Ухвала суду № 98128957, 30.06.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/2475/2021

Справа № 359/5341/21

УХВАЛА

Іменем України

30 червня 2021 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєва Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ :

15 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із позовом до ТОВ «КОШЕЛЬОК», треті особи : Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Разом з позовом, позивачем подано заяву про забезпечення позову, згідно якої ОСОБА_1 просить забезпечити позов шляхом зупинення стягнення по виконавчому провадженню № 65762313 відкритого на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» про примусове виконання виконавчого напису від 21 травня 2021 року вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., зареєстрованого в реєстрі за № 52447, про стягнення з боржника яким є : ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» заборгованості в розмірі 9173,00 грн.

Заяву обґрунтовано тим, що 10 червня 2021 року позивач випадково з Єдиного реєстру боржників отримала інформацію, що відносно неї Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Валявським О.А. відкрито виконавче провадження № 65762313 від 10 червня 2021 року на підставі заяви ТОВ «КОШЕЛЬОК» про примусове виконання виконавчого напису від 21 травня 2021 року вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» заборгованості в розмірі 9173,00 грн. В той же день, позивачу стало відомо, що відповідно постанови про арешт коштів боржника від 10 червня 2021 року на її грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках накладено арешт у межах суми 10 659,30 грн. Позивач зазначає, що ніяких боргових зобов`язань останнім часом в неї не було, жодних договорів з відповідачем не укладала. Тому, позивач просить забезпечити позов, оскільки в подальшому на майно позивача може бути накладено арешт і, як наслідок, реалізовано з електронних торгів. Таким чином, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист її прав.

Згідно положень ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на вказане, розгляд заяви в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України проводиться судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, мотиви і обґрунтування заяви, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст.149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Відповідно п. 6 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. (ч.ч. 2, 3 ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Відповідно роз`яснень Пленум Верховного Суду України п.4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову застосовуються, якщо існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; вжиття заходів забезпечення повинно бути доцільним.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Судом встановлено, що заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 подано разом з позовною заявою до ТОВ «КОШЕЛЬОК», треті особи : Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суд від 30 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Крім того, відповідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно ч.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За змістом правового висновку Верховного суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою, а доводи, викладені в ній свідчити про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Судом встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявським О.А. від 10.06.2021 року відкрито виконавче провадження № 65762313 з примусового виконання виконавчого напису від 21.05.2021 року вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» заборгованості в розмірі 9173,00 грн.

Крім того, постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявським О.А. від 10.06.2021 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 10 659,30 грн.

Тому, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що в подальшому на майно позивача може бути накладено арешт і як наслідок реалізовано з електронних торгів, що може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист її прав.

На підставі наведеного, враховуючи наявність спору між сторонами, а також те, що з наявних в матеріалах справи доказів та документів, встановлено, що з урахуванням співмірності заходів із позовними вимогами, а також того, що невжиття даного способу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та порушити права позивача по справі, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно ч. 3 ст. 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові та доказів того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови від позову.

Відповідно ч. 10, 11 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 149 – 153, 258- 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосуван-ня судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Зупинити стягнення по виконавчому провадженню № 65762313 відкритого на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» про примусове виконання виконавчого напису від 21 травня 2021 року вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., зареєстрованого в реєстрі за № 52447, про стягнення з боржника яким є : ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» заборгованості в розмірі 9173,00 грн.

Строк пред`явлення ухвали до виконання – в межах строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження» для пред`явлення виконавчого документа.

Копію даної ухвали суду, відповідно ч. 2 ст. 157 ЦПК України, направити для відома ОСОБА_1 та для виконання, приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Валявському О.А. (08292, Київська область, м. Буча, вул. Нове Шосе, 3).

Ухвала судді набирає законної сили з моменту її постановлення – 30 червня 2021 року і підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання. Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://bpm.ko.court.gov.ua/sud1005.

Суддя Яковлєва Л.В.