 хвилин, ОСОБА_1 керував технічно справним автомобілем «МАN-14.272», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_5 , та рухався по автодорозі «Київ-Харків-Довжанський» в місті Ізюм, Харківської області, в напрямку вулиця Закузнечна зі швидкістю приблизно 55 км/г.

Керуючи автомобілем «МАN-14.272», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та рухаючись позаду автомобіля «ВАЗ-2121», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та автобусу «І-vаn», реєстраційний номер НОМЕР_4 , які рухалися попереду в попутному напрямку по тій же смузі, в районі виїзду з вулиці Наддонецької в місті Ізюм, Харківської області, ОСОБА_1 своєчасно не застосував заходів для зниження швидкості та не обрав безпечну дистанцію до них, чим грубо порушив вимоги пунктів 12.3 та 13.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

- пункт 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»,

- пункт 13.1 «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу»,

та допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2121», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 , з подальшим зіткненням з автобусом «I-vаn», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_7 , що рухались у попутному напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної події пасажир автобусу «І-vаn», реєстраційний номер НОМЕР_4 , - ОСОБА_4 згідно висновку судово-медичної експертизи №335-И3/17 від 10 жовтня 2017 року, отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому лівої плечової кістки, який за ступенем тяжкості відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм тривалості розладу здоров`я; пасажир автобусу «І-van» ОСОБА_3 згідно судово-медичної експертизи 336-ИЗ/17 від 13 жовтня 2017 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому лівої сідничної кістки, який за ступенем тяжкості відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм тривалості розладу здоров`я; пасажир автобусу «І-vаn» ОСОБА_2 згідно судово-медичної експертизи 337-ИЗ/17 від 18 жовтня 2017 року, отримала тілесні ушкодження у вигляді: відкритого уламкового перелому кісток лівої гомілки у верхній її третині, рвана рана лівої підколінної ямки, який за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, які згідно висновків судових автотехнічних експертиз №776/18 від 18 липня 2018 року та №777/18 від 19 липня 2018 року, знаходяться у причинному зв`язку з подією та її наслідками, виразилися в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем «МАN-14.272», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та, рухаючись позаду автомобіля «ВАЗ-2121», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та автобусу «І-vаn», реєстраційний номер НОМЕР_4 , які рухалися попереду в попутному напрямку по тій же смузі, своєчасно не застосував заходів для зниження швидкості та не обрав безпечну дистанцію до них, що призвело до зіткнення з вказаними транспортними засобами, що спричинило вищевказані наслідки.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження, а потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, визнав частково, пояснюючи тим, що не мав жодної технічної можливості запобігти дорожньо-транспортній пригоді, не міг загальмувати через несправність гальмівної системи. Позовні вимоги потерпілих про стягнення моральної шкоди визнав повністю. Від надання показів в судовому засіданні відмовився. Просив суворо його не карати.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 повідомила, що 25 вересня 2017 року, близько 18 годині 15 хвилин, вона їхала з роботи по маршруту №2 на автобусі «І-vаn», реєстраційний номер НОМЕР_4 . В автобусі вона сіла в салоні спереду біля водія на одиночне сидіння біля дверей. Автобус відправився та коли вже доїхав до початку мосту відбулося два удари, від яких посипалось скло, сам автобус почав підніматись, потерпіла в цей час впала на сходинки. Від удару в автобусі відчинились двері та ногу ОСОБА_2 зажало між автобусом та відбійником. В результаті цієї події потерпіла отримала тілесні ушкодження, через які в січні 2018 року вона оформила 2 групу інвалідності. Просила суд задовольнити цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на її користь моральної шкоди в розмірі 200 000 гривень 00 копійок, цивільний позов в частині стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 11 024 гривень 21 копійки просила залишити без розгляду, посилаючись на те, що відшкодування матеріальної шкоди буде здійснюватися через страхову компанію. При призначенні покарання обвинуваченому підтримала покарання, яке просила призначити прокурор.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 повідомив, що о 18 годині 15 хвилин 25 вересня 2017 року він сів у автобус «І-van» по маршруту №2 на зупинці у міському парку та стояв у проході салону біля водія. Коли автобус рушив із зупинки біля автовокзалу та під`їхав до мосту, де відбулося два удари, від яких потерпілий вилетів через лобове скло на проїжджу частину. Потерпілий ОСОБА_3 від падіння отримав забій голови та закритий перелом, через що 2 місяці не працював, відчував постійний біль та йому боляче ходити. Просив суд задовольнити цивільний позов, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень, цивільний позов в частині стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 942 гривні 95 копійок просив залишити без розгляду, посилаючись на те, що відшкодування матеріальної шкоди буде здійснюватися через страхову компанію. При призначенні покарання обвинуваченому підтримав покарання, запропоноване прокурором.

Допитана в судовому засіданні 22 вересня 2020 року потерпіла ОСОБА_4 повідомила, що 25 вересня 2017 року, о 18 годині 15 хвилин, вона сіла в автобус на зупинці біля автовокзалу на задні двері, стояла на сходинках, трималася за поручень. Відбувся удар, від якого вона вдарилась головою об поручень. Інші пасажири автобусу почали вистрибувати з вікон, потерпіла також стрибнула. Після зіткнення позаду автобуса стояв автомобіль «Нива», а спереду стояв автомобіль «MAN». Через отримані тілесні ушкодження потерпілій було проведено 2 операції, на даний момент вона не може працювати лівою рукою, не може самостійно одягнутися та обслуговувати себе. Через тілесні ушкодження вона стала особою з інвалідністю 3 групи із забороною тяжкої фізичної праці з обов`язковою участю обох верхніх кінцівок. Також, потерпіла повідомила, що в неї троє неповнолітніх дітей, через отриману травму вона не має можливості самостійно навіть себе обслуговувати та влаштуватися на роботу. На позовних вимогах про стягнення моральної шкоди наполягає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомив, що він разом із ОСОБА_2 сіли в автобус по маршруту №2 на зупинці біля автовокзалу, від`їхали від зупинки та через хвилину відбувся удар, потім ще один, автобус протягнуло до мосту. У ОСОБА_2 був відкритий перелом та її забрала швидка.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомив, що 25 вересня 2017 року, після 18 години – 18 години 30 хвилин він їхав за кермом автомобіля «Нива», коли їхав біля школи на зупинці стояв автобус, який виїхав з зупинки та поїхав по маршруту. Свідок поїхав за автобусом та помітив, що на них їде фура «MAN», встиг лише викрутити кермо вправо, щоб уникнути зіткнення. Перший удар відбувся в задню частину його авто, від чого «Ниву» понесло в автобус і відбійник.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомила, що 25 вересня 2017 року вона разом з чоловіком їхала в автомобілі «Нива» по трасі в сторону міста Харкова, чоловік закричав «тримайся» та вона більше нічого не пам`ятає. Коли вона прийшла до тями, в їхньому автомобілі було вибите скло зі сторони водія, все було пошкоджено. Фура, жовтого кольору, 10-тонник, зупинилась далі від них за 50 метрів.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 повідомили, що 25 вересня 2017 року ввечері вони їхали на автобусі по маршруту №2, людей в автобусі було багато – сиділи та стояли в салоні автобуса. Коли від`їхали від зупинки біля автовокзалу та доїхали до мосту, відбулося два удари ззаду автобуса, від чого автобус зупинився та заїхав на відбійник мосту біля першої його опори. Свідки виходили з автобусу через розбиті бокові та лобове скло і відчинені двері. Після зіткнення фура стояла перед автобусом, а автомобіль Нива позаду автобуса. Свідок ОСОБА_19 також повідомив, що він бачив як фура почала обганяти автобус, вдарила «Ниву», яка їхала позаду автобуса, а «Нива» від цього вдарила автобус, потім фура теж вдарила автобус.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 повідомив, що він працював в ТОВ «Ізюмське АТП» водієм автобуса і 25 вересня 2017 року їздив по маршруту №2. Близько 18 години – 18 годин 15 хвилин він виїхав із зупинки біля автовокзалу та поїхав у бік зупинки «Пам`ятник». Біля мосту автобус наздогнала «Нива» і вантажівка та свідок відчув удар в задній лівий бік автобуса, другий удар був у середину автобуса вже об відбійник. Від удару ОСОБА_7 випав з кабіни разом із лобовим склом. Після зіткнення він побачив, що автомобіль «Нива» стояв позаду автобуса, а автомобіль «MAN» попереду. Також, свідок додав, що автобус, на якому він працював, належав ТОВ «Ізюмське АТП».

Прокурор Козир М.В. просила суд визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження, а потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесні ушкодження, та призначити йому основне покарання у виді 5 років позбавлення волі, призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, відповідно до статті 75 КК України звільнити від призначеного основного покарання з іспитовим строком на 3 роки.

