Рішення № 98117791, 05.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2021 року м. Київ № 761/21365/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання нечинним рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якому просив:

- визнати нечинним рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком позивачу на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати відповідача зарахувати до трудового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах період роботи позивача на посаді машиніста холодильно-аміачного обладнання 3 розряду з 10 серпня 1993 року по 01 червня 2004 року;

- призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на наявність у нього достатнього пільгового стажу, який дає право на пенсію за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується наданими доказами; відповідач протиправно не зарахував період роботи позивача в якості машиніста холодильно-аміачного обладнання 3 розряду з 10 серпня 1993 року по 01 червня 2004 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2019 року позов передано до Окружного адміністративного суду міста Києва для розгляду за підсудністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2019 року адміністративну справу №761/21365/19 прийнято до провадження та залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №761/21365/19 за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження) на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що ГУ ПФУ в м. Києві не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки у позивача відсутній встановлений законодавством стаж роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №2, а дії відповідача ґрунтувалися на чітко підтвердженій законній позиції.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

Матеріалами справи підтверджено, що листом Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України від 28 лютого 2019 року №2449/Ф-11 на звернення позивача щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зазначено, що 13 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою та наявними документами щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, до якої надав, зокрема, довідку про роботу в шкідливих умовах праці від 28 травня 2004 року №98, видану ЗАТ «Київський пивзавод №1» за період роботи з 10 серпня 1993 року по 01 червня 2004 року на посаді машиніста холодильно-аміачного обладнання; зазначений період роботи не враховано до пільгового стажу, оскільки довідка не відповідає вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 10 вересня 2018 року №75435/03 на заяву позивача від 13 серпня 2018 року щодо призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 повідомлено, що при розгляду наданих документів з`ясовано, що пільговий стаж позивача становить 3 роки 7 місяців 14 днів, що не дає права на призначення пенсії, з огляду на що позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах№ вказано на невідповідність наданої довідки від 23 квітня 2018 року №23/1, виданої ТОВ «Централізована енергопостачальна компанія».

Листом ГУ ПФУ в м. Києві №79508/03 позивачу повідомлено що Комісія з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років 09 квітня 2019 року розглянула документи, які містяться в макеті пенсійної справи та рішенням від 09 квітня 2019 року №14 відмовила у підтвердженні права на зарахування період роботи позивача в якості машиніста холодильно-аміачних установок з 10 серпня 1993 року по 01 червня 2004 року до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 за нормами пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «про загальнообов`язкове пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю документів, підтверджуючих зайнятість на роботах з обслуговування аміачно-холодильних установок та про атестацію робочих місць на ЗАТ «Київський пивзавод №1».

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Спірним періодом роботи є період роботи позивача машиністом холодильного аміачного обладнання АТ «Київський пивзавод №1» з 10 серпня 1993 року по 01 червня 2004 року (більше 11 років). На підтвердження зазначеного матеріали справи містять копію трудової книжки з відповідним записом, копію наказу АТ «Київський пивзавод №1» від 10 серпня 1993 року №93-к про прийняття позивача на роботу з 10 серпня 1993 року, копія особової картки позивача. Крім того, відповідно до наявної в матеріалах справи копії пільгової довідки від 28 травня 2004 року №98, виданої ЗАТ «Київський пивзавод №1» ОСОБА_1 дійсно працював на ЗАТ «Київський пивзавод №1» машиністом холодильно-аміачного обладнання 3 розр. з шкідливими умовами праці з 10 серпня 1993 року по 01 червня 2004 року; робота машиніста холодильно-аміачного обладнання, яку виконував ОСОБА_1 , передбачена списком пільгових професій №2; ОСОБА_1 працював машиністом холодильно-аміачного обладнання повний робочий день, інших робіт не виконував; робоче місце атестоване (наказ по ЗАТ «Київський пивзавод №1» від 18 лютого 2002 року №11) та підтверджено (сп.№2 розділ 23200000-14341 Пост.Каб.Мін України від 11.03.1994р. №162).

При цьому, з наданих відзиву ГУ ПФУ в м. Києві та листів вбачається, що відповідачем не оспорюється віднесення посади машиніста холодильно-аміачного обладнання до списку №2, проте, зазначено про невідповідність наданої позивачем довідки вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 12 серпня 1993 року №637.

Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637).

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Таким чином, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як встановлено судом, в трудовій книжці позивача містяться записи про період роботи з 10 серпня 1993 року по 01 червня 2004 року на посаді машиніста холодильно-аміачного обладнання; зазначений період роботи підтверджується також наказом від 10 серпня 1993 року №93-к, особовою карткою, пільговою довідкою від 28 травня 2004 року №98, архівною довідкою від 29 серпня 2018 року №100-13785, наказом від 28 травня 2004 року №50-к.

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, визначений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 10 листопада 2006 року №18-1 (далі - Порядок №18-1).

Дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали, зокрема, на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (пункт 2 Порядку №18-1).

Відповідно до пункту 11 Порядку №18-1 для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).

