Рішення № 98117786, 05.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2021 року м. Київ № 640/8833/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання нечинним рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років ГУ ПФУ в м. Києві від 24 січня 2020 року №8 про результати розгляду заяви позивача;

- визнати протиправною відмову відділу обслуговування громадян №9 ГУ ПФУ в м. Києві у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 з 27 листопада 2019 року;

- зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах з 27 листопада 2019 року з врахуванням періодів до пільгового стажу по списку №2 з 10 березня 1987 року по 30 вересня 1999 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на наявність у нього достатнього пільгового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2, що підтверджується наданими доказами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2020 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/8833/20 за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження) на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що ГУ ПФУ в м. Києві не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки у позивача відсутній встановлений законодавством стаж роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №2, а дії відповідача ґрунтувалися на чітко підтвердженій законній позиції.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

Матеріалами справи підтверджено, що 27 листопада 2019 року позивач звернувся до ГУ АФУ в м. Києві із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років ГУ ПФУ в м. Києві від 24 січня 2020 року №8 про результати розгляду заяви підтверджено право на зарахування період роботи ОСОБА_1 з 10 березня 1987 року по 21 серпня 1992 року в якості машиніста холодильних аміачних установок компресорного цеху у ВАТ «Холодокомбінат №4», що припинено, до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 за нормами пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; відмовлено у підтвердженні права на зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 22 серпня 1992 року по 30 вересня 1999 року в якості машиніста холодильних аміачних установок компресорного цеху у ВАТ «Холодокомбінат №4», що припинено, до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 за нормами пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки архівні документи про результати атестації робочих місць у ВАТ «Хладокомбінат №4» на розгляд Комісії не надані, до того ж посада старшого зміни машиністів холодильних установок, на яку 10 вересня 1996 року був призначений позивач, списками №2 не передбачена, а також у зв`язку з відсутністю нарахувань заробітної плати позивачу у червні 1999 року; архівні документи, підтверджуючі роботу ОСОБА_1 у жовтні 1999 року, в яких згідно з архівною довідкою Об`єднаного трудового архіву міської та сільської рад Сквирського району від 22 жовтня 2019 року №05-04/436.2 проведені нарахування заробітної плати, на розгляд Комісії не надані. Про прийняття вказаного рішення позивача повідомлено листом ГУ ПФУ в м. Києві від 29 січня 2020 року №2600-0301-8/5689.

Листом від 14 лютого 2020 року №2600-0314-8/14803 за наслідками розгляду заяви позивача про призначення йому пенсії відповідач повідомив про відсутність необхідного пільгового стажу (12 років 6 місяців), у зв`язку з чим відмовив у призначенні пенсії на пільгових умовах за списком №2 згідно заяви від 27 листопада 2019 року з посиланням на рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років ГУ ПФУ в м. Києві від 24 січня 2020 року №8.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Спірним періодом роботи є період роботи періоду роботи ОСОБА_1 з 22 серпня 1992 року по 30 вересня 1999 року в якості машиніста холодильних аміачних установок компресорного цеху у ВАТ «Холодокомбінат №4», що припинено, оскільки архівні документи про результати атестації робочих місць у ВАТ «Хладокомбінат №4» на розгляд Комісії не надані, до того ж посада старшого зміни машиністів холодильних установок, на яку 10 вересня 1996 року був призначений позивач, списками №2 не передбачена, а також у зв`язку з відсутністю нарахувань заробітної плати позивачу у червні 1999 року; архівні документи, підтверджуючі роботу ОСОБА_1 у жовтні 1999 року, в яких згідно з архівною довідкою Об`єднаного трудового архіву міської та сільської рад Сквирського району від 22 жовтня 2019 року №05-04/436.2 проведені нарахування заробітної плати, на розгляд Комісії не надані.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача ОСОБА_1 10 березня 1987 року прийнятий на посаду машиніста холодильних аміачних установок в компресорний цех №3; 10 вересня 1996 року призначений старшим зміни машиністів холодильних установок; відповідно до уточнюючої довідки ВАТ «Холодокомбінат №4» від 17 березня 2006 року №109 ОСОБА_1 дійсно працював у ВАТ «Холодокомбінат №4» машиністом аміачних холодильних установок шостого розряду компресорного цеху з 10 березня 1987 року, наказ про зарахування №28-к від 05 березня 2987 року, по 30 вересня 1999 року, наказ про звільнення №91-к від 21 жовтня 1999 року; працюючи машиністом аміачних холодильних установок, був зайнятий повний робочий день виконанням своїх обов`язків, інших робіт не виконував; згідно списку №2 розділу 33, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16 січня 2003 року, робота на посаді машиніста аміачних холодильних установок дає право на пенсію на пільгових умовах. Підстава: особова карта П-2, накази за 1987 рік, 1999 рік, відомості про заробіток, атестація робочих місць (карта умов праці від 27 листопада 1995 року). До матеріалів справи також долучено копії карти умов праці, архівні довідки щодо реорганізації ВАТ «Хладокомбінат №4», щодо період роботи та посад позивача, щодо винесених відносно позивача наказів по місцю роботи, щодо нарахованої заробітної плати, особова картка.

При цьому, з наданих доказів та пояснень відповідача вбачається, що відповідачем не оспорюється віднесення посади машиніста холодильних аміачних установок до списку №2, проте, зазначено про відсутність документів про результати атестації робочих місць у ВАТ «Хладокомбінат №4».

Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637).

