Рішення № 98117087, 05.07.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2021 року Чернігів Справа № 620/4480/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській областіпровизнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного України в Чернігівській області щодо незарахування в його страховий стаж роботи в кооперативі «Моноліт» з 05.11.1989 по 30.04.1991 та період роботи в кооперативі «Південний» з 30.04.1991, а також період роботи в колгоспі ім. Кірова Качирського району Павлоградської області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати в його страховий стаж період роботи в кооперативі «Моноліт» з 05.11.1989 по 30.04.1991 та період роботи в кооперативі «Південний» з 30.04.1991 по 07.02.1997, а також період роботи в колгоспі ім. Кірова Качирського району Павлоградської області та призначити йому пенсію за віком з 08.11.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підтвердження стажу роботи з 05.11.1989 по 30.04.1991 ним відповідачу були надані копії архівних довідок з архівного фонду Об`єднаного трудового архіву Бахмацького району, копія архівної довідки, де є інформація про перевод в кооператив «Южний» (наказ №112 від 30.04.1991р.). На підтвердження страхового стажу в колгоспі ім.Кірова Качирського району Павлоградської області ним надана копія архівної довідки. Вважає, що його загальний страховий стаж становить більше 27 років, а не 22 роки як зазначено в листі відповідача. Таким чином, відмова відповідача призначити йому пенсію за віком є протиправною та такою, що порушує його право на пенсію.

Відповідач у відзиві зазначив, що з позовними вимогами не погоджується та просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки заява про призначення пенсії за віком подана позивачем 17.02.2021, тобто після сплину строку, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно записів у трудовій книжці, позивач з 05.11.1989 по 30.04.1991 працював в кооперативі «Моноліт», але у графу на підставі чого внесено даний запис внесено лише номер розпорядження, без дати його видачі. Також у трудовій книжці вказано, що позивач з 30.04.1991 працював в кооперативі «Південний». Однак, дата звільнення з вказаного місця роботи в трудовій книжці відсутня, у зв`язку з чим вказані записи не можуть бути взяті до уваги. Крім того, у зв`язку з відсутністю в трудовій книжці дати звільнення з роботи, неможливо встановити точну тривалість періоду роботи у вказаній організації. Жодних доказів або правових обґрунтувань щодо роботи позивача з 30.04.1991 по 07.02.1997 в кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ним надано не було. Більше того, згідно записів в трудовій книжці № НОМЕР_1 , у період з 25.04.1992 по 07.02.1997 позивач працював в кооперативі «Моноліт», а не в кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ці записи не є спірними і вказаний період враховано Головним управлінням в страховий стаж позивача. Також відсутні підстави для зарахування в страховий стаж періоду роботи в колгоспі ім. Кірова Качирського району Павлоградської області, оскільки в книгах обліку розрахунків по оплаті праці зазначені тільки прізвище та ініціали.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією паспорта громадянина України від 28.03.1997 серії НОМЕР_2 (а.с. 4-5).

В Трудовій книжці від 20.02.1979 серії НОМЕР_3 (далі – Трудова книжка) наявні записи про те, що позивач:

05.11.1989 – прийнятий на роботу в кооператив «Моноліт» на підставі розпорядження № 24 (запис № 5);

30.04.1991 – звільнений у зв`язку з переводом в кооператив «Південний» (запис № 6);

30.04.1991 – прийнятий на роботу в кооператив « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (запис № 17).

Запис № 18 містить дані про те, що на підставі розпорядження від 24.04.1992 № 17 позивач звільнений у зв`язку з переводом до кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». При цьому, в графі дата – інформація відсутня.

Записи № 19 та № 20 містять дані про те, що 25.04.1992 позивач прийнятий на роботу в кооператив «Моноліт», а 07.02.1997 – звільнений за власним бажанням (а.с. 6-7).