Матеріали справи містять копії трудової книжки, документів, виданих архівними установами, зокрема довідку про заробітну плату, довідку, в якій зазначено, що позивач працював повний робочий день, інших робіт не виконував, докази на підтвердження стажу роботи, описані судом вище.

При цьому, позивачу повідомлено про прийняття відносно нього Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років рішення від 09 квітня 2019 року №14 про відмову у підтвердженні права на зарахування період роботи в якості машиніста холодильно-аміачних установок за спірний період до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 за нормами пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю документів, підтверджуючих зайнятість на роботах з обслуговування аміачно-холодильних установок та про атестацію робочих місць на ЗАТ «Київський пивзавод №1».

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування, не надано жодних пояснень та доказів на підтвердження викладених обставин щодо відсутності правових підстав для зарахування спірного періоду роботи позивача за спірний період до пільгового стажу як і відсутні пояснення та докази, які б підтверджували неможливість підтвердження зазначеного стажу роботи позивача записом у трудовій книжці, яка відповідно до положень законодавства є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Крім того, відповідачем не зазначено, яким саме критеріям не відповідає надана позивачем пільгова довідка від 28 травня 2004 року №98, видана ЗАТ «Київський пивзавод №1».

В свою чергу, відповідно до пільгової довідки від 28 травня 2004 року №98, виданої ЗАТ «Київський пивзавод №1» ОСОБА_1 дійсно працював на ЗАТ «Київський пивзавод №1» машиністом холодильно-аміачного обладнання 3 розр. з шкідливими умовами праці з 10 серпня 1993 року по 01 червня 2004 року; робота машиніста холодильно-аміачного обладнання, яку виконував ОСОБА_1 , передбачена списком пільгових професій №2; ОСОБА_1 працював машиністом холодильно-аміачного обладнання повний робочий день, інших робіт не виконував; робоче місце атестоване (наказ по ЗАТ «Київський пивзавод №1» від 18 лютого 2002 року №11) та підтверджено (сп.№2 розділ 23200000-14341 Пост.Каб.Мін України від 11.03.1994р. №162).

Верховним Судом у постанові від 21лютого 2018 року у справі №687/975/17 зроблений висновок про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.

У постанові по справі від 06 березня 2018 року №754/14898/15-а Верховний Суд стосовно аналогічних правовідносин зазначає, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок, наказів), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.

Також Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що на час звернення із заявою до відповідача пільговий стаж для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, який відповідач відмовився врахувати, був належним чином підтверджений та становив з 10 серпня 1993 року по 01 червня 2004 року (більше 11 років). Крім того, позивач має підтверджений стаж 3 роки 7 місяців 14 днів.

До ГУ ПФУ в м. Києві позивач звернувся заявою від 13 серпня 2018 року щодо призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорта НОМЕР_1 позивача - 01 червня 1963 року, тобто на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивачу виповнилося 55 років, що не оспорюється відповідачем; жодних зауважень до страхового стажу позивача відповідачем не заявлено.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача, викладеного у листі від 10 вересня 2018 року №75435/03 про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах та зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо вимоги позивача зобов`язати ГУ ПФУ в місті Києві призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком № 2, дати звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 13 серпня 2018 року.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних, зокрема, для призначення пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Тобто, прийняття рішення про призначення пенсії віднесено до компетенції органів Пенсійного фонду України.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи.

У даному випадку, відповідачем не враховано, що визначальним фактом для призначення пенсії на пільгових умовах є підтвердження зайнятості особи на відповідних роботах, а тому, відмовляючи в призначенні пенсії позивачу, відповідач діяв незаконно та протиправно.

При цьому, суд зазначає, що вищезазначені обставини та встановлені судом факти дають підстави для зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах.

З урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити, позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з 13 серпня 2018 року.

Додатково суд зазначає, що обрана судом форма захисту порушених прав у спірному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача. Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна позиція випливає зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2016 року у справі № 826/17109/13-а.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У цьому випадку зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах є виправданим, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права позивача.

При цьому, слід зазначити, що суд має право зобов`язати орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження такого суб`єкта владних повноважень.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 березня 2018 року у справі № 823/795/17, постанові від 27 лютого 2018 року у справі № 816/591/15-а, постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15.

При вирішенні цієї справи підлягає застосуванню висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а у подібних правовідносинах щодо застосування норми права (призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пунктом «б» ст. 13 Закону №1788, якщо немає атестації робочого місця на відповідній посаді).

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах списком №2, відповідно до п. "б" ст. 13 Закону №1788 (п. 58).

Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник (п. 60).

При цьому Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 у справі №21-183а13, від 25.11.2014 у справі №21-519а14, від 10.03.2015 у справі №21-51а15, від 17.03.2015 у справі №21-585а14, від 14.04.2015 у справі №21-383а14, від 02.12.2015 у справі №21-1329а15, від 10.02.2016 у справі №21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі №21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці (п. 61).

Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п`ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до трудового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах період роботи ОСОБА_1 на посаді машиніста холодильно-аміачного обладнання 3 розряду з 10 серпня 1993 року по 01 червня 2004 року.

4. Призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення тексту судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

Суддя Н.А. Добрівська