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Таким чином, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як встановлено судом, в трудовій книжці позивача містяться записи про період роботи з 10 березня 1987 року по 30 вересня 1999 року на посаді машиніста холодильних аміачних установок в компресорний цех №3; зазначений період роботи підтверджується також уточнюючою довідкою ВАТ «Холодокомбінат №4» від 17 березня 2006 року №109, картою умов праці, архівними довідками щодо періоду роботи та посад позивача, щодо винесених відносно позивача наказів по місцю роботи, щодо нарахованої заробітної плати, особовою карткою.

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, визначений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 10 листопада 2006 року №18-1 (далі - Порядок №18-1).

Дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали, зокрема, на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (пункт 2 Порядку №18-1).

Відповідно до пункту 11 Порядку №18-1 для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).

Як свідчать матеріали справи, позивачем разом із заявою подано до ГУ ПФУ в м. Києві зазначені вище документи.

Суд вважає необґрунтованим рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років про відмову у підтверджені права позивача на зарахування періоду роботи з 10 березня 1987 року по 30 вересня 1999 року на посаді машиніста холодильних аміачних установок в компресорний цех №3 до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з таких підстав.

Комісія обґрунтовує своє рішення тим, що архівні документи про результати атестації робочих місць у ВАТ «Хладокомбінат №4» на розгляд Комісії не надані; посада старшого зміни машиністів холодильних установок, на яку 10 вересня 1996 року був призначений позивач, списками №2 не передбачена та у зв`язку з відсутністю нарахувань заробітної плати позивачу у червні 1999 року.

Як встановлено судом, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16 січня 2003 року робота машиністи холодильних установок, що обслуговують аміачно-холодильні установки внесена до Списку №2; у розділі ІІІ карти умов праці ВАТ «Хладокомбінат №4», відділ «компресорний цех», посада «машиніст холодильних установок, що обслуговує холодильні установки» міститься запис, що робоче місце машиніста аміачно-холодильних установок вважається зі шкідливими умовами праці та відповідає показникам списку №2.

При вирішенні даної справи підлягає застосуванню висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а у подібних правовідносинах щодо застосування норми права (призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пунктом «б» статті 13 Закону №1788, якщо немає атестації робочого місця на відповідній посаді).

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788 (пункт 58).

Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник (п. 60).

При цьому Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 у справі №21-183а13, від 25.11.2014 у справі №21-519а14, від 10.03.2015 у справі №21-51а15, від 17.03.2015 у справі №21-585а14, від 14.04.2015 у справі №21-383а14, від 02.12.2015 у справі №21-1329а15, від 10.02.2016 у справі №21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі №21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці (пункт 61).

Щодо викладеної у спірному рішенні Комісії підстави для відмови позивачу у призначенні пенсії позиції, що посада старшого зміни машиністів холодильних установок списками №2 не передбачена, суд зазначає, що професійна назва роботи «старшого зміни машиністів холодильних установок», вказана роботодавцем у трудовій книжці, не може бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, оскільки така неточність є формальною.

Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17 зроблений висновок про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.

У постанові по справі від 06 березня 2018 року №754/14898/15-а Верховний Суд стосовно аналогічних правовідносин зазначає, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок, наказів), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.

Також Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що на час звернення із заявою до відповідача пільговий стаж для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, який відповідач відмовився врахувати, був належним чином підтверджений та становив більше 12 років та 6 місяців.

До ГУ ПФУ в м. Києві позивач звернувся заявою від 27 листопада 2020 року щодо призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорта НОМЕР_1 позивача - 19 жовтня 1964 року, тобто на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивачу виповнилося 55 років, що не оспорюється відповідачем; жодних зауважень до страхового стажу позивача відповідачем не заявлено (страховий стаж 34 роки 11 місяців 13 днів).

З урахуванням викладеного, суд, з метою повного захисту порушених прав позивача дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років ГУ ПФУ в м. Києві від 24 січня 2020 року №8 про результати розгляду заяви позивача та відмови відповідача, викладеної у листі від 14 лютого 2020 року №2600-0314-8/14803 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 з 27 листопада 2019 року;

Щодо вимоги позивача зобов`язати ГУ ПФУ в місті Києві призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком № 2, дати звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 27 листопада 2020 року.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних, зокрема, для призначення пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Тобто, прийняття рішення про призначення пенсії віднесено до компетенції органів Пенсійного фонду України.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи.

У даному випадку, відповідачем не враховано, що визначальним фактом для призначення пенсії на пільгових умовах є підтвердження зайнятості особи на відповідних роботах, а тому, відмовляючи в призначенні пенсії позивачу, відповідач діяв незаконно та протиправно.

При цьому, суд зазначає, що вищезазначені обставини та встановлені судом факти дають підстави для зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах.

З урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити, позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з 27 листопада 2020 року.

Додатково суд зазначає, що обрана судом форма захисту порушених прав у спірному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача. Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна позиція випливає зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2016 року у справі № 826/17109/13-а.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

В цьому випадку зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах є виправданим, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права позивача.

При цьому, слід зазначити, що суд має право зобов`язати орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження такого суб`єкта владних повноважень.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 березня 2018 року у справі № 823/795/17, постанові від 27 лютого 2018 року у справі № 816/591/15-а.

Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п`ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного та керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років ГУ ПФУ в м. Києві від 24 січня 2020 року №8 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 .

3. Визнати протиправною відмову Головного управління ПФУ в м. Києві, викладену в листі від 14 лютого 2020 року №2600-0314-8/14803, у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 з 27 листопада 2019 року.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах з 27 листопада 2019 року з врахуванням періодів до пільгового стажу по списку №2 з 10 березня 1987 року по 30 вересня 1999 року.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681,60 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення тексту судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

Суддя Н.А. Добрівська