Не дивлячись на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, його вина доведена зібраними по справі письмовими доказами по справі, а саме:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25 вересня 2017 року зі схемою до протоколу огляду місця ДТП, згідно якого о 22 годині 20 хвилин було оглянуто місце ДТП, яке розташоване на 625км.+450м. автодороги «Київ-Харків-Довжанський», вид покриття асфальтобетон, стан покриття сухе, дорожнє покриття двох напрямків, дві смуги, одна смуга шириною 4,9м., друга смуга 4,8м., на проїжджій частині нанесена лінія суцільна для розділення зустрічних потоків, радіус заокруглення перед початком спуску відсутній, до проїжджої частини примикають праворуч узбіччя, ліворуч узбіччя, далі за узбіччям розміщені праворуч металевий відбійник перед мостом бетонний відбійник, ліворуч – металевий відбійник, місце пригоди знаходиться у зоні дії дорожнього знаку «пішохідний перехід», ділянка дороги на момент огляду частково освітлена, положення транспортних засобів на місці пригоди: автомобіль ВАЗ (Нива), реєстраційний номер НОМЕР_3 , розташований у правого відбійника по ходу руху; автобус «I-vаn», реєстраційний номер НОМЕР_4 , частково на бетонному відбійнику справа; автомобіль «МАN-14.272», реєстраційний номер НОМЕР_2 , далі по ходу у правого відбійника; частково спарені сліди юзу; ознаки напрямку руху транспортних засобів встановлено по формі сліду юза від автомобіля ВАЗ-2121 та слідів юзу автомобіля MAN; уламки кузову, осколки скла від різних транспортних засобів; сліди зіткнення наявні на металевому відбійнику та бетонному відбійнику з правого боку; транспортні засоби мають такі пошкодження: автомобіль ВАЗ-2121, білого кольору, має значні пошкодження кузову, а саме його повна деформація як задньої, так і передньої частини, даху та інше, колеса не пошкоджені; автобус «I-vаn», реєстраційний номер НОМЕР_4 , кузов повністю знешкоджений, розбиті вікна, передня частина розірвана через контакт з бетонним відбійником та металевою огорожею мосту, відірвано передній міст, колеса не пошкоджені; автомобіль MAN має пошкодження правої передньої частини кабіни у вигляді її значної деформації, пошкодження на будці фургона у вигляді подряпин з нашаруваннями зеленого кольору, деформоване (вигнуте) в правий бік переднє праве колесо, розбита передня фара, розбите лобове скло, колеса не пошкоджені, за винятком вивернутого на зовні правого переднього колеса; інших слідів не виявлено, даний протокол та схема підписані обвинуваченим без зауважень та заяв (том 2 а.с. 40-47);

-висновком експерта №337-ИЗ/17 від 18 жовтня 2017 року, яким встановлено, що відкритий оскольчатий перелом кісток лівої гомілки у верхній її третині, рвана рана лівої підколінної ямки утворилися у ОСОБА_2 від дії тупих твердих предметів і ударів об них, могли утворюватися в умовах ДТП, що мало місце 25 вересня 2017 року, по ступеню тяжкості - це тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні для життя, висновок зроблено на підставі медичної документації та рентгенологічного обстеження (том 2 а.с. 49-50);

-висновком експерта №336-ИЗ/17 від 13 жовтня 2017 року, яким встановлено, що закритий перелом лівої сідничної кістки й забита рана лівого гомілкового суглобу у ОСОБА_3 утворилися від дії тупих твердих предметів і ударів об такі, могли утворитися в умовах ДТП, що мало місце 25 вересня 2017 року, по ступеню тяжкості перелом сідничної кістки - це середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження, яке спричинило тривалий розлад здоров`я, забита рана гомілковостопного суглоба – це легке тілесне ушкодження, яке потягло за собою короткочасний розлад здоров`я, висновок зроблено на підставі медичної документації та рентгенологічного обстеження (том 2 а.с. 51-52);

- висновком експерта №335-ИЗ/17 від 10 жовтня 2017 року, яким встановлено, що закритий оскольчатий перелом лівої плечової кістки у ОСОБА_4 утворилися від дії тупих твердих предметів або ударів об такі, ушкодження могли утворитися в умовах ДТП, що мало місце 25 вересня 2017 року, по ступеню тяжкості - це середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження, яке спричинило тривалий розлад здоров`я, висновок зроблено на підставі медичної документації та рентгенологічного обстеження (том 2 а.с. 53-54);