Згідно з копіями Архівних довідок від 15.12.2020 № 1789/02-09 та № 1790/02-09 в архівному фонді Бахмацького кооператива «Моноліт» у документах з особового складу за 1990-1994 роки наявні відомості про заробітну плату позивача, а саме про те, що він отримував заробітну плату: з січня місяця 1990 року по січень місяць 1991 року; з грудня місяця 1991 року по січень місяць 1992 року; у березні місяці 1992 року; з травня місяця 1992 року по серпень місяць 1992 року; з жовтня місяця 1992 року по липень 1993 року; у вересні, жовтні та грудні 1993 року; у січні 1994 року; з лютого по грудень місяці 1994 року; з лютого місяця по вересень місяць 1995 року; у грудні місяці 1995 року; у січні місяці 1996 року (а.с. 11, 12).

Відповідно до Архівної довідки від 19.03.2020 № 631/02-09 в архівному фонді Бахмацького кооператива «Моноліт» у наказах з особового складу за 1991-1992 роки ОСОБА_1 значиться: звільненим по переводу в кооператив «Южний» 30 квітня 1991 року (наказ № 112 від 30.04.1991) та прийнятим по переводу 25 квітня 1992 року (наказ № 13 від 21.04.1992). Наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1 в 1989 році та наказу про звільнення в 1997 році, в архівних документах не виявлено (а.с. 13).

Відповідно до Трудової книжки позивач:

01.09.1975 зарахований на навчання до Качирського МПТУ-134;

25.07.1978 відрахований у зв`язку із закінченням училища;

05.08.1978 прийнятий в колгосп Кірова;

15.05.1979 призваний на службу в ряди Рядянської Армії;

16.09.1981 звільнений з колгоспу імені Кірова за власним бажанням (а.с. 6).

Те, що позивач 01.09.1975 був зарахований в Качирське міське професійно-технічне училище № 134, а 25.07.1978 був відрахований з нього у зв`язку із закінченням навчання також підтверджується копією Довідки від 28.01.2021 № 8-19159 (а.с. 21).

Відповідно до копії Довідки Комунальної державної установи «Державний архів Павлодарської області» управління культури, розвитку мов та архівної справи Павлодарської області, акімату Павлодарської області від 14.01.2021 № 18-1/6-3-06/Б-2 в документах по особовому складу колгоспу імені Кірова Качирського району Павлодарської області у відомостях нарахування заробітної плати робітникам і службовцям за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 1978 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, липень 1979 року, травень, червень 1981 року значиться ОСОБА_1 (так у документах), у якості різноробочого та ним відпрацьовано наступну кількість людино-днів:

у 1978 році: червень – 7; липень – 9; серпень – 15; вересень – 24; жовтень – 20; листопад – 24+14; грудень – 31;

у 1979 році: січень – 31; лютий – 28; березень – 30; квітень – 5; травень – дані не вказані;

у 1981 році: травень 9; червень – 4.

У документах постійного зберігання Качирського міського професійно-технічного училища № 134 (МПТУ-134) Качирського району Павлодарської області в журналі реєстрації та видачі дипломів про закінчення училища за 1987 рік є запис під № 1805 ОСОБА_1 . Інших відомостей немає (а.с. 19).

Відповідно до копії Довідки Бахмацького районного територіального центу комплектування та соціальної підтримки від 22.07.2020 № 116 позивач у період з 16.04.1979 по 22.04.1981 проходив службу в Збройних Силах (а.с. 15).

17.02.2021 позивач звернувся до відповідача із Заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просив призначити пенсію за віком (а.с. 33-35).

Листом від 15.03.2021 № 2500-0303-8/14057 відповідач повідомив позивача, зокрема, про те, що за наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу страховий стаж позивача складає 22 роки 1 місяць 6 днів. До страхового стажу не зараховані періоди роботи в кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з 05.11.1989 по 30.04.1991 в розпорядженні про прийняття на роботу відсутня дата та період роботи в кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 30.04.1991, оскільки відсутня дата звільнення (запис в трудовій книжці № НОМЕР_4 ). Також, до страхового стажу не зарахований період роботи в колгоспі ім. Кірова Качирського району Павлоградської області, оскільки в книгах обліку розрахунків по оплаті праці зазначені тільки прізвище та ініціали. З урахуванням вищевикладеного, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу підтвердженого документами (а.с. 8-9).

