Рішення № 98125191, 05.07.2021, Соснівський районний суд м. Черкас

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 712/3577/21

Номер провадження 2-а/712/66/21

05 липня 2021 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді - Марцішевської О.М.,

за участі секретаря судового засідання Йосипенко І.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

02.04.2021 року позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до суду з позовом до відповідача сектору поліцейської діяльності (смт. Олександрівка) відділу поліції № 1(м. Знам`янка) Кропивницького району управління поліції ГУНп в Кіровоградській області (Кіровоградська область, Кропивницький район, смт. Олександрівка, вул.. Шевченка, 22, код ЄДРПОУ 40108709) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування вимоги вказує про те, що постановою інспектора майора поліції Безносенка Юрія Олексійовича сектору поліцейської діяльності №1 (смт Олександрівка) відділу поліції №1 (м. Знам`янка) Кропивницького району серія ЕАН № 3982014 від 27.03.2021 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. за ч. 6 ст. 121 КУпАП, а саме за те, що 27.03.2021 р. о 17 год. 51 хв. на трасі Київ-Знам`янка 244 км. керував транспортним засобом Ford Edge з номерним знаком НОМЕР_1 у якого передній номерний знак не відповідає вимогам ДСТУ 4278. А саме: встановлено номерний знак 1.3.1 . Чим порушив п. 2.9.в. ПДР України. Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною з наступних підстав. Автомобіль Ford Edge був виготовлений в Канаді та привезений зі Сполучених Штатів Америки, де номерні знаки встановлюють подібними згідно ДСТУ 4278 типу 1.3.1. А номерні знаки типу 1.1.1 вказаного ДСТУ не підходять для встановлення в місцях кріплення на автомобілі. Оскільки згідно ДСТУ 4278: п. 4.2 - «знаки на транспортних засобах треба встановлювати лише в передбачених за конструкцією місцях, зазначених виробником»; п. 4.3 - «знаки не повинні зменшувати кутів переднього та заднього звисів транспортного засобу»; встановлення номерних знаків типу 1.1.1 конструктивно не передбачено на даному типу автомобіля виробником. Отже, встановлені на вказаному автомобілі номерні знаки виготовлені згідно ДСТУ 4278. На яких чітко проглядається державний номер автомобіля, місця кріплення відповідають встановленим виробником та не зменшують кутів переднього та заднього звисів транспортного засобу (як це відбувається у випадку кріплення на передньому бампері номерного знаку типу 1.1.1). Отже, позивач не погоджується із зазначеним рішенням в постанові, постанову серія ЕАН № 3982014 від 27.03.2021 року вважає необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з невідповідністю висновків фактичним обставинам справи.

Просить суд скасувати постанову інспектора майора поліції Безносенка Юрія Олексійовича сектору поліцейської діяльності №1 (смт. Олександрівка) відділу поліції №1 (м. Знам`янка) Кропивницького району серія ЕАН № 3982014 від 27.03.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. за ч. 6 ст. 121 КУпАП.

07 квітня 2021 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси позовну заяву залишено без руху.

11 травня 2021 року позивач скерував до суду заяву про усунення недоліків з уточненою позовною заявою в якій відповідача зазначив Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області. В обґрунтування позовних вимог також зазначив те, що МВС України видано наказ від 02.03.2021 року № 166 « Про деякі питання державних знаків транспортних засобів», який зареєстровано в МЮУ 22.03.2021 року за № 353/35975, даним наказом врегульовано питання використання номерного знаку типу 1, підтипу 1.3.1 як «Знак для автомобілів із не форматним місцем закріплення номерного знаку».

12 травня 2021 року ухвалою відкрито провадження, визначено розглядати справу за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву відповідач вказує на те, що 27 березня 2021 року поліцейським Безносенком Ю.О. зафіксовано факт адміністративного правопорушення, а саме те, що позивач керував транспортним засобом «ФОРД ЕДЖ» з номерним знаком, який не відповідає вимогам ДСТУ, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Позивачем не надано до суду жодного доказу в обґрунтування позовних вимог. Відповідач вважає, що постанова складена у відповідності до вимог «Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не а автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Згідно постанови серії ЕАН № 3982014 від 27.03.2021 р. ОСОБА_1 17:51 27.03.2021 смт. Олександрівка траса Київ - Знам`янка 244 км, керував транспортним засобом у якого передній номерний знак не відповідає вимогам ДСТУ 4278 а саме встановлено номерний знак 1.3.1 чим порушив п. 2.9 ПДР - керування водієм т/з з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 6 ст.121 КУпАП України керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст.77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Частиною першою статті 277 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Відповідно до ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