-висновком судової транспортно-трасологічної експертизи №18489 від 20 листопада 2017 року, яким встановлено, що місце зіткнення автомобілів MAN та ВАЗ в повздовжньому напрямку розташовувалося перед початком слідоутворення останнього. За мотивами, викладеними в дослідницькій частині висновку, встановити розташування місця зіткнення автомобілів MAN та ВАЗ в поперечному напрямку не виявляється можливим. Місце зіткнення автобусу I-VAN з автомобілем MAN розташовувалося перед осипом ґрунту та подряпиною довжиною 0.5 м. За мотивами, викладеними в дослідницькій частині висновку, встановити розташування місця зіткнення автобусу І-VAN з автомобілем MAN з числовою «прив`язкою» не виявляється можливим (том 2 а.с. 56-58);

- висновком судової автотехнічної експертизи №18490 від 20 листопада 2017 року та фототаблицею до нього, яким встановлено, що на момент експертного огляду рульове керування автомобіля MAN-14.272, реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходилось у технічно несправному та непрацездатному стані. Непрацездатний стан рульового керування автомобіля полягає у деформації поперечної рульової тяги, зажатому стані правого переднього колеса та зриву з місця кріплення бачку гідросистеми підсилювача рульового керування. Деформація поперечної рульової тяги, зажатий стан правого переднього колеса та зриву з місця кріплення бачку гідросистеми підсилювача рульового керування носять неексплуатаційний характер та виникли в результаті дорожньо-транспортної пригоди. До моменту виникнення дорожньо-транспортної пригоди рульове керування автомобіля MAN-14.272, реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходилось в працездатному стані та виконувало свої загальні функції. На момент експертного огляду і до дорожньо-транспортної пригоди ходова частина автомобіля МАN-14.272, реєстраційний номер НОМЕР_2 , виконувала свої основні функції та знаходилась у працездатному стані. На момент експертного огляду, а відповідно і до моменту ДТП, гальмівна система автомобіля МАN-14.272, реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходилась в працездатному стані та виконувала свої основні функції. (том 2 а.с. 60-67);

-висновком судової автотоварознавчної експертизи №5042 від 14 березня 2018 року та фототаблицею до нього, яким встановлено, що величина матеріального збитку, завданого власнику автобуса «І-VAN А07А-331», державний номерний знак НОМЕР_4 , в результаті ДТП (25 вересня 2017 року) визначається ринковою вартістю КТЗ на момент пошкодження і становить 368134 гривні 39 копійок. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «І-VAN А07А-331», державний номерний знак НОМЕР_4 , не встановлювалась з причин, викладених у дослідницькій частині вироку (том 2 а.с. 69-76);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 11 липня 2018 року із схемою до нього за участі ОСОБА_1 , в присутності понятих ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , згідно якого ОСОБА_1 розповів та показав, за яких обставин трапилося ДТП, механізм обставин пригоди, зауважень та доповнень на протокол від учасників не надійшло (том 2 а.с. 77-81);

-висновком експерта №776/18 від 18 липня 2018 року, яким встановлено, що у даній дорожній обстановці водій автомобіля «MAN» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.3 та 13.1 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці технічна можливість запобігання даної ДТП для водія автомобіля «MAN» ОСОБА_1 визначалася виконанням ним вимог пунктів 12.3 та 13.1 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «MAN» ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам пунктам 12.3 та 13.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв`язку з даною ДТП (том 2 а.с. 83-84);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 11 липня 2018 року із схемою до нього за участі свідка ОСОБА_7 , в присутності понятих ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , згідно якого свідок ОСОБА_7 розповів та показав на автобусі «І-VAN» як саме він рухався відносно меж проїжджої частини та з якою швидкістю, зауважень та доповнень на протокол від учасників не надійшло (том 2 а.с. 85-88);