Вважаючи відмову відповідача щодо призначення позивачу пенсії за віком протиправною, він звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

За змістом статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII одним із видів державних пенсій є пенсії за віком.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України і Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно з частинами першою, другою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема, передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачу виповнилося 60 років.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі – Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

До 1993 року правила заповнення трудової книжки були врегульовані Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі – Інструкція), відповідно до абз. 1, 3 пункту 2.3 та абз. 1 пункту 4.1 якої всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виробляються акуратно, пір`яною чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору. При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до пункту 2.19 Інструкції у розділі «Відомості про роботу» трудової книжки робляться такі записи: в графі 1 указується порядковий номер запису; в графі 2 - дата внесення запису; в графі 3 пишеться: «Час роботи з такої-то дати (число, місяць, рік) по таку-то дату (число, місяць, рік) не зараховується до загального безперервного трудового стажу». У графі 4 зазначається підстава для внесення запису до трудової книжки - наказ (розпорядження) керівника підприємства, дата його видання і номер.

Згідно з пунктом 8.1 вказаної Інструкції контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (застосовувалася до 1993 року). Так, у пункті 18 вказаного документу передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Судом встановлено, що в Трудовій книжці позивача зазначено, що він 05.11.1989 – прийнятий на роботу в кооператив «Моноліт» на підставі розпорядження № 24 (запис № 5) та 30.04.1991 – звільнений у зв`язку з переводом в кооператив «Південний» (запис № 6).

Суд критично оцінює позицію відповідача у даній справі щодо того, що ним не зараховано позивачу період роботи з 05.11.1989 по 30.04.1991 в кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_3 », оскільки в Трудовій книжці в графі 4 «На підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер)» запису № 5 зазначено лише номер розпорядження про прийняття на роботу без дати його видачі. А також, що не зараховано період роботи позивача в кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у графі 2 «Дата (число, місяць, рік)» запису № 18 не зазначено дати звільнення позивача.

Суд зауважує, що ГУ ПФУ в Чернігівській області не взято до уваги, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 (справа № 677/277/17), від 17.07.2018 (справа № 220/989/17), від 19.12.2019 (справа № 307/541/17).

Крім того, аналізуючи зазначені вище правові норми, суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний вік та стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

З приводу періоду роботи позивача в кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », судом встановлено, що в Трудовій книжці наявний запис про те, що 30.04.1991 позивач був прийнятий на роботу в кооператив «Південний» (запис № 17).

Запис № 18 містить дані про те, що на підставі розпорядження від 24.04.1992 № 17 позивач звільнений у зв`язку з переводом до кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». При цьому, в графі дата – інформація відсутня.

Запис № 19 містить дані про те, що 25.04.1992 позивач прийнятий на роботу в кооператив «Моноліт».

Крім того, суд зауважує, що відповідно до Архівної довідки від 19.03.2020 № 631/02-09 ОСОБА_1 30 квітня 1991 року (наказ № 112 від 30.04.1991) звільнений по переводу в кооператив «Южний» та прийнятий по переводу 25 квітня 1992 року (наказ № 13 від 21.04.1992) в кооператив «Моноліт».

Суд зауважує, що дані, вказані у Трудовій книжці та Архівній довідці від 19.03.2020 № 631/02-09 не містять розбіжностей і протиріч, та дозволяють визначити період роботи позивача в кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме шляхом порівняння та співставлення вказаної інформації, суд дійшов висновку, що в кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » позивач працював у період з 30.04.1991 по 24.04.1992. Також, суд звертає увагу, що згідно вказаних документів у період з 25.04.1992 по 07.02.1997 позивач працював в кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » і як вбачається з матеріалів справи вказаний період роботи позивача пенсійним органом був зарахований йому до страхового стажу (а.с. 8-9).

