Рішення № 98117821, 06.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2021 року м. Київ №640/20316/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41»доГоловного управління Державної податкової служби в м. Києвіпровизнання протиправною та скасування податкового повідомлення-рішеннявстановив:

Публічне акціонерне товариство «Шляхово-будівельне управління №41» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби в м. Києві, у якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2020 року №0561850410, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при сплаті податкових зобов`язань вказано помилковий рахунок призначення платежу, згодом така помилка виявлена та вжито всіх необхідних заходів для її усунення. Таким чином, штрафні санкції за таких обставин не можуть застосовуватись, оскільки позивачем вчасно сплачувався спірний податок.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, у наданому відзиві на позов зазначив, що позивачем несвоєчасно сплачено самостійно визначені податкові зобов`язання по орендній платі за землю з юридичних осіб.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 в порядку пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати орендної плати за землю Публічним акціонерним товариством «Шляхово-будівельне управління №41», за результатами якої складено акт від 22 квітня 2020 року за №5862/26-15-04-10-20/05416886.

Контролюючим органом на підставі висновків акту від 22 квітня 2020 року за №5862/26-15-04-10-20/05416886 видано податкові повідомлення-рішення від 27 травня 2020 року №0561850410, №0561830410.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 27 травня 2020 року №0561850410 на ПАТ «ШБУ-41» накладено штраф у розмірі 1855,84 грн. у зв`язку з несвоєчасною сплатою орендної плати з юридичних осіб за порушення строку сплати сум грошового зобов`язання з затримкою 28, 25 та 6 календарних днів.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 27 травня 2020 року №0561830410 на ПАТ «ШБУ-41» накладено штраф у розмірі 4970,69 грн. у зв`язку з несвоєчасною сплатою орендної плати з юридичних осіб за порушення строку сплати сум грошового зобов`язання з затримкою 92, 92, 88, 61, 61, 59, 58 календарних днів.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 27 травня 2020 року №0561850410 та №0561830410 про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) земельного податку, а також підставами його винесення, позивач подав скаргу до ДПС України на вказані спірні рішення.

18 серпня 2020 року позивач отримав рішення Державної податкової служби України від 12 серпня 2020 року №25294/6/99-00-06-02-06-06 про часткове задоволення скарги.

Так, рішенням про результати розгляду скарги від 12 серпня 2020 року №25294/6/99- 00-06-02-06-06 скасовано податкове повідомлення рішення від 27 травня 2020 року №0561830410 та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2020 року №0561850410 в частині застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань з орендної плати за земельні ділянки в сумі 1239,65 грн., в іншій частині вказане рішення залишене без змін.

За наслідками розгляду скарги та у відповідності до рішення про результати розгляду скарги від 12 серпня 2020 року №25294/6/99-00-06-02-06-06 ДПС України, податковим повідомленням-рішенням від 27 травня 2020 року №0561850410 визначено податкові зобов`язання позивачу за платежем: орендна плата з юридичних осіб - у сумі 24853,00 грн.

Вважаючи рішення контролюючого органу протиправним позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (ПК України) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (пункт 31.1 статті 31 ПК України).

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 країни).

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 ПК України).

У той час, в разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2018 року по справі № 810/700/17 (К/9901/1561/17) сформовано з цього приводу правову позицію та зазначено, що на платника податків покладено обов`язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов`язання. Не сплачене у встановлений строк грошове зобов`язання визначається сумою податкового боргу платника податків. Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки.

Відповідач в акті перевірки зазначив про порушення позивачем норм пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України. З розрахунку штрафних санкцій убачається, що відповідачем розрахована штрафна санкція у розмірі 10% на суму 18558,40 грн за затримку сплати платежу за документами від 01 грудня 2018 року №9018790963 та від 01 травня 2019 року №9006437061 на 28, 25 та 6 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання вказаного обов`язку позивач нарахував та здійснив наступні оплати з призначенням платежу «сплата податку за оренду землі УДК у Голосіївському районі» за 2018 - 2019 роки.:

за травень 2018 року платіжне доручення № 47 від 27.06.2018р. в сумі 6234,58 грн.;

за червень 2018 року платіжне доручення № 250 від 25.07.2018р. в сумі 6234,58 грн.;