-висновком експерта №777/18 від 19 липня 2018 року, яким встановлено, що у даній дорожній обстановці водій автомобіля «MAN» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.3 та 13.1 Правил дорожнього руху України. З причин, вказаних в дослідницькій частині висновку, вирішення питання про те, як повинен був діяти водій автобусу «І-van» ОСОБА_7 у вказаній дорожній обстановці відповідно вимог Правил дорожнього руху України, позбавлене логічного сенсу. У даній дорожній обстановці технічна можливість запобігання даної ДТП для водія автомобіля «MAN» ОСОБА_1 визначалася виконанням ним вимог пунктів 12.3 та 13.1 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. У даній дорожній обстановці запобігання даної ДТП не визначалося діями водія автобусу «І-van» ОСОБА_7 . У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «MAN» ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам пунктів 12.3 та 13.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв`язку з даною ДТП. У даній дорожній обстановці в діях водія автобусу «І-van» ОСОБА_7 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору перебували б у причинному зв`язку з настанням даної ДТП (том 2 а.с. 90-91);

-копією ухвали Київського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2017 року про накладення арешту на автомобіль «МАN-14.272», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 (том 2 а.с. 92-93);

-копією ухвали Київського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2017 року про накладення арешту на автомобіль «ВАЗ-2121», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_23 (том 2 а.с. 94-95).

Внаслідок проведеного судового розгляду суд приходить до наступних висновків.

Згідно частини 1 статті 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Аналізуючи здобуті у справі та безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством та є такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим злочину, інкримінованого стороною обвинувачення.

Порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, які згідно висновків судових автотехнічних експертиз №776/18 від 18 липня 2018 року та №777/18 від 19 липня 2018 року, знаходяться у причинному зв`язку з подією та її наслідками, виразилося в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем «MAN-14.272», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись позаду автомобіля «ВАЗ - 2121», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та автобусу «І-van», реєстраційний номер НОМЕР_4 , які рухалися попереду в попутному напряму по тій же смузі, своєчасно не застосував заходів для зниження швидкості та не обрав безпечну дистанцію до них, що призвело до зіткнення з вказаними транспортними засобами та призвело до вищевказаних наслідків.

Враховуючи викладене, оцінивши всі безпосередньо досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження, а потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесні ушкодження та його дії кваліфікує за частиною 2 статті 286 КК України.

Вивченням особистості ОСОБА_1 встановлено, що він є громадянином України, має середню спеціальну освіту, розлучений, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, не військовозобов`язаний, за місцем проживання та за місцем роботи характеризується позитивно, що підтверджується паспортом громадянина України, копіями свідоцтв про народження дітей - сина ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , копією інформації за підписом селищного голови Новопокровської селищної ради ОСОБА_26 , характеристикою з місця роботи, довідкою головного лікаря КЗОЗ «Чугуївська центральна районна лікарня ім. М.І. Кононенка», вимогою щодо судимостей та його свідченнями.

Згідно частини 1 статті 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі на певний строк можливе, при виявленому низькому ризику небезпеки для суспільства не становить небезпеки для суспільства, у тому числі окремих осіб, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінено як низький.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 286 КК України, відповідно до статті 12 КК України, віднесене до категорії тяжких злочинів.

Обставин, які згідно статті 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Обставин, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Відповідно до частини 2 статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами. Окрім того, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-ІV передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права», а тому з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи») (справи «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особистість винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивну характеристику за місцем проживання та роботи, відсутність обставин, що обтяжують покарання, враховуючи ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення та наслідки, які настали, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливо без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе призначити основне покарання з застосуванням статті 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

Відповідно до пункту 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 статті 286 і статті 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Санкція частини 2 статті 286 КК України передбачає основне покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Суд враховує всі обставини справи, зокрема, особу обвинуваченого, відсутність судимостей, однак обвинувачений, керуючи транспортним засобом, допустив порушення пунктів Правил дорожнього руху України та сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої потерпілим заподіяно тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, тому обвинуваченому слід призначити також додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