Отже, до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди його роботи: з 05.11.1989 – 30.04.1991 в кооперативі «Моноліт; з 30.04.1991 по 24.04.1992 – в кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

З приводу позовної вимоги зарахувати період його роботи в колгоспі імені Кірова Качирського району Павлоградської області, суд зазначає таке.

Як зазначалося вище до стажу роботи зараховується робота, зокрема, виконувана на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю (частини перша та друга статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Відповідно до пункту 1 Основних положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

Відповідно до пункту 2.17 Інструкції у трудові книжки за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів наступних документів такі записи: г) про роботу як члена колгоспу - в тих випадках, коли чинним законодавством передбачено залік цієї роботи в загальний трудовий стаж робітників і службовців.

У силу пунктів 1, 3 Порядку № 637, основним документом, що підтверджу є стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Судом встановлено, що відповідно до Трудової книжки позивач: 01.09.1975 зарахований на навчання до Качирського МПТУ-134; 25.07.1978 відрахований у зв`язку із закінченням училища; 05.08.1978 прийнятий в колгосп Кірова; 15.05.1979 призваний на службу в ряди Рядянської Армії; 16.09.1981 звільнений з колгоспу імені Кірова за власним бажанням.

Відповідно до Довідки від 14.01.2021 № 18-1/6-3-06/Б-2 в документах по особовому складу колгоспу імені Кірова Качирського району Павлодарської області у відомостях нарахування заробітної плати робітникам і службовцям за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 1978 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, липень 1979 року, травень, червень 1981 року значиться ОСОБА_1 , у якості різноробочого та наявна інформація про кількість відпрацьованих ним людино-днів. Довідкою від 22.07.2020 № 116 підтверджується, що позивач у період з 16.04.1979 по 22.04.1981 проходив службу в Збройних Силах.

До аргументів відповідача про неможливість зарахувати позивачу період його роботи в колгоспі імені Кірова, оскільки в книгах обліку розрахунків по оплаті праці зазначено лише прізвище та ініціали, суд ставиться критично, зважаючи на таке.

Як зазначено вище, основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжна, а довідки слугують, як додаткове підтвердження стажу роботи, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи. Відсутність інших документів на підтвердження трудового стажу не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого ним трудового стажу.

Враховуючи зазначене вище, співставляючи записи Трудової книжки, Довідки від 22.07.2020 № 116 та Довідки від 14.01.2021 № 18-1/6-3-06/Б-2, суд дійшов висновку, що до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню час роботи за фактичною тривалістю в колгоспі імені Кірова з 05.08.1978 по 15.04.1979 та з 23.04.1981 по 16.09.1981.

З приводу позовної вимоги зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 08.11.2020, суд зазначає таке.

Суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача поза межами перевірки за критеріями відповідності прийняття ним рішень (вчинення дій), передбаченими частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані Законом. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб`єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла на момент звернення позивача із Заявою за призначенням пенсії – станом на 17.02.2021) пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строк пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вказана вище позовна вимога підлягає задоволенню шляхом: визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву позивача щодо можливості призначення йому пенсії за віком з 17.02.2021 із урахуванням висновків суду, зазначених у даному рішенні.

При розгляді даної справи судом враховано положення частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 :

періоди його роботи з 05.11.1989 – 30.04.1991 в кооперативі «Моноліт;

періоди його роботи з 30.04.1991 по 24.04.1992 – в кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;

час роботи за фактичною тривалістю в колгоспі імені Кірова з 05.08.1978 по 15.04.1979 та з 23.04.1981 по 16.09.1981.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.02.2021 щодо можливості призначення йому пенсії за віком з 17.02.2021 із урахуванням висновків суду, зазначених у даному рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 500,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940.

Дата складення повного рішення суду - 05.07.2021.

Суддя Ю. О. Скалозуб