Рішення № 98117718, 05.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2021 року м. Київ № 640/31784/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві до ОСОБА_1 пропро стягнення заборгованостіВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління Державної податкової служби у місті Києві з позовом до ОСОБА_1 та просить суд стягнути податковий борг в сумі 404 269,00 грн.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у відповідача наявний податковий борг на загальну суму 404 269,00 грн., який виник на підставі визначених контролюючим органом сум податкових зобов`язань.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано, заяв та клопотань до суду не надходило, причини не подання відзиву на позовну заяву суду не відомі.

Згідно із частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги наведене, суд вирішує спір по суті за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд звертає увагу на наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Згідно довідки від 13.11.2020 №28011/9/26-15-13-03-16 у відповідача наявний податковий борг на загальну суму 404 269,00 грн., який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 05.10.2017 №0013554001, №00135004001, №0013514001, №0013534001, №0013544001, №0013524001, від 25.06.2019 №0003324001, №0003334001, №0003344001, №0003354001, №0003374001, від 31.07.2019 №0004034001, №0004024001, №0004014001, №0004004001, №0003994001, №0003984001, №0003974001, від 05.08.2019 №0004234001, №0004244001, №0004254001, №0004264001, №00004274001 (тут і надалі податкові повідомлення-рішення).

13.12.2017 контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми «Ф» №125082-17, яка скерована відповідачу за місцем реєстрації, однак поштовий конверт повернувся із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

З огляду на те, що відповідачем не сплачуються визначені контролюючим органом суми податкових зобов`язань, згідно вказаних вище податкових повідомлень-рішень, останній звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд враховує наступне.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Статтею 59.1 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

З метою погашення податкового боргу, контролюючим органом було вжито заходів, передбачених статтею 59 ПК України, а саме, сформовано 13.12.2017 №125082-17 податкову вимогу форми «Ф» №125082-17, яка скерована відповідачу за місцем реєстрації, однак поштовий конверт повернувся із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Досліджуючи матеріали адміністративної справи судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 05.10.2017 №0013554001, №00135004001, №0013514001, №0013534001, №0013544001, №0013524001, від 25.06.2019 №0003324001, №0003334001, №0003344001, №0003354001, №0003374001, від 31.07.2019 №0004034001, №0004024001, №0004014001, №0004004001, №0003994001, №0003984001, №0003974001 є належним чином врученими, адже скеровані відповідачу за місцем його реєстрації.

Однак, податкові повідомлення-рішення від 05.08.2019 №0004234001, №0004244001, №0004254001, №0004264001, №00004274001 не можуть бути визнані судом, як належним чином вручені, адже на конверті адреса відповідача не відповідає адресі місця реєстрації, а саме відмінним є номер квартири. Контролюючим органом вказано квартиру НОМЕР_2 , у той час коли вірним номером квартири є НОМЕР_3 .

Таким чином, суд вважає, що суми застосованих штрафних санкції за податковими повідомленнями-рішення від 05.08.2019 №0004234001, №0004244001, №0004254001, №0004264001, №00004274001 на загальну суму 84 800,00 грн. не підлягають стягненню з відповідача, адже відсутні належні та достатні докази вручення вказаних податкових повідомлень-рішень.

В іншій частині суми податкового боргу суд погоджується із позивачем про наявність правових підстав для його стягнення з відповідача, оскільки матеріалами справи підтвердженого факт належного вручення податкових повідомлень-рішень від 05.10.2017 №0013554001, №00135004001, №0013514001, №0013534001, №0013544001, №0013524001, від 25.06.2019 №0003324001, №0003334001, №0003344001, №0003354001, №0003374001, від 31.07.2019 №0004034001, №0004024001, №0004014001, №0004004001, №0003994001, №0003984001, №0003974001 та податкової вимоги форми «Ф» №125082-17 від 13.12.2017.

Загальна сума податкового боргу, яка підлягає стягненню становить 319 469 грн.

При цьому, суд зазначає, що станом на час вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження сплати відповідачем, зобов`язань, визначених контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями та/або доказів їх оскарження в судовому порядку, як і доказів оскарження вказаної вище вимоги.

Положеннями пункту 95.1 статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

В пункті 95.3 статті 95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Приймаючи до уваги те, що матеріали адміністративної справи не містять в собі доказів понесення позивачем судових витрат пов`язаних із залученням свідків та проведення експертиз, а стягнення сплаченого судового збору, з урахуванням приписів КАС України не передбачено, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь ГУ ДПС у м. Києві суми сплаченого ним судового збору пропорційно задоволеним його вимогам.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 77, 139 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Державного бюджету України податковий борг на загальну суму 319 469 (триста дев`ятнадцять тисяч чотириста шістдесят дев`ять) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева