Рішення № 98117387, 30.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року м. Київ №640/27367/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Представник позивача адвокат Косицька В.Ю. звернулася до суду з позовом, в якому просить зобов`язати відповідача звернутись із поданням до ГУ ДКС України в м. Києві щодо повернення позивачу сплаченого ним збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна від 05.03.2019 у розмірі 12892,32 грн. відповідно до квитанції від 05.03.2019 №32.

Позов обґрунтовано відсутністю у позивача обов`язку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку із придбанням житла вперше.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові з тих підстав, що відповідач не володіє інформацією про придбання нерухомості вперше, заперечив співмірність заявлених позивачем витрат на оплату послуг адвоката у справі.

Представник позивача подала відповідь на відзив, в якій зазначила про необґрунто-ваність доводів відповідача з мотивів, наведених у позовній заяві, додатково зазначивши, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

Також представник позивача подала до суду копію додатку від 20.01.2021 №3 до Договору про надання правової допомоги від 14.09.2020 б/н та розрахунок судових витрат.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 05.03.2019, нотаріально посвідченого і зареєстрованого в реєстрі за №679, копія якого наявна у справі, позивач придбав квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 1289232 грн.

При цьому позивач сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 12892,32 грн. (1% від операції купівлі-продажу нерухомого майна), що не заперечується відповідачем і підтверджується копією квитанції від 05.03.2019 №32.

У вересні 2020р. позивач звернувся до відповідача щодо повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з придбанням житла вперше.

Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 16.10.2020 повідомлено про безпідставність заяви, оскільки до функцій відповідача не віднесено збір та перевірку інформації про факт придбання житла вперше, й відповідні документи у відповідача відсутні, рекомендовано звернутись до суду.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння збору на обов`язкове державне пенсійне страхування і стосуються повернення позивачу сплаченого ним збору.

Згідно з п. 9 ст. 1 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час придбання позивачем спірного житла) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком <…> громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно з п. 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740, (у редакції, чинній на час придбання позивачем спірного житла) Збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше (абз. 1).

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абз. 2).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 15.09.2020 №224033069, окрім придбання позивачем вищевказаної квартири, відсутні відомості про придбання позивачем інших об`єктів житлової нерухомості.

Отже, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дають підстави для висновку про придбання позивачем квартири (житла) вперше, тому він не відносився до платників збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідач не надав доказів, які б спростували доводи позивача і надані нею докази.

На час придбавання позивачем житла чинне національне законодавство не визначало механізму звільнення від сплати збору на обов`язкове державне страхування з операцій придбання громадянами житла вперше. Відсутність такого механізму не може бути перешкодою для реалізації громадянами своїх прав та інтересів. У контексті фактичних обставин цієї справи, законодавство передбачає можливість повернення помилково або надміру сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" платники збору, визначені пунктами 5-7, 9 і 10 ст. 1 цього Закону, збір на обо-в`язкове державне пенсійне страхування сплачують на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету" контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 "Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна" покладений на Пенсійний фонд України.

Пунктом 3 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787), повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів (абз. 1).

Згідно з п. 5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету <…> (абз. 1).

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку (абз. 2).

Положеннями п. 10 Порядку №787 передбачено, що заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надхо-джень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зара-хованих до бюджету коштів. У разі відсутності такого нормативно-правового акта платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів.

Отже, як вбачається, повернення помилково або надміру сплаченого до бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється з відповідного рахунку за надхо-дженням відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" за поданням відповідного територіального органу Пенсійного фонду України, що контролює надходження цього збору до бюджету.

Враховуючи, що позивач не відносився до платників збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при придбанні житла, але фактично сплатив цей збір, суд, погоджую-чись з доводами позивача, вважає, що така сплата здійснена ним помилково, а тому сплачені кошти підлягали поверненню позивачу за поданням відповідача.

Проте заявлена позивачем вимога про зобов`язання відповідача звернутись до ГУ ДКС України в м. Києві з поданням про повернення позивачу коштів не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає належному і ефективному способу захисту і поновлення порушеного права та не відповідає вимогам Порядку №787, згідно з яким такі дії вчиняються позивачем самостійно разом із поданням відповідної заяви до органу Казначейства.

Належним способом захисту і поновлення порушеного права позивача, у даній справі, є визнання протиправною відмови відповідача у задоволенні заяви позивача, оформленої листом від 16.10.2020, і зобов`язання відповідача сформувати подання до відповідного органу Казначейства про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 12892,32 грн., тому з метою повного і ефективного захисту і поновлення порушеного права суд дійшов висновку про наявність передбачених ч.2 ст. 9 КАС України підстав для виходу за межі позовних вимог у цій частині.

Отже, наявні підстави для задоволення позову в зазначеній судом частині.

У позовній заяві позивач просить стягнути на його користь з відповідача компенсацію за витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2).

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє кло-потання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 цієї статті при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У відзиві представник відповідача заперечив проти задоволення клопотання позивача про покладення судових витрат на ГУ ПФУ в м. Києві, зазначивши, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не співмірний зі складністю справи, оскільки спір відноситься до категорії справ незначної складності, є типовим, а також розглядається судом в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, зазначив на необхідності відображення адвокатом доходів, отриманих від проведення незалежної професійної діяльності як самозайнятої особі шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат.

На підтвердження понесення заявлених витрат на правничу допомогу позивач до суду надав:

1) копію договору від 14.09.2020 б/н про надання правничої допомоги і додатків №1, №2, №3 до нього, укладеного між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "В.І. Партнерс" (Адвокатське об`єднання) в особі Голови (Керуючого партнера) Косицької В.Ю., яким передбачено надання правничої допомоги Клієнту з відповідною конкретизацією, на загальну вартість 2000 грн. (а.с. 16-19, 48), ;

2) копію акта виконаних послуг додатків №№1-3 до договору про надання правничої допомоги від 14.09.2020 б/н на загальну вартість 2000 грн. (а.с. 49);

3) копію рахунку Адвокатського об`єднання від 14.09.2020 №14/09/2020 на суму 2000 грн. (а.с. 20);

4) копію меморіального ордера від 14.09.2020 №@2PL331392, згідно з яким на рахунок Адвокатського об`єднання позивачем перераховано 2000 грн. в рахунок оплати послуг за договором від 14.09.2020 (а.с. 21);

5) розрахунку судових витрат від 19.04.2021 за договором про надання правничої допомоги від 14.09.2020 б/н, згідно з яким Адвокатське об`єднання надало позивачу послуги на загальну суму 10500 грн., на які витрачено 7 год., загальна вартість узгоджених сторонами робіт за цим договором становить 2000 грн. (а.с. 54);

6) копію посвідчення адвоката від 28.12.2016 №4773 на ім`я Косицької В.Ю. (а.с. 23);

10) оригінал ордеру від 29.10.2020 серія АІ №1060056 (а.с. 22).

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 16.04.2020 №727/4597/19 аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 №826/1216/16 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути докумен-тально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Стосовно посиланьна обов`язковість ведення адвокатом Книги обліку доходів та витрат, то суд їх відхиляє, оскільки істотною для суду є обставина фактичного понесення витрат на правову допомогу позивачем, натомість облік отриманих доходів адвокатом та їх оподатку-вання не є обставиною, яка є суттєвою під час вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

За обставин цієї справи, з огляду на часткове задоволення позову та згідно із ст. 139 КАС України суд вважає обґрунтованим і пропорційним розмір витрат на професійну правничу допомогу на суму 1000 грн., які підлягають відшкодуванню позивачу, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 420,40 грн. пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 90, 139, 241-246, 262 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити позов ОСОБА_1 частково.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у задоволенні заяви ОСОБА_1 , оформлену листом 16.10.2020.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати подання до відповідного органу Державної казначейської служби про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 12892,32 грн. (дванадцять тисяч вісімсот дев`яносто дві гривні 32 коп.).

4. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в іншій частині.

5. Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судовий збір у сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 коп.) на користь ОСОБА_1 .

6. Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000 грн. (одна тисяча гривень) на користь ОСОБА_1 .

Позивач: ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві;

04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.

Суддя Д.А. Костенко