В своїй прецедентній практиці даючи тлумачення Конвенції Європейський Суд неодноразово повторював, що з метою забезпечення змагальності процесу всі докази мають, як правило, подаватися у присутності особи, яка притягається до відповідальності з наданням достатньої і належної можливості спростувати такі докази під час розгляду справи. Із цього природно випливає, що в разі, якщо особа, що притягається до відповідальності, не мала можливості ефективно здійснювати процесуальні права з отриманням правничої допомоги за її клопотанням, права сторони захисту виявляються обмеженими настільки, що передбачені статтею 6 Конвенції гарантії виявляються порушеними. Обвинувачення не може ґрунтуватися виключно або вирішальною мірою на доказах, які сторона захисту не мала можливості спростувати (пункт 41 справи «Олег Колесник проти України» , пункт 54 Рішення Європейського Суду у справі «Корнєв і Карпенко проти України»).

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року №80731-X; Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII; Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII; Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 року №2862-IV; Постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 року №1306; Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 липня 2006 року №191 «Про затвердження національних стандартів, змін до національних стандартів та скасування нормативних документів», ДСТУ 4278:2019 «Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів. Загальні вимоги. Правила застосування».

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з п. 8 ч.1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. У пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Керування водієм транспортним засобом, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.6 ст. 121 КУпАП).

Відповідно до п.2.9 в) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється, зокрема керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

ДСТУ 4278:2019 «Дорожній транспорт. ЗНАКИ НОМЕРНІ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ» розроблені Технічним комітетом стандартизації «Дорожній транспорт» (ТК 80), прийняті та є чинними (на час спірних правовідносин) за наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») від 21 грудня 2019 р. № 465 з 2020-03-16. Цей стандарт розроблено згідно з правилами, установленими в національній стандартизації України на заміну ДСТУ 4278:2012.

Цей стандарт установлює типи та основні розміри, вимоги до інформаційного змісту, правила застосування номерних знаків (далі - знаки) для: - транспортних засобів усіх типів, які призначено для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та підлягають державній реєстрації та обліку: автомобілів, автобусів, мопедів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, квадроциклів, трицикпів та інших прирівняних до них транспортних засобів, самохідних машин, причепів та напівпричепів; - транспортних засобів Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту; - транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування: великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів, тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів. Дозволено закріплювати на транспортні засоби знаки, виготовлені згідно з попереднім виданням цього стандарту.

Відповідно до таблиці 1 ДСТУ, передбачені задні знаки для автомобілів із неформатним місцем закріплення номерного знака (1-3-1). Габаритні розміри знаків установлено відповідно до таблиці 2. Зокрема, розміри знаків 1-3-1 визначені - 150х300 (висота х довжина); Додаток А (Загальний вигляд знаків усіх типів).

ДСТУ 4278:2019 були прийняті наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 21.12.2019 № 465 "Про прийняття та скасування національних стандартів" відповідно до пункту 2 частини другої статті 11 Закону України "Про стандартизацію", розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 1163 "Про визначення державного підприємства, яке виконує функції національного органу стандартизації" та на виконання Програми робіт з національної стандартизації на 2019 рік.

Разом з тим, наказом № 166 від 02 березня 2021 року Міністерства внутрішніх справ України, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 березня 2021 р. за № 353/35975 «Про деякі питання державних номерних знаків транспортних засобів» відповідно до статті 34 Закону України «Про дорожній рух», підпункту 2 пункту 4 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878 (із змінами), з метою встановлення єдиних зразків державних номерних знаків транспортних засобів та вимог до них затверджено нові вимоги до державних номерних знаків транспортних засобів; єдині зразки державних номерних знаків транспортних засобів ; а саме в додатку № 1 до вимог до державних номерних знаків транспортних засобів 1-3-1 знаки для автомобілів із не форматним місцем закріплення номерного знака. Наказ № 166 від 02.03.2021р. набрав чинності 23.03.2021 року.

17.05.2021 року на сайті Національного органу стандартизації розміщено повідомлення про скасування з 1 вересня 2021 року на підставі наказу № 166 від 02 березня 2021 року Міністерства внутрішніх справ України ДСТУ 4278:2019 «Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів. Загальні вимоги. Правила застосування».

Отже, на момент винесення спірної постанови ЕАН № 3982014 від 27 березня 2021 року були чинними два нормативних акти щодо порядку застосування дорожній знаків - ДСТУ 4278-2019, яким знак 1-3-1 був передбачений як задній знак для автомобілів із неформатним місцем закріплення номерного знака, та наказ № 166 від 02 березня 2021 року МВС України, яким з 23.03.2021р. дозволено використання знаку 1-3-1 як передній номерний знак для автомобілів з неформатним місцем закріплення номерного знака.

Суд виходить з того, що у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня Принцип верховенства права (правовладдя) вимагає застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori).

Крім того, одним зі складових елементів загального принципу юридичної визначеності є вимога (як принцип) передбачуваності приписів права. Європейський суд з прав людини виснував принцип передбачуваності юридичної норми, зазначивши: «Припис не може розглядатись як „право", якщо його не сформульовано з достатньою мірою чіткості, даючи громадянинові змогу регулювати свою поведінку: громадянин повинен мати змогу (отримавши при потребі відповідну пораду) передбачити - до тієї міри, що є допустимою за конкретних обставин, - наслідки, що їх може спричинити конкретна дія» [рішення Європейського суду з прав людини у справі „The Sunday Times v. The United Kingdom (No. 1)" від 26 квітня 1979 року (заява № 6538/74), § 49]. Як зазначено у спеціальному Дослідженні Європейської Комісії „За демократію через право" (Венеційська Комісія) (далі - Венеційська Комісія) „Мірило правовладдя", „передбачність означає не лише те, що приписи акта права мають бути <…> проголошеними ще до їх імплементації, а й що вони мають бути передбачними за своїми наслідками: їх має бути сформульовано з достатньою чіткістю та зрозумілістю, аби суб`єкти права мали змогу впорядкувати свою поведінку згідно з ними" (CDL-AD(2016)007, пункт II.В.3.58).

У справі «Вєренцов проти України» (заява № 20372/11, п. 52; заявника було неправомірно покарано за організацію та проведення мирної демонстрації та, відповідно, порушено право на свободу мирних зібрань) Суд акцентував увагу на тому, що «закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформульованим з достатньою точністю для того, щоб надати їм можливість регулювати свою поведінку аби бути здатними - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою його дія (рішення у справах Rekvenyi v. Hungary [ВП], заява № 25390/94, п. 34; Rotaru v. Romania [ВП], заява № 28341/95, п. 55; Maestri v. Italy [ВП], заява № 39748/98, п. 30).

Зазначені підходи були застосовані у своїй практиці Великою Палатою Верховного Суду. Зокрема у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 442/456/17 (провадження № 11-860апп18) Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи відступ від позиції Верховного Суду України, вказала на те, що цей Суд при ухваленні постанови від 25 травня 2016 року у справі № 419/794/15-а віддав перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України, водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд повинен застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, а звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 492/446/15-а (провадження № 11-611апп18) Велика Палата Верховного Суду, обґрунтовуючи необхідність відступу від позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2013 року у справі № 21-241а13, також врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50-56), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 (провадження № 11-555заі18), із посиланням на положення ст. ст. 1, 8, 92 Конституції України, а також на ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Цей принцип також неодноразово був застосований Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду під час вирішення спорів у соціальній сфері, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі № 580/122/17, від 20.02.2018 у справі № 576/1724/17, від 20.02.2018 у справі № 679/761/15-а, від 27.02.2018 у справі № 642/3284/17, від 27.02.2018 у справі № 227/2360/17, від 17.12.2018 у справі № 344/12315/16-а

Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Зважаючи на наявність на момент прийняття спірної постанови двох суперечливих нормативно-правових актів щодо порядку використання знаку 1-3-1 для ТЗ, тобто норм законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, виходячи з принципу верховенства права, суд доходить висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин припису нормативно-правового акта, прийнятого пізніше та більш сприятливого для позивача, а саме - наказу МВС № 166, що набрав чинності 23 березня 2021 року, який без законних підстав не був врахований відповідачем при розгляді адміністративної справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необгрунтованість спірної постанови, тому позов підлягає до задоволення, відповідно до ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має прав скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

При вирішенні питання про судові витрати суд враховує, що позивач при зверненні до суду був звільнений від оплати судового збору як інвалід ІІ групи.

Керуючись ст.ст. 9,22, 122, 255, 268, 280, 287-289, 293 КУпАП, ст.ст. 286 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Постанову серії ЕАН № 3982014 від 27 березня 2021 року про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, яка винесена інспектором поліції сектору поліцейської діяльності № 1 (смт. Олександрівка) відділу поліції № 1 (м. Знам`янка) Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області майором Безносенко Юрієм Олексійовичем про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 грн. на ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 121 КпАП України - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Рішення суду може бути оскаржене у відповідності до ч. 4 ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано або за результатом розгляду справи судом апеляційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Дата виготовлення повного тексту рішення 05 липня 2021 року.

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області (м. Кропивницький, вул.. Віктора Чміленка, 41 код ЄДРПОУ 40108709)