В рамках кримінального провадження потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до суду з цивільними позовами про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок скоєння кримінального правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення моральної шкоди позивачка ОСОБА_2 посилалась на те, що в результаті ДТП вона стала особою з інвалідністю 2 групи, втратила роботу, не має можливості продовжувати повноцінний спосіб життя, вона продовжує переносити фізичний та моральний біль. В заяві від 22 вересня 2020 року та в судовому засіданні просила позовні вимоги в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 завданої матеріальної шкоди залишити без розгляду.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення моральної шкоди позивач ОСОБА_3 посилався на те, що в результаті ДТП він отримав сильні моральні хвилювання, від отриманих травм він переніс та продовжує переносити великий фізичний та моральний біль, отримані рани не дають йому спокійно жити, що негативно впливає на його моральне становище. В заяві від 22 вересня 2020 року та в судовому засіданні просив позовні вимоги в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 завданої матеріальної шкоди залишити без розгляду.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення моральної шкоди позивачка ОСОБА_4 посилалась на те, що в результаті ДТП вона стала особою з інвалідністю 3 групи із забороною тяжкої фізичної праці з обов`язковою участю обох верхніх кінцівок, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не має можливості влаштуватись на роботу, оскільки їй протипоказана важка праця, вона не має можливості продовжувати повноцінний спосіб життя, від отриманих травм вона перенесла та продовжує переносити великий фізичний та моральний біль, отримані рани постійно її турбують, що негативно впливає на її моральне становище. Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 січня 2020 року цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди залишено без розгляду за її клопотанням.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, вивчивши цивільні позови ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та додані до них письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В обґрунтування позовних вимог про відшкодування моральної шкоди позивачі зазначили, що в результаті ДТП, яке сталося з вини обвинуваченого ОСОБА_1 , у потерпілих змінився нормальний усталений спосіб життя, потерпілі отримали тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 отримали інвалідності, у зв`язку з цим перенесли сильні душевні страждання та біль.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами та доповненнями від 27 лютого 2009 року) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з наданих доказів, а також із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на їх користь моральної шкоди.

Позовні вимоги потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування ОСОБА_1 завданої матеріальної шкоди слід залишити без розгляду з огляду на наявність в матеріалах кримінального провадження відповідних заяв потерпілих.

Відповідно до статті 124 КК України суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати, пов`язані із залученням експертів у кримінальному провадженні.

Арешт, накладений згідно ухвал Київського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2017 року по справі №640/15288/19 у відповідності до частини 4 статті 174 КПК України підлягає скасуванню, а відповідні речові докази після набрання вироком законної сили слід повернути їх власникам.

Керуючись статтями 368, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України та призначити покарання у виді 5 (П`ЯТИ) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (ТРИ) роки.

Застосувати до ОСОБА_1 вимоги статті 75 КК України і звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням, визначивши іспитовий строк - 3 (ТРИ) роки.

На підставі статті 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , моральну шкоду в розмірі 200 000 гривень 00 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_2 про відшкодування ОСОБА_1 завданої матеріальної шкоди залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень 00 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_3 про відшкодування ОСОБА_1 завданої матеріальної шкоди залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , моральну шкоду в розмірі 200 000 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи №18489 від 20 листопада 2017 року в сумі 3095 гривень 00 копійок, судової автотехнічної експертизи №18490 від 20 листопада 2017 року в сумі 7440 гривень 00 копійок, судової автотоварознавчної експертизи №5042 від 14 березня 2018 року в сумі 3575 гривень 00 копійок, судової автотехнічної експертизи №776/18 від 18 липня 2018 року в сумі 1144 гривні 00 копійок, судової автотехнічної експертизи №777/18 від 19 липня 2018 року в сумі 1144 гривні 00 копійок, всього 16398 гривень 00 копійок, які проводились експертами Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», на користь держави (рахунок UA968999980313030115000020575, отримувач Ізюмське УДКСУ Харківської області (Ізюмська міська ОТГ), код отримувача (ЄДРПОУ) 37283992, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2017 року на автомобіль «МАN-14.272», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2017 року на автомобіль «ВАЗ-2121», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_23 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2017 року на автобус «I-VAN» ( НОМЕР_8 ), реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належить ЗКПО 35260507 ПП «ТМ-ВІРА».

Речові докази - автомобіль «ВАЗ-2121», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який зберігається на території майданчику тимчасового тримання транспортних засобів Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області за адресою: Харківська область, місто Ізюм, вулиця Донецька, 26, після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_9 , автобус «I-VAN» (А07А-331), реєстраційний номер НОМЕР_4 , який зберігається на території майданчику тимчасового тримання транспортних засобів Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області за адресою: Харківська область, місто Ізюм, вулиця Спортивна, 3, - повернути ПП «ТМ-ВІРА», автомобіль «МАN-14.272», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який зберігається на території майданчику тимчасового тримання транспортних засобів Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області за адресою: Харківська область, місто Ізюм, вулиця Донецька, 26, - повернути ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення, обвинуваченими в той же строк з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, потерпілій та прокурору.

Головуючий суддя Т. Д. Бєссонова