за липень 2018 року платіжне доручення № 290 від 30.08.2018р. в сумі 6234,58 грн.;

за серпень 2018 року платіжне доручення № 332 від 28.09.2018р. в сумі 6234,58 грн.;

за вересень 2018 року платіжне доручення № 382 від 30.10.2018р. в сумі 6234,58 грн.;

за жовтень 2018 року платіжне доручення № 423 від 30.11,2018р. в сумі 6234,58 грн.;

за листопад 2018 року платіжне доручення № 468 від 27.12.2018р. в сумі 6234,58 грн.;

за грудень 2018 року платіжне доручення № 35 від 30.01.2018р. в сумі 6234,58 грн.;

за січень 2019 року платіжне доручення № 69 від 29.02.2019р. в сумі 6234,58 грн.;

за лютий 2019 року платіжне доручення № 100 від 29.03.2019р. в сумі 6234,58 грн.;

за березень 2019 року платіжне доручення № 132 від 06.05.2019р. в сумі 6234,58 грн.;

за квітень 2019 року платіжне доручення № 176 від 24.05.2019р. в сумі 6234,58 грн.;

за травень 2019 року платіжне доручення № 225 від 27.06.2019р. в сумі 6234,58 грн.;

за червень 2019 року платіжне доручення № 257 від 30.07.2019р. в сумі 6234,58 грн.; Всього на загальну суму 87 284,12 грн.

Проте, за результатами розгляду скарги на зазначені податкові рішення Державною податкової службою України скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2020 року №0561830410 та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2020 року №0561850410 в частині застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань з орендної плати за земельні ділянки в сумі 1239,65 грн., в іншій частині рішення залишено без змін.

Разом з тим, дослідивши наявні матеріали справи, суд звертає увагу на наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачем наведені вище платіжні доручення були подані у строк, встановлений пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України. Отримувачем коштів за даними платіжними дорученнями визначено УДКСУ у Голосіївському районі м. Києва, код 38039757, банк отримувача: Казначейство України, код банку: 899998, р/р 33211811026002.

Вказані платіжні документи позивача прийнято банком до виконання та платежі проведено в той же день, що підтверджується відмітками банку на цих платіжних дорученнях.

При цьому, як свідчать матеріали справи, а саме рішення від 12 серпня 2020 року №25294/6/99-00-06-02-06-06, позивач звернувся із заявою до контролюючого органу, у якій повідомив про те, що товариством помилково сплачено кошти на вказаний у платіжних дорученнях рахунок та просив зарахувати вказані кошти на вірний рахунок.

Тобто, позивачем вжито належних заходів щодо здійснення добровільного виконання обов`язку щодо сплати орендної плати за землю з юридичних осіб за 2018-2019 роки.

На переконання суду, здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений законом, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак позивачем вчинені дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання.

Оскільки позивачем фактично здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов`язку, то помилкове зазначення рахунку, на який такий податок сплачується під час сплати суми податкового зобов`язання, не є достатньою правовою підставою для висновку про несвоєчасну сплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений строк.

Таким чином, оскільки помилкове перерахування позивачем коштів на рахунок податкового органу не вплинуло на виконання обов`язку платника зі сплати податку на доходи юридичних осіб до бюджету та ним самостійно нараховано зобов`язання за зазначеним платежем, відтак позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року № 805/3665/16-а, від 24 жовтня 2018 року у справі №760/6097/16-а (2а/760/590/16), від 20 лютого 2018 року у справі №816/591/16, від 21 лютого 2018 року у справі №813/1008/16, від 14 лютого 2018 року у справі №816/1254/17, 12 червня 2018 року у справі №826/1/16 (К/9901/28108/18), від 17 січня 2018 року у справі №2а-2686/09/2670 (К/9901/2649/18) та у постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року №21-377а15.

Викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету спірного податку у встановлений законодавством строк, а відтак і відсутність підстав для нарахування відповідачем штрафу.

При цьому, відповідачем жодним чином не спростовано зазначені позивачем обставини та не надано доказів щодо несплати чи несвоєчасної сплати платником зазначеного податку.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2020 року №0561850410 є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 травня 2020 року №0561850410, винесене Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління №41» (081325, Київська область, м. Вишневе, вулиця Київська, 31, код ЄДРПОУ 05416886) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко