Рішення № 98124977, 30.06.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9040/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року Рівненський міський суд

в особі судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про стягнення коштів за невиконання грошового зобов`язання,-

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про стягнення коштів за невиконання грошового зобов`язання звернувся ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримав, просить суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 8107,30 грн. за невиконання грошового зобов`язання (які складаються з: суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з грудня 2018 року по березень 2021 року в розмірі 3648,35 грн., сума трьох процентів річних в розмірі 1557,83 грн. та сума пені за період з 05 квітня 2020 року по 05 квітня 201 року в розмірі 2901,12 грн.); 7000,00 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн. та витрати за надану правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги позивача не визнала та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року по справі №460/945/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 №23/06-30 від 12.03.2019; зобов`язано Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 05 грудня 2018 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою колегії суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року №857/6672/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року №460/945/19 – без змін.

Згідно повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 23 грудня 2020 року 9623-9667/С-03/8-1700 - 29 серпня 2019 року зокрема вбачається, що на виконання вищезазначених рішень судів ОСОБА_1 Головним управлінням пенсійного фонду України в Рівненській області призначено пенсію за віком відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Сума невиплаченого боргу за період з 05.12.2018 по 25.09.2019 (до набрання судовим рішенням законної сили – 26.09.2019) становить 22246,03 грн. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2020 року у справі №А/857/7917/20 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 №460/3008/20 залишено без змін. Зокрема, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року зобов`язано ГУПФ України в Рівненській області провести перерахунок загального трудового стажу (страхового стажу) та призначеної пенсії з урахуванням періодів: навчання на підготовчому відділенні за денною формою навчання у Львівському сільськогосподарському інституті з 01.12.1985 по 01.08.1986, роботи в колгоспі імені «ХХ партз`їзду» з 20.06.1982 по 10.11.1982, роботи в ТзОВ «АТП-15101» з 01.04.2004 по 19.08.2004, роботи в ТзДВ «Рівненасіннєовоч» з 01.08.2004 по 31.12.2004. на виконання вказаного судового рішення проведено відповідний перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 05.12.2018.

З дослідженої в судовому засіданні виписки з карткового рахунку вбачається, що ОСОБА_1 06 квітня 2021 року було проведено виплату Пенсійного фонду, пенсія в розмірі 22246,03 грн.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно поданого представником позивача розрахунку у зв`язку з невчасним виконанням грошового зобов`язання, а саме невиплати нарахованої пенсії нараховано: сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з грудня 2018 року по березень 2021 року в розмірі 3648,35 грн., сума трьох процентів річних в розмірі 1557,83 грн. та сума пені за період з 05 квітня 2020 року по 05 квітня 2021 року в розмірі 2901,12 грн. Відповідачем вказаний розрахунок не спростований, власних розрахунків з даного приводу суду не подано, а тому даний розрахунок судом приймається, як достовірний.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги позивача в частині стягнення коштів за невиконання грошового зобов`язання знайшли своє підтвердження, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом («Станков проти Болгарії», №68490/01, 2007 року).

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

В судовому засіданні було встановлено, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу було заподіяно моральну шкоду яка виразилась у душевних стражданнях та переживаннях, які позивач зазнав у зв`язку з вимушеними зверненнями до судів за захистом своїх прав, тому суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди знайшли своє підтвердження.

Однак, враховуючи вимоги розумності та справедливості, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає моральна шкода в розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктами 4, 6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 вказаного Закону передбачено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно акту приймання-передачі від 4 червня 2021 року укладеного між ОСББ «АРСЕН» та адвокатом Голубом В.А. зроблено опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги з якого вбачається, що ОСББ «АРСЕН» перераховано згідно платіжного доручення №681 від 24 березня 2021 року 2000,00 грн. ОСОБА_2 (за надання правової допомоги згідно договору №9 від 22.03.2021) та згідно платіжного доручення №719 від 3 червня 2021 року 2000,00 грн. ОСОБА_2 (за представництво інтересів по справі №569/6716/21).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.2 ст.270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відповідно до ч.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення увалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд звертає увагу, що справи про стягнення коштів за невиконання грошового зобов`язання не є складними. Водночас це не може бути безумовною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

Навіть у справах незначної складності та у справах, де відсутні грошові санкції, особа не може бути обмежена у можливості звернутися за правничою допомогою, а у подальшому до суду для захисту своїх порушених прав. Разом з тим, вона не може розраховувати, що сума витрачених коштів буде їй відшкодована судом у повному обсязі без урахування вищевказаних обставин.

У даному випадку саме позивач має визначити, чи готовий він витратити на правничу допомогу суму коштів, не отримавши їх відшкодування у повному обсязі. На ці обставини має звертати увагу і адвокат при наданні консультації клієнту.

Отже, слід дійти висновку, що сплачена позивачем сума на професійну правничу допомогу не є співмірною із складністю справи та іншими істотними обставинами, а тому, вартість такої послуги, а саме 5000 грн. 00 коп., в даному випадку є необґрунтованою та явно завищеною.

Судом враховується, що предметом розгляду у даній справі є стягнення коштів за невиконання грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, наявні підстав для відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 2000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн. згідно квитанції, рішення прийнято на користь позивача, тому дані судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,

354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про стягнення коштів за невиконання грошового зобов`язання – задоволити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 8107,30 грн. за невиконання грошового зобов`язання; 1000,00 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн. та витрати за надану правову допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, м.Рівне, вул.Короленка, 7, код ЄДРПОУ 21084076

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов